Ухвала суду № 7953989, 18.02.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Василенко Л.А..

Головуючий у І інстанції Кониченко О.М.

Україна ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2010 року Справа № 2-а-21646/09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Василенко Л.А., суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,

при секретареві Дегтярьовій А.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Сергієнко А.І., Шендрика К.О.,

прокурора Губанової Л.В.,

розглянула апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року у справі №2-а-21646/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення невідшкодованого податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення невідшкодованого податку на додану вартість, а саме, стягнуто з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за декларацією за серпень 2009 року в сумі 717880 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія» (83011 м.Донецьк, вул.Мала Будівельна, 5а, р/р 26001170412061 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк м.Донецька, МФО 334011, код ЄДРПОУ 33417411) та з Державного бюджету України на користь товариства Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія» стягнуто судові витрати у сумі 1700грн.

Відповідач - Державна податкова інспекції у Кіровському районі м.Донецька, не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в звязку з порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача - Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька, підтримали доводи апеляційної скарги і наполягали, що податковий орган не може надати висновок Управлінню Державного казначейства України для бюджетного відшкодування без отримання результатів проведення зустрічних перевірок сплати податку на додану вартість по ланцюгу до кінцевого виробника.

В судове засідання не зявився представник Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, надав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія» (далі ТОВ «Трубопроволочна компанія») є юридичною особою, зареєстроване 22.02.2005 р. виконавчим комітетом Донецької міської ради народних депутатів за №12661020000004948, включене до ЄДРПОУ за номером 33417411, з 02.03.2005 року знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька ( далі ДПІ у Кіровському районі м.Донецька) , є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100102290.

Позивачем до податкового органу за місцем реєстрації була подана декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року, яка була прийнята ДПІ у Кіровському районі м.Донецька 21.09.2009 року за № 50121.

Відповідно до рядка 25.1 вказаної декларації сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника становить 725082 грн. Разом із зазначеною декларацією позивачем до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька були подані додатки № 2 (довідка про залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаться непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), № 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування) та № 4 (заява про повернення суми бюджетного відшкодування).

Дані, які містять вказані додатки відповідають зазначеній у декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2009 року суми відшкодування у розмірі 725082 грн. та його бажання отримання цієї суми на поточний рахунок.

Працівниками ДПІ у Кіровському районі м. Донецька у період з 10.11.2009 до 16.11.2009 року була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009 по 31.07.2009 року. Перевіркою встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту, внаслідок чого завищена сума відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за декларацією за липень 2009 року, яке надалі було зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 23.1 декларації з ПДВ за серпень 2009 року), а також прийняло участь у формуванні суми бюджетного відшкодування за декларацією за серпень 2009 року.

За результатами перевірки був складений акт № 3078/23-4/33417411 від 16.11.2009 року, на підставі якого відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009 року № 0001842340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7202 грн. Тобто була зменшена заявлена в декларації за серпень 2009 року сума з 752082 грн. до 717880 грн. Із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач погодився і його не оспорював.

Актом перевірки встановлено, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, за даними перевірки складає 717880 грн.

Правильність визначення відповідачем зазначеної суми у висновках акту та правильність заповнення зазначених висновків за зазначений період сторонами у суді не заперечувалася та не викликала у суду першої інстанції будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представників відповідача, прокурора, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Вищезазначені обставини, встановлені судом першої інстанції, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді і не є спірними.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість виходив з наступного.

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/1997-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168), коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Проте, відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Під час розгляду справи встановлено, що всі зазначені вимоги цього Закону позивач виконав.

На підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На виконання зазначеної норми Закону відповідач провів позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за серпень 2009 року та встановив завищення заявленого бюджетного відшкодування у сумі 7202 грн. і завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на 3360 грн. за декларацією за липень 2009 року, яке надалі було зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 23.1 декларації з ПДВ за серпень 2009 року), а також прийняло участь у формуванні суми бюджетного відшкодування за декларацією за серпень 2009 року, внаслідок чого першим відповідачем у даній справі прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009 року №0001842340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7202 грн. (т.1 а.с.14), з яким позивач погодився і не оскаржив.

Актом позапланової виїзної перевірки відповідача встановлено, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, за даними перевірки складає 717880 грн.

Враховуючи зазначене, з урахуванням вимог абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірність визначення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок позивача у декларації з ПДВ за серпень 2009 року у розмірі 717880 грн. доведена, тобто доведено наявність фактичної сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (послуги).

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Податок на додану вартість є непрямим податком.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі, який вважає, що підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку є неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Таких доказів податковим органом не надано. На час апеляційного розгляду справи встановлено, що бюджетна заборгованість за звітний податковий період, а саме серпень 2009 року на теперішній час рахується в складі бюджетної заборгованості у сумі, заявленій позивачем та стягненої на його користь судом першої інстанції,

Тобто, у даному випадку порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість " контрагентами (постачальниками, виробниками) позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правильності визначення позивачем податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування та про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості за податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень 2008 року - травень 2009 року у сумі 9757825 грн.

Колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги щодо необхідності врахування спеціального наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004р. №451/501/132 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики», оскільки зазначений Наказ не має вищої юридичної сили за Закон №168, яким визначений 5-денний термін після проведення перевірки для надання податковим органом висновку до органу Державного казначейства про суму бюджетного відшкодування. Відповідач є субєктом владних повноважень і повинен діяти тільки на підставі закону і в межах повноважень, визначених Конституцією та законами.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно вирішений спір за суттю з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена 22 лютого 2010 року.

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1 206, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року у справі №2-а-21646/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення невідшкодованого податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.А.Василенко

Судді: Р.Ф.Ханова

М.І.Старосуд