Рішення № 79596629, 11.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8174/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарях: Седик Д.А., Якименко Т.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференсзв'язу в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, поданої в особі представника ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути з відповідача ТОВ «Соул-Україна» на користь позивача ОСОБА_2 210 000,00 грн.

Мотивуючи вимоги тим, що у травні 2016 року ОСОБА_2 через мережу Інтернет ознайомився з рекламною пропозицією лізингової компанії «СОУЛ УКРАЇНА» про продаж сільськогосподарської техніки. 09 червня 2016 року ОСОБА_2, перебуваючи з робочим візитом у м. Дніпро, зайшов до офісу ТОВ «Соул-Україна» та довіряючи правдивості та дійсності пропозиції уповноважених працівників товариства погодився придбати у свою власність п'ять тракторів МТЗ 82.1.26/Д243/МТ за ціною 150 000,00 - 180 000,00 гривень за

одиницю. Не будучи проінформованим про юридичні наслідки правового механізму придбавання у свою власність обумовленого сторонами рухомого майна, ОСОБА_2 підписав

запропоновані п'ять окремих договорів доручення № 0081, 0084, 0086, 0090, 0171. Згідно з умовами яких, ТОВ «Соул-Україна» зобов'язалося за плату від імені або за участі та за рахунок ОСОБА_2 укласти договори поставки або будь-які інший договори, за якими ОСОБА_2 в подальшому отримував би у власність п'ять транспортних засобів - тракторів МТЗ 82.1.26/Д243/МТ, за визначеною договорами ціною в розмірі дві одиниці по 150 000,00 грн., а решта - три по 180 000,00 грн., а ТОВ «Соул-Україна» отримувала б винагороду за надану послугу в розмірі по 7 500,00 грн. за двома договорами та по 9 000,00 грн. по трьом відповідно.

09 червня 2016 року позивач перерахував на розрахункові рахунки відповідача загальну суму в розмірі 210 000 гривень, здійснивши авансові платежі за придбаваємий в майбутньому товар п'ятьма окремими банківськими касовими операціями з яких: дві - по 37 500,00 грн., а інші три - 45000,00 грн., а також сплатив винагороду за надані послуги на загальну суму 42000,00 грн. (7500,00+7500,00+9000,00+9000,00+ 9000,00).

У зв'язку із невиконанням ТОВ «Соул-Україна» своїх зобов'язань за договором, керуючись п. 4.2. договорів доручення, позивач направив рекомендований лист на адресу відповідача у якому письмово повідомив про відмову від всіх укладених договорів.

29 липня 2016 року листом №232 ТОВ «Соул-Україна» повідомило позивача про припинення вказаних договорів доручення та повернення сплачених коштів відповідно до положень п.п. 4.2.1 договорів.

Разом з тим, відповідач позивачу грошові кошти не повернув, що змушує його звернутись до суду із означеним позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, виходячи із доводів, якими вони обгрунтовуються. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив, процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати і вирішувати справу відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09 червня 2016 між ТОВ «Соул-Україна» та ОСОБА_3 були укладені договори доручення № 0081, 0084, 0086, 0090, 0171. Відповідно до яких ТОВ «Соул-Україна» зобов'язалося за плату від імені або за участі та за рахунок довірителя укласти договори поставки або будь-які інші договори, за якими довіритель в подальшому отримує у власність п'ять транспортних засобів - тракторів МТЗ 82.1.26/Д243/МТ, за визначеною договорами ціною. А саме: за договорами дорученнями № 0081, № 0171 за ціною по 150 000,00 грн, а за договорами дорученнями №№0084, 0086, 0090 - по 180 000,00 грн. (а.с. 5-14).

Відповідно до п. 3.1 Договорів довіритель зобов'язався сплатити на користь повіреного винагороду за надану послугу в розмірі по 7 500,00 грн. за двома договорами ( №0081, № 0171) та по 9 000,00 грн. по трьом відповідно (№№0084,0086,0090).

На виконання умов договору позивачем було сплачено на рахунок відповідача ТОВ «Соул-Україна» грошові кошти у розмірі 210 000,00 грн., що підтверджується п'ятьма квитанціями ПАТ КБ «Приватбанк» від 09 червня 2016 року. (а.с. 15, 16, 17 ,18, 19).

Як зазначає представник позивача, ОСОБА_2 сплатив на рахунок ТОВ «Соул-Україна» винагороду за надані послуги за цими договорами на загальну суму 42000,00 грн, що підтверджується квитанціями та авансові внески вартості транспортних засобів. З яких аванс по договорам доручення№0081, № 0171 - по 37500,00 грн, а по №№0084,0086,0090 - 45000,00 грн., а всього 168000,00 грн.

Пунктом 4.2 Договорів доручення від 09 червня 2016 року передбачено, що довіритель має право відмовитись від договору в односторонньому порядку, про що повідомляє повіреного письмово, шляхом направлення рекомендованою поштою відповідного листа з чітким волевиявленням щодо відмови від договору та зазначенням власних банківських реквізитів.

11 липня 2016 року представником позивача на адресу ТОВ «Соул-Україна» направлено повідомлення-вимоги в яких, у зв'язку з невиконанням умов договорів доручення, ОСОБА_3 просить вважати припиненими договори доручення №№ 0081, 0084, 0086, 0090, 0171 від 09 червня 2016 року та повернути йому сплачені грошові кошти у загальному розмірі 210 000,00 грн. (а.с. 26-29).

29 липня 2016 року ТОВ «Соул-Україна» направило представнику позивача ОСОБА_1 листи в яких повідомлено про те, що ОСОБА_3 не сплатив повністю визначену у договорах вартість транспортних засобів, а тому у повірителя були відсутні договірні підстави для купівлі визначеного предмета договору. Також повідомлено про припинення договорів доручення за заявою довірителя та про повернення йому сплачених грошових коштів відповідно до положень п.п. 4.2.1 п. 4 Договору (а.с. 35-39).

Разом з тим, як зазначає позивач грошові кошти йому не повернуті, а належних та допустимих доказів на спростування даних твердження відповідачем у порушення вимог ст.ст. 77-81 ЦПК України суду не надано.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

За ст. 1001 ЦК України, договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Зі змісту договорів убачається, що в них не визначено строк виконання зобов'язання повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір винагороди відповідача, що були сплачені позивачем за вказаними договорами дорученнями складає 42000,00 грн. (7500,00+7500,00+9000,00+9000,00+9000,00)

За положеннями ст. 1009 ЦК України якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

На підставі ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як було встановлено під час судового розгляду відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за означеними договорами. Ссплачені позивачем кошти за вказаними договорами дорученнями складались із грошової винагороди відповідача та авансових внесків вартості транспортних засобів.

Відповідно до ст.570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За ч. 3 ст. 571 ЦК України, у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Із досліджених судом доказів, убачається, що відповідач не вчинив юридичних дій для отримання позивачем у власність транспортних засобів, що обумовлені договорами поставки та на підставі поданої позивачем заяви припинив договори поставки та свої зобов'язання за ними до початку їх виконання. А тому, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума завдатку за договорами поставки у розмірі 168000,00 грн. (а.с.15-19).

Щодо позовних вимог про повернення залишка сплачених позивачем за договорами коштів у сумі 42000,00 грн., які складаються із вартості винагороди відповідача за договорами, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4.2.1 договору у випадку відмови довірителя від договору протягом трьох днів з моменту укладення, повірений повертає 50 відсотків від сплаченої винагороди повіреного та всі сплачені на виконання п. 3.3 даного договору кошти, протягом тридцяти банківських дні з дня отримання від довірителя заяви про відмову від договору та повернення коштів із зазначенням власних банківських реквізитів.

У випадку, коли заява про відмову від договору подана довірителем з порушенням строку вказаного у даному пункті, винагорода, яка вказана у п. 3.1. даного договору не підлягає поверненню.

Оскільки позивачем подано заяву в порядку п.4.2 укладеного між сторонами договору 11.07.2016 року, тобто більше ніж через один місяць після його укладання, то суд вважає, що винагорода, яка вказана у п. 3.1. договорів поставки від 09.06.2016 року №№ 0081,0084,0086,0091,0171 не підлягає поверненню.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі ст. 13 ЦПК України, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 168 000,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1680,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 77-82, 141, 206, 258-259, 265, 268, 284, 289, 352-355 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 229, 256-261,267, 559, 610-612, 1046, 1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2, поданої в особі представника ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» про стягнення грошових коштів- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» на користь ОСОБА_2 168000,00 грн. сплачених за договорами дорученнями та 1680,00 грн. судових витрат, а всього 169 680 (сто шістдесят дев'ять шістсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.

У іншій частині - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити рішення суду до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.О. Астахова