Рішення № 79548118, 24.01.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1151/18

Провадження № 2/211/161/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 січня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

позивача - ОСОБА_1, представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» представлена Структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої фабрикацією виконавчого провадження № 54954486, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 20822,20 грн., а саме: 10078,93 грн. незаконного утримання з заробітної плати та інших виплат за місцем роботи, 104,78 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 61,08 грн. – три проценти річних від простроченої суми, 277,41 грн. за упущену вигоду, 300,00 грн. за сплату послуг нотаріуса, 10000,00 грн. плати за інформаційно-правові послуги кваліфікованого юриста для поновлення через суд порушених прав, 18615,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що працює в структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо». На виконання постанови приватного виконавця ОСОБА_7 з його заробітної плати стягуються кошти за виконавчим написом приватного нотаріуса ОСОБА_8 № 1616 від 11 травня 2017 року про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_9» заборгованості по кредитному договору № GP-4217953 від 19.02.2013 р. в сумі 69865,04 грн. Влітку минулого року його будинок став об’єктом стихійного лиха, його внесли до списку осіб, яким частково відшкодовуються збитки. Однак замість ліквідувати завдані збитки, він змушений сплачувати кошти приватному виконавцю, який разом з приватним нотаріусом підробили виконавчий напис в іншому місті, що немає жодного відношення до нього. Крім зарплати, стягнення ПАТ «Українська залізниця» проводить і з коштів, які він сам виділяє йому на оздоровлення: для необхідних процедур потрібно відривати від сім'ї. Донька у нього інвалід і державної пенсії недостатньо для підтримки здоров’я хворого, про що він надасть відповідну довідку та підтвердить показами свідків. Обставина, що він повинен перед незнайомими йому особами, що спричиняють шкоду заради власного збагачення, розкривати конфіденційну інформацію про здоров’я його та його сім'ї та негаразди, що звалились на його родину, принизлива і завдає моральних страждань. Якби дії приватного виконавця були законні, він міг би вирішити питання про поворот виконання, але для цього потрібне судове рішення, а такого не може бути в природі, бо він ніколи не мав правовідносин з приватним нотаріусом ОСОБА_8 і немає жодного документу, на який приватний нотаріус може поставити законний виконавчий напис. Щодо ПАТ «Перший Український міжнародний банк», то у нього ніколи з ними не було правовідносин і немає жодного судового рішення на їх користь, на які б суд міг бути виданий виконавчий лист, щоб правовідносини з приватним виконавцем були в правовому полі. Тому вважає, що має місце порушення його конституційних прав та просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 30 березня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відмовлено в залученні до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – прокуратури Дніпропетровської області та Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 15 травня 2018 року за клопотанням представника позивача витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 належним чином завірені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 1616 виданий 11.05.2017 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості по кредитному договору № GP-4217953 від 19.02.2013 р. у розмірі 69865,04 грн.

Ухвалою суду від 13 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженні №54954486 і заборони РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» перераховувати кошти на рахунки банку.

Ухвалою суду від 31 травня 2018 року за заявою представника позивача забезпечено позов шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженні № 54954486 та заборони Регіональній філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40081237, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108) перераховувати кошти на рахунок 262210500003679 в ПАТ «КБ «ПриватБанк» МФО 305299 та на рахунок 2909019083170 в ПАТ «ПУМБ» МФО 334851, до закінчення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13 червня 2018 року за клопотанням представника позивача витребувано з Міністерства юстиції України відомості щодо законності використання в діловодстві приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 бланку Міністерства юстиції України та зображення Державного Гербу України на печатці, що містяться в листі лист приватного виконавця ОСОБА_7 від 08.11.2017 р. № 01-29/404, з зазначенням правової підстави (наказу, тощо) щодо дозволу на таке використання.

Протокольною ухвалою суду від 16 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заявлених вимогах наполягали з підстав, викладених в позові.

Позивач ОСОБА_1 суду підтвердив, що він дійсно був винен кредитні кошти банку «Ренесанс», однак нотаріус йому з цього приводу не телефонував.

Представник позивача ОСОБА_3 суду пояснив, що ефективний захист прав проти приватного виконавця в Україні відсутній. Порушення прав позивача полягає в тому, що нотаріус накладає напис на оригіналі договору з беззаперечним підтвердженням боргу. ПАТ «ПУМБ» не мало права подавати вимоги про стягнення боргу з позивача, оскільки пропущено строк пред’явлення цих вимог. Відповідач ПАТ «Українська залізниця» прийняло до виконання цей незаконний документ. Неуповноважені особи реалізували стягнення з заробітної плати ОСОБА_1, скориставшись його тяжким становищем – стихійним лихом. На допомогу виділялись кошти, однак на них було теж звернуто стягнення, що є порушенням. Регіональна філія «Придніпровська залізниця» взагалі не мала права приймати до виконання цей виконавчий документ. Доповнив, що його послуги – це витрати за інформаційно-консультативні послуги для відновлення за ст.22 ЦК України порушеного права. Зазначив про незаконність застосування державної символіки приватним виконавцем в своїй діяльності.

Представник відповідача РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_6 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових пояснень.

Суду пояснив, що вони зобов’язані були прийняти постанову приватного виконавця згідно Закону України «Про виконавче провадження», головний бухгалтер зобов’язана була проводити відповідні відрахування, оскільки в разі невиконання передбачена відповідальність за ст.362 КК України. Стягнення проводились на загальних підставах спочатку 20%, а потім 17% по виконавчому напису, 33% аліменти на дітей за заявою позивача. Тому не визнаю вимог в частині пред’явлення їх до АТ «Українська залізниця», в частині вимог по іншим відповідачам заперечень не має.

В обґрунтування відзиву (а.с. 76-79, 106-107) зазначено, що позовна заява не містить жодних посилань на належні та допустимі докази завдання моральної шкоди позивачу внаслідок значних моральних страждань, втрати впевненості в завтрашньому дні, а також обґрунтування її розміру. Так, згідно постанови приватного виконавця, ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору в сумі 69865,04 грн. перед ПАТ «ПУМБ». Боржник має трудові відносини з СП «Криворізьке локомотивне депо» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», тому постанова приватного виконавця надійшла до бухгалтерії депо для утримання боргу, основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій. Відрахування із заробітної плати здійснюються: 33% на аліменти та 17% на заборгованість за кредитом банку, відповідно до ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач працює на підприємстві з 2003 року, має соціальний пакет: медичне страхування, оплачувану відпустку та лікарняні, матеріальну допомогу від підприємства, безоплатні проїзні квитки по залізниці, оплачування навчання, різні виїзди колективу депо з профспілками на відпочинок у вихідні дні і т.п., де також відповідно до колективного договору підприємства у 2017 році йому була надана матеріальна допомога, яка надається кожний рік – однак зазначене не вказує на порушення прав позивача, які він вказує як на підставу для відшкодування моральної шкоди. Оскільки спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах не є матеріально-правовою презумпцією, а повинен доводитись не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а і її кількість в грошовому еквіваленті, чого позивачем не зроблено, просить відмовити в задоволенні заявлених вимог за безпідставністю.

В обґрунтування письмових пояснень зазначено, що при надходженні постанови про звернення стягнення на заробітну плату до юридичної служби регіональної філії документи реєструються, документи на позивача були зареєстровані за вх. № 4/12728 від 13.11.2017 р. Після ознайомлення з документами начальник юридичної служби письмово надає розпорядження «до роботи» і надсилає документи через секретаря юридичної служби до відділу по роботі з державною виконавчою службою, яка через відділ кадрів уточнює місце роботи боржника – структурний підрозділ залізниці, і в подальшому направляє постанову виконавця з іншими додатками до юрисконсульта служби, де працює боржник. Юрисконсульт через секретаріат по пошті направляє документи до головного бухгалтера структурного підрозділу, а також направляє по електронній почті розпорядження керівника локомотивного господарства про прийняття документів до роботи і виконання рішення виконавця (на основі постанови). По позивачу розпорядження було направлено електронною поштою за № ТЧ-2 Пр3-1/963 від 28.11.2017 р. – до виконавця ТЧФ – головному бухгалтеру (ТЧ-2) – депо.

Приватний нотаріус виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, до суду надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 53, 54-59, 85, 88-90).

В обґрунтування відзиву на позов зазначено, що на виконання до приватного виконавця надійшла заява представника стягувача про примусове виконання рішення за вих. № 49798 разом з додатком виконавчого напису № 1616 від 11.05.2017 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 За результатами розгляду документів та керуючись Законом України «Про виконавче провадження» ним було винесено відповідну постанову від 19.10.2017 р., копія якої направлена боржнику для виконання рекомендованим повідомленням, яке однак повернулось за закінченням терміну зберігання. З метою встановлення майнового стану боржника ним було направлено відповідні запити, відповідно до яких боржник працює в ПАТ «Українська залізниця». На адресу приватного виконавця надійшла заява представника стягувача про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи ОСОБА_1, на підставі якої та ЗУ «Про виконавче провадження» ним було винесено 08.11.2017 р. відповідну постанову і направлено сторонам виконавчого провадження та за місцем роботи боржника. При цьому вимоги позивача щодо захисту його прав шляхом стягнення з приватного виконавця моральної та матеріальної шкоди є безпідставними і ґрунтуються на необ’єктивних обставинах справи та помилковому тлумаченні чинного законодавства. Зазначив, що приватні виконавці не підпорядковуються Департаменту державної виконавчої служби України, а є окремим незалежним інститутом примусового виконання судових рішень та рішень інших органів. Рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами в судовому порядку. З огляду на зазначене, оскільки позивачем починаючи з 19.10.2017 р. не було оскаржено жодного рішення, дії чи бездіяльності приватного виконавця у будь-який спосіб, зокрема передбачений ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця в межах виконавчого провадження № 54954486 у жодний спосіб не були визнані незаконними чи протиправними, що свідчить про законність вчинених дій та прийнятих рішень, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилася, до суду надійшли заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 44, 116-117).

В обґрунтування заперечень зазначено, що нею 11 травня 2017 року на підстав поданих документів було вчинено виконавчий напис № 1616 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_9» заборгованості по кредитному договору № GP-4217953 від 19.02.2013 р. в сумі 69865,04 грн. До заяви про вчинення виконавчого напису було долучено оригінал кредитного договору, виписка з рахунку боржника, документи стягувача та представника стягувача за довіреністю; вимога про погашення боргу, яка була направлена боржнику цінним листом з описом вкладення, що підтверджується відповідним документом. Розглянувши вказані документи, нею було вчинено зазначений виконавчий напис у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначила, що не може бути відповідачем по справі, а лише третьою особою, оскільки відповідачем нотаріус виступає лише у разі оскарження відмови у вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення. Крім того, позовна заява не містить жодних посилань на належні та допустимі докази завдання нотаріусом моральної шкоди позивачу, розумного обґрунтування вимог та розміру шкоди. Виконавчий напис було вчинено нею з повним дотриманням всіх вимог законодавства, з її сторони не було протиправної поведінки щодо позивача, членів його сім'ї чи близьких родичів. Виконавчий напис не міг призвести до знищення чи пошкодження майна позивача. Нотаріусом не було поширено відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи – позивача . Крім того, якщо позивач вважає, що виконавчий напис порушує його права, він може подати позов до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Тому просить відмовити в задоволенні позову.

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що з нього почали відраховувати грошові кошти. Коли сталося стихійне лихо, у нього не було достатньо коштів для відновленні домоволодіння. Він також хотів відправити дитину на лікування, однак не зробив цього через брак коштів. В зв’язку з цим погано спав, на роботі думав зовсім не про роботу. Він страйкував.

Допитана в якості свідка представник позивача ОСОБА_2 суду пояснила, що коли вони дізналися, що з них відраховують гроші, вона ходила та дізнавалася причину відрахування. Знайшла виконавче провадження, зателефонувала з цього приводу. Чоловік переживав, вони часто сварилися через це. Вони розраховували на ті гроші, а їх не було, тому змушені були просити гроші в матері. Приватний виконавець ОСОБА_7 часто їм телефонував, нагадував про борг, тому вважає. що постраждали всі.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що працює головним бухгалтером в Структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо». Виконавчий лист по позивачу надійшов з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» м. Дніпра, яка має свою юридичну адресу. Всі виконавчі провадження по їх співробітникам надходять до філії, вони з’ясовують, де боржник працює і юрист направляє виконавчі листи до них. В листопаді 2017 року отримали виконавчий лист по ОСОБА_2 і вони почали утримувати з його зарплати кошти з перерахунком на розрахунковий рахунок приватного виконавця ОСОБА_7 та ПАТ «ПУМБ». Доповнила, що вони підпорядковуються службі локомотивного господарства згідно положення про структурний підрозділ. Виплати позивачу коштів по стихійному лиху здійснювалась на підставі колективного договору, тому на неї розповсюджувалось стягнення в рахунок погашення боргу.

Вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

Як встановлено судом, 11 травня 2017 року приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинено виконавчий напис № 1616 про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Кривий Ріг, місце роботи: регіональна філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_9», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, буд. 4, заборгованість за кредитним договором № GP-4217953 від 19 лютого 2013 р. за період з 19 квітня 2016 року по 18 квітня 2017 року, в сумі 69865,04 грн. (а.с. 118-132 – копії матеріалів щодо вчинення виконавчого напису).

На виконання виконавчого напису на підставі заяв стягувача, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 19 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1616 від 11.05.2017 р. та 08 листопада 20187 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено для відома сторонам виконавчого провадження та для виконання за місцем роботи боржника (а.с. 60-75, 91-98– копії матеріалів виконавчого провадження).

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз'яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем не було надано доказів і не доведено факт протиправності дій або бездіяльності відповідачів, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями завдавачів шкоди.

Так, виконавчий напис № 1616 від 11 травня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості по кредитному договору № GP-4217953 від 19.02.2013 р. в сумі 69865,04 грн., вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_8 станом на дату розгляду справи є чинним та не визнаний таким, що не підлягаю виконанню у встановленому законом порядку, що слугувало б підставою для вирішення питання щодо відшкодування шкоди.

В судовому засіданні представником позивача ОСОБА_3 заявлено про наявність порушень з боку ПАТ «ПУМБ» при поданні документів до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, оскільки банком пропущено строк подання таких вимог, однак вказані підстави не зазначені в позовній заяві, під час підготовчого засідання вказана підстава не була зазначена позивачем, а тому не є предметом розгляду даної справи, тому суд не приймає до уваги зазначене.

Аналогічне стосується також і постанов приватного виконавця ОСОБА_7 по виконавчому провадженню № 54954486, які чинні, мають законну силу та підлягають обов’язковому виконанню органами, до яких вони спрямовані.

З приводу порушень ПАТ «Українська залізниця», то як встановлено судом, дії щодо виконання постанови приватного виконавця від 08.11.2017 р. про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1, проводилися підприємством у відповідності до вимог статей 68, 69, 70, 76 Закону України «Про виконавче провадження», з врахуванням аліментних зобов’язань позивача.

Доказів порушення прав позивача роботодавцем суду не надано.

Посилання на фальсифікацію виконавчого напису приватним нотаріусом ОСОБА_8 та приватним виконавцем ОСОБА_7, як на підставу для задоволенні позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Застосування державної символіки приватним виконавцем ОСОБА_7 в супровідних листах не порушує жодним чином права ОСОБА_1 та не впливає за своєю суттю на винесені ним постанови у виконавчому провадженні № 54954486, а отже не може бути підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди позивачу.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в сумі 20822,20 грн.

Крім того, за встановлених обставин, враховуючи, що позивачем не надано доказів заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодуванню моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки будь-яких обставин, зокрема щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв'язку між такою шкодою та діями відповідачів не встановлено, тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, однак оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, відсутні підстави також для відшкодування судових витрат та витрат на консультативні послуги за ст.22 ЦК України.

Крім того, згідно частини 9 статті 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову згідно ухвали суду від 31 травня 2018 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року по справі № 211/1151/18 щодо зупинення стягнення по виконавчому провадженні №54954486 та заборони Регіональній філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40081237, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108) перераховувати кошти на рахунок №262210500003679 в ПАТ «КБ «ПриватБанк» МФО 305299 та на рахунок №2909019083170 в ПАТ «ПУМБ» МФО 334851.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2019 року

Суддя Д.М.Ніколенко