Ухвала суду № 7957523, 16.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2009 р.Справа № 2-а-37499/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2009р. по справі№2-а-37499/09/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Агросервіс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа >про про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

03.04.2009року, Закрите акціонерне товариство «Агросевіс» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі - відповідач), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.03.2009 року №0000332330/0 про донарахування суми податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 277500,00 грн., за основним платежем 225000,00 грн., за штрафними санкціями 52500,00 грн. та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.03.2009 року №0000352330/0 про донарахування суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 190377,00 грн., за основним платежем 126918,00 грн., за штрафними санкціями 63459,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2009 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.03.2009 року №0000352330/0 про визначення податкових зобов”язань з податку на додану вартість.

Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.03.2009 року №0000332330/0 про визначення податкових зобов»язань по податку на прибуток підприємств.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Закону України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (далі – Закон №334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР(далі – Закон № 168/97-ВР), що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову, суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача була проведена виїзна планова перевірка діяльності ЗАТ „Агросервіс” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, про що складений акт №330/23-304/31062926 від 24.02.2009 року за період часу з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, валютного законодавства за період з 21.01.2007 року по 31.12.2008 року.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні ч.1 ст. 203,215.п.1 ст. 216 ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, та п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР,а саме заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 225 000грн.; у тому числі 1 квартал 2008 року в сумі 25 000 грн., 1 півріччя 2008 року в сумі 100 000грн., 9 місяців 2008 року в сумі

175 000 грн., 2008 рік в сумі 225 000 грн., також п.п.7.4.1,п.п.7.4.4.п.7.4ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 126 918 грн. за вересень 2008 року;

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2009 року за № 0000352330/0 про визначення по податку на додану вартість у сумі 190 377 грн., в тому числі – 126 918 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями - 63 459 грн.,

за №0000332330/0 про визначення податкових зобов”язань по податку на прибуток підприємств, всього у сумі 277 500 грн., в тому числі за основним платежем 225 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 52 500 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час здійснення своїй господарської діяльності у перевіряємий період порушень податкового законодавства не допускав.

Оскаржувані повідомлення –рішення не відповідають критеріям правомірності рішень, викладеним в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.5.3.9.п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається із матеріалів справи, у своїй господарський діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ „ТПК Строй-Альянс” договір оренди №24 від 01.07.2007 року, відповідно до умов якого позивач отримав у строкове платне користування будівельну техніку та інше майно.

Згідно до ч.4 пп.5.3.9п.5.3ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідним розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документи позивача відповідають вимогам статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

У зв’язку з наведеним доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ „ТПК Строй-Альянс” договір оренди №24 від 01.07.2007 року , відповідно до умов якого позивач отримав у строкове платне користування будівельну техніку та інше майно, спростовуються наступним.

У відповідності до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин).У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України, обов’язок доказування правомірності свого рішення у разі заперечення проти адміністративного позову покладається на суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, є правильними висновки суду першої інстанції про неправильне застосування відповідача до вищенаведеного договору між позивачем ТОВ „ТПК Строй-Альянс” положень Цивільного кодексу про нікчемність угод, з цієї підстави якщо у контрагента відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для здійснення діяльності, та відсутністю ТОВ „ТПК Строй-Альянс” за юридичною адресою.

Крім цього, є хибними посилання апелянта на відсутність фактичної господарської діяльності у постачальника ТОВ”ТПК Строй-Альянс” - ПП „ПФ ” Південно - Українська торгівельна компанія” та його постачальника ПП „ПФ”ВТБ”.

Оскільки відповідно до копій актів приймання виконаних робіт, зазначені роботи фактично були виконані.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, оскаржувані рішення відповідача не відповідають наведеним критеріям тому, їх слід скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1ч.1 ст.198КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2009р. по справі№2-а-37499/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Кононенко З.О.

Судді< підпис >

< підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А. < Список >< Текст > Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2009 р.