Рішення № 79522839, 30.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року справа № 320/6426/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справі

за позовомОСОБА_1доГоловного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправною та скасування вимоги,

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 13 листопада 2018 року №Ф-135637-53.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у березні 2018 року прийняв рішення про зміну форми адвокатської діяльності, у зв’язку з чим ініціював процедуру припинення платника податків – самозайнятої особи. Позивач стверджує, що у рамках зазначеної процедури подав ліквідаційний звіт з ЄСВ, повністю розрахувався з бюджетом в частині сплати ЄСВ та подав до органу доходів і зборів відповідну заяву, у якій повідомив про припинення платника податків.

За викладених обставин позивач вважає, що висновок відповідача про наявність у нього не сплачених зобов’язань з ЄСВ є необґрунтованим, у зв’язку з чим спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що облік позивача як платника ЄСВ не був припинений органом доходів і зборів, оскільки у встановленій формі і спосіб (із заявою №7-ЄСВ) позивач за місцем свого обліку не звертався.

З урахуванням викладеного в інтегрованій картці позивача контролюючим органом в автоматизованому режими збільшено зобов’язання позивача з ЄСВ із розрахунку мінімального страхового внеску за місяць, у зв’язку з чим у позивача станом на 31.10.2018 утворилась недоїмка у розмірі 2702,50 грн.

За викладених обставин відповідач вважає, що правомірно виставив позивачеві спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/6426/18 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14.07.2011 №223 позивачеві видане свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю за №4585/10 від 21.07.2011 (а.с. 12).

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України позивач здійснював діяльність у формі індивідуальної адвокатської діяльності.

Позивач узятий на податковий облік 03.08.2011 за №30493 як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 03.08.2011 №1906 (а.с. 14).

16 березня 2018 року позивач прийняв рішення про зміну форми адвокатської діяльності та створення адвокатського бюро (а.с. 21).

20 березня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію адвокатського бюро «Івана Коломійця» (а.с. 23).

29 березня 2018 року позивач подав до податкового органу заяву про заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою №8-ОПП, у якій він повідомив податковий орган про проведення процедури припинення платника податків – самозайнятої особи ОСОБА_2 у зв’язку зі зміною форми адвокатської діяльності (а.с. 25).

Одночасно з заявою за формою №8-ОПП позивач подав до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік з відміткою у графі «ліквідаційна», у якій за період з січня по травень 2018 року визначив зобов’язання з ЄСВ у розмірі 4095,30 грн. (а.с. 18-19).

31 травня 2018 року позивач направив до контролюючого органу заяву, у якій повідомив податковий орган про проведення процедури припинення самозайнятої особи у зв’язку зі зміною форми адвокатської діяльності; просив зняти з податкового обліку як самозайняту особу та видати довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків.

Квитанціями від 18.04.2018 №ПН2700 на суму 2457,18 грн. та від 24.05.2018 №ПН2477 на суму 1638,12 грн. підтверджується, що позивач сплатив визначені ним у ліквідаційному звіті з ЄСВ зобов’язання у розмірі 4095,30 грн. (а.с. 20).

Разом з цим, 13.11.2018 орган доходів і зборів виставив позивачеві вимогу за №Ф-135637-53, у якій повідомляв про наявність у нього недоїмки з ЄСВ у розмірі 6797,80 грн. та вимагав її сплатити (а.с. 9).

За твердженнями відповідача, недоїмка з ЄСВ у позивача виникла у зв’язку з несплатою ЄСВ за третій квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Частинами 1 та 2 статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Загальні положення щодо обліку платників податків визначені у статті 63 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 63.2 статті 53 Податкового кодексу України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно з пунктом 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Пунктом 65.10 статті 65 Податкового кодексу України передбачено, що внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:

- визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду;

- смерті фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану), а також визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що підтверджується судовим рішенням;

- внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

- реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;

- закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), - з дати закінчення такого строку;

- заборони судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;

- наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, - з дати надходження відповідних документів до контролюючого органу за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду;

- анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

У разі коли після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.

Відповідно до підпункту 67.1.2 пункту 67.1 статті 67 Податкового кодексу України підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є наявність хоча б однієї з підстав, визначених пунктом 65.10 статті 65 цього Кодексу для самозайнятої особи.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.11.2011 №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 за № 1562/20300, затверджений Порядок обліку платників податків і зборів (далі – Порядок №1588).

Відповідно до пункту 11.1 Порядку №1588 платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Пунктом 11.12 Порядку №1588 передбачено, що платникам податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру, а також щодо яких законом або нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України для проведення реєстрації ліквідації, реорганізації, закриття або припинення діяльності платника податків вимагається довідка про зняття з обліку платника податків, замість відомостей про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП видається довідка про зняття з обліку платника податків за формою № 12-ОПП. З моменту видачі довідки за формою № 12-ОПП такий платник податків уважається знятим з обліку у контролюючому органі за умови реєстрації його припинення відповідно до законодавства або внесення запису про припинення до відповідного державного реєстру.

Згідно з підпунктом 2 пункту 11.18 Порядку №1588 фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є страхувальники – особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 03.12.2014за № 1553/26330, затверджений Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок №1162).

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску.

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 Порядку №1162).

Розділом V Порядку №1162 врегульовано процедуру зняття з обліку платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Пунктом 1 розділу V Порядку №1162 передбачено, що у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, платник єдиного внеску зобов’язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 4 до цього Порядку та копії таких документів:

- розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію;

- розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;

- розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Пунктом 10 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, у разі прийняття рішення про ліквідацію, припинення діяльності страхувальників, зазначених у пунктах 4, 5 цього розділу, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зобов’язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня подання до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску.

VI. Оцінка суду

Фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), є платником податків і зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

З метою створення умов для здійснення органом доходів і зборів контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, зборів, внесків тощо, дотримання податкового та іншого законодавства органами доходів і зборів здійснюється облік платників податків і зборів, інших обов’язкових платежів, зокрема, облік платників єдиного внеску.

Фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), може бути знята з податкового обліку та обліку платників єдиного внеску на підставі поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію платника податків за формою № 8-ОПП та заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ за умови внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про:

- зміну організаційної форми адвокатської діяльності;

- зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення незалежної професійної діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Радою адвокатів України до Єдиного реєстру адвокатів України були внесені записи про зміну організаційної форми адвокатської діяльності позивача.

Судом також встановлено, що позивач подав до податкового органу за місцем обліку заяву за формою 8-ОПП а також звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік з відміткою у графі «ліквідаційна», у якій за період з січня по травень 2018 року визначив зобов’язання з ЄСВ у розмірі 4095,30 грн., які сплатив у повному обсязі.

Разом з цим, заяви за формою № 7-ЄСВ, яка є підставою для ініціювання органом доходів і зборів процедур, необхідних для встановлення відсутності заборгованості у платника ЄСВ та зняття його з обліку, позивач не подавав.

Таким чином матеріалами справи підтверджується, що умов, з якими чинне законодавство пов’язує обов’язок органу доходів і зборів зняти платника ЄСВ з обліку, позивач не виконав.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у органу доходів і зборів визначених у статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та у Порядку №1162 підстав для зняття позивача з обліку платників ЄСВ.

Аргументи позивача, які зводяться до відсутності у нього обов’язку застосовувати визначені у Порядку №1162 процедури зняття з обліку платників ЄСВ, позаяк він не перебуває на такому обліку в податковій інспекції і не звертався до органу доходів і зборів із заявами про взяття на цей облік, не ґрунтуються на вимогах закону.

З наданих позивачем письмових доказів судом з’ясовано, що 08.08.2011 ОСОБА_1 узятий Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на облік як платник єдиного внеску за №100803-11-6694 (а.с. 45).

Статтею 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній на момент взяття позивача на облік, було передбачено, що збір ЄСВ та ведення обліку надходжень від сплати

єдиного внеску забезпечує Пенсійний фонд.

11 серпня 2013 року набрав чинності Закон України від 04.07.2013 № 406-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» (далі Закон № 406), яким функцій адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передано від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України.

Пунктом 4 розділу II Закону №406 передбачено, що Пенсійний фонд України протягом десяти днів з дня набрання чинності цим Законом передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, реєстр страхувальників станом на дату набрання чинності цим Законом.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує новий реєстр страхувальників на підставі даних, отриманих із Пенсійного фонду України, відомостей, отриманих із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також інформаційного фонду єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

З системного аналізу норм Закону № 406 та Закону № 2464, у взаємозв'язку з постановами Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» та від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» слідує, що з набранням чинності Законом №406 функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування належать Державній фіскальній службі України та її територіальним органам, як правонаступникам реорганізованого шляхом перетворення Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів.

При цьому разом з передачею органу доходів і зборів функцій з адміністрування ЄСВ Пенсійним фондом було також передано йому реєстр страхувальників – платників ЄСВ.

Таким чином, доводи позивача з приводу того, що він не ставав на облік як платник ЄСВ та/або не перебуває на обліку в органі доходів і зборів як платник ЄСВ є безпідставними.

За таких обставин суд приходить до висновку, що на позивача поширюються вимоги Порядку №1162, у зв’язку з чим процедура припинення його обліку як платника ЄСВ могла бути розпочата за умови, що ним подано заяву за формою № 7-ЄСВ. Оскільки такої заяви позивач не подав, підстав для зняття його з обліку у відповідача не було.

Щодо розміру недоїмки, зазначеної у спірній вимозі.

Спірною вимогою позивача повідомлено про наявність у нього недоїмки з ЄСВ, розмір якої становить 6797,80 грн.

Дослідивши корінець спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), судом встановлено, що вимогу виставлено на суму недоїмки, що утворилась у позивача станом на 31.10.2018.

Аналогічні пояснення двічі надавав представник відповідача: у відзиві та у запереченні. Разом з цим, у заявах по суті справи відповідач стверджує про наявність у позивача недоїмки, розмір якої становить 2702,50 грн.

З’ясовуючи дійсний розмір недоїмки, судом було проаналізовано інтегровану картку позивача з ЄСВ, відповідно до якої станом на 31.10.2018 розмір недоїмки позивача складав 2702,50 грн.

Таким чином, між даними інтегрованої картки позивача та даними щодо розміру недоїмки, які містяться у спірній вимозі містяться розбіжності.

Судом встановлено, що всього станом на 31.10.2018 в інтегрованій картці позивача з ЄСВ контролюючим органом було нараховано позивачеві зобов’язань на суму 15819,54 грн., у тому числі:

- за 2017 рік – 8448,00 грн.;

- за 1 квартал 2018 року – 2457,18 грн.;

- за 2 квартал 2018 року – 2457,18 грн.;

- за 3 квартал 2018 року – 2457,18 грн.

Даними інтегрованої картки позивача підтверджується і визнається відповідачем у справі, що у 2018 році позивачем було сплачено ЄСВ на загальну суму 12543,30 грн. Одночасно з цим, станом на 01.01.2018 в інтегрованій картці позивача також обліковувалась переплата, розмір якої становив 573,74 грн.

Отже, розмір недоїмки з ЄСВ станом на 31.10.2018 становить 2702,50 грн. ( 15819,54-(12543,30+573,74) ), що не заперечувалось відповідачем.

Доказів, які б підтверджували підстави виникнення у позивача станом на 31.10.2018 решти недоїмки з ЄСВ, сума якої відображена у спірній вимозі (4095,30 грн.), матеріали справи не містять.

VII. Висновок суду

Оскільки позивачем при припиненні діяльності у якості самозайнятої особи не було виконано вимог, які висуваються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 03.12.2014 за № 1553/26330, зокрема не подано заяву за формою №7-ЄСВ, суд дійшов висновку, що відповідач не мав підстав для зняття його з обліку, а відтак і для припинення нарахування йому зобов’язань як платнику ЄСВ.

Отже, наявність у відповідача підстав для виставлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ не була спростована позивачем.

Разом з цим, беручи до уваги, що сума недоїмки, зазначена у спірній вимозі, документально не підтверджується та спростовується відомостями з інтегрованої картки позивача на суму 4095,30 грн., у зазначеній частині спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. Частина судового збору у розмірі 424,57 грн., пропорційна до задоволеної частини вимог (4095,30 грн. або 60,24%), підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача (704,80х60,24). Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, які б підлягали розподілу, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-135637-53 в частині вимоги сплати недоїмки у розмірі 4095 (чотири тисячі дев’яносто п’ять) грн. 30 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 07301, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 57 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.