Рішення № 79594562, 01.02.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.02.2019

Справа № 337/4712/18

Провадження № 2/337/312/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Бессарабової Т.П.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта Січ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 51671 грн.00 коп., моральну шкоду у розмірі 15 000 грн та понесені судові витрати у розмірі 1 409 грн. 60 коп., на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 15000 грн та понесені судові витрати у розмірі 704 грн. 80коп., посилаючись на те, що з вини відповідача 06.06.2018 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 Постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя по справі 337/3260/18 від 02.08.2018р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. ст..124, ч.1 ст. 130 КУпАП . На час ДТП цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахованав ПрАТ «СК «Оранта-Січ». Згідно звіту авто товарознавця ФОП ОСОБА_4 від 10.07.2018р. вартість матеріальної шкоди, яка завдана власнику колісного транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 150675 грн. 27 коп. Фактично ремонт транспортного засобу склав 155 671 грн. 00 коп., що підтверджується актом виконаних робот №0000071 від 24.09.2018р. на суму 30 470,00 грн. та рахунком №0000191 від 01.10.2018р. на оплату запчастин транспортного засобу в розмірі 125201,00 грн. ПрАТ «СК «Оранта-Січ» здійснило страхове відшкодування у розмірі 99 000 грн. 00 коп. До наступного часу відповідач не відшкодував завдану шкоду у розмірі 56 671 грн.00 коп. Крім того, внаслідок ДТП власнику транспортного засобу ОСОБА_1, який перебував за кермом, завдана моральна шкода, що становить 15 000 грн. 00 коп., заподіяння моральної шкоди обґрунтоване значним стресом внаслідок ДТП, що призвело до безсоння та постійного почуття тривоги,у зв’язку з пошкодженням автомобіля був порушений уклад його життя, Позивач ОСОБА_2 перенесла фізичний біль у зв'язку з ушкодженням здоров'я та змушена переносити морально-психологічні хвилювання у зв'язку із судовим розглядом справи, завдану моральну шкоду оцінює в 15 000 грн. У добровільному порядку відповідач заподіяну шкоду відшкодувати не бажає, тому вони звернулися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року відкрито провадження по справі, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання від представника позивачів надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити, справу розглянути у відсутність позивачів та їх представника, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав.

Як вбачається з повідомлення Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, саме за цією адресою відповідач повідомлявся про розгляд справи.

Рекомендовані листи відповідачем не отримані, та вони повернуті до суду з відміткою поштового відділення зв’язку «За закінченням встановлено строку зберігання».

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, та виклик до суду, але вони результатів не дали.

Відповідно до ст. 130 ч.9 ЦПК України, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Відповідно до ст. 131 ч.1 ЦПК України, учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У суду є підстави для ухвалення заочного рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився надав заяву про розгляду справи у їх відсутність.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено: 06.06.2018 року о 17-39 годині в с.Богатирівка садове товариство «Іскра» 2,5 км Вільнянського району Запорізької області, відповідач ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом CHERY AMULET A 15, державний реєстраційний номер АР 9313 BE, не врахував дорожньої обстановки, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, чим порушив п.п. 11.3, 11.4 Правил Дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідач керував транспортним засобом CHERY AMULET A 15, державний реєстраційний номер АР 9313 BE в стані алкогольного сп’яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил Дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя по справі 337/3260/18 від 02.08.2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. ст.124, ч.1 ст. 130 КУпАП.

Внаслідок ДТП автомобіль, який належить ОСОБА_1, свідоцтво реєстрації СХО №041061, отримав механічні ушкодження.Згідно звіту авто товарознавця ФОП ОСОБА_4, щодо визначення майнової шкоди завданої власнику КТЗ №107 від 10.07.2018р., вартість матеріальної шкоди, яка завдана власнику колісного транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 150675 грн. 27 коп. Фактично ремонт транспортного засобу склав 155 671 грн. 00 коп., що підтверджується актом виконаних робот №0000071 від 24.09.2018р. ФОП ОСОБА_5 на суму 30 470,00 грн., та на оплату запчастин транспортного засобу сплачено позивачем ОСОБА_1 сума у розмірі 125 201,00 грн. згідно рахунку №0000191 від 01.10.2018р. та товарного чеку №000023 від 03.10.2018р.

На час ДТП цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «СК «Оранта-Січ». Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи. Відповідно до листа ПАТ « СК «Оранта-Січ» від 25.09.2018р. №3743 страхова сума (ліміт відповідальності) за договором страхування АМ/0624199 становить 100 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн. Розмір страхового відшкодування визначався на підставі ст.9.4., ст..12, ст..22, ст.28, ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та становив 99 000,00 грн. ПрАТ «СК «Оранта-Січ» 28 серпня 2018 року здійснило страхове відшкодування у розмірі 99 000 грн. 00 коп.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механічним об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 1192 ЦК України передбачені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. Відповідно до якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

До наступного часу відповідач суму завданої матеріальної шкоди не відшкодував.

На підставі викладеного, виходячи з засад справедливості та розумності, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені позивачем про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вина відповідача встановлена постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя по справі 337/3260/18 від 02.08.2018 року.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачеві ОСОБА_1 було заподіяні фізичні страждання пов’язані з забоєм грудної клітини та колених суглобів, у зв’язку зі значним ударом транспортного засобу в якому він знаходився, було звернення 19.06.2018р. до лікарні, що підтверджується довідкою КУ «ЗЦПМСД №5» від 19.09.2018р. Позивач зазнав значного стресу внаслідок ДТП, переніс душевні страждання, у зв’язку з пошкодженням автомобіля був порушений уклад життя.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачеві ОСОБА_2 були завдані фізичні страждання пов’язані з гематомами м’яких тканій передньої черевної стінки, які були причинені у зв’язку зі значним ударом транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, державний реєстраційний номер НОМЕР_1,в якому вона знаходилася, як пасажир. 19.06.2018р. було звернення до медичного закладу, що підтверджується ультразвуковим дослідженням Медичного центру «Ультрамед» від 19.06.2018р. Позивач зазнала душевні страждання у зв’язку з пошкодженням автомобіля та перенесла значний стрес внаслідок ДТП, який призвів до безсоння та постійного почуття тривоги.

Віднесення перерахованих вище моральних втрат до складу моральної шкоди підтверджується Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди» від 31.03.1995р. №4 з наступними змінами й доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного суду України від 22.05.2001р. №5 .

Суд вважає, що від дій відповідача ОСОБА_3 потерпілі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортній пригоди безумовно зазнали страждань, однак розмір моральної шкоди, на думку суду, є завищеним, а тому, суд вважає, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Виходячи із глибини фізичних та душевних страждань, які під час дорожньо-транспортної пригоди відчули позивачі, враховуючи вимоги розумності та справедливості суд оцінює її у 5000 грн. кожному, вважаючи таку суму достатньою та справедливою сатисфакцією за заподіяне.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом задовольняються позовні вимоги про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в повному обсязі , суд вважає, що на користь ОСОБА_1 слід стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп., які складаються з витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи, що судом було задоволено 33,33 % позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути з відповідача , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 234 грн. 91 коп. кожному.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України ст.ст. 11,13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_2, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_3, іпн НОМЕР_3, АДРЕСА_2), суму завданої матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 56 671(п’ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_2, АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_3, іпн НОМЕР_3, АДРЕСА_2), суму завданої моральної шкоди у розмірі 5 000(п’ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_2, АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_3, іпн НОМЕР_3, АДРЕСА_2), сплачений судовий збір у розмірі 939(дев’ятсот тридцять дев’ять) грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_2, АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_2(ІНФОРМАЦІЯ_4, іпн НОМЕР_4, АДРЕСА_2), моральну шкоду у розмірі 5 000(п’ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_2, АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_2(ІНФОРМАЦІЯ_4, іпн НОМЕР_4, АДРЕСА_2), сплачений судовий збір у розмірі 234(двісті тридцять чотири) грн. 91 коп.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.

Рішення може бути переглянуто Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцятиднів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя:

Повний текст рішення складений 01.02.2019 року.

Суддя: