Рішення № 79540385, 25.01.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5063/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Волоско І.Р.,

секретар судового засідання Мисько С.М.

за участю: відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м.Львів, вул.Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819) до ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Ідея Банк» звернулось до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 16.03.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z62.211.73712, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 862,00 грн. зі сплатою 15 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. В позові зазначено, що позивач повністю виконав свої зобов’язання згідно умов кредитного договору. Однак, відповідач не виконує свої зобов’язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого, станом на 18.06.2018 року утворилась заборгованість в розмірі 25 888,11 грн. Просить позов задовольнити, стягнути суму заборгованості у повному обсязі та судові витрати.

Заочним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 02.08.2018 року позов було задовольнено повністю, з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № Z62.211.73712 в розмірі 25 888,11 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року вказане заочне рішення скасоване та справу призначено до розгляду в спрощеному позовному порядку.

Відповідачем на адресу суду було скеровано відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, в яких стверджує наступне. Порушення нею умов кредитного договору було допущено внаслідок скрутного матеріального становища, у зв’язку з чим просить суд зменшити суму заборгованості по штрафним санкціям. Проте, вважає суму заборгованості необгрунтованою. Крім того, не погоджується з п.1.4 Кредитного договору, яким встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості графік сплати якої вказано в п.6.1 кредитного договору (становить 4% від суми заборгованості на місяць). Відтак, порушені її права як споживача. Крім цього, просить суд врахувати здійснені нею проплати по кредиту після подачі позовної заяви.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задовольнити. Крім того, на адресу суду скеровано відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких представник позивача заперечує доводи відповідача щодо необхідності зменшення неустойки (пені), оскільки ОСОБА_1 не доведено наявності для цього істотних обставин. Вважає надані суду розрахунки заборгованості вірними, а посилання позивача щодо незаконності стягнення з неї плати за обслуговування кредиту – необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про визнання недійсною умови Кредитного договору №Z62.211.73712 від 16.03.2017 року щодо нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості. Крім того, вказує що відповідача було ознайомлено з умовами Кредитного договору до його підписання, з якими вона погодилася в повному обсязі, оскільки підписала його.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Комунарського районного суду м.Запоріжжя проти позовних вимог заперечили, пояснивши суду, що позивачем не надано належних доказів заборгованості відповідача. Вказали на те, що наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості не обгрунтовані та не підлягають до задоволення в повному обсязі. Відповідач погоджується із позовними вимогами та розрахунками щодо тіла кредиту, однак заперечує нараховані відсотки за обслуговування кредитної заборгованості та пені. Зазначила, що на її звернення щодо перегляду умов кредитування АТ «Ідея Банк» відреаговано не було.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, виходячи з наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦК України).

За положенням п.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16.03.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Z62.211.73712. Відповідно до договору кредиту відповідач отримав кредит в сумі в 11 862,00 грн. зі сплатою 15 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Згідно Довідки-Розрахунку за кредитним договором № Z62.211.73712 від 16.03.2017 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» станом на 18.06.2018 року становила 25 888,11 грн., з якої: основний борг становить 9 407,62 грн., прострочений борг – 1798,42 грн., прострочені проценти - 3353,60 грн., строкові проценти 153,16 грн., нарахована плата за обслуговування кредиту – 311,76 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту – 2514,44 грн., разом пеня – 8349,11 грн.

Відповідно до квитанцій від 23.07.2018 року, 07.08.2018 року, 14.09.2018 року, 17.10.2018 року 08.11.2018 року та 07.12.2018 року ОСОБА_1 здійснено погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором № Z62.211.73712 від 16.03.2017 року на загальну суму 1300 грн., що також підтверджується випискою з 16.03.2017 року по 11.12.2018 року, наданою АТ «Ідея Банк».

Однією з позовних вимог Банку до ОСОБА_1 є вимога про стягнення з останньої нарахованої плати за обслуговування кредиту в розмірі 311,76 грн та простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі 2514,44 грн., яка передбачена п.1.4 Кредитного договору № Z62.211.73712 від 16.03.2017 року (За обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором).

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Обслуговування кредиту є супутньою послугою. Встановивши в пункті 1.4 Кредитного договору сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, Банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. Відтак, цей пункт договору є нікчемним згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Вищенаведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №562/592/16-ц.

Відтак, суд не приймає до уваги доводів позивача щодо законності та обґрунтованості вимоги про стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Щодо заяви позивача про застосування ч.3 ст.551 ЦКУ (зменшення неустойки), суд приходить до висновку, що в задоволення такої слід відмовити, оскільки не доведено наявності для цього істотних обставин.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» істотними обставинами в розумінні частини 3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

Стягнення пені є засобом розумного стимулювання відповідача виконувати власні грошові зобов’язання, що передбачений умовами Кредитного договору (п.3.3.1) та визначений позивачем у розмірі, доступному для його виконання.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Встановлено, що відповідач належним чином не виконала свої зобов’язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого за розрахунками позивача, станом на 18.06.2018 року утворилась заборгованість по договору № Z62.211.73712 від 16.03.2017 року, яка становила 25 888,11 грн. Окрім цього судом встановлено, що після 18.056.2018 року, за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 здійснено погашення кредитної заборгованості кількома платежами на загальну суму 1300 грн., що підтверджується матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Оскільки судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит та не виконує взятих на себе за договором зобов’язань, а тому позов необхідно задовольнити частково, а саме з врахуванням сплати 1300,00 грн. заборгованості за кредитним договором, відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 21 761,91 грн.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1762 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, ухвалою суду від 05.10.2018 року задовольнено заяву ОСОБА_1 та відстрочено сплату судового збору в розмірі 352,40 грн. за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення суду від 02.08.2018 року у цивільній справі №461/5063/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до ухвалення судового рішення у справі. Відтак, вказаний судовий збір в сумі 352,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державної судової адміністрації України.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 5 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Оскільки відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, не має можливості виконати рішення суду, що суд вважає винятковою обставиною та вважає за можливе відстрочити виконання рішення суду на 6 /шість/ місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 453 ЦПК України, ст.ст.4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» суд, -

в и р і ш и в:

позов Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м.Львів, вул.Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819) до ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м.Львів, вул.Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819) суму боргу у розмірі 21 761,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м.Львів, вул.Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819) сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1) на користь Державної судової адміністрації України відстрочений судовий збір в розмірі 352,40 грн. за подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м.Львів, вул.Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819) 21 761,91 грн. - заборгованості за кредитним договором № Z62.211.73712 від 16.03.2017 року, 1762,00 грн. сплаченого судового збору та 352,40 грн. відстроченого судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення суду на 6 /шість/ місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Р.Волоско