Ухвала суду № 7956136, 14.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-1981/09/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2009р. по справі№2-а-1981/09/1870

за позовом ТОВ "Сумифітофармація" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області в особі Управління Державного казначейства у м. Суми, Державного казначейство України <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними податкових повідомлень рішень та їх скасування, стягнення з Державного бюджету 201 874 грн. бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2009року адміністративний позов ТОВ «Сумифітофармація»задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми № 0000152306/025400 від 17 квітня 2009року; податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми № 0000162306/025401 від 17 квітня 2009року., стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація»201874 (двісті одну тисячу вісімсот сімдесят чотири) грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008року, та 3грн. 40коп. судових витрат.

ДПІ в м Суми вважає, не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду, подала апеляційну скаргу, вважає , що при винесенні постанови судом були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, не враховано норми п. п. 7.7.5, п.7.7. Закону №168 а саме: суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного Сумської області від 14.07.2009р. , прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції дійшов висновку про порушення ДПІ в м.Суми вимог Закону України «Про податок на додану вартість»щодо порядку та термінів проведення бюджетного відшкодування і порушено законне право позивача на своєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, тому податкові повідомлення рішення № 0000152306/025400 від 17 квітня 2009року про зменшення податку на додану вартість в сумі 201874,00грн. та № 0000162306/0/25401 від 17 квітня 2009р. на суму 12189,00грн, а з Державного бюджету підлягає стягненню на користь позивача необхідно стягнути 201874грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що товариство з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація»у квітні 2008 року подало до Державної податкової інспекції в м. Суми декларацію з податку на додану вартість від 21 квітня 2006 року (за березень 2008 року). У відповідності до поданої декларації позивач задекларував до відшкодування суму податку на додану вартість 201874грн.

ДПІ в м. Суми проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2008 року. За результатами перевірки (довідка №5486/23-6/31397624 від 10 червня 2008 року) позивачу підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року - 201874грн.

В порушення вказаних вимог Закону Державна податкова інспекція в м.Суми не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Позивач у встановлений Законом строк суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року не отримав.

Порушуючи права та законні інтереси позивача, Державна податкова інспекція в м.Суми в довідці про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Сумифітофармація»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2008 року, підтверджуючи заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, безпідставно зазначила, що остаточний висновок про відшкодування заявленої суми ПДВ з бюджету буде зроблено при проведенні та надходженні всіх зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника.

Більше ніж через 9 місяців після складання довідки про підтвердження суми відшкодування, податкова інспекція повторно 14 квітня 2009 року проводить невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за березень року.

За результатами перевірки був складений акт № 2908/23-6/31397624 від 14 квітня року, у відповідності до якого заступником начальника ДНІ в м. Суми Васяєвим С.А. податковим повідомленням-рішенням №0000152306/025400 від 17 квітня 2009 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 201874грн., а податковим повідомленням-рішенням №0000162306/025401 від 17 квітня 2009 року донараховано податку на додану вартість 12189грн., в тому числі штрафних (фінансових) санкцій - 4063грн.

Такі дії податкова обґрунтовує тим, що одним із постачальників обладнання позивачу у перевіряємому періоді було ТОВ ТПП "Промлайн" м. Дніпропетровськ, яке в свою чергу було посередником, а постачальником обладнання було ТОВ «Прадо Приват»м. Донецьк, яке не можливо перевірити у зв'язку з тим, що підприємство визнано банкрутом за рішенням господарського суду Донецької області (рішення від 05.11.08р.) та знято з реєстрації 17.11.2008р. у виконавчому комітеті Донецької міської Ради. 28.11.2008р. підприємство знято з обліку ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Порядок обліку, нарахування, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету встановлений Законом України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями). Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 зазначеної статті встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми податків, сплачених у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів у постачальника і включено до податкового кредиту суми податку за першою з подій в момент отримання податкової накладної, що вказує на факт придбання платником податку товарів.

Згідно з пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджено податковими накладними чи митними деклараціями. В матеріалах справи міститься копія податкової накладної, виписаної АТЗТ "Капітал".

Згідно з пп. 7.2.4. п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якою встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п.7.2.1. п.7.2. ст..7 Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від поставника, на підтвердження суми податкового кредиту. Дані обставини ніким із сторін не оспорюються.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997р. (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, яким встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією цей Закону називає дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Норма пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Норми Закону України "Про податок на додану вартість" не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість", не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Зокрема, пп. 7.7.1., пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем формування податкового кредиту за січень 2003р.) визначено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1. цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з держаного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Що ж стосується надмірної сплати податку, яка повинна існувати для проведення бюджетного відшкодування, то необхідно зауважити, що така надмірна сплата є наслідком сплати покупцем товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість у складі ціни таких товарів (робіт, послуг) їх продавцю.

Тобто, покупець таких товарів - позивач, сплачуючи у складі ціни ПДВ їх продавцю, фактично і здійснює надмірну сплату податку. За своєю суттю, податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду та яка визначається згідно з цим Законом.

Проте, жодна норма Закону України "Про податок на додану вартість" не містить в собі положень відповідно до яких правомірність включення платником податків до складу податкового кредиту залежала б від надмірної сплати податку на додану вартість постачальниками позивача.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки чинне законодавство не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, тому у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для застосування штрафних санкцій.

За таких обставин колегія суддів зазначає , що оскільки позивачем на підставі виписаних його постачальником податкових накладних було сплачено до бюджету ПДВ в ціні придбаного товару, тому у позивача право на податковий кредит виникло у зв'язку зі сплатою ним сум ПДВ. Позивачем спірні суми ПДВ віднесено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. На суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента або своєчасність сплати ним податків.

Тобто, такі дії відповідача є необґрунтованими оскільки з матеріалів справи вбачається, що господарська операція по закупівлі обладнання у ТОВ ТПП "Промлайн" м. Дніпропетровськ позивачем проводилася в лютому 2008року, тобто в той час, коли ТОВ «Прадо Приват»м. Донецьк не було ще визнано банкрутом і не було знято з реєстрації платника ПДВ.

Крім того, податкова інспекція в судовому засіданні не довела, що ТОВ «Прадо Приват»не сплатило до бюджету суму ПДВ. Відповідач лише підтвердив про неможливість перевірити факт сплати суми ПДВ.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивач не повинен нести відповідальність за дії третіх осіб, з якими позивач не проводив ніяких господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції не довів.

Тобто, факти порушення позивачем вимог чинного законодавства є недоведеними та погоджується з висновком суду першої інстанції , що податкові повідомлення рішення № 0000152306/025400 від 17 квітня 2009року про зменшення податку на додану вартість в сумі 201874,00грн. та № 0000162306/0/25401 від 17 квітня 2009р. на суму 12189,00грн. не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають визнанню нечинними, тому в свою чергу підлягає стягненнюз Державного бюджету на користь позивача 201874грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008року.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог , вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2009р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Мельнікова Л.В.

Судді< підпис >

< підпис >Григоров А.М. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2009 р.