Рішення № 79596621, 31.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 333/3617/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.,

при секретарі Грінкевич А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 в липні 2018 року звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що 07 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою С.В. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 353 за кредитним договором про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів в розмірі 20 418,89 грн. Виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого напису було відкрито приватним виконавцем Вольф Т.Л. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 56158127 від 13 квітня 2018 року. Таким чином, з її заробітної плати неправомірно було утримано грошові кошти в розмірі 2 822,65 грн. Позивач зазначає, що заборгованість по кредитному договору є спірною, в свою чергу вона не отримувала від відповідача листа-вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, а тому нотаріус не мав права вчиняти зазначений виконавчий напис, оскільки не перевірив безспірність розміру заборгованості.

У вересні ПАТ «ПУМБ» подав відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позовні вимоги не визнаються виходячи з наступного. 16 жовтня 2012 року між позивачем та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», який діє від імені та в інтересах ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія Аска-Життя», на підставі Агентського договору, на умовах, вказаних в цій Пропозиції, в Основних умовах кредитування та страхування, внутрішніх чинних Правилах банку було фактично здійснено акцепт пропозиції банком та укладено договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) та надано кредит у формі овердрафту у розмірі 2 008,00 грн., строком користування 36 місяців, розміром комісії за обслуговування овердрафтом - 2%, процентною ставкою за користування несанкціонованим овердрафтом у розмірі 24% річних. Фактично, шляхом здійснення та акцепту вказаної пропозиції, сторонами було досягнуто згоди та укладено кредитний договір № 26259018541384 від 16 жовтня 2012 року між позивачем та АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ». Зазначає, що дійсно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою С.В. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 353 за кредитним договором про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів в розмірі 20 418,89 грн. Для вчинення вказаної дій, приватному нотаріусу були надані всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Посилання позивача на те, що банком не направлялося на його адресу вимогу про сплату заборгованості не знаходять свого підтвердження, оскільки 12 листопада 2017 року ПАТ «ПУМБ» було направлено вимогу № 760 від 08 листопада 2017 року щодо розміру заборгованості, яка склала 19 926,23 грн. та попереджено боржника щодо застосування позасудового стягнення, зокрема, шляхом вчинення виконавчого напису, а також банк проінформував, що є правонаступником АТ «Банк Ренесанс Капітал».

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2018 року матеріали позовної заяви передано для розгляду за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2018 року, визначено головуючого суддю Яровенко Н.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари С.В. копію виконавчого напису № 353 від 07 лютого 2018 року та у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. копії матеріалів виконавчого провадження № 56158127.

В судове засідання позивач не з'явилася, надала клопотання про розгляд справи у її відсутність та просить позов задовольнити та визнати виконавчий напис № 363 від 07 лютого 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою С.В. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 20 418,89 грн. за кредитним договором та стягнути з ПАТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 898,84 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2012 року між позивачем та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», який діє від імені та в інтересах ПрАТ «Українська Акціонерна Страхова Компанія Аска-Життя», на підставі Агентського договору, на умовах, вказаних в цій Пропозиції, в Основних умовах кредитування та страхування, внутрішніх чинних Правилах банку було фактично здійснено акцепт пропозиції банком та укладено договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) та надано кредит у формі овердрафту у розмірі 2 008,00 грн., строком користування 36 місяців, розміром комісії за обслуговування овердрафтом - 2%, процентною ставкою за користування несанкціонованим овердрафтом у розмірі 24% річних. Фактично, шляхом здійснення та акцепту вказаної пропозиції, сторонами було досягнуто згоди та укладено кредитний договір № 26259018541384 від 16 жовтня 2012 року між позивачем та АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», вказаний договір підписаний сторонами, а саме ОСОБА_1 та представником банку (а.с. 108-111). Посилання позивача на те, що вона не отримувала банківський кредит судом не приймається до уваги, оскільки дана обставина позивачем не доведена та нею не заявляється вимога щодо визнання даного договору недійсним.

07 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 353 (а.с. 92).

На примусове виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса, 13 квітня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. було відкрито виконавче провадження № 56158127 (а.с. 116-117).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, ст. 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Однак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. не перевірила безспірність вимог банку, чим порушила ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки повідомлення про вручення вимоги про усунення порушень, направленої ПАТ «ПУМБ» на ім'я ОСОБА_1 підтверджено не було, що виключає безспірність вимог (а.с. 56-58).

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Крім того, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.

Із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями (п. 2 Переліку).

Саме цю норму застосувала приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., вчиняючи оскаржуваний виконавчий напис.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконним та нечинним зазначений вище розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», а відтак Перелік повернувся до попередньої редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття», а тому суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, оскільки вчинений на не передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, а тому не підлягає виконанню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з ПАТ «ПУМБ» на її користь грошових коштів, то суд приходить до наступного.

Дослідженими в судовому засіданні матеріалами виконавчого провадження вбачається, що 25 квітня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 124-125). Згідно з відомостями, наданими ПФУ, боржник отримує доходи з КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня». Згідно звітів про здійснені відрахування та виплати КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», за період з 01 травня 2018 року по 30 листопада 2018 року, із заробітної плати ОСОБА_1, на виконання виконавчого листа № 353 від 07 лютого 2018 року, утримано 11 714,79 грн. (а.с. 130, 132, 134, 136, 138). Оскільки суд не може відступити від правил, зазначених у ст. 13 ЦПК України, та позивач не скористалася своїм правом, визначеним у ст. 49 ЦПК України щодо зміну предмету чи підстав позову, то суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимоги позивача про стягнення з ПАТ «ПУМБ» на її користь саме 2 822,65 грн.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07 лютого 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі № 353, за яким стягнуто заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» у розмірі 20 418,89 грн. та стягнення з ПАТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 2 822,65 грн.

На виконання вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02 вересня 1993 року, Главою 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012р. № 296/5, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07 лютого 2018 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі № 353, за яким стягнуто заборгованість за кредитним договором № 26259018541384 від 16 жовтня 2012 року з ОСОБА_1 у розмірі 20 418 гривень 89 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул.. Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) 2 822 (дві тисячі вісімсот двадцять дві) гривні 65 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул.. Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2019 року.

Суддя Н.О. Яровенко