Постанова № 7957534, 10.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2009 р. Справа № 2-а-386/09/1806

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретареві Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 28 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Сумській області про стягнення заборгованості з державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, яким просить визнати неправомірною бездіяльність відповідачів по недоплаті в період з липня по грудень 2007 року державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобовязати Міністерство паці та соціальної політики України перерахувати на рахунок управління праці та соціальної захисту населення Сумської міської ради (подалі УПСЗН Сумської міськради) 2.019,99 грн. заборгованості по державній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня по грудень 2007 року; стягнути з УПСЗН Сумської міськради зазначену заборгованість у сумі 2.019,99 грн.

Позивачка зазначає, що відповідач при нарахуванні та виплаті їй в 2007 році щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21.11.1992 року № 2811-XII з наступними змінами (подалі Закон № 2811-ХП), виплати здійснював не в розмірі, встановленому Законом.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнані протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради при нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Управління праці та соціального захисту населення зобовязанне здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років до дня розгляду справи призначеної ОСОБА_1 виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та провести відповідні виплати.

В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю. С Державного бюджету України на корись позивачки стягнуті витрати по оплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду з прийнятям нового про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, в апеляційній скарзі УПСЗН Сумської міськради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення, відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України, слід частково скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до положення п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нове судове рішення.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на день народження дитини сина ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працювала, є собою, яка застрахована в системі загальнообовязкового державного страхування, перебуває на обліку в УПСЗН Сумської міськради, рішенням якого призначена виплата позивачці грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (в 2007 році а.с. 6).

При визначенні розміру зазначеної допомоги в 2007 році УПСЗН Сумської міськради керувався положеннями ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року № 3235-1У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” і постанов Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 та від 16.01.2007 року № 32.

Частиною 3 ст. 179 Кодексу законів про працю України встановлено, що за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 року № 2240-Ш, з наступними змінами (подалі Закон № 2240-Ш), визначено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Відповідно до визначання термінів, передбачених Законом № 2240-ІІІ, субєктом загальнообовязкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.

Страховий випадок подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання матеріального забезпеченні або соціальних послуг.

Згідно із ст. 35 вищезазначеного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності, що є страховим випадком, який зумовлює відповідне матеріальне забезпечення, надається у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

До тимчасової втрати працездатності відносить, окрім іншого, також період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 4 ч. 2 ст. 35 Закону № 2240-ІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 2240-ІІІ, - матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Частиною 3 ст. 50 цього Закону передбачено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Пунктом п. ч. 1 ст. 20 Закону № 2240-ІІІ визначено, що кошти загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання.

Статтею 43 Закону № 2240-ІІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 4 Закону України від 11.01.2001 року № 2213-III “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” з наступними змінами визначено, що виходячи з можливостей Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплата, передбачена статтею 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, встановлюється в розмірі не нижче подвійного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, а виплата, передбачена статтею 43 зазначеного Закону, встановлюється в розмірі не нижче ніж 23 відсотки прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Дію цієї статті зупинено на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Відповідно до положень Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік” стаття 4 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” виключена.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 33 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 року.

Законом України від 03.06.2008 року № 309-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 4 Закону України від 11.01.2001 року № 2213-III “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” виключено.

Пунктом 3 Постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 39 від 18.05.2006 року на виконання пункту 3 статті 11 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначилось про надання повноважень голові правління Фонду звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією внесення змін до чинного законодавства щодо передачі функції призначення та надання допомоги при народженні дитини органам соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету.

З метою врегулювання питання передачі функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення та своєчасного надання застрахованим особам у 2007 році зазначених виплат за рахунок коштів державного бюджету наказом Міністерства праці та соціальної політики України “Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення” від 06.12.2006 року № 453 наказано Міністру праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, начальникам головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації забезпечити, зокрема:

- до 25 грудня 2006 року прийняття від страхувальника або робочого органу Фонду списків застрахованих осіб та заявки на суму коштів за видами виплат;

- з 1 січня 2007 року призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

- своєчасне формування заявок по коштах державного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 1 січня 2007 року.

Пунктом 7 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинена дія ст. 41 та 43 Закону № 2240-ІІІ та п. 14 цієї ж статті зупинена дія ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” у частині встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зупинення дії статті 43 на 2007 рік, передбачене пунктом 7 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007.

Частиною 3 ст. 56 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, встановлювалося, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 207 від 26.12.2006 року “Про бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2007 рік” визначено про зупинення у 2007 році виплату за рахунок коштів Фонду допомоги при народженні дитини та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за виключенням випадків, коли зазначені два види допомоги нараховані до 1 січня 2007 року, але фактично не виплачені у 2006 році.

З метою приведення окремих нормативних актів Фонду у відповідність до Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинена на 2007 рік дія положень Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду від 26.06.2001 року. № 16, із змінами і доповненнями, які стосуються виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.2007 року N 32, зареєстрованим Мінюстом України 10.02.2007 року за № 112/13379, затверджений Порядок передачі документів від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення для продовження виплати у 2007 році застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що визначене ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” про здійснення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у встановлених цим Законом розмірах за своєю суттю означає, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у 2007 році позбавляється функцій призначення та виплати такої допомоги.

Відповідно до положень ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин на інший період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 року № 32 “Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку”, прийнятою відповідно до ст. 56 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, встановлено, що 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (субвенція): з 1 січня - призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 900, затверджений Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яким визначений механізм призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів державного бюджету.

Визнані такими, що втратили чинність: “Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2005 року N 315 “Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми” та постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року N 503 “Про внесення змін до Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування”.

Встановлено, що призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи. Виплата згідно з цією постановою допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснюється починаючи з 1 січня 2007 року.

Підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є заява застрахованої особи, наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки по догляду за дитиною, а для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, - заява застрахованої особи.

Документи, необхідні для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто та розглядаються органом, що призначає і виплачує допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму.

Про призначення зазначеного виду допомоги чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом пяти днів після прийняття відповідного рішення.

Орган, що призначає і виплачує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, повинен давати розяснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів.

Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема, - абзац третій частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з 09.07.2007 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка повинна надаватися особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового соціального страхування, на законодавчому рівні не визначений, оскільки з 09.07.2007 року відновлена редакція 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” , - “допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом”, проте остання постанова Правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з цього питання прийнята 27.12.2005 року № 218. Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 207 від 26.12.2006 року визначено про зупинення у 2007 році виплату за рахунок коштів Фонду допомоги при народженні дитини та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за виключенням випадків, коли зазначені два види допомоги нараховані до 1 січня 2007 року, але фактично не виплачені у 2006 році.

Дія ст. 4 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” зупинена приписами Закону України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Статтю 4 виключено згідно із

Законом України від 28.12.2007 року N 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України /

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 33 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).

Законом України від 03.06.2008 року N 309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю ст. 4 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” виключено.

А встановлений Верховною Радою України розмір виплат, передбачених ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” відповідно до положень п. 5 розділу 1Х “Прикінцеві положення” цього Закону України, а саме - “до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму”, визнаний таким, що не відповідає Конституції України.

Стаття 13 Закону № 2811-XII, в редакції Закону України № 2334-Ш від 22.03.2001 року, що діяла до 01.01.2008 року визначала, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом мала не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснювала догляд за дитиною.

Законом України від 28.12.2007 року № 107-У1 “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” змінена редакція ст. 13 Закону № 2811-ХП (чинна з 01.01.2008 року), - “право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один з батьків дитини, усиновитель, опікун, дідусь, бабуся або інший родич, який фактично здійснює догляд за дитиною”.

Відповідно до приписів Закону № 2811-ХП, в редакції чинній з 01.01.2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є одним із видів соціальної допомоги, що надається особі, як застрахованій в системі загальнообовязкового соціального страхування, так і не застраховані в цій системі, яка фактично доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку.

Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 2811-ХП, - громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

З урахуванням положень ч. 7 ст. 9 КАС України, колегія суддів вважає, що здійснюючі з 09.07.2007 року особі, застрахованій в системі загальнообовязкового соціального страхування, виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішення питання про розмір зазначеної допомоги, відповідач повинен був виходити з приписів ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП.

Колегія суддів також зазначає, що надане Кабінету Міністрів України положеннями ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” право стосується визначення механізму призначення та виплати особі, застрахованій в системі загальнообовязкового соціального страхування, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але не встановлення її розмірів.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, річного строку, встановленого цим Кодексом, або іншими законами, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

З відповідним клопотанням пр. поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом позивачка ОСОБА_1 не зверталась.

Починаючи з квітня 2007 року позивачка щомісячно отримувала конкретні суми виплат - допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір яких її фактично влаштовував бо до суду за захистом своїх прав на протязі 2007 2008 років позивачка не зверталася.

Посилання на необізнаність в діючому законодавстві не можу бути підставою для визнання поважності причин пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що органі праці та соціального захисту населення не є страховиками в розумінні положень Закону України “Про страхування” та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”. Отже приписи п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли між сторонами по справі.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 100 КАС України в задоволенні позовних вимог позивачки, які стосуються періоду часу з липня 2007 року по жовтень 2007 року (включно), слід відмовити за пропуском строку звернення до суду, оскільки на цьому наполягає відповідач (а.с. 15).

Типовим положенням про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року N 790, визначено, що серед основних завдань управління праці та соціального захисту населення є призначення та виплата соціальної допомоги.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, що предявлені до відповідача Міністерства праці та соціальної політики України, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що позивачка перебувала з даним відповідачем в будь-яких правовідносинах і останній своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив охоронювані права чи інтереси позивачки.

Вимоги позивачки щодо зобовязання Міністерства праці та соціальної політики України перерахувати УПСЗН Сумської міськради фактично адресну допомогу свідчать про намір прискорити виконання майбутнього судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1, 3, 6 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуждає всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалено на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуждає з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позовів задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, суд необґрунтовано прийняв рішення щодо відшкодування за рахунок Державного бюджету України (оскільки відповідачем по справі є орган місцевого самоврядування) понесені позивачкою судові витрати в повному обсязі.

Виходячи з приписів ст. 94 КАС України колегія суддів приймає рішення щодо скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині, з прийняттям нового про стягнення на користь позивачки ОСОБА_1 у відшкодування понесених судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 1,70 грн. з бюджету місцевого самоврядування та зарахування до бюджету місцевого самоврядування судовий збір у сумі 1,70 грн. (а.с. 1), сплачений позивачкою при зверненні до адміністративного суду.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “З” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Пільг щодо сплати судового збору в даному випадку, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має, оскільки відповідно до п. 7 ст. 4 цього Декрету, від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 89 ч. 1, 94, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, ст. 202 ч. 1 п.3, 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково, а постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 28 травня 2009 року скасувати в частині зобовязання управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років до дня розгляду справи, призначеної ОСОБА_1 виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років починаючи з 09 липня 2007 року по 31 жовтня 2007 року та провести відповідні виплати, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” зарахувати до бюджету місцевого самоврядування - міста Суми судовий збір у сумі 1,70 грн., сплачений ОСОБА_1 при зверненні до адміністративного суду.

Стягнути з бюджету місцевого самоврядування - міста Суми на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по оплаті судового збору у сумі 1,70 грн.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

В іншій частині постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 28 травня 2009 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді(підпис)З.Г. Подобайло

(підпис)А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 листопада 2009 року.

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.