Рішення № 79594553, 28.01.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

28.01.2019

Справа № 337/194/17

Провадження № 2/337/45/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Бессарабової Т.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши в судовому засідання у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи виконавчий комітет Запорізької міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_6, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

в с т а н о в и в :

19.01.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому вказав, що згідно до Ордеру №1052 на житлове приміщення, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради від 24.12.2004р., який був виданий на його ім'я, він є основним квартиронаймачем спірної квартири, всі платіжні документи на оплату комунальних послуг виписуються на його ім'я та він їх сплачує. ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 не мешкають в АДРЕСА_1. Вони мешкають в різних місцях і залишили спірну квартиру вже більше ніж 6 місяців назад.

Так, донька дружини ОСОБА_5 мешкає вже приблизно декілька років в США(ОСОБА_9). Син дружини - ОСОБА_7М, мешкає вже декілька років в с.Долинське, Запорізького району, Запорізької області у приватному будинку. Донька, ОСОБА_8, вийшла заміж та вже декілька років мешкає на квартирі у свого чоловіка. Його дружина, ОСОБА_4, стосунки з якою вже декілька років є напруженими, пішла та вже більше ніж півроку мешкає у своєму приватному будинку в с.Долинське, Запорізького району, Запорізької області. Згідно до «Акту не проживання осіб за місцем реєстрації» складеного 27.12.2016р., було проведено обстеження АДРЕСА_2 та встановлено, що ОСОБА_4 не мешкає в квартирі з червня 2016р., ОСОБА_7 не мешкає в квартирі з січня 2015р., ОСОБА_8 не мешкає в квартирі з лютого 2014р., ОСОБА_5, не мешкає в квартирі з квітня 2010р., тобто кожний з них не мешкає в квартирі вже більше ніж півроку. Всі ці місяці(а за деяких мешканців і роки) йому приходилось самому сплачувати комунальні послуги та нести весь фінансовий тягар по їх оплаті. Однак, у нього невелика заробітна плата і не в змозі за всіх мешканців, які фактично не проживають в квартирі, сплачувати комунальні послуги. В спірній квартирі відповідачі не мешкають без поважних причин вже більше 6 місяців. Оскільки, за вищевказаною адресою відповідачі не проживають, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за них, чим об'єктивно порушуються його права, тому змушений звернутися за захистом до суду.

Просив визнати ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою 414 в будинку 18 по вул. Калнишевського у м. Запоріжжя.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.04.2017 року, за заявою позивача, позовні вимоги, в частині визнання ОСОБА_4, ОСОБА_7, такими, що втратили право користування квартирою 414 в будинку 18 по вул. Калнишевського у м. Запоріжжя, залишена без розгляду.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2017 року ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, третя особа виконавчий комітет Запорізької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, визнано ОСОБА_8, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою № 414 в будинку № 18 по вул. Калнишевського у м. Запоріжжя.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2018 року поновлено ОСОБА_5 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, і заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.04.2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, третя особа виконавчий комітет Запорізької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, скасовано, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

10.04.2018 року від представника відповідача ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_3 надійшов відзив на позов у якому вказано, що на підставі ордеру № 1052 від 4.12.2004 року родині відповідачки(яка складалася з позивача, матері ОСОБА_5 - ОСОБА_4, її брата - ОСОБА_7 та ОСОБА_5) була надана квартира АДРЕСА_3. Наймачем квартири є позивач - ОСОБА_1. ОСОБА_5 виїхала з України до ОСОБА_9 07.03.2010 року. З 2011 року вона вступила до Йоркського університету - на факультет охорони здоров’я, який знаходиться у ОСОБА_9, де продовжує навчатись і по теперішній час. Позивач достеменно знав, що ОСОБА_5 поїхала до ОСОБА_9 на навчання, проте всупереч цього подав позов. Пред’явлення позову є тільки приводом усунути ОСОБА_5 від права приватизувати зазначену квартиру. ОСОБА_5 ніколи не мала наміру залишати виділену їй житлову площу, оскільки вона не має у приватній власності інше житло. Просить у позові відмовити.

20.04.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що як зазначено в відзиві на позовну заяву та також інформація міститься в листі Йоркського університету від 07 лютого 2018р., де вказано, що ОСОБА_5 виїхала з України до ОСОБА_9 07.03.2010 р., в 2011 році вона вступила до Йоркського університету. Таким чином, з 07.03.2010 р. до 01.09.2011р. вона мешкала в ОСОБА_9, не перебуваючи на навчанні. Таким чином, вона була відсутня без поважних причин за місцем реєстрації та фактично не проживала на спірній квартирі 18 місяців, що згідно до ст.71 ЖК України є підставою для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Разом з тим, до відзиву на позов, надано лист від 04.01.2018р., що відповідачка ОСОБА_5 зарахована до Йоркського університету на осінньо - зимову сесію 2017-2018р. Також надано лист від 07.02.2018р. де зазначено періоди, в які відповідачка ОСОБА_5 проходила навчання в Йоркському університету. З них є очевидним, що вона мала канікули між сесіями, але в цей період вона не приїжджала на спірну квартиру і в ній не проживала. Також треба відмітити, що ніяких особистих речей на спірній квартирі відповідачка ОСОБА_5 не має. Згідно до міжнародних норм, всі документи, які надаються, як докази зо суду з-за кордону повинні бути легалізовані належним чином. Враховуючи те, що ОСОБА_9 не приєдналася до Гаазької конвенції 1961 року, видані в ОСОБА_9 документи набувають юридичної сили на території України лише після проведення процедури консульської легалізації. Для того щоб документи відповідали дійсності заявник повинен легалізувати цей документ у Міністерстві закордонних справ ОСОБА_9, а потім у консульській службі посольства України в ОСОБА_9. Таким чином, з моменту свого виїзду в ОСОБА_9 відповідачка ОСОБА_5 комунальні послуги не сплачує, участі в утриманні житла не несе. Таким чином, до пред’явлення позовної заяви до суду відповідачка не переймалася даною спірною квартирою. Також при першому розгляді позовної заяви в березні-квітні 2017р., їй було відомо про розгляд справи в суді, бо вона спілкується зі своєю матір’ю ОСОБА_4 постійно по скайпу, але ніяких заперечень нею до суду з приводу позовної заяви не було надано. Тобто вона була згодна з позовними вимогами. Також слід додати, що ОСОБА_5 вже двічі виходила заміж. Як з першим чоловіком, так і з другим чоловіком вона мешкає в ОСОБА_9. Декілька років назад вона отримала дозвіл на постійне проживання в ОСОБА_9. У зв’язку з цим на даний час вона не є громадянкою України. Направлена до суду копія паспорту ОСОБА_5 не легалізована, а тому(з урахуванням вищесказаного) є всі підстави вважати, що дана копія паспорту вже не відповідає дійсності її громадянства в Україні на цей час.

04.05.2018 року від представника відповідача ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_3 надійшли заперечення у який вказано, що відповідно до п. 3.1 Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, яка затверджена Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 N 113 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2002 р. за N 535/6823. З.5., Офіційний документ - це письмове підтвердження фактів та подій, що мають юридичне значення, або з якими чинне законодавство пов'язує виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків фізичних або юридичних осіб. Відповідно до п.3.5 Інструкції консульська легалізація здійснюється виключно стосовно офіційних документів, які видані за участю органів державної влади чи органів місцевого самоврядування і не розповсюджується на документи міжнародних громадських організацій. Згідно п.1.4 вищевказаної Інструкції, документи, що мають характер листування, легалізації' не підлягають. Також не підлягають легалізації оригінали, копії та фотокопії паспортів. (У відповіді на відзив позивач також зазначає про незрозумілу легалізацію копії паспорта громадянки України ОСОБА_5М.). Таким чином довідка з вищого навчального закладу, видана в ОСОБА_9, сама по собі не породжує виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків, а лише констатує певний факт. Виникнення прав створює, наприклад диплом про освіту. При цьому такий диплом видається не навчальним закладом як таким, а державою. Тобто в розумінні Інструкції, довідка не є офіційним документом. Самому позивачу також достовірно відомо про навчання ОСОБА_5 у вищому навчальному закладі. Таким чином твердження про те, що довідка з навчального закладу є недопустимим доказом не ґрунтується на положеннях закону. Стосовно відсутності ОСОБА_5 за місцем реєстрації в період часу з 07.03.2010 року до 01.09.2011 року не у зв’язку з навчанням. Після виїзду з України ОСОБА_5 витратила досить тривалий час на те, щоб підтвердити знання англійської мови, та підготуватися до вступних іспитів відповідно до вимог навчального закладу ОСОБА_9. Таким чином немає підстав стверджувати про неповажність причин відсутності ОСОБА_5 за зареєстрованим місцем проживання в період часу з 07.03.2010 року до 01.09.2011 року. Також ОСОБА_5 приїжджала в Україну влітку 2015 та 2016 років. В цей час вона проживала за місцем своєї реєстрації. Позивачу було достовірно відомо про перебування ОСОБА_5 на території України.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2018 року, за заявою позивача, позовні вимоги, в частині визнання ОСОБА_8 такою, що втратила право користування квартирою 414 в будинку 18 по вул. Калнишевського у м. Запоріжжя, залишені без розгляду.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2018 року, залучено до участі у справі, в якості третіх осіб які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 і ОСОБА_6

Третя особа: ОСОБА_6 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, з позовними вимогами згодна.

Третя особа: виконавчий комітет Запорізької міської ради до суду не з’явилось, самостійних вимог не заявлено.

Сторони наполягали на розгляді справи за відсутності не з’явившихся осіб.

У судовому засіданні позивач пояснив, що 06.03.2019 року він відвозив ОСОБА_5 у Бориспіль до аеропорту і вона полетіла до ОСОБА_9, де влаштувалась на роботу, винаймала квартиру і у вересні 2011 року поступила до університету. Останній раз приїздила три роки назад, та зараз знаходиться у повторному шлюбі. Три роки тому вона подзвонила та сказала, що являється громадянкою ОСОБА_9. ОСОБА_5 у квартирі на проживає з 06.03.2010 року, ніхто перешкод їй не чинив, поважності причин не проживання не відомо. Якби вона не була громадянкою ОСОБА_9, той питання про визнання її такою, що втратила право користування і не ставилось би.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що ОСОБА_5 являється громадянкою України. Вона 07.03.2010 року виїхала до ОСОБА_9, неодноразово приїжджала та проживала у спірній квартирі, у маленькій кімнаті, іншого житла у Україні у неї немає. У№ спірні квартирі не проживала постійно так як була у ОСОБА_9 на навчанні. У 2016 році , у вересні проживала у спірній квартирі біля одного місяця. З 2011 року навчається заочно. Представнику не відомо чи є у ОСОБА_5 громадянство ОСОБА_9.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_5 в 2010 році у вересні пішла на курси, а потім поступила до університету на медичний факультет, на якому необхідно навчатися 10 років. До України приїздила, давала гроші.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що знає ОСОБА_5, більше її чоловіка, як сусідів. Її чоловік казав, що збирається на роботу до ОСОБА_9, де йому запропонували постійне місце проживання, та зробить виклик ОСОБА_5, що потім і вийшло. Після цього він їх не бачив. У 2016 році складали акт про не проживання у спірній квартирі. Зайшли візуально подивилися, жіночих речей не було, та самої відповідачки у квартирі не було. Все відбувалось за дві хвилини. Відповідачка у квартирі не проживає приблизно раніше 2014 року. Де вона знаходиться, і у зв’язку з чим, йому не відомо.

Суд, розглянувши надані документи та матеріали, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_4, є виконавчий комітет Запорізької міської ради(т.1 а.с.27).

Згідно ордеру №1052 від 24.12.2004 року, виконавчого комітету Запорізької міської ради, на житлове приміщення серії «О», ОСОБА_1 була надана у користування квартира за адресою АДРЕСА_5, на сім’ю з 4 чоловік: дружина ОСОБА_4, син ОСОБА_7, донька ОСОБА_11М.(т.1а.с.7, 160).

Відповідно до інформації департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 02.02.2017 року, у квартирі АДРЕСА_4, зареєстрована з 2005 року відповідач ОСОБА_5М.(т.1 а.с.38).

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Відповідно до акту ОСББ «Калнишевського 18» від 27.12.2016 року, встановлено, що у квартирі АДРЕСА_4 фактично проживає, сплачує комунальні послуги ОСОБА_1 Інші особи ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, фактично не проживають їхні речі в квартирі відсутні, витрати по утриманню квартири зазначені особи не несуть, комунальні послуги не сплачують(т.1 а.с.176).

Відповідно до копії акту ОСББ «Калнишевського 18» від 27.12.2016 року, ОСОБА_4 не мешкає в квартирі з червня 2016р., ОСОБА_7 не мешкає в квартирі з січня 2015р., ОСОБА_8 не мешкає в квартирі з лютого 2014р., ОСОБА_5, не мешкає в квартирі з квітня 2010р., фактично у квартирі не проживають – їхні речі в квартирі відсутні, витрати по утриманню квартири зазначені особи не несуть, комунальні послуги не сплачують(т.1 а.с.8).

Відповідно до довідки від 04.01.2018 року, ОСОБА_5 на даний час зарахована та зареєстрована у якості студентки денної форми навчання на Факультеті охорони здоров’я Йоркського університету на період осінньо-зимової сесії 2017-2018 навчального року. Осінньо-зимова академічна сесія 2017-2018 навчального року розпочинається 1 вересня 2017 та закінчиться 30 квітня 2018 року(т.1 а.с.97,98, 161-162).

Відповідно до копії паспорту, ОСОБА_5 є громадянкою України(т.1 а.с.127-130).

Відповідно до довідки від 07.02.2018 року, ОСОБА_5 на даний час зарахована та зареєстрована у якості студентки денної форми навчання на Факультеті охорони здоров’я Йоркського університету на період осінньо-зимової сесії 2017-2018 навчального року.

Ця студентка зареєстрована на освітньо-кваліфікаційному рівні Бакалавр (4 рівень) з напряму підготовки «Сестринська справа», що зазвичай триває чотири роки навчання на денній формі. ОСОБА_5 була зарахована та зареєстрована у якості студентки денної форми навчання на Факультеті охорони здоров’я Йоркського університету на період осінньо-зимової академічної сесії 2013-2014 навчального року, осінньо-зимової академічної сесії 2014-2015 навчального року, осінньо-зимової академічної сесії 2016-2017 навчального року та літньої академічної сесії 2017 навчального року; студентки заочної форми навчання осінньо-зимової академічної сесії 2011 навчального року, осінньо-зимової академічної сесії 2012-2013 навчального року, літньої академічної сесії 2013 навчального року, літньої академічної сесії 2014 навчального року, літньої академічної сесії 2015 навчального року та осінньо-зимової академічної сесії 2015-2016 навчального року. Осінньо-зимова академічна сесія розпочинається 1 вересня та закінчується 30 квітня, літня академічна сесія розпочинається 1 травня та закінчується 31 серпня(т.1 а.с.134-137, 163-165).

Відповідно до листа відвідування від 30.04.2018 року, ОСОБА_5 відвідувала курси профінансовані урядом у Торонто, в період квітня 2010 року – червня 2010 року(т.2а.с.9-11).

Матеріали справи містять фотографії, які свідчать про те, що ОСОБА_5 приїжджала на протязі 2015-2016 року до місця реєстрації(т.2 а.с.17-20).

Даний факт, пов'язаний з фотокартками, сторонами не оспорювався.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням(учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Матеріалами справи, і поясненнями учасників розгляду справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 не проживала постійно за місцем реєстрації, з поважної причини – навчання за кордоном, і таким чином суд не має правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 229, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 71, 72 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_5(14.11.1985 року народженя), такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №414 в будинку №10 по вул. Калнишевського у м. Запоріжжі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя:

Повний текст рішення складений 28.01.2019 року.

Суддя: