Вирок № 79594075, 28.01.2019, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/290/17

провадження № 1-кп/691/36/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судових засідань Кочетової І.І., прокурора Жубжицької Т.О., потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_3, захисника (адвоката) Шмиголь О.Г., обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, матеріали кримінального провадження №12016250000000205 від 23.07.2016 року, судове провадження №1-кп/691/36/19 (№ справи 691/290/17) про обвинувачення

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Цвіткове, Городищенського району Черкаської області, зареєстрованого (проживаючого) за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох дітей, працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, встановив та ухвалив вирок про наступне:

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5, 23.07.2016 року близько 13 години 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ-2108, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ - Знам'янка, зі сторони с. Орловець Городищенського району Черкаської області в напрямку м. Городище Черкаської області, на 177 км. + 336 м., в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, був не уважним та перед зміною напрямку руху вліво, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, повертаючи ліворуч на перехресті не дав дорогу автомобілю Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався прямо у зустрічному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху де допустив з ним зіткнення.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди: водій автомобіля Chevrolet Aveo - ОСОБА_6, згідно з висновком експерта №05-11-02/97 від 19.09.2016 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді тупої травми грудної клітки: переломів 2-9 ребер зліва та 4-10 ребер справа, множинних розривів паріетальної та вісцеральної плеври, множинних розривів обох легень, крововиливів в м'які тканини задньої стінки грудної клітки, від яких останній, цього ж дня, помер в медичному закладі;

пасажир автомобіля Chevrolet Aveo - ОСОБА_7, згідно з висновком експерта №05-11-02/98 від 15.09.2016 року, отримала тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді набряку головного мозку, який розвинувся внаслідок закритої черепно-мозкової травми: субдуральної гематоми, крововиливів під м'які мозкові оболонки, крововиливів під м'які покриви голови, забійної рваної рани голови, від яких остання померла на місті події.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_8, а саме вимог пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку експерта від №18521/16-52 від 23.02.2017, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

З метою встановлення істини по справі, для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду, під час судового провадження, допитані обвинувачений ОСОБА_5, потерпіла ОСОБА_2, свідок ОСОБА_9.

I. Пояснення учасників кримінального провадження.

У ході судового розгляду справи, обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у скоєні кримінального правопорушення, в якому йому було повідомлено про підозру та пред'явлено обвинувачення, за ч.3 ст.286 КК України, визнав повністю.

Будучи допитаний судом, обвинувачений пояснив, що 23.07.2016 року ловив з тестем рибу. Зателефонували та попросили забрати людей, які також хотіли на риболовлю. Цього ж дня, після 13 години, керуючи автомобілем ВАЗ-2108, рухаючись по автодорозі Київ - Знам'янка, зі сторони с. Орловець, Городищенського району Черкаської області в напрямку м. Городище Черкаської області, пропустив вантажний автомобіль, та повертаючи ліворуч на перехресті виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з автомобілем Chevrolet Aveo, який рухався прямо у зустрічному напрямку. Внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, був не уважним та перед зміною напрямку руху вліво, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, створив ДТП, та загинули люди, та сам втратив свідомість. Отримав ушкодження у вигляді струсу головного мозку та переломів, лежав у лікарні дві неділі, потім виписали з накладеним гіпсом, алкоголю не вживав, рухався близько 10-15 км/год.. Вважає, що в даній дорожньо-транспортній пригоді винні обидва водії, оскільки водій автомобіля Chevrolet Aveo ОСОБА_6 перевищив допустиму швидкість руху, чим також порушив ПДР України.

З показів потерпілої ОСОБА_2, що надані в судовому засіданні, в день події близько 11 години зателефонували діти та сказали, що виїжджають, будуть у батька на дні народженні. Через деякий час, зателефонував слідчий та сказав, що сталася аварія. Спочатку не повірила, та почала телефонувати до невістки, але все підтвердилося. З чоловіком знайшли машину, так як самостійно не мав уже змоги їхати, та поїхали на місце пригоди. Коли приїхали на місце ДТП, то побачила дитину (невістку), яка лежить на узбіччі. Машина була перевернута. В момент ДТП в машині були її син, невістка та внук. За сина лише сказали, що в нього перелом ноги, та його доставлено до лікарні.

Допитаний в судовому засіданні, як свідок, за клопотанням сторони захисту, ОСОБА_9 повідомив, що в день події, 23.07.2016 року, їхав у м. Сміла за квитками на поїзд, оскільки недавно приїхав із зони АТО та потрібно було знову туди їхати. Коли поверталися назад в с. Орловець був похорон, зупинили машину та зачекали поки пройдуть. Продовживши рух далі побачили ДТП. Попросив водія зупинитися, щоб надати медичну допомогу. Підійшовши до перевернутого автомобіля «Шевроле», вибив вікно та витягнув дитину, хлопчика, якого посадив до себе в авто, потім витягнули жінку (яка на вид була мертва) та чоловіка, до приїзду швидкої та поліції був з водієм «Шевроле», надавали медичну допомогу йому та хлопчику, який казав, що батько намагався уникнути зіткнення, крутив руль в різні сторони. Дитині було чотири - п'ять років. По приїзду поліції, віддав дитину поліцейському, та поїхав до себе додому в м. Городище. Приходив у лікарню до дитини, щоб дізнатися, як себе почуває, там повідомили що чоловік (водій) також помер, після чого поїхав на місце події де був допитаний. Як був похорон, вже перебував в зоні АТО, не мав змоги прийти.

ІІ. Докази, які підтверджують пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч.3 ст.286 КК України, повністю доведена, дослідженими у судовому засіданні доказами.

На підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до ст.91 КПК України, органом досудового розслідування були здобуті, а прокурором у судовому засіданні в основу обвинувачення подані, та судом досліджені, докази, що підтверджують інкриміноване правопорушення, а саме, дані:

- протоколу огляду місця події від 23.07.2016 року з планом-схемою ДТП та фото таблицею до нього (а.п. 96-104 т.1), що підтверджує факт та місце дорожньо-транспортної пригоди за участю обвинуваченого ОСОБА_5.

Так, огляд проводився слідчим СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_10, з 16год. 30хв. до 18год. 00хв., та здійснювався за участі експерта Черкаського НДЕКЦ, понятих, у ясну погоду, без опадів, при денному освітлені, при температурі повітря +25 градусів Цельсія, в напрямку м. Городище до с. Орловець Городищенського району. Вид пригоди зіткнення ТЗ, без зміни обстановки на місці ДТП до початку огляду. Місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на 177 км. 336 м. а/д Київ - Знам'янка, спуск по напрямку с. Орловець. Дорожнє покриття асфальтоване, сухе, для двох напрямків шириною 10,6м.. Число смуг для руху напрямку, огляду дві, їх ширина 32; 3,7м.. Число смуг для руху назустріч напрямку огляду одна їх ширина 3,7м.. На проїжджій частині нанесені дорожня розмітка 1.1., 1.7., 1.8. ПДР України. Радіус закруглення відсутнє. До проїжджої частини примикають: праворуч узбіччя, ліворуч узбіччя. Далі за узбіччям розміщені праворуч посадка, ліворуч дерева. Спосіб регулювання руху на цій ділянці вимогами ПДР щодо руху поза населеним пунктом. Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду Д.з. 5.21.1. «Кінець додаткової смуги руху». Видимість дороги 300м., зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія 300м., при денному світлі 300м., оглядовість із кабіни водія на смузі руху автомобіля: вправо 50м., вліво 50м.. Наявний труп ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, що знаходиться біля автомобіля «Шевроле Авео», на спині, ноги та руки витягнуті вдовж тулуба, пошкоджена голова трупа.

Зафіксовано на фото, вид проїзної частини автодороги Київ - Знам'янка, на 177 км. + 336 м., вигляд сліду юзу переднього лівого колеса автомобіля CHEVROLET AVEO д.н. НОМЕР_2 та кінцевого розташування транспортних засобів (1, 2), детальний вид сліду юзу переднього лівого колеса автомобіля CHEVROLET AVEO д.н. НОМЕР_2 (3), вид проїзної автодороги Київ - Знам'янка, на 177 км. + 336 м., вигляд подряпин на асфальтобетоні, осипу скла, пластикових та кінцевого розташування транспортних засобів (4), вид кінцевого розташування та пошкодження передньої частини автомобіля ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1 (5), вид кінцевого розташування та пошкоджень передньої частини автомобіля ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1 (6), вид кінцевого розташування та пошкодження CHEVROLET AVEO д.н. НОМЕР_2 (7), вид кінцевого розташування та пошкоджень автомобіля CHEVROLET AVEO д.н. НОМЕР_2, положення трупа ОСОБА_7 на місці пригоди (8, 9, 10);

- протоколу огляду транспортного засобу ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1 від 23.07.2016 та фото таблицею до нього, складеного слідчим СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області майором поліції ОСОБА_10, за участі експерта НДЕКЦ, та понятих ОСОБА_12, ОСОБА_13, при огляді встановлено зовнішні пошкодження сконцентровані в передній частині автомобіля, деформовано: передній бампер, праве та ліве передні крила, капот, розгерметизовано передні колеса, пошкоджені переднє, переднє ліве та заднє ліве скло (а.п. 105 - 108 т.1);

- протоколу огляду транспортного засобу CHEVROLET AVEO д.н. НОМЕР_2 від 23.07.2016 та фото таблицею до нього, складеного слідчим СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області майором поліції ОСОБА_10, за участі експерта НДЕКЦ, та понятих ОСОБА_12, ОСОБА_13, при огляді встановлено зовнішні пошкодження сконцентровані в передній лівій частині, а саме деформовано: передні ліві двері, переднє ліве крило, дах в передній частині, диск переднього лівого крила, передні колеса розгерметизовано, пошкоджені стікла (кріс заднього), деформований капот (а.п. 109 - 112 т.1);

- протоколу огляду місця події від 23.07.2016 року, складеного слідчим СВ Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_14, на підставі повідомлення про подію, в присутності понятих: ОСОБА_15, ОСОБА_16, проведеним оглядом приміщення моргу Городищенського РТМО, яке розташоване за адресою: Черкаська область, м. Городище, вул. Гагаріна, встановлено в приймальній залі на металевій каталці знаходиться труп ОСОБА_6, на трупові мається одяг, футболка червоного кольору з написом «Dedim», джинсові штани синього кольору на яких мається ремінь білого та чорного кольорів, взутий у кросівки синього кольору, шкарпетки червоного кольору, труси синього кольору, на передніх кишенях виявлено речовину червоного кольору, яка зовні схожа на кров, на обличчі трупа мається речовина червоного кольору, яка зовні схожа на кров, яка знаходиться на підборідді та правій щоці, біля правого вуха, навколо, окрім того на правій скроневій частині голови виявлено дві зсадини, при огляді лівої руки на передній частині кисті виявлено гематому, окрім того на руці вздовж руки до плеча виявлено зсадини та нашарування речовини червоного кольору, окрім того на середньому пальці правої руки виявлено округлу обручку з металу жовтого кольору (а.п. 113 - 115 т.1);

- протоколу проведення слідчого експерименту від 03.11.2016 року, з планом-схемою ДТП та фото таблицею до нього, складеного слідчим СУ ГУ НП в Черкаській області майором поліції ОСОБА_10, за участю підозрюваного ОСОБА_8, захисника Шмиголя О.Г., спеціаліста Черкаського НДЕКЦ, у присутності понятих ОСОБА_17, ОСОБА_18, слідчим експериментом встановлено: слідчим на місці проведення слідчого експерименту запропоновано підозрюваному ОСОБА_5 показати про події, які сталися 23.07.2016 року, близько 15 години 30 хвилин, на 177 км. + 336 м. а/д Київ - Знам'янка, на що останній добровільно погодився. Слідчий запропонував підозрюваному ОСОБА_5 вказати на проїзній частині, де знаходилося місце зіткнення транспортних засобів, на що останній добровільно погодився, та вказав, заміром встановлено, що місце зіткнення знаходиться на відстані 1 м. від лінії дорожньої розмітки, яка позначає край додаткової смуги (смуги розгону), та на відстані 336 м. від кілометрового показнику 177, тобто на смузі, яка знаходиться в с. Орловець. Слідчий запропонував підозрюваному ОСОБА_5 вказати розташування його автомобіля на дорозі перед зміною напрямку руху вліво, на що останній погодився та вказав, заміром встановлено, що автомобіль знаходився на відстані 0,5 м. від осі переднього лівого колеса до осьової лінії дорожньої розмітки 1.1 ПДР України та на відстані 0,6 м. від осі заднього лівого колеса, до осьової дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, на відстані 10,5 м. від осі переднього лівого колеса, до місця зіткнення, при цьому встановлено, що відстань від середини передньої частини автомобіля до місця зіткнення складає 10,5 м., ухил при горизонтальному встановленні планки - 1 м., висота 0,04 м.. Слідчим запропоновано підозрюваному ОСОБА_5 відтворити темп руху в якому він рухався з моменту зміни напрямку руху вліво до моменту зіткнення, на що останній погодився та вказав, заміром встановлено, що час руху автомобіля з моменту зміни напрямку руху до моменту зіткнення склав t1 - 5,2 с., t2 - 5,5 с., t3 - 5,8 с.. Під час слідчого експерименту використовувалися рулетка довжиною 30 м., секундомір, статистичний автомобіль ВАЗ 2109 д.н. НОМЕР_3, фотоапарат «Nikon». Заяв, зауважень не надходило. (а.п. 158 - 163 т.1);

- висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №4/1191 від 07.09.2016, з графічною схемою до висновку, про те, що в первинний контакт вступали передня частина автомобіля ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1, на відстані близько 80см від правого краю автомобіля, та передній лівий кут автомобіля CHEVROLET AVEO д.н. НОМЕР_2; в момент первинного контакту кут між повздовжніми вісями автомобіля ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1 та автомобіля CHEVROLET AVEO д.н. і НОМЕР_2 знаходиться в межах близько 150° ±5°; зіткнення автомобілів ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1 та CHEVROLET AVEO д.н. НОМЕР_2 сталося на смузі руху автомобіля CHEVROLET AVEO д.н. НОМЕР_2 перед початком утворення сліду юзу лівого переднього колеса даного автомобіля по якому було нанесено удар, тобто на смузі руху від м. Городище в напрямку села Орловець; в момент зіткнення обидва транспортні засоби перебували в русі (а.п. 116 - 123 т.1);

- висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №4/1192 від 31.08.2016, згідно якої, до моменту ДТП ходова частина, робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 перебували в працездатному стані (а.п. 124 - 130 т.1);

- висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №4/1193 від 06.09.2016, згідно якої до моменту ДТП рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля CHEVROLET AVEO д.н. НОМЕР_2 перебували в працездатному стані (а.п. 131 - 137 т.1);

- висновку судово-автотехнічної експертизи №742/16-23 від 28.09.2016, згідно якої, у даній дорожній обстановці, водій автомобіля ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України; у даній дорожній обстановці, водій автомобіля Chevrolet Aveo д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; у даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору, знаходилось у причинному зв'язку з розвитком механізму ДТП; визначити причинний зв'язок між діями водія автомобіля Chevrolet Aveo НОМЕР_2 ОСОБА_6 та розвитком механізму ДТП не представляється можливим (а.п. 167 - 169 т.1);

- висновку судової автотехнічної експертизи №18521/16-52 від 23.02.2017, згідно якої водій автомобіля ВАЗ-2108 повинен був згідно вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху перед зміною напрямку руху впевнитись, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху. Згідно вимог п.16.13 ПДР, повертаючи ліворуч на перехресті повинен був дати дорогу транспортним засобам, які рухаються прямо.

Водій автомобіля Chevrolet Aveo повинен був у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху у разі виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Згідно вимог п. 12.6ґ за межами населеного пункту на дорозі, яка має по одній смузі для кожного напрямку руху він повинен був рухатись зі швидкістю не більше 90км/год. Величина швидкості руху автомобіля Chevrolet Aveo д.н. НОМЕР_2 на момент зіткнення знаходилась в межах 131…137км/год.. Водій автомобіля Chevrolet Aveo д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1 шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, рухаючись з максимально дозволеною швидкістю на даній ділянці дороги, де сталася пригода - 90 км/год..

В діях водія автомобіля ВАЗ-2108 містяться невідповідності вимогам п.п. 10.1 і 16.13 Правил дорожнього руху.

В діях водія автомобіля Chevrolet Aveo містяться невідповідності вимогам п.п. 12.3. і 12.6ґ ПДР.

Вказані невідповідності дій обох водіїв вимогам ПДР, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв'язку з виникненням ДТП, та іншими матеріалами справи (а.п. 170 - 175 т.1);

- висновку судово-медичної експертизи №05-11-02/98 від 15.09.2016, згідно якої на трупі ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: субдуральної гематоми, крововиливів під м'які мозкові оболонки, крововиливів під м'які покриви голови, забійно-рваної рани голови, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя; синців нижніх кінцівок, які відносно живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Всі вище вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитися в строк, вказаний в постанові, при ДТП.

Смерть ОСОБА_7 настала від набряку головного мозку, який розвинувся внаслідок критої черепно-мозкової травми: субдуральної гематоми, крововиливів під м'які мозкові оболонки, крововиливів під м'які покриви голови, забійно-рваної рани голови.

Між тілесними ушкодженнями у вигляді закритої черепно-мозкової травми: субдуральної гематоми, крововиливів під м'які мозкові оболонки, крововиливів під м'які покриви голови, забійно-рваної рани голови та настанням смерті гр. ОСОБА_7 мається прямий причинний зв'язок (а.п. 179 - 181 т.1);

- висновку судово-медичної експертизи №05-11-02/97 від 19.09.2016, згідно якої на трупі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми грудної клітки: переломів 2-9 ребер зліва та 4-10 ребер справа, множинних розривів паріетальної та вісцеральної плеври, множинних розривів обох легень, крововиливів в м'які тканини задньої стінки грудної клітки, яка супроводжувалася розвитком двобічного гемопневмотораксу; дані ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя; закритої черепно-мозкової травми: ізольованого крововиливу під м'які мозкові оболонки, крововиливів під м'які покриви голови, саден голови, які мають ознаки ушкоджень середньої тяжкості, так як у живих осіб вони спричиняють тривалий розлад здоров'я, відносно яких немає даних про їх небезпеку для життя чи спричинення ними загрозливих для життя явищ: закритого перелому лівої стегнової кістки, роздроблення лівого наколінника, крововиливів в м'які тканини лівого стегна і ділянки лівого колінного суглобу, садна лівого колінного суглобу, які мають ознаки ушкоджень середньої тяжкості, що у живих осіб спричиняють тривалий розлад здоров'я: саден шиї, лівого плеча, лівого плечового суглобу, правого колінного суглобу, які відносно живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Всі вище вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитися в строк, вказаний в постанові, та при ДТП.

Смерть ОСОБА_6 настала від тупої травми грудної клітки: переломів 2-9 ребер зліва та 4-10 ребер справа, множинних розривів паріетальної та вісцеральної плеври, множинних розривів обох легень, крововиливів в м'які тканини задньої стінки грудної клітки, яка супроводжувалася розвитком двобічного гемопневмотораксу.

Між тілесними ушкодженнями у вигляді тупої травми грудної клітки: переломів 2-9 ребер зліва та 4-10 ребер справа, множинних розривів паріетальної та вісцеральної плеври, множинних розривів обох легень, крововиливів в м'які тканини задньої стінки грудної клітки та настання смерті мається прямий причинний зв'язок (а.п. 176 -178 т.1);

- висновку експерта №02-01/2014 від 13.10.2016, про те, що у ОСОБА_19, згідно даних медичної карти, мали місце ушкодження: гематома (крововиливи), рана м'яких тканин голови та обличчя, вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли виникнути в час та при обставинах вказаних в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Виставлений в лікарні діагноз: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку? Поставлені під знаком питання, тобто взяті під сумнів, не підтверджений клінічною картиною травми та інструментальними методами дослідження і тому згідно п. 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" / затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р./, вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається (а.п. 164 т.1);

- висновку судово-медичної експертизи №02-01/2011 від 13.10.2016, згідно якої у ОСОБА_8, згідно даних медичної карти, мали місце ушкодження: закритий перелом зовнішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу, закритий перелом головки п'ятої п'ясної кістки лівої стопи; рани обличчя, правого стегна, правого ліктьового суглобу; численні поверхневі садна та рани грудної клітки, вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли виникнути в час та при обставинах вказаних в постанові про призначення експертизи та відносяться: закритий перелом зовнішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу, закритий перелом головки п'ятої п'ясної кістки лівої стопи до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; рани обличчя, правого стегна, правого ліктьового суглобу до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; численні поверхневі садна та рани грудної клітки до категорії легких тілесних ушкоджень. Згідно актів хіміко-токсикологічного дослідження крові та сечі ОСОБА_8 етиловий спирт не виявлений. Виставлений неврологом діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, поставлений під знаком питання, тобто взятий під сумнів, не підтверджений клінічною картиною травми та інструментальними методами дослідження і тому згідно п. 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" / затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р./, вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається (а.п. 165 т.1);

- висновку судової автотоварознавчої експертизи №060 від 19.10.2016 з додатками, згідно якої вартість автомобіля CHEVROLET Aveo, реєстраційний № НОМЕР_2 до його пошкодження під час ДТП, 23 липня 2016 року, становить 119690 (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто) гривень. Матеріальний збиток, заподіяний власникові автомобіля CHEVROLET реєстраційний № НОМЕР_2 в результаті його пошкодження під час ДТП, 23 липня 2016 року складає 119690 (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто) гривень (а.п. 138 - 157 т.1);

- висновку судово-медичної експертизи крові та сечі №2132 від 22.11.2016, згідно якої в наданих на експертизу зразках крові та сечі громадянина ОСОБА_5, 1983 р.н., не виявлено: метиловий, етиловий, пропілові, бутилові та амілові спирти, ацетон, хлороформ, етилацетат, бензол, толуол, та 1.2-дихлоретан (а.п. 232-233 т.1).

ІІІ. Висновки суду щодо доведеності вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

За нормами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи усі здобуті під час судового провадження докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, належності та допустимості, достовірності, у їх сукупності, дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, суд вважає, що винність ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

ІV. Призначення покарання.

За нормами ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини пом'якшуючі та обтяжуючі покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання, за нормами ч.2 ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За нормами Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного (п.20). Додаткове покарання, передбачене як обов`язкове ч.3 ст.286 КК, суд може відповідно до ст.69 КК не призначати лише за наявності декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного (абз.2 п.21).

У судових дебатах,

Прокурор Жубжицька Т.О. клопотала при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 врахувати ступінь тяжкості злочину, що відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий та на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває. Обставиною що пом'якшує покарання обвинуваченому вважає часткове відшкодування шкоди потерпілій, обставин що обтяжують покарання не встановлено. Визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та призначити йому покарання, з урахуванням думки потерпілої відносно покарання, у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Цивільний позов, що пред'явлений та підтриманий цивільним позивачем до цивільного відповідача, обвинуваченого ОСОБА_5, потерпілою ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі. Стягнути витрати за проведення експертиз. Долю речових доказів визначити відповідно до ст.100 КПК України. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити до набрання рішення законної сили.

Потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що до неї телефонувала дружина обвинуваченого та казала, що її чоловік не винен, пропонувала зустрітися та домовитися, виплатити їм 30000 гривень, на що вона не погодилася. Автомобіль сина, тільки виплатили кредит, який брали в Приватбанку. Син був водієм уже давно, а невістка з дитиною завжди сиділи тільки ззаду авто, та її мати не витримавши померла на 39 день після смерті дітей. Погоджується з думкою прокурора відносно міри покарання, 7 років позбавлення волі, та щоб усі суми були оплачені.

Представник потерпілої ОСОБА_3, щодо міри покарання погоджуються з прокурором, вважає, що застосування ст.75 КК України, не є умісним, оскільки обвинувачений не визнає вини, не кається. Шкоду почав відшкодовувати після надходження справи до Городищенського районного суду Черкаської області, з метою показати це як пом'якшуючу обставину. Вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.3 ст.286 КК України доказана повністю, це дійсно є необережний злочин. Обвинувачений діяв не відповідно до ПДР, зрізав кут повороту, хотів проскочити перед іншим автомобілем. Це і є злочинною необережністю, яка потягла за собою загибель двох молодих людей, батьки втратили дітей. Відтворення подій для проведення авто технічної експертизи, яка на їх думку не є відповідною, експертиза являється лише перевіркою чи могло так бути чи ні, а іншої цінності, як доказ вона не становить, оскільки ґрунтується лише на показах обвинуваченого. Можливо обвинувачений і кається в душі, але цього не видно. Відносно матеріальної та моральної шкоди, вважає, що вони підлягають стягненню з обвинуваченого, та є підтвердженими. Моральну шкоду обґрунтовує, тим, що в результаті злочинних дій обвинуваченого, загинули дві людини, які були в розквіті сил, суспільство втратило двох людей, батьки втратили дітей, для них це є моральні збитки, ціну життя переводять на грошові кошти, вказує, що саме це може, якимось чином компенсувати моральні втрати.

Захисник (адвокат) Шмиголь О.Г., вказує, що в ході розгляду справи, були встановлені обставини, що пом'якшують покарання, обвинувачений характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння на момент ДТП, має двох малолітніх дітей, які перебувають на повному його утриманні. В разі позбавлення волі родина втратить єдиного годувальника. До кримінальної та адміністративної відповідальності обвинувачений не притягувався, визнав свою вину, кається та просив пробачення, усвідомлює свою вину та прикладає усіх зусиль щоби відшкодувати збитки потерпілим. В даному випадку вчинення злочину відбулося внаслідок збігу випадкових обставин, свідки ДТП відсутні. Проведеною експертизою встановлено, що померлий водій перевищив дозволену швидкість руху, майже вдвічі, ДТП не відбулося, в разі якщо, хоча б один з водіїв не порушував ПДР України. При визначенні міри покарання обвинуваченому, просив застосувати міру покарання не пов'язану з позбавленням волі, застосувати ст. ст. 69, 75 КК України. Стосовно матеріальної шкоди, позов на відшкодування матеріальної шкоди обвинуваченим визнано частково. Відшкодовано 47000,00грн. матеріальної шкоди. Витрати на правову допомогу та за проведення товарознавчої експертизи не підлягають до стягнення, оскільки відсутні документи на підтвердження суми сплаченої за надання правової допомоги, а товарознавчу експертизу можна було провести за рахунок державних коштів за постановою слідчого, а оскільки вона є добровільно сплаченою потерпілою, то не підлягає стягненню з обвинуваченого. Цивільний відповідач вважає, що дійсно сталося горе і його виміряти не можливо, визнає наявність моральної шкоди та стосовно стягнення, покладається на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 вказує, що йому з цим жити, та вибачаючись перед потерпілою, шкодує, що так сталося, кається, не планував та не хотів цього. Шкоду буде відшкодовувати по мірі можливого, оскільки заробітна плата всього 6500,00грн., та надалі буде сплачувати, все, що зможе, все зробить. Щодо покарання покладається на розсуд суду, та клопоче не позбавляти волі, є єдиним годувальником в сім'ї, та просив врахувати, що ДТП сталося не лише з його вини.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, необережну форму вини до наслідків дорожньо-транспортної пригоди у вигляді смерті двох людей.

Беручи до уваги п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно вимог ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Згідно вимог ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися судом до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому, у відповідності до ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 прийняв міри для відшкодування матеріальних збитків потерпілій, що суд розцінює, як щире каяття обвинуваченого у скоєному.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5, за нормами ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, добровільне часткове відшкодування потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди, заподіяної злочином.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, за нормами ст.67 КК України, судом не встановлено.

При ухваленні вироку щодо ОСОБА_5 в частині покарання та вирішуючи питання про його вид та розмір, суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст.17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), та рішення у справах «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року, в яких Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України класифікується, як тяжкий злочин, відношення обвинуваченого до скоєного, особу обвинуваченого ОСОБА_5, який раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, спиртні напої не вживає, цікавиться спортом, ремонтує комп'ютерну техніку, займає активну громадську позицію, не палить, алкоголь не вживає, скарг на поведінку не надходило, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, за час роботи на посаді інженера-технолога 3 кат. зарекомендував себе, як грамотний фахівець, роботу виконує вчасно і якісно, оперативно приймає необхідні заходи по усуненню збоїв та налагодженню працездатності ПК користувачів, до роботи ставиться відповідально, має вищу освіту, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра Городищенського РТМО не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, щире каяття, добровільне часткове відшкодування потерпілій майнової шкоди, заподіяної злочином, та те, що величина швидкості руху автомобіля Chevrolet Aveo д.н. НОМЕР_2 на момент зіткнення знаходилась в межах 131…137км/год., водій автомобіля Chevrolet Aveo д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_1 шляхом застосування екстренного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, рухаючись з максимально дозволеною швидкістю на даній ділянці дороги, де сталася пригода - 90 км/год., в діях водія автомобіля Chevrolet Aveo містяться невідповідності вимогам п.п. 12.3. і 12.6ґ ПДР, тобто те, що померлий водій перевищив дозволену швидкість руху.

За нормами статті 8 Основного Закону, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, тому суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати її як акт прямої дії.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 17-рп/2010 від 29 червня 2010 року зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3).

Відновлення соціальної справедливості шляхом покарання засудженого здійснюється стосовно як до суспільства в цілому, так і до потерпілої зокрема.

По відношенню до потерпілої соціальна справедливість відновлюється шляхом захисту її законних інтересів і прав, порушених злочином. Реалізуючи цю мету, покарання у вигляді позбавлення волі має забезпечити можливість відшкодування заподіяної шкоди й у можливих межах - домірність позбавлення або обмеження прав і свобод засудженого. Виправлення засудженого відповідає меті спеціального попередження злочинів.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням не виглядає безальтернативно необхідним. Виправлення обвинуваченого можливе без відбування основного покарання.

Суд, приходить до висновку, що виправлення й перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, та звільненням від відбування призначеного покарання з випробовуванням.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст.286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, призвели до смерті людей, що беззаперечно встановлює суспільну небезпеку з реальною загрозою заподіяння істотної шкоди людині, а тому приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на максимальний строк, визначений санкцією ч.3 ст.286 КК України.

За нормами п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

Додаткове покарання - забезпечення превентивної функції покарання у ситуації, коли наслідками вчинення злочину є загибель людини.

V. Рішення по цивільному позову.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено, та в ході судового розгляду, 22.03.2018 року уточнено цивільний позов, про відшкодування з ОСОБА_5, Моторного (транспортного) страхового бюро України, матеріальних збитків на суму 215037,00грн., з них, 95347,00грн. (за поховання 5347,00грн., поминальні обіди 7200,00грн., виготовлення та встановлення пам'ятника 82800,00грн.), 119690,00грн. за пошкоджений автомобіль (1), та 1068000,00грн. моральної шкоди (2), що спричинені внаслідок вчинення злочину, та судових витрат в сумі 14500,00грн. (1500,00грн. за оплату судово-товарознавчої експертизи за автомобіль, 13000,00грн. - оплата юридичної допомоги по кримінальному провадженню), пропорційно, задоволеним вимогам.

На обґрунтування цивільний позивач ОСОБА_2 вказує, що в результаті вчиненого злочину ОСОБА_8, а саме вчинення дій, наступила смерть сина ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_7. На їх поховання витрачено 5347,00 гривень. На поминальний обід витрачено 7200,00 гривень. Виготовлення та встановлення пам'ятника на могилі, створення ритуального комплекту становить суму 50710,00 гривень. В результаті злочинних дій ОСОБА_8 був пошкоджений автомобіль Музика В.В. CHEVROLET AVEO д/н НОМЕР_2, його вартість згідно товарознавчої експертизи, на час ДТП 23.07.2016 року становила 119690,00грн. тому матеріальний збиток, заподіяний в результаті його пошкодження становить саме таку суму, та за проведення даної експертизи сплачено 1500,00грн.. В результаті вчиненого злочину, спричинена тяжка моральна травма і шкода. Без батьків залишився малолітній ОСОБА_20, опікуном якого в даний час являється ОСОБА_2. Дитина залишилася фактично круглою сиротою. Ніхто не може замінити йому батьків, ніхто не зможе замінити батькам загиблих дітей, які були в самому розквіті сил і здоров'я і дана втрата фактично безцінна. Моральний біль від втрати дітей, переживань від перенесеного ще більше посилюється від відчуття несправедливості, так як злочинець знаходиться на волі і, на думку ОСОБА_2, не відчуває ніякої відповідальності. Втратила сон, має постійні головні болі. Розмір заподіяної моральної шкоди визначити важко, так як загинули двоє молодих людей, дітей і втрату цю не можливо компенсувати ніяким чином і не можна оцінити всі ті переживання, які пов'язані з їх втратою. Але цей розмір має хоча б якимось чином компенсувати ті емоційні переживання, які довелося перенести потерпілою, та витрати, пов'язані з відновленням її здоров'я, здоров'я малолітньої дитини-сироти, фізичного та психічного стану. Розмір моральної шкоди потерпіла оцінює в 1000000,00 грн., а саме по 500000,00 гривень за смерть кожного з дітей. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести і доводиться переносити їй та її родині, неповнолітній дитині, яка залишилася навіки без батьківської ласки, його якесь влаштування в даному житті. Малолітній під час ДТП отримав легкі тілесні пошкодження, зазнав фізичного болю, моральної травми від ДТП і ОСОБА_2, як його опікун, оцінює спричинену йому моральну шкоду в суму 100000,00 грн.. Вважає, що дані розміри спричиненої моральної шкоди являються співрозмірними спричиненим моральним збиткам і можуть хоч в якійсь мірі компенсувати моральну шкоду, спричинену злочином. Потерпілою в ході розслідування кримінальної справи та підготовці цивільного позову отримано юридичну допомогу і залучено до участі по справі адвоката. Вартість юридичних послуг складає 13000,00грн., що підтверджується копією договору про отримання юридичних послуг та квитанцією про їх оплату. Дані витрати також необхідно стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_8 (а.п. 6-7 т.2, а.п. 31-34 т.1).

Цивільний відповідач, обвинувачений ОСОБА_5, цивільний відповідач Моторне (транспортне) страхове бюро України, заперечили щодо заявлених вимог, та надали відзив.

У відзиві на позовні вимоги від 12.02.2018 року, обвинувачений ОСОБА_5, зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню в сумі 51347,00 грн., з урахуванням відшкодованих, а саме, у розмірі витрат за поховання, за поминальний обід, повністю; у розмірі витрат за виготовлення та встановлення ритуального комплексу, частково.

Вимога позивача щодо відшкодування матеріальних збитків за пошкоджений автомобіль CHEVROLET AVEO р.н. НОМЕР_2 у сумі 119690 грн. задоволенню не підлягає, оскільки Моторне (транспортне) страхове бюро України після отримання вироку суду, що підтверджує відповідальність іншого учасника за скоєння ДТП, розгляне можливість виплати страхового відшкодування потерпілій стороні. На момент ДТП його цивільно-правова відповідальність застрахована не була, тому усі збитки за пошкоджений автомобіль CHEVROLET AVEO НОМЕР_2 та матеріальні збитки, відповідно до Закону відшкодовує МТСБУ після отримання вироку суду. В подальшому МТСБУ після сплати відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вимоги позивача, про відшкодування судових витрат у загальній сумі 14500 грн., про відшкодування оплати за проведення автотоварознавчої експертизи у сумі 1500 грн., задоволенню не підлягають, з причини:

-щодо відшкодування оплати юридичної допомоги у кримінальному провадженні у сумі 13000 грн.:

Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.14: витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У додатках до «позовної заяви (уточнення позовних вимог) про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення злочину при ДТП» від 17.01.2018 мається «розрахунок розміру компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5», який не може бути належним та допустимим доказом, оскільки представник позивача адвокат ОСОБА_22 при проведені вищезазначеного розрахунку посилається на позицію Постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 №590, яка була виключена Постановою КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590» від 22.02.2012 №127.

Відповідно до п.1 ч.2 Постанови КМУ «Про внесення змін до постанови кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590» від 22.02.2012 №127: у додатку до Постанови КМУ 27.04.2006 №590 виключити таку позицію - витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи;

-щодо відшкодування оплати за проведення автотоварознавчої експертизи у сумі 1500 грн.:

Судова автотоварознавча експертиза у кримінальному провадженні під час судового розслідування, відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про судову експертизу» №4038-ХІІ від 25.02.1994 могла бути проведена за клопотанням потерпілого по постанові слідчого у державній спеціалізованій установі за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з державного бюджету України, за державними розцінками, без залучення позивачем приватного експерта ОСОБА_23, який провів автотоварознавчу експертизу за завищеними розцінками без надання розрахунку витрачених експертогодин.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2017 році» від 31.01.2017 №229/5: нормативна вартість однієї експертогодини у 2017 році становить: експертиза проста - 99,0 грн.; експертиза середньої складності - 123,8 грн.; експертиза особливої складності - 148,8 грн. (а.п. 234-238 т.1).

Моторне (транспортне) страхове бюро України надали відзив на позов від 12.06.2018 року, в якому зазначають, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не відноситься до юридичної особи стосовно якої здійснювалося чи може бути здійснено кримінальне провадження за ч.3 ст.286 КК України, отже не може бути цивільним відповідачем у кримінальному провадженні (а.п. 33-36 т.2).

25.06.2018 року, під час судового розгляду, цивільний позивач, потерпіла ОСОБА_2 позовні вимоги до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на підставі п.7 ст.128 КПК України, просила залишити без розгляду, з повідомленням, що за собою залишає право пред'явити вимоги МТСБУ у цивільному провадженні (а.п. 54 т.2).

28.01.2019 року, під час судового розгляду, цивільний позивач, потерпіла ОСОБА_2 уточнила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5, в частині стягнення моральної шкоди, з урахуванням відшкодованої останнім, на її думку, в рахунок моральної шкоди, суми в розмірі 47000,00грн., про стягнення моральної шкоди в розмірі 1053000,00грн., а в частині матеріальної шкоди, судових витрат, пред'явлені вимоги залишила без змін.

При вирішенні цивільного позову та визначенні суми відшкодування, суд застосовує положення діючого законодавства, а саме, КПК України, ЦПК України, ЦК України, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закон України «Про поховання та похоронну справу», постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», та практику Європейського суду з прав людини.

За нормами ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, - п.3 ч.2 ст.11 ЦК України.

Майнова шкода, за нормами ч.1 ст.1166 ЦК України, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати - ст.1201 ЦК України.

За нормами ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Обвинуваченим, цивільним відповідачем, ОСОБА_5 та потерпілою, цивільним позивачем, ОСОБА_2, в судовому засіданні, погоджена сума, що була відшкодована під час судового розгляду кримінального провадження, в розмірі 47000,00грн., та за відсутності іншого, суд, приходить до думки, що кошти сплачені на відшкодування матеріальної шкоди (на поховання 5347,00грн., поминальні обіди 7200,00грн., виготовлення та встановлення пам'ятника 34453,00грн. (з урахуванням, як зазначає потерпіла 34800,00грн. відшкодовано МТСБУ)).

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, 23.07.2016 року, за участю транспортного засобу CHEVROLET AVEO з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, і транспортного засобу марки ВАЗ з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-2108, реєстраційний номер НОМЕР_1, не була застрахована.

Заявлена потерпілою, цивільним позивачем, у цивільному позові майнова шкода підлягає стягненню з обвинуваченого у розмірі, доведеному належними і допустимими доказами на підтвердження понесення втрат, яких вона зазнала (а.п. 35 - 42, 44 т.1), з урахуванням відшкодованого на час прийняття судового рішення.

Суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016р. зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи, та вважає, що розмір майнової шкоди, заявлений до стягнення з обвинуваченого складає, 13547,00грн. (82800,00грн. - 34453,00грн. - 34800,00грн.) - понесені витрати на виготовлення та встановлення пам'ятника, а також 9690,00грн. - вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу за пошкоджений автомобіль CHEVROLET AVEO д/н НОМЕР_2, виходячи з розміру 119690,00грн., з урахуванням висновку експерта №060 від 19.10.2016 року (а.п. 138 - 157 т.1) та суми в розмірі 100000,00грн., яка підлягає виплаті згідно довідки МТСБУ №3/1-05/33455 від 21.12.2016 року (а.п. 44 т.2), з метою не допущення подвійного стягнення заявленої суми відшкодування.

Щодо заявлених потерпілою ОСОБА_2, цивільним позивачем, вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Особа, за нормами ст.23 ЦПК України, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За нормами ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст.1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За нормами п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).

Суд, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, враховує глибину душевних страждань позивача ОСОБА_2, яка втратила сина та невістку, те що ці страждання є довічні, характер пережитих потерпілою душевних страждань, пов'язаних з діями обвинуваченого, малолітній ОСОБА_20 отримав тілесні ушкодження, втратив батьків, суттєві негативні зміни які настали для дитини у її особистому житті, істотністю вимушених змін у житті позивача, стала опікуном дитини, ступінь вини обвинуваченого, який допустив протиправну поведінку під час керування транспортним засобом, а ситуація, яка досліджується по справі, може розглядатися як психотравматична основа для спричинення моральної шкоди для неї, зазнала вимушеного порушення життєвого ритму, необхідністю витрачання свого часу під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді, та з врахуванням принципу диспозитивності відповідно до ст.13 ЦПК України та заявлених вимог, принципу співмірності з урахуванням майнового стану обвинуваченого ОСОБА_5, є одруженим, працюючим, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, які узгоджуються з роз'ясненнями, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної немайнової шкоди №4 від 31.03.1995р. (зі змінами), та вважає за необхідне стягнути моральну шкоду в сумі 500000,00грн. (смерть двох осіб молодого віку, малолітня дитина залишилася сиротою).

За нормами п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Суд, приймаючи до уваги заяву цивільного позивача, потерпілої ОСОБА_2, з урахуванням п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, приходить до думки, що позовні вимоги про відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди, що пред'явлені до Моторного (транспортного) страхового бюро України, підлягають залишенню без розгляду.

Щодо відшкодування витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, суд враховує положення ст. ст. 118, 120 КПК України, ст. ст. 133, 137 ЦПК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та при визначенні суми відшкодування виходить з двох критеріїв: реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, ураховуючи конкретні обставини справи, а також фінансовий стан обох сторін. Аналогічні критерії у своїй роботі застосовує Європейський суд із прав людини, коли присуджує судові витрати згідно зі ст.41 Конвенції з прав людини. Як свідчить судова практика, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

За нормами п.1 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач - ч.2 ст.120 КПК України.

Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом - представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

За нормами ст. ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу - ст.133 ЦПК України.

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу за умови дотримання вимог ст.137 ЦПК України. Згідно з даною статтею ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Згідно вимог діючого законодавства єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги.

02.08.2016 року, в кримінальному провадженні, між потерпілою ОСОБА_2 та адвокатом Черкаського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Спілка адвокатів України» ОСОБА_3, укладено договір про надання юридичних послуг (а.п. 43 т.1), та згідно угоди обумовлено гонорар в розмірі 13000,00грн., отримання визначеної суми підтверджено у судовому засіданні сторонами та стверджено документально (а.п. 44, 45 т.1), що відповідає ст.124 КПК України, ст.137 ЦПК України.

Наявність наданого стороною позивача доказу, який міститься у матеріалах справи, дає можливість суду визначити відповідність понесених стороною витрат наданій правовій допомозі.

З урахуванням вищевикладеного та вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00грн..

VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Суд, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням експертиз, які в загальній сумі складають 13595,32грн., зокрема, за проведення: експертизи технічного стану транспортного засобу №4-001192 від 31.08.2016, в сумі 703,68грн. (а.п. 226 т.1), експертизи технічного стану транспортного засобу №4-001193 від 06.09.2016, в сумі 703,68грн. (а.п. 228 т.1), автотехнічної експертизи №185221/16-52 від 23.02.2017, у сумі 7428,00грн. (а.п. 226 т.1), судової транспортно-трасологічної експертизи №4-001191 від 07.09.2016, в сумі 2116,96грн. (а.п. 229 т.1), судово-автотехнічної експертизи №742/16-23 від 28.09.2016, в сумі 2643,00грн. (а.п. 230 т.1), та на користь ОСОБА_2 за проведення судової автотоварознавчої експертизи №060 від 19.10.2016, в сумі 1500,00грн. (а.п. 44 т.1).

Долю речових доказів, суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України, а саме, транспортні засоби залишає в розпорядженні власників.

Запобіжний захід залишити до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 369, 370, ч.2 ст. 373, 374, п.1 ч.1 ст.392, ч.2 ст.394, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов ОСОБА_2, про відшкодування, з ОСОБА_5, матеріальних збитків, моральної шкоди, що спричинені внаслідок вчинення злочину, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, кошти на відшкодування матеріальних збитків в сумі 23237 (двадцять три тисячі двісті тридцять сім) грн. 00 коп., з них, витрати на виготовлення та встановлення пам'ятника в розмірі 13547,00грн., відшкодування шкоди за пошкоджений транспортний засіб марки CHEVROLET AVEO д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 9690,00грн..

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, на відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, процесуальні витрати в сумі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., з них, 1500,00грн. - витрати на відшкодування оплати за проведення автотоварознавчої експертизи транспортного засобу, 13000,00грн. - витрати на правову допомогу.

Цивільний позов, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, до Моторного (транспортного) страхового бюро України, залишити без розгляду.

Речові докази: автомобіль ВАЗ-2108 д.н.з. НОМЕР_1, що переданий на зберігання до Городищенського ВП ГУНП в Черкаській області, залишити в розпорядженні ОСОБА_5; автомобіль CHEVROLET AVEO д.н.з. НОМЕР_2, що переданий на зберігання до Городищенського ВП ГУНП в Черкаській області, повернути за належністю власнику (спадкоємцю).

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 13595 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 32 копійки.

Запобіжний захід, ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, залишити той же, особисте зобов'язання.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції, Городищенський районний суд Черкаської області, протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Л. П. Синиця