Постанова № 7955068, 11.02.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-256/10/2470

11 год. 22 хв. (№ 2а-1591/09/2470)

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді: Скакун О.П.

при секретарі судового засідання: Пишній К.Г.

за участю:

представника позивача –Берекети А.О.

представника відповідача –Алекси Л.М., Буравчикової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТОВ виробничо-комерційної фірми "Візерунок"про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

СУТЬ СПОРУ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до ТОВ виробничо-комерційної фірми "Візерунок"про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 3862,43 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, в порушення норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», було не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, внаслідок чого ним повинно бути сплачено адміністративно –господарські санкції. Розмір адміністративно –господарських санкцій позивачем визначено на підставі Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача проти позову заперечували. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що твердження позивача не відповідають фактичним обставинам справи та нормам законодавства, посилаючись на те, що у 2008 році на підприємстві працював один інвалід протягом трьох місяців. У зв’язку із зменшенням об’ємів виробництва і відсутністю роботи інвалід 3 групи був звільнений за власним бажанням. Також зазначив, що у зв’язку відсутністю обсягів виробництва та замовлень фірма тимчасово припинила виробничу діяльність ще в листопаді 2007 року. Відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплата адміністративно-господарських санкцій і пені підприємствами, які використовують найману працю, проводиться відповідно до закону за рахунок прибутку. У 2009 році підприємство було збитковим, прибутку отримано не було, що підтверджується фінансовим звітом наданим відповідачем. Відповідачем проведено розрахунок нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за формулою: 10 чол.*4% = 0,4 чол., а отже відповідач вважає що Фондом соціального захисту інвалідів неправильно розраховано норматив в кількості 1 особи.

ВСТАНОВИВ:

Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів проведено перевірку ТОВ виробничо-комерційної фірми "Візерунок" в присутності директора Алекси Л. М. на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.

Під час перевірки виявлено, у 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –0, в той час коли встановлений норматив склав –1 чоловік, фонд оплати праці штатних працівників 73500 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 7350,00 грн.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому. Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. У відповідності до покладених на Фонд завдань, останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, реалізують владні управлінські функції. У відповідності до ч.9 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає твердження відповідача щодо невірного визначення Фондом соціального захисту інвалідів нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості 1 особи, а не за формулою: 10 чол.*4% = 0,4 чол. безпідставним. Оскільки, згідно з частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Таким чином, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників ТОВ виробничо-комерційної фірми "Візерунок" - 10 осіб, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, становить - 1 особа, в процесі перевірки виявлено, що працює 0 осіб, отже підприємство повинно було працевлаштувати 1 особу, якій встановлено інвалідність.

Відповідач в запереченнях на позов зазначив, що причинами непрацевлаштування інвалідів є збитковість підприємства.

Відповідачем, в обґрунтування своїх заперечень, надано фінансовий звіт (баланс на 01 січня 2010 року), згідно якого збитки підприємства за 2009 рік становлять 26,2 тис. грн. Суд вважає необґрунтованим факт збитковості ТОВ виробничо-комерційної фірми "Візерунок", у відповідності до 70 Кодексу адміністративного судочинства України, з точки зору допустимості таких доказів. Оскільки, статтею 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. Відповідно до абзацу другого пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 названого Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

З огляду на викладені положення чинного законодавства України, наявність чи відсутність прибутку у підприємства за наслідками календарного року встановлюється за даними форми повної декларації про прибуток за календарний рік.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що відсутність у ТОВ виробничо-комерційної фірми "Візерунок" прибутку звільняє його від сплати адміністративно - господарських санкцій з урахуванням того, що, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплату адміністративно-господарських санкцій і пені роботодавці проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до ч.5 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Аналізуючи приписи частин третьої та п'ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд доходить висновку, що закон не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише порядок сплати штрафних санкцій. Таким чином, у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У відповідності до розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та пені станом на 02.10.2009р., сума штрафних санкцій становить 3675,00 грн. (73500 грн. / 10 чол.*1чол./2 = 3675,00 грн.), пеня за прострочення платежу 170 днів –187,43 грн.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції. Однак, на день розгляду справи відповідачем суму адміністративно –господарських санкцій сплачено не було.

Санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у відповідності до ст.238 Господарського кодексу України, є адміністративно –господарськими. Відповідно до вимог ст.218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. Згідно ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками.

Суд вважає, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності відповідача складу правопорушення.

Суд бере до уваги твердження відповідача, що у 2008 році на підприємстві працював один інвалід протягом трьох місяців. Виходячи з вищезазначеного, та враховуючи факт працевлаштування відповідачем особи, якій встановлено інвалідність, протягом трьох місяців у 2008 році, застосування до відповідача санкцій та пені у повному обсязі за 2008 рік є неправомірним. Адміністративно-господарські санкції та пеня повинні бути застосовані за 9 місяців 2008 року, тобто саме за період невиконання відповідачем нормативу, виходячи з наступних розрахунків: адміністративно –господарські санкції у сумі 2756,25грн. (3675,00 грн./12 міс.*9міс.=2756,25грн.) та пеня у сумі 140,57грн. (187,43/12міс.*9міс.=140,57грн.).

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, відповідачем було виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, протягом 3 місяців 2008 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТОВ виробничо-комерційної фірми "Візерунок"про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ТОВ виробничо-комерційної фірми "Візерунок" (ід. код 00310048) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у сумі 2756, 25 грн. та пеню у сумі 140,57 грн. на р/р 31214230700002 , код 23246436, МФО 856135 ГУДК в Чернівецькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 11 лютого 2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 16 лютого 2010 року.

Суддя                                         О.П. Скакун