Ухвала суду № 7956379, 14.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2009 р.Справа № 2-а-36256/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів – Макаренко Я.М., М»ягкого Є.В.

за участю секретаря судового засідання Карнаух А.М.

представника позивача Літвінцевої О.О.

представника відповідача Межиритського А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009р. по справі№2-а-36256/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпос»(далі по справі –позивач, ТОВ «Карпос»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі по справі –відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова) № 0002032302/0 від 18.12.2008р., № 0002032302/1 від 22.01.2009р. та № 0002032302/2 від 23.02.2009р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 123 230 грн. (в. т. ч. за основним платежем - 94 792,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 438,00 грн.) та № 0002042302/0 від 18.12.2008р, № 0002042302/1 від 22.01.2009р. та № 0002042302/2 від 23.02.2009р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 750 грн. (в. т. ч. за основним платежем - 5 833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 917,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 р. по справі № 2-а-36256/09/2070 адміністративний позов задоволений у повному обсязі.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 18.12.2008р. № 0002032302/0, від 22.01.2009р. № 0002032302/1 та від 23.02.2009р. № 0002032302/2, якими ТОВ «Карпос»визначено суму податкового зобов»язання по податку на прибуток у розмірі 123 230 грн., в т. ч. за основним платежем - 94 792,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 438,00 грн.)

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 18.12.2008р. № 0002042302/0, від 22.01.2009р. № 0002042302/1 та від 23.02.2009р. № 0002042302/2, якими ТОВ «Карпос»визначено суму податкового зобов»язання по податку на додану вартість у розмірі 8 750 грн., в. т. ч. за основним платежем - 5 833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 917,00грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач вказує, що відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»від 28.12.1994 року № 334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною тощо. Отже, витрати на мерчандайзинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334. При цьому, відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів, що продаються таким платником, тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов»язані з господарською діяльністю платника податку.

Відповідач звертає увагу суду на те, що на підтвердження отримання мерчандайзингових послуг позивачем для перевірки був наданий податковому органу тільки звіт про надання послуг мерчандайзингу від 31.03.2008 року, згідно з яким ТОВ фірмою «Пранк»з 01.01.2008 року по 31 .03.2008 року було проведено заходи по стимулюванню попиту на товари ТОВ «Карпос». Інші документи на підтвердження фактичного надання послуг та їх зв»язок з господарською діяльністю ТОВ «Карпос»надані не були.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано факт включення ТОВ «Карпос»до складу податкового кредиту у березні 2008 року суму ПДВ у розмірі 2193096 грн., на підставі податкової накладної № 3, отриманої від ПП «Ювента»на суму 2193096 грн., віднесеної до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2008 року за № 5, без наявності вказаної податкової накладної на момент перевірки.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпос», подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова –залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2008 року по справі № 2-а-36256/09/2070 - залишити в силі.

Позивач звернув увагу суду на те, що зв»язок витрат підприємства на мерчандайзингові послуги з господарською діяльністю є зв»язком постачальника (оптового торгового підприємства ТОВ «Карпос») через роздрібну мережу (ТОВ фірма «Пранк») з кінцевим покупцем.

Позивач зазначив, що судом першої інстанції було встановлено, що у ході перевірки, ТОВ «Карпос»були надані всі необхідні документи для підтвердження податкового кредиту по отриманих послугах.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 31.10.2008 року по 27.11.2008 року співробітниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Карпос»з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства за період з 28.12.06 року. по 30.06.08 року, за результатами якої складений акт від 04.12.2008 р. № 6830/23/34629821.

На підставі вказаного акту, відповідачем було ухвалені оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002032302/0 від 18.12.08р., яким визначено суму податкового зобов»язання з податку на прибуток у розмірі 123 230 грн. (в т. ч. за основним платежем - 94 792,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 438,00грн.) та № 0002042302/0 від 18.12.08р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 750 грн. (в. т. ч. за основним платежем - 5 833,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 917,00грн.).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ «Карпос»у відповідності до положень п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181 - III (зі змінами й доповненнями) здійснило процедуру апеляційного узгодження зазначених сум податкових зобов»язань. Так, ТОВ «Карпос»була подана до ДПІ у Московському районі м. Харкова первинна скарга № 124 від 30.12.2008р., за результатами розгляду якої, рішенням від 15.01.09р. за № 428/10/25-012 податкові повідомлення-рішення від 18.12.08р. № 0002032302/0 та № 0002042302/0 були залишені без змін та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року №253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за №567/5758) платнику податків було направлено податкові повідомлення-рішення від 22.01.2009р. № 0002032302/1 та № 0002042302/1 на таку ж саме суму податкового зобов'язання, що і з дріб'ю 0. Не погодившись з Рішенням від 15.01.09р. за № 428/10/25-012 ДПІ у Московському районі м. Харкова, ТОВ «Карпос»подало повторну скаргу № 132 від 27.01.2009р. до ДПА у Харківській області. Рішенням від 13.02.2009р. № 589/10/25-103 ДПА у Харківській області було залишено повторну скаргу ТОВ «Карпос»без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 18.12.08р. № 0002032302/0 та № 0002042302/0 (від 22.01.2009р. № 0002032302/1 та № 0002042302/1) та рішення ДІЛ у Московському районі м. Харкова від 15.01.09р. за № 428/10/25-012, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, -без змін. За результатами рішення ДПА у Харківській області від 13.02.2009р. № 589/10/25-103, керівником ДПІ у Московському районі м. Харкова 23.02.2009р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002032302/2, яким ТОВ «Карпос»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 123 230 грн. (в. т. ч. за основним платежем -94 792,00грн, штрафні (фінансові) санкції - 28 438,00грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0002042302/2, яким визначено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 8 750 грн. (в. т. ч. за основним платежем - 5 833,00грн, штрафні (фінансові) санкції - 2 917,00грн.), тобто, на таку ж саме суму податкового зобов'язання, що і з дріб'ю 0 та 1.

Як зазначено у акті перевірки № 6830/23/34629821 від 04.12.2008 р., складеного за результатами перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова ТОВ «Карпос»в 1 кварталі 2008 року занижено податок на прибуток у розмірі 94 792,00 грн. за рахунок завищення валових витрат по отриманим мерчендайзинговим послугам згідно договору від 01.01.2008р. № 01-01/08-к, укладеним ТОВ «Карпос»(замовник) з ТОВ фірма «Пранк»(виконавець), відповідно до якого, виконавець зобов»язувався надати замовнику послуги по стимулюванню попиту на товари (мерчендайзинг), які постачались замовником виконавцю по договору поставки від 01.01.2008р. № 01/01/08-7. Дані порушення призвели до завищення валових витрат підприємства на суму 379 167,00 грн. та податкового кредиту у сумі 75 833,00 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг по стимулюванню попиту на товари, послуг по розміщенню продукції на полицях, стендах, переважно в торгівельних залах торгівельної мережі з метою збільшення об'ємів продажу (послуг мерчандайзингу), які не використовуються у господарській діяльності підприємства.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до предмету договору № 01-01/08-6 від 01.01.2008р. ТОВ фірма «Пранк»зобов»язується надати послуги щодо стимулювання споживчого попиту на товари (мерчандайзингу) замовника, а ТОВ «Карпос»зобов»язується ці послуги оплатити.

З метою продажу цих товарів у роздріб, оптове торгове підприємство ТОВ «Карпос»уклало з підприємством, яке займається продажем товарів у роздріб - ТОВ фірма «Пранк»договір поставки № 01/01/08-7 від 01.01.2008р.

Після здійснення всіх необхідних заходів спрямованих на збільшення обсягів продажу товарів, оптове торгове підприємство ТОВ «Карпос»по договору поставки передало товари суб»єкту роздрібної торгівлі - фірмі «Пранк». Тобто, завершився повний цикл надання послуг мерчандайзингу, про що 31.03.08 року був підписаний Акт виконаних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки послуги, які надає ТОВ фірма «Пранк»стосовно стимулювання споживчого попиту на товари, прямо впливають на продаж товару позивача по договору поставки, то договір про надання послуг №01-01/08-6 від 01.01.2008р. та договір поставки №01/01/08-7 від 01.01.2008р. є пов»язаними між собою взаємними зобов»язаннями суб»єктів господарювання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що зв»язок витрат позивача на мерчандайзингові послуги з господарською діяльністю є зв»язком постачальника (оптового торгового підприємства ТОВ «Карпос») через роздрібну мережу (ТОВ фірма «Пранк») з кінцевим покупцем. Він проявляється у тому, що кожен отримує максимальну вигоду тоді, коли виконує певні функції, зменшуючи свої додаткові витрати. І постачальник і роздрібна мережа зацікавлені в прискоренні оборотності циклу, де кінцевим результатом є задоволення потреб споживача у певному товарі. Швидкість такого обігу приносить дохід, а спеціалізація - зменшення додаткових витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це діяльність, спрямована на одержання доходу, що в свою чергу визначено Законом як сума доходів платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах протягом звітного періоду (п. 4.1 ст.4).

Зі змісту положень статуту позивача вбачається, що продаж товарів, у тому числі й через посередників (комісіонерів), віднесено до основного виду діяльності ТОВ «Карпос».

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Необхідно зазначити, що дана норма Закону не визначає ні складу валових витрат, ні обмежень щодо їхнього формування, а лише розшифровує термін «валові витрати виробництва та обігу».

Позивачем витрати на оплату послуг мерчандайзингу були віднесені до складу валових витрат, відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334, яка дозволяє йому включати у валові витрати суму будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»(п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону) визначено, що не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов»язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Між тим, на даний час норми чинного законодавства України не встановлюють спеціальних вимог щодо обов’язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових послуг.

Відповідачем не оспорюється факт розрахунку позивача з ТОВ Фірмою «Пранк»за надані послуги.

Позивачем надані первинні документи, які містять посилання на зміст господарської операції та підтверджують виконання відповідних послуг, а саме акт здавання - приймання послуг до договору № 01-01/08-06 від 01.01.2008р., податкова накладна від 31.03.2008р. № 165/5, звіт про надання послуг мерчендайзінга. Вказані документи є первинними документами та містять всі необхідні реквізити, вказані у ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні».

Пунктами 5.3 - 5.8 ст. 5 Закону № 334 встановлені обмеження на включення окремих видів витрат до складу валових витрат підприємства. Витрати з мерчандайзингу (заходів спрямованих на збільшення обсягів продажу товарів) до цього переліку не належать.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачає необхідності доведення платником податків безпосереднього зв'язку здійснених їм витрат саме у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону взагалі забороняється встановлення додаткових обмежень стосовно віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у наведеному Законі.

З огляду на це, судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги доводи відповідача, що ґрунтуються на факті відсутності підтверджуючих документів про надання послуг.

Відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв»язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону № 168).

Як зазначено вище, судом першої інстанції вірно встановлено, що отримані ТОВ «Карпос»послуги безпосередні пов»язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки послуги, які надає ТОВ фірма «Пранк»стосовно стимулювання споживчого попиту на товари, прямо впливають на продаж товару позивача по договору поставки, таким чином договір про надання послуг №01-01/08-6 від 01.01.2008р. та договір поставки №01/01/08-7 від 01.01.2008р. є пов»язаними між собою взаємними зобов»язаннями суб»єктів господарювання.

Зв»язок витрат позивача на мерчандайзингові послуги з господарською діяльністю є зв»язком постачальника (оптового торгового підприємства ТОВ «Карпос») через роздрібну мережу з кінцевим покупцем (ТОВ фірма «Пранк»). Він проявляється у тому, що кожен отримує максимальну вигоду тоді, коли виконує певні функції, зменшуючи свої додаткові витрати. І постачальник і роздрібна мережа зацікавлені в прискоренні оборотності циклу, де кінцевим результатом є задоволення потреб споживача у певному товарі. Швидкість такого обігу приносить дохід, а спеціалізація - зменшення додаткових витрат.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що послуги за договором про надання послуг мерчандайзинга спрямовані на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів, що поставлялися за договором поставки, та безпосередньо пов»язані з господарською діяльністю позивача.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем в ході перевірки були надані всі необхідні документи для підтвердження податкового кредиту по отриманих послугах, зокрема, це податкова накладна, яка була оформлена в повній відповідності до вимог п. п. 7.2. 3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 і Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року N165, підписано особою, що її оформило, і засвідчено печаткою.

За таких обставин, позивач правомірно включив суму податку з ПДВ по отриманим послугам від ТОВ фірма «Пранк», до складу податкового кредиту підприємства.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції факту включення ТОВ «Карпос» до складу податкового кредиту у березні 2008 року суму ПДВ у розмірі 2193096 грн., на підставі податкової накладної № 3, отриманої від ПП «Ювента» на суму 2193096 грн., віднесеної до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2008 року за № 5, без наявності вказаної податкової накладної на момент перевірки, а також факту не включення до складу податкового кредиту суму ПДВ 2263095, 74 грн. сплаченого за податковою накладною № 3 від 31.032008 р., оскільки з врахуванням того, що податковий кредит у березні 2008 р. був одночасно завищений на суму 2193096 грн. та занижений на суму 2263096 грн., то це не привело до заниження податку на додану вартість.

Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку що вимоги позивача обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів, переглянувши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкована –залишити без задоволення.

           Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009р. по справі№2-а-36256/09/2070–залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Шевцова Н.В.

Судді< підпис >

< підпис >Макаренко Я.М. М’ягкий Є.В. < Список >< Текст > Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2009 р.