Постанова № 7964423, 01.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2010 року № 36018/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2009р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» до Державної податкової інспекції у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. про визнання протиправними і скасування наказу на проведення позапланової перевірки та податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

06.03.2009р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Перспектива» звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 15 від 02.02.2009р. про проведення позапланової перевірки позивача, визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 0000152300/0 від 23.02.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 256967 грн., в тому числі 170631 грн. за основним платежем та 86336 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-4).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2009р. заявлений позов задоволено, скасовано наказ ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 15 від 02.02.2009р.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 0000152300/0 від 23.02.2009р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 06 грн. 80 коп. судового збору (а.с.99-102).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.106-109).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податковим органом правомірно проведено позапланову перевірку позивача, при цьому приписи Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не вимагають для проведення такої рішення суду.

Під час проведення перевірки підприємством частково були надані документи, а решта даних встановлено відповідачем на підставі інформації, наданої банками; згідно висновків перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим занижені податкові зобовязання з податку на додану вартість /ПДВ/ за період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р. на суму 170632 грн.

Оскільки Акт перевірки посадовими особами підприємства узгоджено, тому позивачем не доведено порушення його прав або охоронюваних законом інтересів, а звідси, й настання негативних наслідків для нього.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 15 від 02.02.2009р. інспектором відповідача протягом 03.02.2009р. - 09.02.2009р. проведено позапланову виїзну планову перевірку ТзОВ «Перспектива» з питань дотримання вимог податкового законодавства з нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р., за результатами якої складено Акт перевірки № 58/23/-22173787 від 12.02.2009р. (а.с.5-15).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.3.1 ст.3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податкові зобовязання з ПДВ протягом охопленого перевіркою періоду на загальну суму 1023211 грн., у тому числі за січень - 9802 грн., лютий 86876 грн., березень 1155 грн., квітень 3010 грн., травень 1469 грн.

Окрім цього, в порушення вимог пп.7.3.5, 7.3.1 п.7.3 ст.7 наведеного Закону позивачем занижено податкові зобовязання з ПДВ за вищевказаний період на загальну суму 68320 грн., у тому числі за лютий 2233 грн., березень 22914 грн., квітень 9396 грн., травень 20863 грн., червень 12915 грн.

Виявлене порушення полягає в тому, що протягом 2005 року та І півріччя 2006 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності і сплачував єдиний податок за ставкою 10 відсотків від обсягу виручки реалізованої продукції.

За результатами господарської діяльності та згідно поданих розрахунків по сплаті єдиного податку ТзОВ «Перспектива» за 9 місяців 2005 року самостійно задекларовано виручку від реалізації продукції (товарів) в сумі 1636,6 тис.грн. (а.с.58-60), яка на 636,6 грн. перевищує обсяги (1 млн.грн.), визначені ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування», обліку та звітності субєктів малого підприємництва» та відповідно до ст.5 цього Указу зобовязане було перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто, з 4-го кварталу 2005 року, чого останнім виконано не було (а.с.57).

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152300/0 від 23.02.2009р., яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 256967 грн., в тому числі 170631 грн. за основним платежем та 86336 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.26).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка позивача проведена податковим органом в порушення вимог ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на підставі наказу керівника відповідача, однак за відсутності судового рішення. За таких обставин наказ ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 15 від 02.02.2009р. є неправомірним, а відтак належить скасувати й винесене податкове повідомлення-рішення.

Між тим, з такими висновками суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи підставою для проведення позапланової перевірки слугувала та обставина, що ДПА України в порядку контролю висновків документальної перевірки ТзОВ «Перспектива», результати якої викладені в Акті перевірки № 17-2300-22173787 від 18.06.2007р. за період 01.01.2006р.-30.06.2006р., виявлено їх невідповідність вимогам закону (а.с.47-48).

Наказом ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 55 від 02.07.2008р. призначене службове розслідування відносно посадових осіб, які проводили в 2007 році планову перевірку позивача (а.с.49).

Листом ДПА в Івано-Франківській обл. № 4123/7/23-218/188 від 16.07.2008р. ініційовано проведення позапланової перевірки ТзОВ «Перспектива» за період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р. та доручено її проведення відповідачу (а.с.50).

Наказом ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 62 від 18.07.2008р. призначено позапланову перевірку позивача за період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р., однак через пошкодження фінансово-бухгалтерської документації підприємства така не була проведена, при цьому зобовязано платника податків відновити вищевказані документи до серпня 2008 року (а.с.51-53).

Відповідно до наказу ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 77 від 21.08.2008р. призначено проведення повторної позапланової документальну перевірку ТзОВ «Перспектива» за період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р., по результатам якої зясовано відсутність відновлення платником податків бухгалтерського обліку і ненадання відповідних документів (а.с.54, 55).

З метою отримання інформації, яка носить характер банківської таємниці, податковий орган звертався із відповідними позовами до суду, які були задоволені (а.с.81-82, 62-64).

Наказом ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 15 від 02.02.2009р. було призначено повторну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Перспектива» за період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р. (а.с.27); згідно цього наказу працівниками відповідача була проведена розглядувана перевірка.

Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Таким чином, вищевказані приписи не передбачають обмежень щодо проведення розглядуваної перевірки лише на підставі рішення суду, а тому наведену перевірку при наявності постанови слідчого слід проводити на підставі наказу керівника податкового органу і виданих направлень на перевірку.

Із матеріалів справи також убачається, що інспектором ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. було розпочато на підставі наказу № 15 від 02.02.2009р. позапланова перевірку, остання була допущена керівництвом підприємства до її проведення, службовим особам ТзОВ «Перспектива» були надані під розписку направлення на перевірку та копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки; вказана перевірка проведена з відома керівництва підприємства, при цьому останніми не оскаржувалися дії ревізора (а.с.56, 66).

При цьому слід врахувати й те, що відповідачем неодноразово приймалися рішення про проведення позапланової перевірки, надавався час для відновлення документів.

Окрім цього, відповідачем представлені докази проведення службового розслідування стосовно службових осіб органу державної податкової служби, які проводили перевірку, їх притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також порушення кримінальної справи стосовно головного державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України (а.с.130-133).

За таких обставин підстав для визнання протиправним і скасування наказу ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. № 15 від 02.02.2009р. колегія суддів не вбачає; також визнання незаконним наказу про призначення перевірки не призводить до автоматичного скасування винесених на підставі Акта перевірки податкових повідомлень-рішень, якщо матеріалами перевірки підтверджується факт порушення податкового законодавства.

В частині правомірності визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість колегія суддів виходить з того, що відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» по обсягам виручки, яку одержано з порушенням вимог цього Указу, в тому числі й із перевищенням граничного рівня виручки від здійснення підприємницької діяльності, єдиний податок сплачуватися не може; суми перевищення (у даному випадку понад 1 млн.грн.) повинні оподатковуватися окремо, згідно із нормами чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, починаючи з IV кварталу 2005 року, по причині перевищення граничного обсягу виручки за 9-ть місяців 2005 року , встановленого ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», позивач зобовязаний був зареєструватися платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.3. Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 цього Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.9.4. цього Закону якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами п.2.2 ст.2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту (п.10.2 ст.10 цього Закону).

При цьому наведений Закон не ставить в залежність обовязок сплати ПДВ від факту реєстрації платником та отримання свідоцтва платника ПДВ.

Також відповідно до ст.7 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України № 79 від 01.03.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до Реєстр платників податку на додану вартість заносяться особи, які згідно з Указом Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», сплачуючи єдиний податок за ставкою єдиного податку у розмірі 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), порушили вимоги, установлені статею 1 Указу (середньооблікова чисельність працюючих перевищила 50 осіб або обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищила 1 млн. гривень), зобов'язані подати органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Оскільки позивач впродовж 01.01.2006р.-30.06.2006р. не зареєструвався платником ПДВ, не подавав до податкового органу декларації з ПДВ, тому останній допустив порушення вимог пп.3.1 ст.3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1, 7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , через що відповідачем правомірно визначені податкові зобовязання з вказаного податку на загальну суму 170632 грн.

При цьому податковим органом не порушені граничні строки визначення податкового зобовязання, оскільки відповідно до пп.15.1.2 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у пп.15.1.1 цього пункту, у разі коли податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано.

В частині доводів позивача щодо неправильного визначення суми податкового зобовязання колегія суддів виходить з того, що жодних доказів спростування правильності останніх позивач не надав (в тому числі первинних документів).

Стосовно правильності обчислення штрафних санкцій в розмірі 86336 грн. слід врахувати, що відповідно до підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати, відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону та пп.6.1.3 п.6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 вказаної Інструкції визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

При цьому пп.6.1.3 п.6.1 Інструкції передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Отже, штрафні (фінансові) санкції відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань у інших базових податкових періодах.

Інструкцією про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», пп.3.1 ст.3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1, 7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , заявлені позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставними, через що задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. задоволити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» до Державної податкової інспекції у Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. про визнання протиправними і скасування наказу на проведення позапланової перевірки та податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос