Постанова № 7969772, 09.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 6/147 (2-а-3066/07) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2010 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів                               Кузьменка В.В., Попович О.В.,

при секретарі                     Коваленко О.І.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2009 у справі за її позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2007 № 0001104120/0, від 15.05.2007 № 0001104120/1, від 31.07.2007 № 0001104120/2 та про визнання протиправним дій відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2009 в адміністративному позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що винесене із порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати частини прибутку (доходу) ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» за результатами фінансово-господарської діяльності за 2005 рік та 9 місяців 2006 року. За результатами перевірки складений акт від 19.02.2007 № 239/41-20/30019775 та згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.03.2007 № 0001104120/0 на загальну суму 184902860 грн., з яких 148420000 грн. – основного платежу та 36482860 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення вимог ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пунктів 2, 3, 4 «Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», затвердженого постановою КМ України від 17.05.2006 № 678, в результаті чого не нарахована та не сплачена частина прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності на загальну суму 148420000 грн.

За наслідком апеляційного узгодження вказаного повідомлення - рішення скарги платника були залишені без задоволення, а СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП були винесені податкові повідомлення-рішення від 15.05.2007 № 0001104120/1 та від 31.07.2007 № 0001104120/2.

Відповідно до статуту ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та п. 2 постанови КМ України від 25.05.1998 № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» є стовідсотковим державним підприємством.

Згідно до ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» установлено, що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Установлено, що господарські товариства, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, сплачують безпосередньо до Державного бюджету України частину прибутку (доходу) та дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2005 рік.

Установлено, що господарські організації, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частину прибутку (доходу).

Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2005 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами).

Для господарських організацій, визначених частиною п'ятою цієї статті, за умови, що ці господарські організації сплатили за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році частину прибутку відповідно до статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", на суму дивідендів, нарахованих та сплачених за результатами фінансово-господарської діяльності за 2005 рік, зменшується сума частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті у наступних за датою сплати дивідендів податкових періодах.

Відповідно до пункту 2 «Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», затвердженого постановою КМ України від 17.05.2006 № 678 відрахування частини прибутку (доходу) здійснюється:

- державними, в тому числі казенними, підприємствами (крім державних сільськогосподарських підприємств, державного підприємства «Укрінвестбуд», суб'єктів природних монополій, підприємств, обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень, та суб'єктів господарювання, засновником яких є Кабінет Міністрів України) та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами – у розмірі 50 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку:

- державними сільськогосподарськими підприємствами – у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- державним підприємством «Укрінвестбуд» - у розмірі п'яти відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- суб'єктами природних монополій, підприємствами, обсяг чистого прибутку (доходу) яких перевищує 50 млн. гривень, крім НАК «Нафтогаз України», її дочірніх компаній та підприємств, а також державних і відкритих акціонерних товариств, господарських товариств з газопостачання та газифікації, контрольні пакети акцій яких передані до статутного фонду НАК «Нафтогаз України» і показники діяльності яких враховані у консолідованому фінансовому плані Компанії, та суб'єктами господарювання, засновником яких є Кабінет Міністрів України, відповідно до їх фінансових планів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Розмір частини прибутку (доходу), що відраховується до загального фонду державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та коефіцієнта, розрахованого як співвідношення сум частини прибутку (доходу), що відраховується до загального фонду державного бюджету, та чистого прибутку (доходу), що передбачені у фінансовому плані на цей період.

До затвердження в установленому порядку фінансових планів відрахування частини прибутку (доходу) до державного бюджету суб'єктами природних монополій, підприємствами, обсяг чистого прибутку (доходу) яких перевищує 50 млн. гривень, та суб'єктами господарювання, засновником яких є Кабінет Міністрів України, здійснюється відповідно до абзацу другого цього пункту з подальшим перерахунком.

Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства здійснюють відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді.

Господарські товариства, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, сплачують частину прибутку (доходу) відповідно до розміру їх частки (акцій, паїв) та дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2005 рік, до загального фонду державного бюджету відповідно до цих Порядку і нормативів (пункт 4 Порядку).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення наступним.

Законом України від 24.12.2002 № 349-ІV «Про внесення змін до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» внесено зміни до п. 1.9 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Із аналізу зазначених норм права, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що частину прибутку (доходу) віднесено до загальнодержавних податків.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів дія забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Зі змісту пункту 3 частини 1 статті 4 цього Кодексу випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджеті відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету – це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові відносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Держаний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки відповідача щодо порушення ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» вимог статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктів 2, 3, 4 Порядку відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону. України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк л недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вважав, що застосування СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП штрафних (фінансових) санкцій до ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-III відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення суперечать нормам законодавства України, оскільки обов'язкові платежі встановлюються лише податковим законодавством і не можуть встановлюватись законодавством, що регулює бюджетні відносини та справляння яких не передбачено Законом України «Про систему оподаткування». Отже, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не може бути правовою підставою для визначення зобов'язань за платежем частина прибутку (доходу) та нарахування зв'язку з цим штрафних (фінансових) санкцій НАК «Нафтогаз України».

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» - податки і зборі (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Так, згідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних обов'язкових платежів належать лише дивіденди, що сплачуються до бюджету державним) некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Неподатковими надходженнями згідно до ч. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України є надходження від власності та підприємницької діяльності, інші неподаткові надходження.

Нормою пункту 3 постанови КМ України від 24.06.2006 № 874 «Про затвердження консолідованого фінансового плану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та основних показників зведеного руху коштів Компанії на 2006 рік» установлено, що НАК «Нафтога України» як окрема юридична особа, її дочірні компанії та підприємства, державні і відкриті акціонері: товариства, господарські товариства з газопостачання та газифікації, контрольні пакети акцій яких передані до статутного фонду Компанії і показники діяльності яких враховані у консолідованому фінансовому плані НАК «Нафтогаз України», перераховують до державного бюджету частини прибутку (доходу) у сумі, що визначена їх фінансовими планами на 2006 рік.

В податкових повідомленнях-рішеннях та рішеннях зазначається, що визначення НАК «Нафтогаз України» суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з платежем частина прибутку (доходу) здійснено згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, варто зазначити, що в преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове держави соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

При цьому, як зазначалось вище до загальнодержавних обов'язкових платежів належать лише дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, при цьому частину прибутку (доходу) визначено як неподаткові надходження бюджету. Отже, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не може бути правовою підставою для визначення зобов'язань за платежів частина прибутку (доходу) та нарахування в зв'язку з цим будь-яких штрафних (фінансових) санкцій НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, визначення Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем частина прибутку (доходу) не відповідає нормам чинного законодавства України і підставами вважати їх прийнятими правомірно – відсутні.

Отже, визначення у якості податку податковою інспекцією такого внеску, як частина прибутку (доходу), що сплачувався до загального фонду Державного бюджету акціонерною компанією, у статутному фонді якої державі належать частки (акції, паї), є порушенням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

У податкового органу та суду першої інстанції не було законних підстав вважати суму вказаних внесків податковим зобов'язанням, та, відповідно, застосовувати до позивача штрафні санкції за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-III, оскільки у складі переліку загальнодержавних податків та зборів, встановленого ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 № 1251-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутній такий платіж, як частина прибутку (дивіденди), що сплачуються до бюджету таким суб'єктом господарювання, яка акціонерне товариство.

Згідно із вказаною нормою Закону прирівняними до податку на прибуток є зобов'язання зі сплати до бюджету дивідендів лише державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, яким не являється позивач.

Дотримання при сплаті даних відрахувань строків, встановлених для сплати податку на прибуток, є обов'язком позивача, визначеним у п. 6 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 № 50, і такі дії не є підтвердженням того, що ці платежі є податками чи зборами (обов'язковими платежами), що встановлюються виключно законами про оподаткування.

Вказаний порядок розроблений на виконання вимог ст. 65 Закону України «Про Державний бюджету України на 2005 рік» від 23.12.2004 « 2285-ІV і його приписи щодо сплати платежу, передбаченого Законом про Державний бюджет, не визначають статусу такого платежу як податкового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач не спростував доводів апеллянта та правомірність позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2009 – задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2009 – скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнання протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції у м Києві по роботі з великими платниками податків по прийняттю податкових повідомлень-рішень від 02.03.2007 № 0001104120/0, від 15.05.2007 № 0001104120/1, від 31.07.2007 № 0001104120/2 та скасувати дані податкові повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 15.02.2010.