Постанова № 7958424, 16.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2009 р. Справа № 2-а-1590/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Водолажської Н.С.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Гуцала М.І.

при секретарі судового засідання - Чміленко Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2009р. по справі№2-а-1590/09/1670

за позовом ОСОБА_1

до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції

третя особа ОСОБА_2

про визнання неправомірними дій та скасування заборгованості по аліментам,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, просив визнати дії відповідача по нарахуванню заборгованості по аліментах станом на 01.10.2005 року в сумі 194,68 грн. та станом на 01.04.2006 року в сумі 6186,98 грн. за виконавчим листом № 220 від 06.01.1995 року неправомірними, скасувати вказану заборгованість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2009р. по справі№2-а-1590/09/1670 адміністративний позов ОСОБА_1 до Октябського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та скасування заборгованості по аліментах задоволено частково, визнано дії Октябського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по нарахуванню заборгованості по аліментах ОСОБА_1 з 09.04.2000 року по 01.04.2006 року по виконавчому листу АС № 220, виданому Автозаводським районним судом м. Кременчука 06 січня 1995 року, протиправними, визначено заборгованість по аліментах ОСОБА_1 з 09.04.2000 року по 01.04.2006 року по виконавчому листу АС № 220, виданому Автозаводським районним судом м. Кременчука 06 січня 1995 року в сумі 3719, 18 грн.

Відповідач, ОСОБА_1, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою мотивує тим, що судом першої інстанції невірно застосовано ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за весь час з моменту видачі виконавчого листа АЄ №220 позивач щомісячно добровільно сплачував, та з нього утримувалися аліменти, тобто стягнення проводилося весь час (щомісячно) і не було часу, протягом якого стягнення не проводилось. Норми ст. 195 Сімейного кодексу України, на думку позивача, не можуть бути застосовані, оскільки аліменти сплачувалися щомісячно і заборгованості не було. Крім того, вказує, що згідно ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Однак судом визначена сума заборгованості, з розрахунку середньої заробітної плати штатного працівника в м. Полтаві, а не з розрахунку середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Від відповідача та третьої особи письмових заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, представник відповідача та третя особа в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду апеляційної скарги зазначені особи були повідомлені належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 січня 1995 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 25 % мінімальної заробітної плати по Україні, починаючи з 28.12.1994 року та до досягнення дитиною повноліття, на виконання вказаного рішення суду виданий виконавчий лист № 2-20 АЕ. В провадженні Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції знаходиться на виконанні вищевказаний виконавчий лист № 2-20 АЕ виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука. Державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Ричиндою В.В. 14.10.2005 року, нараховано заборгованість по аліментам ОСОБА_1, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати по Україні, яка станом на 01.10.2005 року становить 194,68 грн. Постановою Начальника Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ О.П. Хмурчика від 07.11.2005 року вказану довідку-розрахунок скасовано та зобов'язано державного виконавця Ричинду В.В. провести перерахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_1 відповідно до даних про розмір середньостатистичної заробітної плати та ст. 74 «Про виконавче провадження».

Як вбачається із довідки - розрахунку від 08.11.2005 року Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ, заборгованість по аліментах по виконавчому листу № 220 АЕ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, нараховано на підставі ст.74 «Про виконавче провадження»та згідно даних Головного управління статистики з 09.04.2000 року (з моменту відсутності даних про місце роботи боржника у відділі ДВС та до початку отримання боржником допомоги у міському центрі зайнятості) станом на 01.06.2005 року становить 5726,28 грн.

Довідкою - розрахунком від 24.03.2006 року позивачу станом на 01.04.2006 року нараховано заборгованість по аліментам в розмірі 6186, 98 грн. Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 в період, за який нараховано заборгованість по аліментах з 09 квітня 2000 року по 01 квітня 2006 року: з 11.07.2000 р. по 06.01.2001 р. - отримував допомогу по безробіттю відповідно до п.1 «б»ст.24 Закону України «Про зайнятість населення»в Полтавському міському центрі зайнятості (№ запису 26-27); з 18.04.2001 р. по 28.05.2002 р. - працював водієм на приватному підприємстві «ДІМ» (код ЄДРПОУ 21076562) (№ запису 28-29); з 09.06.2005 р. - 03.01.2006 р. - отримував допомогу по безробіттю відповідно до п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»в Полтавському міському центрі зайнятості (№ запису 30-31).

Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів від 18.02.2009 року ОСОБА_1 в період з 01.01.2000 року по 31.12.2006 р. отримував доходи: 2000 рік: III квартал - 44,72 грн., IV квартал - 113,57 грн., 2001 рік: І квартал - 7,16 грн., III квартал - 552.00 грн., 2002 рік: II квартал - 1120,00 грн., III квартал - 585,14 грн., IV квартал - 496,37 грн., 2003 рік: І квартал - 320,00 грн., III квартал - 128,00 грн., 2005 рік: III квартал - 295,20 грн., IV квартал - 325,40 грн., 2006 рік: І квартал - 117,01 грн.

Згідно довідки, виданої Полтавським міським центром зайнятості дохід ОСОБА_1 становив: в період з 11.07.2000 року по 06.01.2001 року: липень 2000р. - 17,77 грн., серпень 2000 р. - 26,95, вересень 2000 - 26,95 грн., жовтень 2000 р.- 26,95 грн., листопад 2000 р.- 29,67 грн., грудень 2000- 30,00 грн., січень 7,16 грн., відрахування по аліментам за вказаний період не проводились; в період з 09.06.2005 року по 03.01.2006 року: червень 2005р. - 79,20 грн., липень 2005 р.- 108,00 грн., серпень 2005 р.- 108,00 грн., вересень 2005 р. - 108,00 грн. (в т.ч. утримані аліменти - 54,00 грн.) , жовтень 2005р.-108,00 грн. (в т.ч. утримані аліменти - 54,00 грн.), листопад 2005 р.- 109,40 грн. (в т.ч. утримані аліменти - 54,70 грн.), грудень 2005 р.- 109,40 грн. (в т.ч. утримані аліменти - 54,70 грн.), січень 2006 р.- 7,61 грн. (в т.ч. утримані аліменти - 3,80 грн.).

Як вбачається із довідки Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції № 7164 від 04.03.2009 р. Позивачем за період з 09.04.2000 р. по 01.04.2006 р. фактично сплачено аліментів: квітень-грудень 2000 р. по 20,00 грн., січень - квітень 2001 р. по 20,00 грн., червень 2001 р.- 70,00 грн., липень - грудень 2001 р по 20,00 грн., січень - липень 2002 р. по 20.00 грн., серпень - 2002 р.-40,00 грн., вересень 2002 р. - 140,00 грн., жовтень - грудень 2002 р. по 40,00 грн., січень 2003 р. - 90,00 грн., лютий 2003 р.- 40,00 грн., березень 2003 р.- 60,00 грн., квітень-липень 2003 р. по 40 грн., серпень 2003 р.- 100 грн., вересень 2003 р.- серпень 2005 р. по 40 грн., вересень 2005 р.- 194 грн., жовтень 2005 р.- 54,00 грн., листопад 2005р - грудень 2005 р.-54,70 грн., січень 2006 р.-3,60 грн., лютий 2006 р.- 195,00 грн., березень 2006 р.- 745,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в разі наявності спору про розмір заборгованості по аліментах, яка визначена державним виконавцем, питання про розмір заборгованості вирішується судом.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне відмітити настпне. Відповідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника. Згідно статті 195 Сімейного кодексу України (набрав чинності 01.01.2004 року), відповідно до якої заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Нормами ст. 93 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 р. (втратив чинність частково 01.01.2004 року), відповідно до якої заборгованість по аліментах визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного відповідачем за час, протягом якого не провадилося стягнення. Якщо відповідач у цей період не працював або якщо не будуть пред'явлені документи, які підтверджували б його заробіток (доход), заборгованість визначається, виходячи із заробітку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованості, а для осіб, які працювали за контрактом в іноземній державі, виходячи з розміру ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час проведення розрахунків. В будь-якому випадку розмір заборгованості по аліментах обчислюється державним виконавцем, а при наявності спору питання про розмір заборгованості вирішується судом.

Відповідно до рішення Автозаводського районного суду від 06 січня 1995 року про стягнення з позивача аліментів на користь ОСОБА_2, розмір аліментів не може бути меншим ніж 25% мінімальної заробітної плати по Україні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення судом першої інстанції заборгованості по аліментах ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 09.04.2000 року по 01.04.2006 року в розмірі 3719,18 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неможливість застосування ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»та ст. 195 Сімейного Кодексу України, оскільки ст. 74 встановлює види доходів, виходячи з яких встановлюється розмір заборгованості, та, крім того, оскільки заборгованість існує, що не заперечується позивачем, то відповідно на суму заборгованості стягнення проведено не було. Щодо посилання позивача на те, що сума заборгованості повинна встановлюватися не з розрахунку середньої заробітної плати штатного працівника в м. Полтаві, а з розрахунку середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості, колегія суддів зазначає, що відповідачем надані суду довідки Головного управління статистики в Полтавській області про розмір середньої заробітної плати штатного працівника в м. Полтаві за спірний період по місяцях. З листа Головного управління статистики Полтавської області від 12.02.2009 року № 06-05/37 встановлено, що інформація щодо середньомісячної заробітної плати за професіями та по районах у містах у звітах державних статистичних спостережень не передбачена, тому для розрахунку заборгованості по аліментах судом першої інстанції вірно взяті довідки управління статистики: № 006-13/164 від 27.10.2004 р., № 006-13/124 від 19.05.2005 р., № 006-06/113-001-1076 від 06.08.2003 р.,04-06/16 від 07.02.2003 р., № 006-06/26 від 25.02.2004 р.,№ 006-06/144 від 08.09.2004 р.,№ 006-06/167 від 01.11.2004 р.,№ 006-13/29 від 23.02.2005 р., №006-11/146 від 13.06.2005 р., № 006-13/174 від 28.05.2005 р., № 006-13/244 від 18.11.2005 р., № 06/05-17 від 26.01.2006 р., № 06-05-132 від 14.05.2006 р.

Але колегія суддів, погоджуючись з визначенням судом першої інстанції заборгованості по аліментах ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 09.04.2000 року по 01.04.2006 року в розмірі 3719,18 грн., вважає за необхідне відмітити наступне.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, що не відповідає ч.2 ст. 11 КАС України, згідно якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Але, виходячи за межі позовних вимог, суд повинен в постанові обґрунтовано зазначити, які права, свободи та інтереси будуть таким чином повно захищені. Як вбачається з позовної заяви, позивач просив визнати дії відповідача по нарахуванню заборгованості по аліментах станом на 01.10.2005 року в сумі 194,68 грн. та станом на 01.04.2006 року в сумі 6186,98 грн. за виконавчим листом № 220 від 06.01.1995 року неправомірними та скасування вказаної заборгованості. Суд першої інстанції в своїй постанові визначив заборгованість по аліментах ОСОБА_1 з 09.04.2000 року по 01.04.2006 року по виконавчому листу АС № 220, виданому Автозаводським районним судом м. Кременчука 06 січня 1995 року в сумі 3719, 18 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів. На підставі цього, колегія суддів вважає, що вибраний позивачем спосіб захисту його порушеного права не є правильним, та відповідно до положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що для захисту порушених прав позивача слід прийняти рішення щодо визнання неправомірними дій Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по визнанню заборгованості по аліментах за період з 09.04.2000 року по 01.04.2006 року по виконавчому листу АЄ № 220, виданому Автозаводським районним судом м. Кременчука 06.01.1995 року, в частині зайво нарахованих 2467,8 грн.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 11, 160, 162, 195, 196, 198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2009р. по справі№2-а-1590/09/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції по визнанню заборгованості по аліментах за період з 09.04.2000 року по 01.04.2006 року по виконавчому листу АЄ № 220, виданому Автозаводським районним судом м. Кременчука 06.01.1995 року, в частині зайво нарахованих 2467,8 грн.

В решті вимог в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Водолажська Н.С.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 23.11.2009 р.