Рішення № 79548108, 31.01.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5524/18

Провадження № 2/211/471/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 січня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Довгинцівський районний відділ державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07 липня 2016 року № 2637, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з нього несплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № KRKRR004560133 від 25 січня 2006 року грошових коштів за період з 25 січня 2006 року по 11 травня 2016 року в сумі 27499,56 грн. В обґрунтування позову зазначив, що між ним та відповідачем 25 січня 2006 року був укладений кредитний договір № KRKRR004560133 у розмірі 13410,00 грн. 28 лютого 2014 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу по справі № 211/5862/13-ц ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором повністю. Наявність вказаного рішення, яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2014 року залишено без змін, є тією обставиною, яка виключає безспірність боргу та можливість його стягнення з боржника за виконавчим написом нотаріуса, оскільки рішеннями судів встановлено, що останній платіж за кредитним договором було здійснено 28 травня 2008 року, тобто банк звернувся до суду з пропуском строків позовної давності. Аналогічна позиція стосується щодо нарахування пені, яка відповідно до ст.. 258 ЦК України, повинна нараховуватися за один рік та на що не звернув уваги приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису 07 липня 2016 р. Тому враховуючи викладене, вважає, що наявні підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 10 листопада 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року забезпечено позов, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 07 липня 2016 року № 2637, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» несплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № KRKRR004560133 від 25 січня 2006 року грошових коштів за період з 25 січня 2006 року по 11 травня 2016 року в сумі 27499,56 грн., у виконавчому провадженні № 57232778 та заборони державному виконавцеві проведення будь-яких виконавчих дій відносно виконання оспорюваного виконавчого напису.

Ухвалою суду від 03 грудня 2018 року забезпечено позов шляхом визначення місця зберігання арештованого у виконавчому провадженні № 57232778 транспортного засобу марки «Mazda6» номерний знак НОМЕР_1 у боржника ОСОБА_1, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Городищенська, буд. 119, без права користування зазначеним майном та зобов’язано державних виконавців передати вказаний транспортний засіб із володіння будь-якої особи на зберігання боржнику ОСОБА_1 без права користування зазначеним майном.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року за клопотанням позивача скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2018 року.

В судове засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому ст. 128 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності її та позивача, на задоволенні вимог наполягає з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов 63-65).

В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачу на його адресу було направлено письмову вимогу про усунення порушень за договором, докази такого направлення наявні в матеріалах справи. Позивачем не надано жодних розрахунків,ю які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису, в позові не надається жодних підтверджень виконання своїх обов’язків, не спростовується ні факт наявності заборгованості перед банком, на розмір боргу у виконавчому написі. При цьому, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, тобто та обставина, що сума заборгованості за кредитом більша, ніж в повідомленні, не свідчить про наявність спору. Виписки і розрахунки є первинними документами з врахуванням Переліку типових документів, що затверджені Міністерством Юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 р., виписки банку відносяться до первинних документів. Строк позовної давності не пропущено з огляду на положення п. 9.6 Умов та правил надання банківських послуг. Договір досі чинний, тому кредитор вправі вимагати виконання обов’язків боржника, передбачених договором, в тому числі й право на примусове стягнення боргу у будь-який час. Тому вважає, що виконавчий напис є цілком правомірним, а доводи позивача нікчемними, нотаріус діяв в рамках чинного законодавства,а отже виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства, та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.57), письмових пояснень не надав.

Представник третьої особи Довгинцівського районного відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не повідомив причини неявки, письмових пояснень не надав.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України та надані учасниками справи заяви, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 07 липня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис про стягнення на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_1 не сплачену в строк за кредитним договором № KRKRR004560133 від 25 січня 2006 року суму грошових коштів за період з 25 січня 2006 року по 11 травня 2016 року в розмірі 27499 грн. 56 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4451,32 грн., заборгованість за відсотками – 8651,36 грн., заборгованість з пені – 14396,88 грн. (а.с. 10 – копія виконавчого напису).

Постановою державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 18 вересня 2018 р. відкрито виконавче провадження № 57232778 з виконання виконавчого напису № 2637 виданого 07 липня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 27499,56 грн. (а.с. 11 – копія постанови) та винесено відповідні постанови про арешт майна та коштів боржника (а.с. 12,13 – копії постанов).

Актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 29 жовтня 2018 затримано автомобіль ОСОБА_1на підставі постанови державного виконавця Довгинцівського ВДВС у виконавчому провадженні № 57232778 (а.с. 14 – копія акту).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постановах Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18), у справі № 308/11193/16-ц (провадження № 61-7410св18) від 31 жовтня 2018 року.

Згідно з пунктів 1.1-1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 1 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Судом встановлено не дотримання при вчиненні нотаріусом виконавчого напису вимог щодо безспірності заборгованості відповідача перед банком.

Так, приватний нотаріус ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис від 07 липня 2016 року, за період з 25 січня 2006 року по 11 травня 2016 року, тобто за 10 років, а отже з порушенням строків позовної давності (постанова Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 307/2403/16-ц).

Крім того, суд бере до уваги рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року, за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № KRKRR004560133 від 25 січня 2006 року, що виникла станом на 18 вересня 2013 р., в сумі 21504,95 грн., з яких 4451,32 грн. – заборгованість за кредитом, 8651,36 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом та 8402,27 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Вказаним судовим рішенням в задоволенні позову відмовлено в зв’язку з пропуском строків позовної давності (а.с. 6-7 – копія рішення).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2014 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 лютого 2014 року залишено без змін (а.с. 8-9 – копія ухвали).

У пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_5 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 22.11.2018 р., надісланого для відома на адресу позивача, 22 листопада 2018 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 було направлено до Довгинцівського відділу ДВС лист щодо визнання недійсним виконавчого напису. вчиненого 07 липня 2016 року за реєстровим № 2637 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених коштів відповідно до кредитного договору KRKRR004560133 від 25 січня 2006 р. в розмірі 27499,56 грн. у зв’язку з відсутністю заборгованості згідно рішення Довгинцівського районного суду м. КривогоРогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року справа № 211/5862/13-ц (провадження № 2/211/195/14).

З огляду на викладене, суд вважає доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов такими, що не заслуговують на увагу.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).

Враховуючи викладене, встановивши, що між сторонами існує спір з приводу наявності і розміру заборгованості за указаним кредитним договором, та цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1409,60 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.21) та заяв про забезпечення позову (а.с. 35, 48), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

Крім того, згідно частин 7, 8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним продовжити дію заходу забезпечення позову згідно ухвали суду від 03 грудня 2018 р. протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 628, 638, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280, 284-288 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07 липня 2016 р. за № 2637, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, заборгованості за кредитним договором № KRKRR004560133 від 25 січня 2006 року, за період з 25 січня 2006 року по 11 травня 2016 року в сумі 27499,56 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 коп.

Продовжити дію заходу забезпечення позову згідно ухвали суду від 03 грудня 2018 року протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31 січня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко