Ухвала суду № 7964440, 01.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2010 року № 7400/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці на постанову господарського суду Чернівецької обл. від 04.02.2009р. у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Укрінтертрейдінг» до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

10.11.2008р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Укрінтертрейдінг» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Чернівці № 000106232/0 від 31.10.2008р.; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.2-4).

Постановою господарського суду Чернівецької обл. від 04.02.2009р. заявлений позов задоволено, визнати нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернівці № 000106232/0 від 31.10.2008р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.148-149).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у м.Чернівці , яка покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.152-154).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що із змісту досліджених під час проведення відповідачем перевірки відносин слідує, що позивач фактично здійснює організацію послуг по перевезенню вантажів вантажним автомобільним транспортом замовникам-нерезидентам на підставі отриманих від них заявок; під час проведення перевірки платник податків замінив документи, ним представлено ідентичні договори доручення, в бухгалтерському обліку проведені розрахунки відображалися на балансовому, а не на позабалансовому рахунку, який передбачає узагальнення інформації про наявність та рух виданих підприємством гарантій та забезпечень виконання як власних зобовязань та платежів, так і зобовязань та платежів інших підприємств.

Таким чином, у наведеному випадку позивач здійснює діяльність з поставки товарів (послуг), отриманих в межах договорів комісії, доручення, інших цивільно-правових договорів, через що базою оподаткування є продажна вартість цих товарів (послуг), визначена Законом України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 29.09.2008р.-17.10.2008р. відповідачем ДПІ у м.Чернівці проведена планова виїзна перевірка ПП «Укрінтертрейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.06.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.06.2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 3523/23-2/32357252 від 22.10.2008р. (а.с.7-66).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.11, п.5.12.4 ст.5 наказу ДПА України № 213 від 15.06.2005р. «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість /ПДВ/, що підлягає сплаті до бюджету в обревізованому періоді, на загальну суму 60070 грн., у тому числі за січень 2006 року в сумі 7483 грн., за березень 2006 року в сумі 34854 грн., за квітень 2006 року в сумі 17733 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000106232/0 від 31.10.2008р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ на суму 90105 грн., у тому числі 60070 грн. за основним платежем та 30035 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

Підставою для визначення податкового зобовязання з ПДВ згідно спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем вказано те, що на підставі договорів доручень позивач фактично надавав послуги по організації перевезень товарів вантажним автомобільним транспортом замовникам-нерезидентам на загальну суму 400088 грн. 80 коп., у звязку з чим останнім в порушення приписів пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» занижені податкові зобовязання з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, листопад та грудень 2006 року на загальну суму 72785 грн.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз договірних документів вказує на фактичне надання позивачем посередницьких послуг, при цьому останній не здійснював діяльності з поставки транспортних послуг, оскільки перевезення вантажів проводилося іншими особами, у позивача відсутні власні або залучені транспортні засоби для здійснення перевезення вантажів.

З урахуванням наведеного, рішення податкового органу, яке грунтується на тому, що посередницька діяльність ПП «Укрінтертрейдінг» є діяльністю з поставки транспортних послуг, а тому відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» є обєктом оподаткування ПДВ, слід вважати безпідставним і таким, що спростоване наданими платником податку документами.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) б аза оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 2006 року позивач на підставі укладених договорів доручення № 1-01/06 від 16.01.2006р., № 3-3/06 від 24.03.2006р. та № 2-3/06 від 24.03.2006р. надавав Субєктам підприємницької діяльності-фізичним особам /СПД/ ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є перевізниками, агентські послуги за винагороду, які полягали в сприянні перевізникам в продажу їх послуг, пошуку замовників вантажних перевезень, укладанні в інтересах перевізників договорів, за якими вони, а не позивач, надаватимуть послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (а.с.67-115).

За надані послуги перевізники сплачували позивачу агентську винагороду, виходячи з розміру якої останній сплатив до бюджету податок на додану вартість.

Колегія суддів вважає невірною кваліфікацію податковим органом вказаних господарських операцій як транспортно-експедиційну діяльність, при якій транспортний експедитор діє в інтересах та за дорученням замовника перевезень вантажу, надає послуги з перевезення вантажу вантажовласнику (вантажовідправнику), а не перевізнику.

Вказана невірна кваліфікація відповідачем цивільно-правових відносин призвела до помилкового визначення транспортних операцій як придбання позивачем за рахунок та в інтересах вантажовласників транспортних послуг, що надаються перевізниками, та стала причиною помилкового включення відповідачем до обєкту оподаткування ПДВ всієї вартості наданих перевізниками послуг на підставі п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням наведеного, вартість послуг по операціям вантажних перевезень повинна включатися до бази оподаткування податком на додану вартість виключно перевізників.

В обґрунтування наведеного висновку колегія суддів також враховує, що під час розгляду справи була зясована відсутність у позивача власних або залучених транспортних засобів для здійснення перевезень, а також відповідної ліцензії на надання таких послуг.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення є підставним та обгрунтованим, через що підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці на постанову господарського суду Чернівецької обл. від 04.02.2009р. у адміністративній справі № 6/285/5027 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос