Ухвала суду № 79718800, 05.02.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"05" лютого 2019 р.Справа № 5023/5401/11 вх. № 5401/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

за участю сторін: ліквідатор - Вернигора В.П.,

пр-к ФОП Шпильова В.О. - ОСОБА_4 (свід-во адвоката №1360, договір від 08.05.18 р.),

розглянувши заяву ліквідатора про визнання недійсним аукціону, договорів купівлі-продажу та визнання права власності

По справі за заявою ФОП Шпильов Віктор Олександрович, АДРЕСА_1до ФОП Махнюк Сергій Олександрович

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду від 18.07.2011 р. ФОП Махнюк Сергія Олександровича визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Богомазова П.С., зобов'язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду від 23.08.17 р. у справі №5023/5401/11 (суддя Швидкін А.О.) затверджено наданий суду звіт ліквідатора та припинено провадження у справі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.18 р. ухвалу суду від 23.08.17 р. скасовано, справу передано на розгляд суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 11.05.18 р. звільнено ОСОБА_1 від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Махнюк С.О. та призначено ліквідатором боржника ФОП Махнюк С.О. - арбітражного керуючого Вернигора В.П., зобов'язавши ліквідатора виконати у повному обсязі вимоги постанови суду від 18.07.2011 року та надати суду на затвердження звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури по банкруту.

Ухвалою суду від 13.08.2018 р. судом призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ліквідатора про визнання недійсними результатів аукціону, договорів купівлі-продажу майна банкрута та визнання права власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення першого поверху з №1-1 по №1-5, заг. площею 43,9 кв.м., нежитлові приміщення першого поверху літ. А з №1-6 по №1-9 заг.площею 23,1 кв.м та нежитлові приміщення, пункт прокату, загальною площею 73,1, місцезнаходження об'єктів: АРК, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2. Цією ж ухвалою судом було залучено до розгляду переможця аукціону ПП "Консалтингова фірма Д.Р.Б.", зобов'язавши залучену особу надати суду відзив на заяву ліквідатора.

Ухвалою від 18.09.18 р. суд залучив до розгляду даної заяви ліквідатора: учасника аукціонів з продажу спірного майна банкрута - гр. ОСОБА_7, організатора аукціону - Товарну біржу "Правопорядок" та ФОП Руденко А.В., який уклав договір з ТБ "Правопорядок" про відступлення права вимоги, а також колишнього ліквідатора Богомазова П.С., який реалізував майно банкрута та укладав від імені банкрута договори купівлі-продажу.

Ухвалою від 13.12.2018 р. суд встановив, що за час розгляду судом заяви ліквідатора, суд не встановив адресу залученої особи ОСОБА_7, оскільки в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо гр. ОСОБА_7 та, зокрема, щодо місцезнаходження гр. ОСОБА_7, ідентифікаційного коду фізичної особи, дати народження, тощо. Тобто, відсутні дані, на підставі яких у відповідності до приписів ст. 73 ГПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), які мають значення для вирішення справи. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про те, що не участь гр. ОСОБА_7 в якості залученої особи у даній справі під час розгляду судом заяви ліквідатора ФОП Махнюка С.О. не створює підстав, які б унеможливлювали розгляд заяви ліквідатора господарським судом. Крім того, цією ж ухвалою суд залучив до розгляду даної заяви - ПАТ "Укрсоцбанк" і ТОВ "Кей-Колект".

В судовому засіданні 26.12.2018 р. судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду заяви ліквідатора, з метою надання можливості представнику ПП "Консалтингова фірма Д.Р.Б." ознайомитись з матеріалами справи (враховуючи подане представником відповідне клопотання).

Залучена особа - ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» вимог ухвали суду не виконала, відзив на заяву ліквідатора не надала, натомість 18.09.18 р. до суду надійшла заява від ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» про застосування позовної давності, в якій просить суд застосувати строк позовної давнини для вимог у заяві ліквідатора.

Ліквідатор надав заперечення на заяву ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» про застосування строку позовної давності та доповнення до заперечень, в якіх зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду України початок перебігу строку позовної давності пов'язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також з моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тому, вважає, що він набув самостійного процесуального статусу 11.05.2018 р. (ухвала про його призначення ліквідатором у даній справі), який не передбачає процесуальну наступність щодо попереднього ліквідатора. Крім того, враховуючи неналежне виконання своїх обов'язків попередніми ліквідаторами банкрута, просить суд визнати поважними причини пропуску ліквідатором ФОП Махнюк С.О. арбітражним керуючим Вернигорою В.П. позовної давності на звернення з заявою про визнання недійсними результатів аукціону та відмовити у задоволенні заяви ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» про застосування строку позовної давності.

Крім того, 26.12.18 р. ліквідатор надав суду уточнення до заяви про визнання недійсними результатів аукціону, договорів купівлі-продажу та визнання права власності, в яких, просить суд задовольнити заяву в наступній остаточній редакції: 1) визнати недійсними результати аукціону від 07 жовтня 2011 року, проведений Товарною біржею «Правопорядок» з продажу майна фізичної особи-підприємця Махнюка С.О., код НОМЕР_1, а саме: нежитлові приміщення першого поверху з №1-1 по №1-5, заг. площею 43,9 кв.м., нежитлові приміщення першого поверху літ. А з №1-6 по №1-9 заг.площею 23,1 кв.м та нежитлові приміщення, пункт прокату, загальною площею 73,1, місцезнаходження об'єктів: АРК, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2; 2) визнати недійсними договори купівлі-продажу, укладені за результатами проведених відкритих торгів 07.10.2011 р., а саме: договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху з №1-1 по №1-5, заг. площею 43,9 кв.м., місцезнаходження: АРК, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2, посвідчений 08.10.2011 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ліпінською І.Є. за № 1960; договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху літ. А з №1-6 по №1-9 заг.площею 23,1 кв.м, місцезнаходження: АРК, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2, посвідчений 08.10.2011 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ліпінською І.Є. за № 1965; договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, пункт прокату, загальною площею 73,1, місцезнаходження: АРК, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2, посвідчений 08.10.2011 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ліпінською І.Є. за № 1955; 3) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за №№ 14954941, 14955534, 14956159 від 09.06.2016 р. щодо спірних нежитлових приміщень; 4) визнати за фізичною особою - підприємцем Махнюк Сергієм Олександровичем (код НОМЕР_1) право власності на зазначені нежитлові приміщень за місцезнаходженням: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2.

До господарського суду 05.02.2019 р. від адвоката Родзинського А.А., який діє в інтересах ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» надійшла заява, в якій заявник просить суд надати можливість адвокату Родзинському А.А., що представляє інтереси ПП «КФ Д.Р.Б.», ознайомитись з матеріалами справи, для підготовки та надання обґрунтованого відзиву з приводу спору та відкласти розгляд справи на іншу дату; застосувати строк позовної давності до заяви ліквідатора. До своєї заяви надає роздруківку ухвали Верховного Суду з Єдиного державного реєстру судових рішень від 07.12.18 р., як доказ необхідності прийняти участь у судовому засіданні у Верховному Суді.

Залучені особи, а саме: ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "Кей-колект", ПП "Консалтингова фірма Д.Р.Б.", Богомазов П.С., ТБ "Правопорядок", ФОП Руденко А.В., в судове засідання не з'явились, вимог ухвали суду не виконали, про час та місце розгляду заяви ліквідатора повідомлені належним чином, про що, зокрема, свідчать поштові повідомлення про вручення ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Кейт-Колект». Направлена судом кореспонденція на адресу: ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.», ОСОБА_11, ТБ «Правопорядок», ФОП Руденко А.В. були повернуті до місцевого господарського суду з поштовою довідкою за формою 20 з відміткою: «організація не зареєстрована» та "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Щодо заяви адвоката Родзинського А.А., поданої в інтересах ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» про відкладення розгляду заяви ліквідатора для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, суд вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчим актами України.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами, а також розумність строків розгляду справи судом.

При цьому суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (ч. 5 ст. 13 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 43 та ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Як встановлено судом, аналогічні заяви про відкладення розгляду справи, надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та застосування строку позовної давності ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» надавались до суду 18.09.2018 р. (т. 14 а.с. 177-181) та 26.12.18 р. (т. 15 а.с. 139). Одночасно із заявою про відкладення розгляду справи перед початком судового засідання, залученою особою 26.12.18 р. подано заяву про відвід судді, посилаючись на те, що суддею заяву про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду заяви ліквідатора залишено без задоволення. Проте, як свідчать матеріали справи, а також журнал обліку заяв про надання доступу до матеріалів справ та судових рішень за номенклатурним номером 01.04-05, заявник - ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» жодного разу, починаючи з 18.09.2018 р. (дата подання першої заяви на ознайомлення) не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників процесу та суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на створення перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у в зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні, оскільки учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що всіх учасників справи повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином та заздалегідь, а присутні в судовому засіданні представник кредитора та ліквідатор заперечують проти відкладення розгляду справи, вважають, що відкладення розгляду заяви ліквідатора призведе до необґрунтованих додаткових витрат та затягуванню судового процесу.

З такими доводами учасників судового процесу господарський суд погоджується, оскільки розгляд заяви ліквідатора призначений був до розгляду в судовому засіданні 13.08.2018 р., тобто всі учасники даного судового процесу мали достатньо часу та можливість скористатить своїм правом та ознайомитись з матеріалами справи.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та розглядає заяву ліквідатора по суті.

Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора, надані суду документи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, процедура ліквідації (Постанова суду від 18.07.2011р. про визнання ФОП Махнюк С.О. банкрутом) та продажу майна боржника (публікація оголошення про продаж, проведення аукціону в порядку норм ст. 30 Закону про банкрутство) розпочалась 06.09.2011р. та торги були проведені 07.10.2011р. - до набрання чинності з 19.01.2013 року норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ.

Розділом VІ та статтею 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 цього Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Згідно з ч.7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013р. постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013р. ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно з ст. 25 цього Закону ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ст. 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно з Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

За приписами ст. 30 Закону про банкрутство порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. Проте, провадження у даній справі про банкрутство фізичної особи-підприємця здійснюється за особливостями ст.ст. 47-49 розділу VI Закону про банкрутство, яким не передбачено обов`язкового створення комітету кредиторів.

Враховуючи те, що комітет кредиторів не створювався, то у ліквідатора відсутній обов`язок погоджувати з окремими кредиторами порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

Суд зазначає, що кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після визнання боржника банкрутом, що кореспондується з приписами ст.ст.47-49 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013р.

Частина 2 статті 26 Закону про банкрутство встановлює, що майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи (том.2 а.с. 73-109) банкрут має заборгованість перед кредитором ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 2 258 352,21 грн, що виникла на підставі договору кредиту № 515/48р та забезпечена іпотечним договором №1062 від 03.04.2008 р. предметом якого є нежитлові приміщення, пункт прокату, що знаходиться за адресою: АРК, м. Ялта, вул. Калинникова,2, заг.пл. 73,1 кв.м. Дана заборгованість підтверджується і заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 30.09.2010 р., яким кредитний договір №515/48р від 02.04.2008 р. розірвано та звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Також банкрут має заборгованість перед ПАТ «УкрСиббанк» на загальну суму 2 217 631,02 грн, яка виникла на підставі кредитного договору №11318709000 від 20.03.2008 р., укладеного між Махнюком С.О. та АКІБ «УкрСиббанк», вимоги забезпечені іпотекою майна: нежитлові приміщення першого поверху з №1-1 по №1-5, заг. площею 43,9 кв.м., нежитлові приміщення першого поверху літ. А з №1-6 по №1-9 заг.площею 23,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АРК, м. Ялта, вул. Калинникова, 2. (т. 1 а.с. 129-173). В подальшому, ухвалою від 30.05.12 р. судом здійснено заміну кредитора ПАТ «УкрСибабнк» його правонаступником ТОВ «Кей-Колект» (т. 4 а.с. 120-122).

05.09.2011р. між ліквідатором ФОП Махнюк С.О. арбітражним керуючим Богомазовим П.С. та Товарною біржею "Правопорядок" було укладено угоду на організацію та проведення аукціону майна, що належить Махнюк С.О. за переліком у кількості 3 лотів. (т. 3 а.с. 89-90).

Оголошення про продаж майнових активів було опубліковано в інформаційному виданні "Правопорядок біржовий вісник" № 27-0 (64) від 06.09.2011р. (т.7, а.с. 16-18).

Відповідно до протоколів проведення аукціону від 07.10.2011р. №№ 8, 9, 10 у торгах приймали участь: фізична особа ОСОБА_7 та ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.».

Переможцем аукціонів з продажу спірних нежитлових приміщень став - ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.», яке купило з прилюдних торгів нежитлові приміщення першого поверху з №1-1 по №1-5, заг. площею 43,9 кв.м., нежитлові приміщення першого поверху літ. А з №1-6 по №1-9 заг.площею 23,1 кв.м та нежитлові приміщення, пункт прокату, загальною площею 73,1, місцезнаходження об'єктів: АРК, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2, запропонувавши загальну суму в розмірі 562 700,00 грн, що відповідає оціночній вартості об'єктів. (т. 7 а.с.19-22)

В обґрунтування підстав для визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 07.10.2011р., ліквідатор Вернигора В.П. посилається на те, що ліквідатором Богомазовим П.С., по-перше, порушено порядок підготовки до аукціону, а саме: оформлення результатів, проведеної у період з 12.08.2011 по 15.08.2011 р., інвентаризації не відповідають вимогам Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, зареєстрованої в Мінюсті України 26.09.1994 р. за №202/412 (далі - Інструкція); необґрунтований вибір ліквідатора способу оцінки майна банкрута за ліквідаційною вартістю, в той час як ринкова вартість нерухомого майна була значно вищою, що призвело до задоволення вимог кредиторів у меншому обсязі. Оголошення про продаж майна на аукціоні містить недоліки, зокрема, відсутня інформація про земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти продажу та умови користування ними. Крім того, Всеукраїнське інформаційне видання «Правопорядок» не є виданням, визначеним органом приватизації.

По-друге, порушено порядок проведення аукціону, зокрема, відсутні докази внесення учасниками аукціону гарантійного внеску у розмірі 10% початкової вартості нерухомого майна.

В-третє, порушено оформлення кінцевих результатів аукціону, а саме: відсутня публікація повідомлення про результати проведеного аукціону; остаточний розрахунок покупець здійснив лише у 2014 році, тобто більш ніж через 2 роки з часу проведення аукціону. Ліквідатор Вернигора В.П. зазначає, що зазначені обставини є грубим порушенням положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та умов укладених договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Адже більш як за 2 роки вартість нерухомого майна змінилась, ліквідаційна процедура банкрута безпідставно тривала, кредитори не отримали вчасно кошти на задоволення своїх вимог та зазнали втрат через інфляцію. Крім того, ліквідатор вважає, що ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» до повного розрахунку за придбані об'єкти не мало законного права володіння, користування і розпорядження нерухомим майном, тобто до 14.02.2014 р. Проте, відповідно до інформації, що містять матеріали справи ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» експлуатувало нерухоме майно шляхом передачі в оренду та отримувало з цього прибутки.

Таким чином, на думку ліквідатора Вернигори В.П. колишнім ліквідатором Богомазовим П.С. було порушено приписи ч. 1, 2, 3 ст. 30 Закону про банкрутство, ст. 29 Закону про банкрутство та вимоги Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст. 15, 16, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі - Закон про малу приватизацію).

Суд зазначає, що підставою для визнання результатів відкритих торгів (аукціону) недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення відкритих торгів (аукціону); правил, які регулюють саме порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів їх проведення.

До предмету доказування недійсності результатів відкритих торгів (аукціону) входять встановлення обставин недотримання ліквідатором, організатором аукціону (товарною біржею) вимог, які ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013р., зокрема, щодо порядку визначення початкової вартості майна, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону, зміст оголошення про проведення аукціону, допуску до участі в аукціоні; забезпечення організатором аукціону доступу до місця його проведення; порядку його проведення тощо.

Частиною 6 статті 3-1 Закону про банкрутство встановлені засади діяльності ліквідатора, однією із яких є сумлінно та розумно, з урахування інтересів боржника та його кредиторів виконувати свої права та обов'язки.

Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Законом про банкрутство.

Частиною 1 статті 25 Закону про банкрутство, визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

За приписами частини 1 статті 29 Закону про банкрутство, майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Відповідно до статті 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Тобто, обов'язковою передумовою продажу майна боржника ліквідатором є здійснення останнім інвентаризації майна боржника та його оцінки згідно з законодавством. Такої ж правової думки дотримується й Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2018 р. у справі № 5023/1704/12.

Проте, ліквідатором Богомазовим П.С. неналежно проведено інвентаризацію активів банкрута перед його продажем, що є порушенням порядку підготовки до проведення аукціону.

Як свідчать матеріали справи та встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 р., якою скасовано ухвалу господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та ліквідацію банкрута, за результатом проведеної інвентаризації ліквідатором Богомазовим П.С. до виявленого майна ФОП Махнюк С.О. не включено електромережі, розташовані за місцем знаходження нерухомого майна, яке було реалізовано на спірному аукціоні. Крім того, оформлення результатів інвентаризації повинно відповідати вимогам Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.1994 р. за №202/412, чинної на час проведення інвентаризації (далі - Інструкція).

Разом з тим, відомість результатів інвентаризації у графі «Основні засоби» не містить жодних даних (т. 7 а.с. 128); акт ітогових підсумків інвентаризації є документом, складання якого не передбачено Інструкцією, а також зазначений акт взагалі не містить відомостей про дату його складання та реквізитів наказу на підставі якого проводилась інвентаризація (т. 7 а.с. 129); інвентаризаційний опис основних засобів не містить жодних даних, встановлених інвентаризацією, а містить лише перелік трьох об'єктів нерухомого майна та їх місцезнаходження (т. 7 а.с. 120-121).

Таким чином, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про проведення інвентаризацію майна боржника у відповідності з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.1994р. за №202/412 (у редакції, що діяла на момент прийняття постанови про визнання боржника банкрутом), що свідчить про те, що попереднім ліквідатором арбітражним керуючим Богомазовим П.С. не було вчинено усіх дій, спрямованих на виявлення майна боржника у відповідності до вимог законодавства України.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013р. передбачено, що порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна ліквідатор повинен провести конкурс відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Статтею 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Проте, як свідчать матеріали справи (том 7 а.с. 16-18), оголошення про продаж майна банкрута було надруковано в біржовому віснику "Правопорядок" № 27-0 (64) від 06.09.2011р. (т.7, а.с. 16-18), що не може бути прийнято судом до уваги як належний доказ забезпечення ліквідатором через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, оскільки Біржовій вісник "Правопорядок" ТБ "Правопорядок" (юридична адреса: м. Карлівка, Полтавська область) не входить до переліку друкованих видань, що визначений органами приватизації та свідчить, що на підставі такого оголошення не було охоплено всіх можливих та потенційних покупців для цієї нерухомості в інших областях України.

Як свідчать матеріали справи, а саме протокол №8, №9, №10 проведення аукціону, заявки на участь в аукціоні 07.10.2011р. подали: фізична особа гр. ОСОБА_7 та ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» в особі директора.

Статтею 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначені умови участі покупців в аукціоні, конкурсі.

Так, для реєстрації покупців як учасників аукціону, конкурсу вони сплачують встановлений органом приватизації реєстраційний внесок у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також вносять грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта.

Після закінчення аукціону, конкурсу внесені покупцями грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта у десятиденний строк повертаються усім учасникам аукціону, конкурсу. Покупцеві, який придбав об'єкт приватизації, зазначені грошові кошти зараховуються у встановленому порядку при остаточному розрахунку за придбаний об'єкт приватизації.

Частина 5 ст. 16 цього Закону визначає, що фізична особа або юридична особа, яка бажає зареєструватись як учасник аукціону, конкурсу, повинна мати при собі:

квитанцію про сплату реєстраційного внеску;

документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта;

довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), у разі придбання об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів - для покупців - фізичних осіб;

копії установчих документів - для покупців - юридичних осіб (копію рішення про участь в аукціоні, конкурсі - для органів місцевого самоврядування, засвідчені нотаріально або посадовою особою відповідного органу приватизації).

Зазначені вище документи у матеріалах справи відсутні, а залучені особи ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.», Товарна біржа "Правопорядок" та ФОП Руденко А.В. (що є правонаступником ТБ «Правопорядок») такі актуальні дані як квитанцію про сплату реєстраційного внеску; документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта; довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), у разі придбання об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів - для покупців - фізичних осіб, копії установчих документів - для покупців - юридичних осіб (копію рішення про участь в аукціоні, конкурсі - для органів місцевого самоврядування, засвідчені нотаріально або посадовою особою відповідного органу приватизації) суду не було представлено.

Ч.6 ст.16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачає, що відомості про учасників аукціону, конкурсу заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожного об'єкта, який підлягає приватизації, і повинні містити:

порядковий номер (відповідно до реєстрації);

прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або представника юридичної особи (назву юридичної особи);

номер рахунку, назву та адресу банківської установи, до якої зроблено внески.

Відомості про учасників аукціону або конкурсу, їх кількість і пропозиції покупців щодо умов конкурсу не підлягають розголошенню до визначення остаточного переможця.

Книгу реєстрації відповідно до приписів цього Закону суду не було представлено.

Частиною 8 ст.16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що інформація про ціну продажу та переможця конкурсу або аукціону публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу.

Проте, докази публікації інформації про об'єкти нерухомого майна, ціну продажу та переможця конкурсу або аукціону, взагалі не було надано до суду і такі докази відсутні в матеріалах справи, що є порушенням вимог ч.8 ст.16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Ч. 4 ст.17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що аукціон проводиться безпосередньо ведучим (ліцитатором). До початку торгів ліцитатор описує об'єкт приватизації та умови його продажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни об'єкта. Якщо протягом трьох хвилин після оголошення не буде запропоновано вищу ціну, ліцитатор одночасно з ударом молотка робить оголошення про придбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну. При цьому кожна наступна ціна, запропонована покупцями на аукціоні, повинна перевищувати попередню не менш як на 10 відсотків початкової ціни об'єкта.

Проте, продаж, як свідчить протоколи №№ 8, 9, 10 проведення аукціону від 07.10.2011р. нерухомого майна, було здійснено за початковою ціною 176300,00 грн, 92800,00 грн та 293600,00 грн відповідно, що є не найвищою ціною, як визначено ч. 4 ст.17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Таким чином, організатором аукціону не було забезпечено продаж нерухомості на підставі конкурентного продажу між покупцями, що подали заявки на участь в аукціоні.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, після закінчення аукціону (конкурсу) внесені покупцями грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта у десятиденний строк повертаються усім учасникам аукціону, конкурсу. Покупцеві, який придбав об'єкт приватизації, зазначені грошові кошти зараховуються у встановленому порядку при остаточному розрахунку за придбаний об'єкт приватизації.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ліквідатором Богомазовим П.С. подавалась заява про повернення ПП "Консалтингова фірма Д.Р.Б." гарантійного внеску, сплаченого за участь в аукціоні, що само по собі є порушенням Закону про малу приватизацію, адже протирічать приписам ст. 16 цього Закону (т. 7 а.с. 22)..

З проведеного аналізу необхідно відмітити, що правова природа процедури реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону) оформленої у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін та умов проведення аукціону є правочином, а тому визнання аукціону, проведеного 07.10.2011р. недісним є належним способом захисту, оскільки останній був проведений в порушення вимог Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013р. та норм Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" .

Щодо вимоги ліквідатора про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 08.10.2011р. нежитлових приміщень укладених за результатом проведення аукціону 07.10.2011 р., суд зазначає наступне.

Ч.4 ст.203 ЦК України передбачає, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Стаття 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачає вступ у права власності покупця, який придбав майно на аукціоні.

Зокрема, ч.1 ст. 22 цього Закону визначає, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації.

Покупцем (переможцем) ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» грошові кошти за придбані об'єкти нерухомості покупцем були перераховані у період з 30.03.2012 р. по 14.02.2014 р. на депозитний рахунок нотаріуса в загальній сумі 562700,00 грн. Тобто, майже на протязі трьох років в порушення встановленого 30-тиденного строку за умовами проведення аукціону від 07.10.2011 р. Період та суми надходження грошових коштів за придбане на аукціоні 07.10.2011 р. майно на депозитний рахунок зазначено у листі приватного нотаріуса ХМНО Ліпінської І.Е. за вих. №26/02-23 від 14.02.2014 р. (т. 7 а.с. 42-43)

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Враховуючи викладене, ліквідатор Вернигора В.П. в порядку ст.ст. 74, 76-79 ГПК України в редакції від 15.12.17 р. доведено, що під час проведення спірного аукціону порушено вимоги ст.ст. 3-1, 23, 25, 29, 30, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", проведений аукціон свідчить про порушення ст.ст. 203, 215 ЦК України, що дає підстави для задоволення заяви про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна, який відбувся 07.10.2011р. та визнання недійсними, укладених за результатом проведення аукціону договорів купівлі-продажу.

Разом з тим, як було зазначено вище, до господарського суду Харківської області ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» було подано заяву, в якій покупець майна просив суд застосувати строк позовної давності у три роки та, в зв'язку зі спливом позовної давності відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними результатів аукціону від 07.10.2011р., договорів купівлі-продажу від 08.10.2011р. та визнання права власності.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до норм ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нормами ст. 257 цього ж кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, згідно з приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною сьомою статті 261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваним, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) суд зазначив: "Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права".

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

Верховний Суд, в своїй постанові від 23.10.2018 р. у справі №904/5978/14 наголошує, що встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

Інститут позовної давності покликаний також сприяти сталості цивільних відносин.

Проте, за змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

В силу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб'єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника.

Через арбітражного керуючого здійснюється зв'язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.

Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

Відтак, саме з цього моменту арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", серед яких, проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута; формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ведення реєстру вимог кредиторів тощо.

При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов'язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.

Судом встановлено, що всі попередні ліквідатори ФОП Махнюк С.О. (Богомазов П.С., Клочко О.М., Гайдуков С.П., Губарєв Ю.М., ОСОБА_1) діяли формально при виконанні своїх обов'язків. Відверта бездіяльність попередніх ліквідаторів у даній справі під час здійснення своїх повноважень, що було встановлено Харківським апеляційним господарським судом в постанові від 14.02.2018 р. (якою скасовано ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі), яка полягала не лише в неподанні відповідних заяв про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна банкрута, а й в з'ясуванні дотримання вимог законодавства при їх проведенні, призвело до безпідставної тривалості ліквідації банкрута, до неотримання кредиторами вчасного розрахунку та призвели до втрат через інфляцію. Оскільки несвоєчасне перерахування коштів за договором купівлі-продажу негативно впливає на майнові інтереси кредиторів у даній справі.

Господарський суд вважає, що факти, встановлені в постанові апеляційної інстанції від 14.02.2018р. у даній справі є підставою для застосування приписів п. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якими визначено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, враховуючи факти, встановлені в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі № 5023/5401/11, а саме, вчинення ліквідаторами дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто, обставини, які робили своєчасне пред'явлення заяви (позову) утрудненим, господарський суд вважає поважними причини пропущення позовної давності в частині строку загальної позовної давності, передбаченої приписами ст. 257 Цивільного кодексу України ліквідатором Вернигорою В.П.

Крім того, слід зазначити, що за практикою Європейського Суду з прав людини при застосуванні строків позовної давності йдеться про задавненість позовів і неповноту доказів, через сплив часу. Натомість, у справі, що розглядається, у правовідносинах між сторонами відсутні події "далекого минулого", що могло б спричинити перешкоду для захисту порушеного права боржника.

Зважаючи на викладене, аналізуючи питання поважності причин пропуску строку позовної давності через призму Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд відмовляє у задоволенні заяви ПП «Консалтингова фірма Д.Р.Б.» про застосування строку позовної давності.

Щодо вимог ліквідатора про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію про право власності за Приватним підприємством «Консалтингова фірма Д.Р.Б на спірні об'єкти нерухомого майна, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви в цій частині, оскільки у відповідності до ч. ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Отже, обов'язок щодо реєстрації певних речових прав, в тому числі й в зв'язку зі зміною власника майна законодавчо віднесено до повноважень державного реєстратора.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно абз. 5 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9, "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст. 19, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 р., ст.ст. 215, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 74, 76-79, 86, 233-234 ГПК України в редакції від 15.12.17 р., суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора задовольнити частково.

2. Визнати недійсними результати аукціону з продажу майна фізичної особи-підприємця Махнюка Сергія Олександровича (код НОМЕР_1), проведеного 07.10.2011 р. Товарною біржею "Правопорядок", а саме:

- нежитлових приміщень першого поверху з №1-1-по №1-5 загальною площею 43,9 кв.м., місцезнаходження: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2;

- нежитлові приміщення першого поверху з літ. А з №1-6 по № 1-9 загальною площею 23,1 кв.м., місцезнаходження: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2;

- нежитлові приміщення, пункт прокату, загальною площею 73,1 кв.м., місцезнаходження: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2.

3. Визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлових приміщень укладених за результатами проведених відкритих торгів 07.10.2011 р., а саме:

- договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху з №1-1-по №1-5 загальною площею 43,9 кв.м., місцезнаходження: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. 08.10.2011 р. за №1960;

- договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху з літ. А з №1-6 по № 1-9 загальною площею 23,1 кв.м., місцезнаходження: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. 08.10.2011 р. за №1965;

- договір купівлі-продажу нежитлових приміщень пункт прокату, загальною площею 73,1 кв.м., місцезнаходження: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. 08.10.2011 р. за №1955

4. Визнати за фізичною особою-підприємцем Махнюком Сергієм Олександровичем (код НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно:

- нежитлових приміщень першого поверху з №1-1-по №1-5 загальною площею 43,9 кв.м., місцезнаходження: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2;

- нежитлові приміщення першого поверху з літ. А з №1-6 по № 1-9 загальною площею 23,1 кв.м., місцезнаходження: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2;

- нежитлові приміщення, пункт прокату, загальною площею 73,1 кв.м., місцезнаходження: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Калинникова, буд. 2.

5. В решті вимог відмовити.

6. Ухвалу направити ліквідатору, банкруту, кредиторам, ПП "Консалтингова фірма Д.Р.Б.", Богомазову П.С., ТБ "Правопорядок", ФОП Руденко А.В., ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "Кей-Колект".

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 11.02.2019 р.

Суддя Міньковський С.В.