Ухвала суду № 79522872, 31.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

31 січня 2019 року м. Київ № 320/468/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши скаргу

ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Територіального управління юстиції у Київській області,

Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області

про визнання дій незаконними та забов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 зі скаргою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Територіального управління юстиції у Київській області (заінтересована особа 1) та Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (заінтересована особа 2), в якому просить суд:

- визнати дії Управління державної виконавчої служби Територіального управління юстиції у Київській області незаконними в частині повернення виконавчого листа від 21.12.2019 щодо зобов’язання боржника вчинити певні дії;

- визнати дії Управління державної виконавчої служби Територіального управління юстиції у Київській області незаконними в частині повернення виконавчого листа від 21.12.2019 щодо стягнення грошових коштів з боржника – без прийняття рішення виконавчою службою;

- зобов’язати Управління державної виконавчої служби Територіального управління юстиції у Київській області прийняти до виконання виконавчий лист від 21.12.2018 щодо зобов’язання боржника вчинити певні дії;

- зобов’язати Управління державної виконавчої служби Територіального управління юстиції у Київській області вжити до боржника заходи примусового виконання рішення.

Пунктом 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 2 вказаної статті).

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення термінам, які вживаються у цьому Кодексі.

Так, пунктом 8 частини 1 статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідач - суб’єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини 1 статті 4 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подано до суду скаргу, в якій зазначено її як, "заявник", а Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Територіального управління юстиції у Київській області та Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області - відповідно "заінтересована особа 1" і "заінтересована особа 2".

Втім, нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено таких процесуальних дій, як звернення до суду зі скаргами до заінтересованих осіб, а також можливості пред'явлення позовних вимог заявника до заінтересованих осіб.

Крім того, відповідно до пункту другого частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Як вбачається зі "скарги", заявником, у супереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено наступну інформацію:

- свого реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти;

- офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти заінтересованої особи 1 та 2;

- ідентифікаційний код заінтересованої особи 2 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Крім того, відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, заявником всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено у "скарзі" про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, в силу приписів пунктів 4, 5 та 8 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини; докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів (частина четверта статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на ту обставину, що заявником подано до суду скаргу, а не позовну заяву та зазначено учасників правовідносин, які не передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд позбавлений можливості всебічно дослідити надані документи і обставини та надати їм відповідну правову оцінку.

Суд також звертає увагу на те, що в матеріалах позовної заяви відсутня копія паспорту заявника як документа, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної правосуб'єктності.

Так, згідно частини 1 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.

Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.

Відповідно до частини 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати адміністративні процесуальні права та обов'язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.

Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 р. № 5492-VІ (далі-Закон № 5492) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

Пунктом 6 частини 7 статті 21 Закону № 5492 встановлено, що до паспорта громадянина України вноситься така інформація, як дата народження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної правосуб'єктності є саме паспорт громадянина України, копію якого до позовної заяви не долучено.

Крім того, згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви також додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору та випадки звільнення від сплати цього платежу, передбачені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». Однак, позивач до кола осіб, на яких поширюються пільги щодо сплати судового збору, не відноситься.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року – 1 921 гривня.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з прохальної частини скарги, заявником заявлено 4 вимоги немайнового характеру, дві з яких є похідними, тому, у разі звернення позивача до суду з позовною заявою, яка містить зазначені у скарзі позовні вимоги, позивачу необхідно було б сплатити судовий збір, у розмірі 1 536,40 грн (768,40 грн. х 2).

Втім, заявником не додано до скарги доказів сплати судового збору за звернення до суду.

Зазначені обставини вказують на невідповідність скарги заяви вимогам, встановленим статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання до суду:

- позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- поспорту громадянина України ОСОБА_1;

- доказів сплати судового збору у сумі, встановленій нормами Закону України «Про судовий збір» за належними реквізитами щодо його сплати.

Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі “Судова влада України” за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу заявника ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Територіального управління юстиції у Київській області (заінтересована особа 1) та Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (заінтересована особа 2) про визнання дій незаконними та забов’язання вчинити певні дії - залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

3. Роз’яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовну заяву буде повернуто згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Колеснікова І.С.