Ухвала суду № 7971075, 26.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2009 р.Справа № 2-а-39042/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А-1451 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2009р. по справі№2-а-39042/09/2070

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, в інтересах ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Військової частини А-1451 <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про відшкодування матеріальної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А 1451 (надалі по тексту відповідач) в інтересах ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) та, з урахуванням уточнень позовної заяви, просив суд визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань незаконною, зобовязати відповідача виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1204,37 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 року задоволено позов Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А-1451 про відшкодування матеріальної допомоги: зобовязано військову частину А 1451 (61018, м. Харків, вул. Деревянко,3, р/р 35218001000423 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08208941) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент.номер НОМЕР_1) заборгованість з матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1204.37 грн.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення питання, а також порушення норм матеріального та процесуального права, принципів адміністративного судочинства, що полягає в офіційному зясуванні всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу у відповідача на посаді планшетист - кодувальник, має військове звання старший солдат.

В лютому 2008 р. позивач, в звязку із скрутним матеріальним становищем, подав рапорт (заяву) командиру військової частини про виплату матеріальної допомоги ( а.с. 10).

Командиром військової частини дану заяву було задоволено та видано наказ № 66 від 19.03.2008р. про виплату позивачу матеріальної допомоги в розмірі 1228,95 грн. (а.с. 9).

З урахування відрахувань до Пенсійного фонду України до видачі позивачу належало 1204,37 грн., що підтверджується копією роздавальної відомості б/н (а.с. 8).

В ході судового розгляду справи також встановлено, що фактично зазначені кошти, згідно наказу командира військової частини, сплачено не було, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1204,37 грн.

Приймаю рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність коштів на рахунках військової частини не є поважною підставою для невиплати позивачу належних йому видів допомоги, оскільки така бездіяльність обмежує військовослужбовців в їх правах та свободах, позбавляючи належного матеріального утримання, яке є основним джерелом існування даної категорії осіб.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”законодавство про соціальний захист і правовий захист зазначеної категорії осіб складається з цього Закону, інших актів законодавства України, а також військових статутів Збройних Сил України.

Згідно ст., ст. 2, 9 зазначеного Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.

Відповідно до наказу Міністра оборони України № 75 від 05.03.2001 р., що був чинним на час видання наказу командиром військової частини, затверджено Інструкцію “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України”.

Згідно п.п. 36.1, 36.2 зазначеної Інструкції особам офіцерського складу, прапорщикам, солдатам, сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі місячного окладу грошового утримання. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Так само, у чинній на даний час Інструкції “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої відповідно до наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 р. , в п. 33.1.-33.3 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Окрім цього, колегія cуддів зауважує, що наказом командира військової частини А 1451 № 66 від 19.03.2008р. зобовязано виплатити позивачу матеріальну допомогу в розмірі 1228,95 грн. Зазначений Наказ ніким не скасовано, отже, він є чинним і на теперішній час. Взяті на себе відповідачем обовязки щодо виплати матеріальної допомоги повинні виконуватись належним чином. Посилання представника відповідача на те, що на рахунках військової частини А 1451 відсутні кошти не є поважною підставою для невиплати позивачу належних йому видів допомоги, оскільки така бездіяльність обмежує військовослужбовців в їх правах та свободах, позбавляючи належного матеріального утримання, яке є основним джерелом існування даної категорії осіб.

Колегія суддів зазначає, що позивач проходить службу безпосередньо у відповідача, військова частина є безпосереднім місцем його служби та саме керівником військової частини видавався наказ про нарахування і виплату позивачу належних йому видів допомоги, отже саме на відповідача має бути покладено забезпечення виконання даного наказу, а при його прийнятті має враховуватися наявність коштів для здійснення таких виплат.

Щодо посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленого ст.. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1.1. Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони від 05.03.01 № 75 «Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2001 р. за № 251/5442) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби, воно складається з: окладів грошового утримання (оклади за військовим званням та посадові оклади) та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію).

Ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що порушення прав позивача є триваючим, оскільки матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань взагалі не була виплачена позивачеві, вона постійно знаходиться у стані очікування на її виплату згідно Наказу командира військової частини А 1451 № 66 від 19.03.2008р.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 233 КЗпП України, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо пропуску строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А-1451 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2009р. по справі№2-а-39042/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2009 р.