Ухвала суду № 7973698, 19.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2009 р.                                                                       К-17393/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2008 року

у справі №2-а-9190/08

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008 року

у справі №22-а-9378/08

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. О.О. Скочинського»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія»в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. О.О. Скочинського» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000021312/0/245/10/15-16-23/3 від 08.01.2008 року, яким підприємство зобов’язано сплатити штраф у сумі 769,65 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з плати за користування надрами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2008 року (суддя Наумова К.Г.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Старосуд М.І., судді –Ханова Р.Ф., Бадахова Т.П.), позов задоволено.

Задоволення позовних вимог мотивовано судами попередніх інстанцій посиланнями на п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосувавши який суди дійшли висновку, що наведена норма не встановлює права контролюючого органу всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу. Зважаючи на те, що відповідачем вимоги наведеної норми виконані не були, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи п. 7.7 ст. 7 згаданого Закону щодо наявності у позивача права самостійно встановлювати черговість погашення податкового боргу та сплати його на власний розсуд.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки від 18.12.2007 року №844/15-16-23/3-33577414, про порушення підприємством вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки узгоджені податкові зобов’язання зі сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, податку на землю та плати за користування надрами були сплачені з порушенням граничних строків, визначених цим Законом. Зокрема, плата за користування надрами була сплачена з затримкою від 31 до 90 календарних днів.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.2007 року між позивачем та податковою інспекцією було укладено договір №11 про розстрочення податкових зобов’язань, за умовами якого позивачу було надано розстрочку щодо сплати плати за користування надрами у сумі 172415,00 грн. на строк з 27.02.2007 року по 27.12.2007 року.

Платіжним дорученням від 18.10.2007 року №2431 позивачем було перераховано 8257,00 грн. з призначенням платежу «розстрочення платежу за користування надрами згідно, перераховано по строку 18.10.2007 року». Всупереч зазначеному призначенню платежу, ці кошти були зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу.

Нормами п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання визначено як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб’єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов’язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов’язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статі 8 вищезазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов’язання.

Отже, зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов’язань, з огляду на що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визначилися з наявністю підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2008 року у справі №2-а-9190/08 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008 року у справі №22-а-9378/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.