Рішення № 79570476, 25.01.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6586/16-ц

пр. № 2/759/137/19

25 січня 2019 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді: Т.О. Величко

при секретарі судових засідань: А.В. Забелі

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд,-

В С Т А Н О В И В

У травні 2016 року до суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування своїх позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" посилається на те, що 22.01.2015 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", надалі за текстом - Позивач, та фізична особа - громадянин України яким є - ОСОБА_3, надалі за текстом - Відповідач, уклали кредитний договір № 500970082 надалі за текстом- Договір. Відповідно до умов вищевказаного Договору, Позивач (за Договором - Кредитор) зобов'язується надати Відповідачеві (за Договором - Позичальникові) кредит у сумі 45017,27 грн. у строк з 22.01.2015 року до 23.01.2020 року. Відповідно до умов Договору, Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

Позивач зазначив, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, надавши Відповідачеві кредит у сумі 45017,27 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку Відповідача. У порушення умов Договору, Відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 12.04.2016 року має прострочену заборгованість: за кредитом - 41741,52 грн., за відсотками - 354,30 грн., по комісії - 95,41грн.

10.05.2016 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Макаренка В.В.

10.05.2016 судом направлено запити щодо доступу до персональних даних, на підставі ст. 187 ЦПК України, з метою отримання інформації про місце проживання (перебування) Відповідача. 07.06.2016 року до суду надійшла відповідь, відповідно до якої Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1.

17.06.2016 року Ухвалою судді Макаренко В.В. відкрито провадження у справі.

03.03.2017 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями вилучено суддю Макаренка В.В. та визначеного нового головуючого суддю - Кириленко Т.В.

10.03.2017 року Ухвалою судді прийнято до провадження судді Кириленко Т.В. цивільну справу.

15.05.2017 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями вилучено суддю Кириленко Т.В. та визначеного нового головуючого суддю мене.

Ухвалою судді від 19.05.2017 року цивільну справу прийнято в моє провадження.

25.01.2018 року Ухвалою судді позов залишено без руху.

Ухвалою судді від 22.08.2018 року справу призначено до підготовчого судового засідання та надано відповідачу строк для надання відзиву.

В судове засідання представник позивача не з"явився про дату та час судового засдіання повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотнім повідомлення про вручення судової повістки, яку отримала уповноважена особа 08.01.2019 року.

Відповідач на неодноразові виклики суду не з"являвся, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується конвертами з рекомендованими повідомленнями, які повернулись на адресу суду за закінченням терміну зберігання. Від відповідача відзив на позов до суду не надходив.

Згідно з ч. 1 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 8 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, надходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.01.2015 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 500970082 (а.с. 4-6).

Судом встановлено, що позивач зазначив, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, надавши Відповідачеві кредит у сумі 45017,27 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку Відповідача. У порушення умов Договору, Відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 12.04.2016 року має прострочену заборгованість: за кредитом - 41741,52 грн., за відсотками - 354,30 грн., по комісії - 95,41грн.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У ст. 629 ЦК України зазначено про те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім того, право на дострокове повернення коштів передбачено ст. 1050 ЦК України, зокрема, у ч. 2 цієї статті встановлено наступне: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається зі змісту ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 550, 624 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Оскільки, судом було встановлено, що Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору у розмірі 1378 грн. 00 коп., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючисьст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 629, 1046, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України; ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з відповідача громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", ЄДРПОУ 23494714, п/р 37396000000004, МФО 300346, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, суму заборгованості за кредитним договором № 500970082 в розмірі 44 012 (сорок чотири тисячі дванадцять) грн. 41 коп.

Стягнути з відповідача громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", ЄДРПОУ 23494714, п/р 37396000000004, МФО 300346, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, суму сплаченого судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: