Ухвала суду № 7973318, 30.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2009 р.Справа № 22-а-10315/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., М»ягкого Є.В.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.,

представників позивача Буленко В.Ю., Марченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 року по справі № 2-а-2109/08/1670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Нафтохімік»

доКременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення та його скасування, В С Т А Н О В И Л А : Закрите акціонерне товариство «Нафтохімік»(далі по тексту –позивач, ЗАТ «Нафтохімік») звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі по тексту –відповідач, Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області), в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

-визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції від 20.06.2008 р. № 0001912301/1/43 та скасувати його.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 року позовні вимоги задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції від 20 червня 2008 року № 0001912301/1/43 та скасовано його.

Відповідач, Кременчуцька об»єднана державна податкова інспекція в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.9,7,159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.5,1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 42 Господарського кодексу України.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано те, що при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством. Здійснення ЗАТ «Нафтохімік»операцій з продажу продукції за цінами нижче виробничої собівартості , тобто перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати, не відповідають вимогам, що пред»являються до господарської діяльності у значенні п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка ЗАТ 'Нафтохімік" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., за результатами якої був складений Акт № 461/23-210/14279336 від 24.03.2008 року.

На підставі зазначеного Акту заступником начальника Кременчуцької ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2008 року № 0000982301/0/20 про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 31245,00 грн. з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем - 20830,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -10415,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ЗАТ "Нафтохімік" направило до КОДПІ скаргу від 16.04.2008 р. № 336/08/юр-164. За результатами розгляду вказаної скарги КОДПІ було прийнято рішення від 10.06.2008 р. № 14035/10/25-010 про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2008 року № 0000982301/0/20.

24.06.2008 року ЗАТ "Нафтохімік" отримало податкове повідомлення-рішення від 20.06.2008 р. № 0001912301/1/43 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1223,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 489,00 грн., а також зменшення суми бюджетного відшкодування на 77426,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі того ж Акту перевірки № 461/23-210/14279336 від 24.03.2008 року, що і податкове повідомлення-рішення від 03.04.2008 року № 0000982301/0/20, отже зазначені податкові рішення взаємопов'язані підставою їх прийняття.

Як на підставу винесення податкового повідомлення - рішення від 20.06.2008 р, №0001912301/1/43 Кременчуцька ОДПІ вказує порушення ЗАТ "Нафтохімік" п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме з урахуванням ряд. 18.1 - ряд.27 Декларації з податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість за 2007р. в сумі 174 736 грн., у тому числі за: червень 2007р. на 4 809 грн., серпень 2007р. на 8 464 гри., вересень 2007р. на 94 052грн.., грудень 2007р. на 67 411 грн. та зменшена сума бюджетного відшкодування на 97 033,0 грн., у тому числі за: лютий 2007р. на 4 981 грн., серпень 72 445,00 грн., вересень 2007р. на 19 607,00 грн. за рахунок заниження баз оподаткування операцій від реалізації робіт і послуг та від реалізації готової продукції, визначених нижче за звичайні ціни.

ЗАТ „Нафтохімік" визначено бази оподаткування операцій від реалізації робіт і послуг та від реалізації готової продукції в вищевказаних періодах виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, які менші за звичайні ціни, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що ціни на продукцію, реалізовану покупцями не відповідають рівню справедливих ринкових цін, а тому висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм чинного законодавства

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1. Закону України „Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п 1.18. вказаного Закону, звичайні ціни розуміються та застосовуються а правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування грибутку підприємств" яким, зокрема, встановлено, що звичайною вважається ціна товарів робіт, послуг, визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом, що зазначено у п.п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При проведенні перевірки платника податку податковий стан має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни регламентований п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в межах якого повинен діяти податковий орган при визначенні рівня звичайної ціни.

Цією нормою закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

За положеннями п.п. 1.20.51 п.п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Отже,виходячи з аналізу вказаних норм, правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, можуть бути застосувані для обґрунтування рівня звичайної ціни тільки у разі, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів п. 1.20 цього Закону.

Між тим, відповідач при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п.п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не викладені доводи, за якими звичайна ціна договору не може бути визначена з використанням норм п.п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та може бути визначена тільки за положеннями п.п. 1.20.51 п.п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону

          За таких обставин, не може ваважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна договору, визначена у договорах на реалізацію готової продукції, не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи з положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

          Крім того, як вбачається з таблиці, наведеній п. 3.1.5 Акту перевірки чітко випливає, що протягом березня, квітня, травня, липня, серпня, вересня, жовтня 2007 року ЗАТ "Нафтохімік" реалізовувало продукцію (послуги) за ціною, вищою, ніж ціна собівартості продукції (послуг), і як наслідок стримувало прибуток від реалізації. Тобто, ЗАТ "Нафтохімік" отримало прибуток від даних операцій у 2007р.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області –залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 року по справі № 2-а-2109/08/1670 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. М’ягкий Є.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2009 р.