Рішення № 79549843, 31.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2019 р. № 520/10814/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просить суд скасувати постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП № 56618638 від 07.11.2018 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. 00 коп. за невиконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесена постанова про накладення на управління штрафу за невиконання рішення суду є протиправною оскільки необхідною умовою для накладення штрафу на боржника є невиконання судового рішення без поважних причин. Так позивач повідомив відповідача про виконання судового рішення тоді коли державний виконавець не з'ясовував причини його невиконання, а тому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області про накладення штрафу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, просив розглянути справу за його відсутності (а.с.15).

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому він просив у задоволенні вимог відмовити з тих підстав, що при винесенні оскаржуваного рішення діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Представник відповідача в судове засідання не прибув.

Частиною 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження ВП № 56618638 з виконання виконавчого листа № 820/1291/18, виданого 15.06.2018 Харківським окружним адміністративним судом, яким в т.ч. зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” і № 947 від 18 листопада 2015 року “Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 р. № 268”, та довідки № 100/28779 від 30.05.2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року, яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Харківській області починаючи з 1 січня 2016 року.

Постановою відповідача від 20.06.2018 року відкрито виконавче провадження та встановлено строк виконання 10 робочих днів.

23.10.2018 року на підставі ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» на відповідача накладено штраф у розмірі 5100 грн., повідомлено про кримінальну відповідальність та встановлено новий строк для виконання рішення.

ГУ ПФУ в Харківській області до відповідача надіслано лист №28755-14/20 від 12.10.2018 року, в якому повідомлялось, що стягувачеі нараховано різницю в пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, яка буде виплачена при надходженні коштів від Пенсійного фонду України.

За невиконанням рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, 07.11.2018 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200.00 грн.

Позивач, вважаючи вищевказане рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Як вже встановлено судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 року по справі № 820/1291/18 було зокрема зобов’язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії. Проте, доказів здійснення такої виплати на момент виникнення спірних правовідносин суду не надано.

Щодо посилань позивача на практику Верховного суду та на те, що перерахована пенсія позивачу буде виплачена за наявності бюджетного фінансування, як на підставу поважності невиконання в повному обсязі рішення суду, суд зазначає наступне.

Верховним Судом в ухвалі від 16.07.2018 року по справі № 811/1469/18 зазначено, що Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Отже, Верховний суд України в своїх рішеннях виходив з того, що відсутність відповідного фінансового забезпечення та коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Суд погоджується з твердженням позивача по справі, що відсутність бюджетного фінансування ускладнює належне та своєчасне виконання рішення суд.

Проте суд зазначає, що положення ст.1291 Конституції України, ст. 14 КАС України визначають, що рішення суду яке набуло законної сили є обов’язковим для виконання, а отже, обтяжують боржника обов’язком вчинити певні активні дії на його виконання. У спірних правовідносинах такими заходами буде здійснення виплати перерахованої пенсії чи вчинення дій щодо збільшення асигнування, в тому числі на виконання конкретного рішення суду, у випадку відсутності належного фінансування.

Позивачем в судове засідання доказів сплати перерахованої пенсії або звернення до відповідних органів з вимогою виділення асигнувань на виконання рішення суду не надано, а отже, суд приходить до висновку, що позивачем по справі не виконано рішення суду в частині здійснення виплати стягувачеві

Щодо посилань позивача на положення Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року (далі Порядок №649), суд зазначає наступне.

Порядок №649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до п. 5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Позивачем, як до суду так і до відповідача, не надано жодного доказу, які б свідчили про вчинення відповідних дій вказаних в п.5 Порядку №649.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на положення Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання позивача на приписи постанови правління Пенсійного фонду України №20-1 від 26.09.2018 року, якою затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, з огляду на те, що вказаним Порядком відповідно до п.3 Порядку №649 визначено виключно процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та внесення інформації до такого реєстру.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.