Ухвала суду № 79536706, 31.01.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

31.01.2019 227/325/19

У Х В А Л А

31 січня 2019 року м.Добропілля

Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В., розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №227/325/19),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.12.2010 року станом на 25.12.2018 року в сумі 37983,60 грн.

Подана позивачем позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.175 та ст..177 ЦПК України.

Так відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач в позовній заяві зазначає, що сторони уклали договір б\н від 14.12.2010 року.

В той же час суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг, витяг яких додано до позову, вбачається, що датою укладення договору є дата отримання карти, вказаної в заяві.

Однак, документу, з якого б вбачалось дата отримання відповідачем карти, на підтвердження дати укладення між сторонами договору – до позовної заяви не додано.

Таким чином позивачем не було дотримано вимог ч.5 ст.177 ЦПК України.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

В своєму позові позивач зазначає, що у відповідача станом на 25.12.2018 року виникла заборгованість в сумі 37983,60 грн., з яких 1145,50 грн. - заборгованість за кредитом; 316,30 грн. – нараховані відсотки за користування кредитом; 34236,87 грн. – нарахована пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1784,93 грн. - штраф (процентна складова), на підтвердження чого позивач надав розрахунки вказаної заборгованості станом на 31.08.2015 року та станом на 25.12.2018 року.

Але ні наданий розрахунок заборгованості станом на 25.12.2018 року, ні позовна заява не містить обґрунтований розрахунок вказаних сум.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 25.12.2018 року неможливо встановити окремо розмір нарахованого штрафу (фіксована частина) – 500,00 грн. та окремо штрафу (процентна складова) – 1784,93 грн.

Таким чином позивачем не було дотримано вимог п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України.

Відповідно до ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Вказаних вимог позивачем не дотримано. З доданих до позову ксерокопії письмових доказів, вбачається, що умови та правила надання банківських послуг завірені підписом.

Але надані документи не містять прізвища та ініціалів особи, яка засвідчувала ці документи, дати такого засвідчення і зазначення того, що ці документи є копіями.

Щодо копій документів, які надані позивачем разом з копією позовної заяви для відповідача, суд зазначає, що надані ксерокопії письмових доказів взагалі не містять ні підпису, ні прізвища та ініціалів посадової особи, яка засвідчує ці документи, ні дати такого засвідчення і зазначення того, що ці документи є копіями.

Враховуючи наведене, суд вважає, що надані заявником, вищевказані документи, не є належним чином засвідченими.

Крім того, зі змісту позову вбачається, що позивачем надані оригінали розрахунків заборгованості станом на 31.08.2015 року та станом на 25.12.2018 року.

Але вказані документи належним чином не засвідчені, а саме, розрахунки не містять прізвища та ініціалів особи, яка його засвідчувала (складала, видавала) та не містить обов’язкового реквізиту - дати складання (видачі) документу.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Також відповідно до абзаців 2 та 4 пункту 26 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)). Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

З матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що позивачем надано платіжне доручення №PROM3B16RS від 03.01.2019 року, але вказане платіжне доручення не містить печатки установи банку.

Тобто позивачем не дотримано вимог ч.4 ст.177 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючи ч.1 ст.185 ЦПК України, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу можливість усунути зазначені недоліки.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №227/325/19) - залишити без руху і надати позивачеві термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних в ухвалі шляхом направлення йому копії даної ухвали та роз’яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала не оскаржується.

Суддя О.В.Здоровиця

31.01.2019