Постанова № 7956200, 07.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-8580/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Холодної Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДП "Харківський завод транспортного устаткування" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009р. по справі№2-а-8580/08/2070

за позовом ДП "Харківський завод транспортного устаткування" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство „Харківський завод транспортного устаткування", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2007 за № 123/15-305, від 11.07.2007 №123/15-305/1 та від 20.09.2007 року за №123/15-305/2. У судовому засіданні представник позивача ДП "ХЗТУ" уточнив позовні вимоги, в яких просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.09.2007 р. за №123/15-305/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009року в позові Державного підприємства „Харківський завод транспортного устаткування" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.09.2007 р. за №123/15-305/2 - відмовлено в повному обсязі.

Державне підприємство „Харківський завод транспортного устаткування" з даною постановою не згодна, вважає , що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального права, вказує, що ДП «ХЗТУ»самостійно визначивши та перерахувавши суми земельного податку, виконало своє зобов'язання за визначеними ним періодами, що виключає до нього застосування штрафних санкцій, передбаченими пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-111 та просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 р. , прийняти нову постанову суду, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не погоджується з апеляційною скаргою та вважає її безпідставною та необґрунтованою та просить суд апеляційної інстанції залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що ааактично підприємством сплачено податковий розрахунок за 2005 р. - 27.03.2007 р., за 2006 р. - 30.03.2007 р. та 02.04.2007 р. - тобто, позивачем задекларовані суми податкових зобов'язань з земельного податку відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України „Про плату за землю" не були сплачені протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суд першої інстанції дійшов висновку , що позивачем не було доведено відсутність порушень з його боку, більш того, наявність, несплачених податкових зобов'язань за минулі податкові періоди позивачем не заперечувалась, а відтак, враховуючи черговість погашення таких зобов'язань, тому відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у судів апеляційної інстанції , що 19.04.2007 року фахівцем Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку ДП „Харківський завод транспортного устаткування", код 14309764, за червень 2005р. - вересень 2006р.

За результатами перевірки був складений акт від 19.04.2007 року № 1504/15-305/14309764, за висновками якого встановлено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку по строку 01.08.2005 р., у сумі 20083,00 грн., фактично сплачено 29.09.2006 р, 30.10.2006 р. та 29.12.2006 р. (кількість днів прострочення - 424, 455, 515 та 515 днів відповідно).

На підставі висновків даного акту у відповідності до ст.14 Закону України „Про плату за землю" та пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зобов'язання сплатити штраф у відповідному розмірі.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 04.05.2007р. № 123/15-305 за затримку на 549 днів порушення граничного терміну сплати суми податкового зобов'язання в розмірі 392045,72 грн. ДП „Харківський завод транспортного устаткування" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від нарахованої суми, що становить -196022,86 грн.

Не погодившись з вищенаведеним податковим повідомленням - рішенням, позивач почав процедуру адміністративного оскарження, шляхом подання первісної скарги до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області та подання скарги до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 05.07.2007 року № 10577/10/25-008 скаргу було задоволено частково, а саме скасовано в частині 80654,39 грн., в іншій частині було відмовлено.

На підставі цього, винесено податкове повідомлення-рішення від 11.07.2007 № 123/15-305/1 .

Рішенням ДПА у Харківській області від 12.09.2007 № 3473/10/25-103 скаргу було залишено без задоволення.

На підставі цього, винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2007 № 123/15-305/2 яким за затримку на 603 днів порушення граничного терміну сплати суми податкового зобов'язання в розмірі 230736,94 грн. ДП „Харківський завод транспортного устаткування" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від нарахованої суми, що становить -115368,47 грн.

Рішенням ДПА України від 10.10.2007 № 10216/6/25-0215 скаргу позивача було залишено без розгляду, податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було надано розрахунок з земельного податку №370 від 27.01.2005 р., в котрому підприємство самостійно вказало суму зобов'язання на 2005 р., а саме 21 459, 86 грн., але:

уточнюючим розрахунком №3841/ут05 від 04.03.2005 р. збільшило своє податкове зобов'язання на суму 13 969,44 грн.;

уточнюючим розрахунком №26693/ут05 від 22.06.2005 р. зменшило своє податкове зобов'язання на суму 876,91 грн.;

уточнюючим розрахунком №40102 від 21.07.2005 р. збільшило своє податкове зобов'язання на суму 53,30 грн.;

уточнюючим розрахунком №44424 від 02.08.2005 р. зменшило своє податкове зобов'язання на суму 25861,74 грн.

Також було подано розрахунок на 2006 р. №1590 від 30.01.2006 р., в котрому позивач самостійно визначив суму зобов'язань на суму 17 674,12 грн.

У відповідності до вказаних розрахунків та вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю»позивачем були сплачені поточні зобов'язання по земельному податку у період червень 2005 року - вересень 2006 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

З матеріалів справи вбачається, що на час сплати податкових зобов'язань підприємство мало податковий борг по земельному податку у минулих податкових періодах.

Відповідач з посиланням на п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями вказує, що погашення податкового боргу підприємства за спірний період ДПІ було здійснено шляхом попереднього погашення податкових зобов'язання, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами)-у рівних пропорціях.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 статті 50 Бюджетного Кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Тобто, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування", обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток та податку на додану вартість припиняється зі сплатою цих податків за конкретний період.

Згідно з пунктом 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України „Про національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит „Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому, суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на положення п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181, якою визначено принцип рівності бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

За рішенням органу стягнення суми земельного податку не проводилось, а тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", або іншими законами з питань оподаткування.

Фактично відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів не має зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім того, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заходи примусового стягнення податкового боргу, а також, застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

З наданих позивачем платіжних доручень та розрахунків земельного податку вбачається своєчасність та повнота сплати позивачем податкових зобов'язань з земельного податку, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах.

Тому, висновок складених відповідачем вищезазначених актів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати податку на прибуток та податку на додану вартість не відповідає нормам діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкового повідомлення - рішення належним чином не довів.

Враховуючи неправомірність застосування відповідачем до платежів здійснених позивачем п. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 11.07.2007 № 123/15-305/1 та від 20.09.2007 № 123/15-305/2 не є обґрунтованими та законними.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача є безпідставними та суперечать діючому законодавству і фактичним обставинам справи.

Колегія суддів зазначає , що відповідно до ст. 6.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;

д) податковий борг визнається безнадійним..

Тобто, колегія суддів зазначає , що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 04.05.2007р. № 123/15-305 є скасованим , тому в розумінні вимог Закону України від 21.12.2000 № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" є нечинним та не може бути оскаржене у судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 04.05.2007р. № 123/15-305, тому в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3ст.198,п.4ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Харківський завод транспортного устаткування" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 11.07.2007 № 123/15-305/1 та від 20.09.2007 № 123/15-305/2.

В цій частинні прийняти нову постанову , якою позов Державного підприємства „Харківський завод транспортного устаткування" задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 11.07.2007 № 123/15-305/1 та від 20.09.2007 № 123/15-305/2.

В іншій частині Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Мельнікова Л.В.

Судді< підпис >

< підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 12.10.2009 р.