Ухвала суду № 79608789, 28.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/690/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м.Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: Костіна В.Д. - за довіреністю;

Від відповідача: Носенко І.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників податків ДФС в особі Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" про стягнення коштів з рахунків у банках,-

ВСТАНОВИВ:

Одеським окружним адміністративним судом розглядається справа за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС, в якій позивач просить суд стягнути кошти з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" в рахунок погашення податкового боргу у сумі 7771234, 11 грн. (збільшено до 9373348,32грн.)

25 січня 2019 року від представника відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі (вх.№2965/19) В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 07.02.2017р. по справі № 916/177/17 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "СП "Аквавінтекс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ "СП "Аквавінтекс" та призначено розпорядника майном - арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича. 08.02.2017р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за № 40108 було опубліковано повідомлення про визнання ТОВ "СП "Аквавінтекс" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; встановлено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника в 1 (один) місяць з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання ТОВ "СП "Аквавінтекс" банкрутом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду У країни в мережі Інтернет. Представник відповідача зазначив, що в рамках провадження у справі про банкрутство ТОВ "СП "Аквавінтекс", 18.04.2017р. Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про приєднання до кредиторських вимог, за змістом якої Одеське управління Офісу ВПП ДФС зазначає, що станом на 09.03.2017р. податковий борг ТОВ „СП „Аквавінтекс " з акцизного податку становить 21803456,52 грн. При цьому, в мотивувальній частині заяви про приєднання до кредиторських вимог по справі № 916/177/17 Одеське управління Офісу ВПП ДФС наводить частину тих же самих доводів, що й наводились за змістом позовної заяви по справі №815/690/16 та з посиланням на наявність позову СДПІ до ТОВ "СП "Аквавінтекс" про стягнення 9373348,32 грн. Таким чином, як зазначає представник відповідача, Одеським управлінням Офісу ВПП ДФС (правонаступник СДПІ) одночасно заявлено позовну заяву до ТОВ "СП "Аквавінтекс" про стягнення податкового боргу у розмірі 7771234,11 грн. (заява про збільшення позовних вимог не розглянута судом - 9373 348,32 грн.) та ті ж самі вимоги одночасно заявлені за змістом заяви про приєднання до кредиторських вимог у справі №916/177/17 у розмірі 21803456,52 грн. На думку представника відповідача, оскільки податкові зобов'язання ТОВ "СП "Аквавінтекс", які є предметом спору у справі №815/690/16 виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "СП "Аквавінтекс", то такі грошові зобов'язання не являються поточною заборгованістю, а конкурсними вимогами та повинні розглядатись у рамках провадження у справі про банкрутство ТОВ "СП "Аквавінтекс".

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на ч.ч. 1, 2, 4 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», п.1 ч.1 ст 238 КАС України, представник відповідача просив суд закрити провадження у справі, задля унеможливлення подвійного стягнення податкового боргу.

У підготовчому засіданні 28.01.2019 року представник відповідача підтримав заяву про закриття провадження у справі, просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі у зв'язку з необґрунтованістю заяви представника відповідача.

Розглянувши заяву представник відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як зазначено у п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є наявність підстав для стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" в рахунок погашення податкової заборгованості.

При цьому, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 08.02.2017р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано повідомлення про визнання ТОВ "СП "Аквавінтекс" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури №40108; встановлено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника в 1 (один) місяць з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання ТОВ "СП "Аквавінтекс" банкрутом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2018 року по справі №916/177/17 задоволено заяву Одеського управління Офісу ВПП ДФС та визнано Одеське управління Офісу ВПП ДФС кредитором ТОВ "СП "Аквавінтекс" на суму 21803456,52 грн. (у тому числі 9373348,22грн. боргу з акцизного збору, що стягується в даній адміністративній справі).

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами відповідно до положень п. 95.3. ст. 95 ПК України, яким встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Однак, пунктом 1.3 ст. 1 ПК України встановлено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відповідно до п. 87.10 ст. 87 ПК України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.

Згідно ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому иим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Статтею 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що якщо у разі до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про опрушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає закриттю.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. N 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від ЗО червня 1999 р. N 784-XIV, далі - Закон), Господарським процесуальним кодексом України(далі - ГПК), іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч.6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.5 ст. 41 ГПК України у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З аналізу вищезазначеного, з урахуванням того, що ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2018 року по справі №916/177/17 Одеське управління Офісу ВПП ДФС визнано кредитором ТОВ "СП "Аквавінтекс" на суму податкового боргу, яка включає в себе суму заборгованості відповідача, що є предметом спору даній справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви представника відповідача та наявності підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки борг відповідача за акцизним збором включений до кредиторських вимог позивача, визнаний господарським судом як кредиторські вимоги Офісу ВПП ДФС в особі Одеського управління в справі про банкрутство, тому не може бути звернений до стягнення за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки в контексті встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що спір не може розглядатись адміністративним судом, оскільки борг ТОВ "СП "Аквавінтекс" набув статусу кредиторської заборгованості перед Офісом ВПП ДФС в особі Одеського управління та підлягає стягненню в межах справи про банкрутство ТОВ «СП «Аквавінтекс» №916/177/17 та у встановленому ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку.

Керуючись ст. ст. 183, п.1 ч.1 238, ст.ст. 241-243, 248, 250, 256, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі №815/690/16 за адміністративним позовом Офісу великих платників податків ДФС в особі Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" про стягнення коштів з рахунків у банках - закрити.

Роз'яснити, що розгляд вимог Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС здійснюється за правилами господарського судочинства в межах справи №916/177/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс".

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/gromadyanam/cases/.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтею 295 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.02.2019 року.

Суддя М.М. Аракелян