Вирок № 79519625, 31.01.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа №211/5475/17

Провадження № 1-кп/211/247/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ніколенко Д.М.,

секретарів Гулько А.С., Григір А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040230001813 від 07.10.2017 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Апостолове Дніпропетровської області, українки, громадянки України, яка не працює, не одружена, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9, проживала за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурорів - Бідного С.С., Пізняка В.І., Пустоваров О.Ю., Денисенка О.В., потерпілого - ОСОБА_2, захисника - Гузєва І.Г., обвинуваченої - ОСОБА_1, -

встановив:

07.10.2017, у денний час ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та знайомими ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, знаходились за місцем свого проживання - в приміщенні квартири АДРЕСА_1.

Близько 17:25 години на кухні вказаного помешкання під час спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на побутовому ґрунті виникла обопільна сварка, під час якої ОСОБА_1 висловилась на адресу ОСОБА_4 нецензурною лайкою. Образившись на висловлювання співмешканки, ОСОБА_4, з силою обхватив її руками за шию, та утримуючи в такий спосіб, почав вимагати від неї більше не ображати його.

В цей же час ОСОБА_5, який знаходився поряд, руками відсторонив ОСОБА_4 від ОСОБА_1, та побоюючись бійки між співмешканцями, став поміж ними, намагаючись не допустити їх наблизитись один до одного.

Однак не зважаючи на вжиті ОСОБА_5 заходи, ОСОБА_1 відчуваючи особисту неприязнь до ОСОБА_4, викликану його протиправною поведінкою, змогла наблизитись до останнього, та умисно завдала ОСОБА_4, який стояв звернутим до неї обличчям, не менше 5 ляпасів обома долонями по обличчю, спричинивши йому фізичного болю.

Намагаючись перешкодити розвитку конфлікту, ОСОБА_5 руками виштовхав ОСОБА_4 з приміщення кухні в загальний коридор квартири, та почав утримувати його руками, не надаючи можливості підійти до ОСОБА_1

В цей же час у ОСОБА_1, яка продовжувала відчувати особисту неприязнь до ОСОБА_4, раптово виник умисел на спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, за вказаних мотивів.

Діючи з цією злочинною метою ОСОБА_1 підійшла до мийки для посуду, встановленої в приміщенні цієї ж кухні, звідки взяла кухонний ніж, та таким чином підшукала собі знаряддя злочину.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 знаходячись на кухні квартири АДРЕСА_1, діючи з метою умисного спричинення ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів особистої неприязні до нього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, проявляючи агресію посилену станом образи на дії та поведінку співмешканця, утримуючи підшуканий нею ніж у лівій руці, підійшла до ОСОБА_4, якого продовжував утримувати ОСОБА_5 в коридорі даного помешкання, та приблизно о 17:30 годин 07.10.2017, умисно, зі значною силою, завдала ОСОБА_4, який стояв звернутий до неї обличчям, одного удару клинком даного кухонного ножа в ділянку правого стегна, не переслідуючи за мету спричинити йому смерть.

Отримавши ножове поранення в ногу, що супроводжувалося гострою крововтратою з місця ушкодження, потерпілий ОСОБА_4, присів на підлогу коридору квартири АДРЕСА_1, де від отриманих тілесних ушкоджень, в короткий проміжок часу, помер на місці злочину.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1679 від 26.10.2017 року, за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_4, яку констатовано бригадою швидкої медичної допомоги о 17.56 годин 07.10.2017, в приміщенні коридору квартири АДРЕСА_1, яка настала в результаті колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени, кровотечею з пошкоджень та розвитком гострої крововтрати.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнала частково, суду пояснила, що 07.10.2017 року вони зранку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 поїхали до місті допомогти батькам ОСОБА_4 з покупками. Того дня вона почувала себе недобре, тому на всі питання ОСОБА_4 просила залишити її в спокої. Десь об 11 вони повернулись додому та пізніше до квартири прийшов ОСОБА_7. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 сиділи в залі, спілкувались між собою та слухали пісні, вона була на кухні та іноді до них заходила. Потім вони почали над нею підшучувати, ОСОБА_4 ругався матом і це відбувалось часа два починаючи приблизно з 14:00 години. Вона запропонувала зібрати речі та поїхати, але ОСОБА_4 не давав цього зробити. Їхня розмова була різкою. Коли вона вийшла на вулицю, їй зателефонував її знайомий ОСОБА_10, вона йому пожалілась на поведінку ОСОБА_4, однак це почув ОСОБА_4 і розлютився. Вони піднялись до квартири, через деякий час прийшов ОСОБА_5, який почав її та ОСОБА_4 заспокоювати. Вона поралась по кухні в той час як ОСОБА_4 жалівся на неї ОСОБА_5, у зв'язку із чим знову почалась сварка. Вона вчергове сказала, що поїде до батьків в Апостолово, а ОСОБА_4 підійшов до неї, схватив за шию та почав переклоняти на підвіконня, «класти на лопатки». Коли ОСОБА_5 розбороняв їх, в цей час вона взяла перше, що потрапило під руки, та вдарила ОСОБА_4, таким чином намагаючись його відштовхнути від себе. Був одночасний замах ОСОБА_4 та удар ножем. ОСОБА_5 відштовхнув ОСОБА_4, а вже у дверному пройомі він схватився за ногу та почав казати, що йому боляче. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не бачили самого удару. ОСОБА_4 сів на тумбочку та почав втрачати свідомість, вона дістала простирадло та стала йому допомагати, давала води попити. ОСОБА_5 вийшов, бо йому було погано від вигляду крові. Хлопці викликали швидку. Вона залишилася з ОСОБА_4. Коли приїхала швидка, їй сказали, що ОСОБА_4 вже помер. Вона вийшла та стояла біля під'їзду. Вона не знає, як це трапилося, ніж був під рукою, вона того робити не хотіла. Потім приїхала поліція та її забрали. Також пояснила, що перед нанесенням удару вони з ОСОБА_4 були обличчям до обличчя, ОСОБА_5 був збоку. Ніж, який вона взяла чи-то з підвіконня, чи-то зі столу, був у неї в лівій руці, цією ж рукою вона і нанесла удар. Потім ОСОБА_6 забрав ніж з її рук та викинув у раковину. ОСОБА_4 знав, що вони з ОСОБА_10 зідзвонювались, навіть гроші брали у нього. Останнім часом вони часто сварилися, потерпілий її навіть бив, однак про це вона нікому не казала та до поліції не зверталась. Свої емоції ОСОБА_4 не стримував при ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Лише сусідка батьків ОСОБА_12 бачила сварки між ними та їй вона казала про побої. Того дня ОСОБА_4 три або чотири рази замахувався в її бік, вона зупиняла його, казала, що не треба, боялася, що ОСОБА_4 її вдарить. Вона відмовилася від слідчого експерименту під час досудового розслідування, бо психологічно їй було тяжко. Просила суворо не карати, оскільки вона лише захищалась та не мала наміру вбивати ОСОБА_4

Незважаючи на те, що обвинувачена свою вину у пред'явленому звинуваченні визнала частково, її вина у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, потерпілого, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, поясненнями експерта в їх сукупності, з урахуванням такого.

Відповідно до положень ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В силу ст. 24 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

За вимогами ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 349 КПК України обсяг доказів, та порядок їх дослідження вирішується з урахуванням думки учасників судового провадження.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 визнала вину частково, суд, з урахуванням позиції учасників кримінального провадження, визнав за необхідне окрім допиту обвинуваченої, також допитати потерпілого, свідків, експерта та дослідити письмові докази.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що його син ОСОБА_4 мешкав разом із ОСОБА_1. Спочатку в них все було добре, однак згодом почались побутові проблеми. ОСОБА_1 не хотіла працювати. Одного разу влаштувалась на роботу, а через п'ять днів звільнилась. Загалом відносини між ними були добрі, ОСОБА_4 кохав ОСОБА_1. 07 жовтня 2017 року ОСОБА_4 із ОСОБА_1 приїхали до них вранці скупитись, а потім поїхали. Вже ввечері матері зателефонували та повідомили, що сина зарізали. Вони відразу зібрались та поїхали на Вахрушева, були на місці десь через 20 хвилин, він зайшов у хату та все побачив. Обвинувачена казала, що вона не хотіла. Там ще були також ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_6. При ньому вилучали ніж. На запитання суду пояснив, що його син за характером був спокійний, ніколи в бійки не ліз. Відносини у них були, як у батька з сином. Вважає, що обвинуваченій повинно бути призначено покарання на розсуд суду, сина йому все рівно не повернути. Після показань обвинуваченої відносно насилля з боку потерпілого ОСОБА_4, зазначив, що навпаки, коли ОСОБА_1 із ОСОБА_4 до них в гості приїздили, то тільки у ОСОБА_4 були подряпані руки, а на ОСОБА_1 синців він жодного разу не бачив.

Крім показань потерпілого, вина обвинуваченої підтверджується показаннями свідків, які будучи безпосередньо допитаними, у судовому засіданні у відповідності до вимог положень § 3 Глави 28 КПК України, зокрема, з урахуванням положень ст. 352 КПК України, кожен окремо, підтвердили обставини, які підлягають встановленню відповідно до змісту ст. 91 КПК України, у тому числі й в частині дати, часу, місця та способу вчинення злочину.

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що ОСОБА_4 знав десь 8 років, останній був неконфліктною людиною, дуже спокійний. 07.10.2017 року приблизно о 16:00 годині він прийшов до ОСОБА_4, в той час ОСОБА_1 розмовляла по телефону із якимось ОСОБА_10. ОСОБА_4 накричав на ОСОБА_1 та сказав, що досить розмовляти. У відповідь на це ОСОБА_1 його «послала». ОСОБА_4 прижав ОСОБА_1 до підвіконня, взявши її рукою за шию. Він їх розборонив, став між ними та сказав, щоб припинили сваритися. Він став до ОСОБА_4 обличчям. Коли це сталося був у коридорі. Удару він не бачив. Пройшла приблизно хвилина після того, як він розборонив їх, вони наче заспокоїлись, та потім сталося вбивство. У якій руці був ніж у обвинуваченої він не бачив. Після удару ОСОБА_1 кричала: "що я наробила?". Діти все бачили, оскільки вони як раз вийшли в коридор, почувши возню. Далі приїхала поліції та швидка допомога, прийшли сусіди. Зазначив, що підстав обмовляти обвинувачену не має.

Неповнолітній свідок ОСОБА_6 в присутності законного представника ОСОБА_5 суду пояснив, що зранку 07 жовтня 2017 року він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 поїхав у місто допомагати ОСОБА_2 Потім десь о 9-10 годині ранку вони приїхали на квартиру до ОСОБА_4. Спочатку їх було троє, він, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і потім прийшов ОСОБА_7. У ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відбулася сварка. Сварка була довга, вони кричали один на одного. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виходили на вулицю часто та сварилися, ОСОБА_1 тоді розмовляла по телефону зі своїм знайомим ОСОБА_10, «типу бойфрендом». На вулиці він з ОСОБА_7 заспокоювали ОСОБА_4. Зазначив, що того дня вони з ОСОБА_1 шуткували, ОСОБА_4 також шуткував, однак ОСОБА_1 на це відповідала агресією. Шуткували приблизно п'ять хвилин. Вони її не принижували. Потім ОСОБА_4 зателефонував батькові і батько прийшов до них. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 продовжувати сваритися далі. Знаходячись в коридорі, він бачив як ОСОБА_4 на кухні схватив ОСОБА_1 за горло, тато розборонив їх, відштовхнувши ОСОБА_4 у коридор. Через лічені секунди, коли батько стояв в коридорі обличчям до ОСОБА_4, ОСОБА_1 підійшла до нього зі спини та наче зверху вниз «піднирнула» до ОСОБА_4. Потім він побачив у ОСОБА_1 ніж зі слідами крові, який вихопив та викинув у мийку. Самого удару не бачив. Він побіг до кімнати та дістав ковдру, щоб допомогти ОСОБА_4. На запитання суду пояснив, що ОСОБА_4 застосував до ОСОБА_1 фізичне насильство тільки тоді, коли взяв її за горло. Це відбувалося 2 секунди і не сильно. Після удару ножем, ОСОБА_1 стала та стояла, нічого не казала. Пояснив також, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були нормальні відносини, хоча він один раз був свідком конфлікту, в ході якого ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_1.

Неповнолітній свідок ОСОБА_7, будучи допитаним в присутності законного представника ОСОБА_17, суду пояснив, що всі події відбулися восени 2017 року, дату та день тижня він не пам'ятає. Він з другом ОСОБА_6 знаходилися в квартирі ОСОБА_4. Він там був майже весь день , приблизно о 16-17 годині він був у кімнаті, сидів на дивані. Через деякий час в зал забіг ОСОБА_6 та наказав викликати швидку допомогу, бо ОСОБА_4 пирнули ножем. Потім він спитав що трапилося і йому сказали, що ОСОБА_1 пирнула ножем ОСОБА_4. Ніж він не бачив. На словах сказали, що ніж викинули в раковину. Він викликав швидку допомогу та вийшов на вулицю. Коли він виходив, побачив ОСОБА_4 та біля нього був ОСОБА_5, між кухнею та дверним пройомом стояла ОСОБА_1. Він виходив дуже швидко, у нього була паніка. Усі інші були на кухні. ОСОБА_6 ходив то в кухню, то в кімнату. Потім ОСОБА_1 вийшла на вулицю, але нічого не говорила. Він усе пам'ятає фрагментами, так як був у паніці. Зазначив, що ОСОБА_5 прийшов за 1,5-2 години до злочину. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сварилися того дня цілий день, це була звичайна сварка. ОСОБА_5 почув сварку та піднявся до квартири. Вони почали скандалили гучніше, але він туди не встрявав. Іноді у них були бійки. До того випадку можливо за тиждень у них була велика сварка, але вони помирилися. ОСОБА_4 її не бив, він просто тримав та заспокоював. Усі їх сварки закінчувалися примиренням. На запитання суду пояснив, що потерпілого він знає десь 10 років. Конфлікти у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були часті. Потерпілий намагався заспокоювати ОСОБА_1 під час конфліктів.

В судовому засіданні свідок захисту - ОСОБА_10, допитаний в режимі відеоконференції, суду пояснив, що ОСОБА_1 це його колишня дівчина, однак він продовжує підтримувати із нею дружні стосунки, вони часто телефонували один одному. Коли він пішов у армію, у неї з'явився новий хлопець, ОСОБА_4. Зі слів ОСОБА_1 знає, що у неї з ОСОБА_4 були постійні сварки. ОСОБА_1 казала, що ОСОБА_4 її б'є та принижує, навіть фото синців надсилала. 07.10.2017 року він був у Львові, того дня він спілкувався по телефону з ОСОБА_1 разів 5-6 протягом дня та був свідком того, як ОСОБА_4 із друзями висловлювались відносно неї нецензурною лайкою, його друзі також ображали ОСОБА_1. Знає, що десь о 22:00 годині ОСОБА_1 «зарізала» ОСОБА_4 по необережності. ОСОБА_1 йому розповіла, що вона була в кухні, щось готувала, а ОСОБА_4 хотів її вдарити та наштовхнувся на ніж, який був у неї в руках. На запитання суду відповів, що про побиття ОСОБА_1 її батькам нічого не казав, фото синців не зберіг, нікуди про побиття взагалі не повідомляв. Вважає нормальним, що ОСОБА_1 часто йому телефонувала, навіть в присутності ОСОБА_4, оскільки у них були стосунки.

Стороною захисту також в ході судового слідства заявлялось клопотання про виклик та допит інших свідків, однак протокольною ухвалою від 01.08.2018 року в його задоволенні було відмовлено в тому числі з урахуванням тих пояснень, які надала суду обвинувачена.

Так, суд не вбачає підстав для визнання показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 недостовірними, оскільки вони є логічними та послідовними, узгоджуються між собою. Аналізуючи зміст показань вказаних свідків в частині обставин, які вони сприймали особисто, суд визнає їх належними, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також не вбачає підстав для визнання їх недостовірними та недопустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Оцінюючи показання свідка захисту ОСОБА_10 суд приходить до висновку, що вони не спростовують обставин вчинення злочину. Крім того, свідок є колишнім хлопцем обвинуваченої, а тому міг бути зацікавленим охарактеризувати ОСОБА_1 з позитивної сторони, а ОСОБА_4 - з негативної. Більш того, його показання щодо моменту нанесення удару та підшукання знаряддя для того протиречать навіть показанням самої обвинуваченої. Отже, суд приходить до висновку, що версія сторони захисту про те, що свідки обвинувачення фактично обмовляють ОСОБА_1, надаючи неповні показання щодо поведінки потерпілого ОСОБА_4, про їх взаємовідносини із ОСОБА_1, а також щодо місця вчинення злочину, не спростовується належними, допустимими та достатніми доказами.

Також винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується письмовими доказами, що були безпосередньо досліджені судом, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.10.2017 року, згідно якого 07.10.2017 року приблизно о 17.30 год. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1 під час сварки, що виникла на побутовому ґрунті зі своїм співмешканцем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, умисно завдала останньому одного удару кухонним ножем в ділянку правого стегна, не переслідуючи за мету спричинити йому смерть. В результаті отриманого тілесного ушкодження потерпілий ОСОБА_4 помер на місці злочину (Т. 1 а.с. 1);

- рапортом інспектора-чергового Довгинцівського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 08.10.2017 року, згідно якого 07.10.2017 року о 18.00 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 07.10.2017 року о 18.00 за адресою: АДРЕСА_1, зі слів заявника, жінка порізала чоловіка, після чого чоловік помер. Жінка знаходиться на місці. Швидка знаходиться на місці. Заявник ОСОБА_7 (Т. 1 а.с. 2);

- протоколом огляду місця події від 07.10.2017 року, складеним слідчим Довгинцівського ВП КВП ГУНП України в Дніпропетровській області, в присутності власника ОСОБА_2 за участю понятих та спеціаліста, з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто квартиру за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено 7 слідів папілярних ліній на 6 л/с з поверхні: чашки, банки, попільнички, холодильника, вхідних дверей, дверцят; 6 кухонних ножів, з яких два ножа знаходилися в мийці, 1 ніж на пральній машині, 3 ножі на приймачі (Т. 1 а.с.13-29);

- протоколом огляду трупа ОСОБА_4 від 07.10.2017 р. (Т. 1 а.с 31-35);

- лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 № 1679 від 10.10.2017 року, згідно якого ОСОБА_4 помер внаслідок гострої крововтрати, травми декількох кровоносних судин на рівні кульшового суглобу та стегна, колото-різаної рани правого стегна з ушкодженням стегнової вени та стегнової артерії (Т. 1 а.с. 36);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.11.2017 року, складений слідчим СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Чорновол В.В. за участю психолога, бабусі ОСОБА_16 та понятих, згідно якого малолітній свідок ОСОБА_6 показав та розказав, що 07.10.2017 р. бачив як в дверному пройомі між кухнею та коридором, коли ОСОБА_5 тримав ОСОБА_4, до нього підійшла ОСОБА_1, «нирнула», потім відійшла та у неї в руці був скривавлений ніж, який він вихопив та кинув у мийку та відеозаписом до нього, переглянутим в судовому засіданні (Т.1 а.с.83-84, 160 -диск);

- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 25.11.2017 року, згідно якого малолітній свідок ОСОБА_6 з присутності понятих впізнав ніж № 4, як ніж, яким ОСОБА_1 нанесла удар в стегно ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 85-87).

Захисником в судовому засіданні було подане письмове клопотання про визнання протоколу огляду місця події від 07.10.2017 року, складеного слідчим Довгинцівського ВП старшим лейтенантом поліції Журавльовим А.Ю., недопустимим доказом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчим суддею не було надано дозволу на проведення обшуку, огляду місця події.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного мирно володіти своїм майном.

Конституцією України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 2 ст. 30).

Відповідно до вимог ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Як виняток ч. 3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Згідно зі ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2013 року в справі «Бєлоусов проти України» нагадав, що будь-яке втручання згідно з пунктом 1 статті 8 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні пункту 2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться. Формулювання «згідно із законом» вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права. Головною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів. Високий суд дійшов висновку, що огляд працівниками міліції житла заявника не проводився згідно із законом, оскільки дозвіл на огляд отримано за обставин, в яких були відсутні процесуальні гарантії, що захищають його здатність висловлювати свою справжню думку.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 надавав згоду на проведення огляду житла, яким він володіє, із метою фіксації обставин вчинення злочину, він безпосередньо приймав участь у вказаній слідчій дії. Після проведення огляду місця події були складені відповідні протоколи від 07 жовтня 2017 року.

Наведені обставини не ставлять під сумнів добровільність такої згоди, оскільки були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали здатність ОСОБА_2 висловлювати свою справжню думку.

Виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч. 1 ст.233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, суд дійшов висновку, що огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.

Таким чином, протокол огляду місця події з фототаблицею до нього, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, складений відповідно до вимог статей 104, 105 КПК України.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.11.2018 №536/1048/16-к (Провадження № 51- 4088км18).

Крім того, з досліджених судом, у порядку §3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні висновків експертів судовим розглядом встановлено наступне.

Згідно висновку експерта № 1679 від 26.10.2017 року, складеного судово-медичним експертом ОСОБА_19, при експертизі трупа ОСОБА_4, 1999 року народження, виявлені синець правого ока, колото-різане поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени. Рана стегна виникла незадовго до настання смерті, морфологічна та мікроскопічна характеристика пошкоджених тканин, зазвичай відповідає невеликому проміжку часу, який вимірюється хвилинами (десятком хвилин) до настання смерті. Веретеноподібна форма рани стегна, відсутність дефекту тканини, рівні неосаднені краї, характер кінців рани, характер стінок раневого каналу, переважання його довжини над шириною рани, дані медико-криміналістичного дослідження свідчать про спричинення рани стегна гострим колюче-ріжучим предметом, таким предметом міг бути плоский клинковий предмет (ніж) у якого з одного боку гостре лезо та з іншого П-подібний обушок. Причому витягування клинка відбулось з одночасним поворотом його навколо повздовжньої осі. Між ушкодженням в області стегна та настанням смерті встановлений прямий причино-наслідковий зв'язок. Синець правого ока зважаючи на ступінь його загоєння виник за 5-8 діб до настання смерті (при звичайних умовах його розвитку) від ударної дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею. Конструктивні особливості травмуючого предмета не відобразилися, таким предметом могли бути кулак руки, взута нога та інші тупі тверді предмети з подібними властивостями. Синець до причини смерті відношення не має. Ушкодження у вигляді колото-різаної рани правого стегна носить ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Ушкодження у вигляді синця правого ока у живих осіб за ознакою незначних скороминучих явищ відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня. Смерть ОСОБА_4 настала від колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени, кровотечею з пошкоджень та розвитком гострої крововтрати, що і виявилося безпосередньою причиною його смерті. Висновок підтверджується характером прижиттєвого пошкодження, даними медико-криміналістичного дослідження, характерними морфологічними та гістологічними змінами зі сторони внутрішніх органів. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий спирти. (Т. 1 а.с. 89-91)

Відповідно до висновку експерта № 1709 від 17.10.2017 року, у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, будь-яких об'єктивних ознак тілесних ушкоджень при огляді не виявлено. (Т. 1 а.с. 93-94)

Висновком експерта № 203 від 10.10.2017 року, встановлено, що кров ОСОБА_1 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. (Т. 1 а.с.99-100)

Згідно висновку експерта № 30/4.6/2807 від 31.10.2017 року, п'ять слідів пальців рук, вилучені 07.10.2017 року при огляді квартири АДРЕСА_1, для ідентифікації за ними особи (осіб) придатні. Три сліди пальців рук розмірами 9*15 мм, 12*19 мм та 15*23 мм, залишені відповідно безіменним пальцем лівої руки та вказівним і середнім пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Два сліди пальців рук розмірами 16*22 мм і 10*20 мм, залишені не особою, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а іншою особою. (Т. 1 а.с. 104-120)

Як вбачається з висновку експерта № 215 від 31.10.2017 року, згідно акту судово-медичного дослідження № 337 відділення судово-медичної лабораторії Криворізького міжрайонного відділу від 10.10.2017 року при судово-медичному імунологічному дослідженні зразка крові трупа ОСОБА_4 (висновок експерта № 1679 від 09.10.2017 року) встановлена група крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Кров ОСОБА_1 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. На жіночих джинсових штанях синього кольору, вилучених у ОСОБА_1 (об. №№ 1-4) встановлена наявність крові. Кров на штанях (об. №№ 1-4) належить людині, при серологічному дослідженні в об. №№ 1-4 виявлений антиген Н. Виявлена властивість може належати особі (особам) групи крові 0 з антигеном Н з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, що не виключає можливості походження крові як від потерпілого ОСОБА_4 так і від підозрюваної ОСОБА_1, оскільки кров їх обох належить саме до вказаної групи. (Т. 1 а.с.124-129, 169)

Відповідно до висновку експерта № 80-МК від 14.11.2017 року заподіяння рани на клапті шкіри з раною правого стегна, вилученого з трупа ОСОБА_4, 1999 року народження, можливо клинками представлених на експертизу ножів № 1, № 2, № 5 та № 6, або будь-яких інших, що мають аналогічні властивості. Нанесення вказаного ушкодження клинками ножів № 3 та № 4 є малоймовірним. (Т.1 а.с. 133-141)

Висновком експерта № 1402 від 20.11.2017 року встановлено, що при цитологічному дослідженні крові, знайденої на джинсових штанях ОСОБА_1 в об'єктах №№ 2, 3 в ядрах лейкоцитів виявлений У-хроматин, що вказує на належність даної крові особі (особам) чоловічої генетичної статі. Встановити статеву належність крові в об'єктах №№ 1,4 на вищевказаних штанях не виявляється можливим, через непридатність для дослідження форменних елементів крові. (Т. 1 а.с.145-146)

Згідно висновку експерта № 1679/1 від 17.11.2017 року з урахуванням ступеня вираженості трупних явищ досліджених на місці огляду та в морзі, з урахуванням динаміки розвитку трупних явищ, враховуючи умови перебування трупа, пору року, зважаючи на незначне трупне охолодження можливо сказати, що смерть ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, настала приблизно о 18.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_6 з коливанням часу + - 1 година в ту або іншу сторону. Смерть його настала від колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени, кровотечею з пошкоджень та розвитком гострої крововтрати що і з'явилося безпосередньою причиною його смерті. Висновок підтверджується характером прижиттєвого пошкодження, даними медико-криміналістичного дослідження, характерними морфологічними та гістологічними змінами зі сторони внутрішніх органів. Рана стегна виникла незадовго до настання смерті, морфологічна та мікроскопічна характеристика пошкоджених тканин, зазвичай відповідає невеликому проміжку часу який вимірюється хвилинами (десятком хвилин) до настання смерті. Синець правого ока при звичайних умовах розвитку виник за 5-8 діб до настання смерті на що вказує ступінь його загоєння. Характер травми не виключає можливість активних дій на протязі незначного проміжку часу, коли наростали явища крововтрати. Від рани правого стегна, яка розташована на 90 см вище підошвеної поверхні стоп, по середній лінії стегна відходить раневий канал у напрямку зправа-наліво, зпереду-назад, зверху-донизу, довжиною 12,5 см. По ходу раневого каналу повністю пересічені стегнова артерія та стегнова вена, раневий канал закінчується у дермі внутрішньобічної поверхні правого стегна. (Т. 1 а.с. 149-151)

Згідно з висновком експерта № 1679/2 від 17.08.2018 року додаткової судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_4, 1999 року народження, потерпілий ОСОБА_4 був звернутий травмованою ділянкою тіла до травмуючого предмету. Ушкодження у вигляді колото-різаного поранення правого стегна виникло від поступової колюче-ріжучої дії плоского клинкового предмета, що володіє колюче-ріжучими властивостями, у напрямку зправа-наліво, зпереду-назад, зверху-донизу, а витягування клинка відбулось з одночасним поворотом його навколо повздовжньої осі. Свідчення свідка ОСОБА_6 не протиречать судово-медичним даним, що до травмування потерпілого предметом, що володів колюче-ріжучими властивостями. Свідчення свідка не протиречать судово-медичним даним щодо механізму травмування потерпілого предметом, що володів колюче-ріжучити властивостями. (Т. 3 а.с. 137-139)

Вищенаведені висновки експертиз здобуті у спосіб, передбачений КПК України, є належними та допустимими доказами, належним чином аргументовані, та не викликають сумнівів в їх достовірності, правильності та повноти, підстав для визнання їх неналежними та недопустимими доказами не вбачається.

Допитаний за клопотанням сторони захисту експерт ОСОБА_20 в суді підтвердив свій висновок, та відповів на всі поставлені стороною захисту питання. Так експерт пояснив, що на трупі ОСОБА_4 було виявлено колото-різане поранення правого стегна з ушкодженням вени та артерії. Ушкодження нанесено при поступовій дії колюче-ріжучого предмету, в напрямку зправа-наліво, зпереду-назад, зверху-донизу. Покази свідка ОСОБА_6 з медичної точки зору він не досліджував. Зазначив, що при проведенні експертизи йому вистачало вихідних даних для відповіді на поставлені запитання. На запитання суду пояснив, що напрямок та причина смерті жодним чином не залежать від слідчих експериментів. Зазначив, що предмет проникав зправа-наліво відносно потерпілого. Локалізація, напрямок, причина смерті вже встановлена.

Суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_1 злочину, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що її винуватість повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Встановлюючи спосіб вчинення ОСОБА_1, злочину суд бере до уваги дані слідчого експерименту, де свідок ОСОБА_6 підтверджував факт спричинення саме ОСОБА_1 тілесного ушкодження ОСОБА_4 за допомогою ножа, а також висновки проведених по справі судово-медичних експертиз.

Аналіз наведених в сукупності доказів, приводить суд до висновку про те, що 07.10.2017 року приблизно о 17:30 годині обвинувачена ОСОБА_1, знаходячись в коридорі квартири АДРЕСА_1, умисно, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_4, перебуваючи в стані образи на дії та поведінку останнього, з метою заподіяння тілесних ушкоджень завдала ОСОБА_4, який стояв звернутий до неї обличчям, одного удару клинком кухонного ножа, який тримала в руці, в ділянку правого стегна, внаслідок чого через незначний проміжок часу останній помер.

При цьому сама обвинувачена не заперечувала факту свого перебування за адресою: АДРЕСА_1 в зазначений в обвинувальному акті час.

Також, враховуючи дані експертизи № 1679 від 26.10.2017 та додаткової судово-медичної експертизи №1679/2 від 17.08.2018 р., суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1, здійснюючи протиправні дії по відношенню до ОСОБА_4, шляхом нанесення йому ножем колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени, усвідомлювала суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачала, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілому і бажала настання такої шкоди, а саме тяжких тілесних ушкоджень.

Що стосується іншого наслідку - смерті потерпілого, то обвинувачена, спричиняючи потерпілому поранення гострим колюче-ріжучим предметом, передбачала можливість настання суспільно - небезпечних наслідків своїх дій - смерті ОСОБА_4, але легковажно розраховувала на їх відвернення. Між зазначеними вище діями ОСОБА_1 і настанням смерті потерпілого є причинно-наслідковий зв'язок.При цьому причиною смерті потерпілого ОСОБА_4 стала гостра крововтрата внаслідок кровотечі з колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени.

Мотивом злочину є виниклі неприязні відносини між обвинуваченою та потерпілим, а приводом для заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень стала побутова сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, факт якої підтвердили своїми показаннями свідки як обвинувачення, так і захисту.

Суд, критично оцінює показання обвинуваченої ОСОБА_1 дані нею в суді, яка в обґрунтування своєї процесуальної позиції зазначила, що не мала наміру спричиняти ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, а просто захищалась від його агресивних дій. Обвинувачена наполягала при допиті, що саме ОСОБА_4, перебуваючи в кухні, замахувався, щоб її вдарити, йшов на неї, а вона, знаючи його спроможність вдарити, оскільки таке вже траплялось і не раз, схопила перше, що під руку потрапило, та намагалась захистити себе, вдаривши знайденим предметом, який виявився ножем, потерпілого. Після удару ОСОБА_4 відійшов та лише в коридорі зойкнув, сказав, що йому боляче та вона побачила кров.

Однак, як слідує з показань свідка ОСОБА_5, дійсно в кухні між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбувся конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_1 та після того, як вона його «послала», схопив ОСОБА_1 рукою за шию. Свідок їх розборонив, вставши між ними, спочатку обличчям до ОСОБА_1, а потім до ОСОБА_4. Після цього ОСОБА_4 почав виходити до коридору і свідок вважав, що конфлікт вичерпано. Але в коридорі, як вказав свідок, сталося вбивство.

Про те, що нанесення тілесного ушкодження сталось саме в коридорі, а не в кухні, як вказує обвинувачена, зазначив і неповнолітній свідок ОСОБА_6, який був очевидцем подій та крім того, вказаний свідок підтвердив той факт, що ОСОБА_4 дійсно протягом нетривалого часу тримав обвинувачену ОСОБА_1 за шию, однак, як він зазначив «несильно».

Також, відповідно до даних, що містяться у фототаблиці до протоколу огляду місця події від 07.10.2017 р., кров від трупу потерпілого ОСОБА_4 знаходилась виключно в коридорі.

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_4 відносно неї вчиняв як фізичне так і психологічне насилля, такі факти частково знайшли своє підтвердження під час судового слідства. Так, неповнолітній свідок ОСОБА_7 пояснював, що один раз бачив як ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_1. До показань свідка ОСОБА_10 суд відноситься критично, оскільки відповідаючи на запитання суду він не зміг пояснити, чому, знаючи про систематичні побиття своєї колишньої дівчини, нікому про це не повідомив, а фото із надісланими йому синцями - не зберіг. Більш того, як пояснювала сама ОСОБА_1, вона взагалі нікому не розповідала про те, що ОСОБА_4 її б'є. Також вона пояснювала, що в конфліктах, які виникали між нею та ОСОБА_4, приймала активну участь та не відмовчувалась, фактично провокуючи їх посилення. Суд, крім того, вважає, що розмови із колишнім хлопцем весь день по телефону також неабияк провокували потерпілого ОСОБА_4 на конфлікт, однак активних дій, з огляду на висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , останній не застосовував.

Так, питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 ч. 3 Конституції України).

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Так, позиція захисту щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.118 КК України (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони), на думку суду, неспроможна з правової точки зору, оскільки небезпеки для життя з боку потерпілого для обвинуваченої не було встановлено при дослідженні всіх доказів по справі, тілесні ушкодження на її тілі виявлені не були і це підтверджено відповідним висновком судово-медичної експертизи.

Крім того, характер вчиненої дії відносно потерпілого, а саме нанесення одного чіткого удару ножем в праве стегно, який потягнув за собою тяжкі наслідки у виді смерті потерпілого (причина смерті має чіткий причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченої та наслідками цих дій відповідно висновкам судово-медичної експертизи), свідчить про усвідомлення та бажання спричинити шкоду здоров'ю потерпілого. Послідовне дослідження в судовому засіданні судом всіх подій того дня, підтверджує цей висновок.

Таким чином, незважаючи на виниклу між потерпілим і обвинуваченою сварку, дії ОСОБА_1 не носили за своїми об'єктивними ознаками суцільно захисний характер, напроти її дії, які виразились в нанесенні одного удару ножем в праве стегно потерпілого, від якого він не встиг захиститися, свідчать про направленість умислу обвинуваченої саме на спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому та категорично не можуть свідчити про вчинення дій при перевищенні меж необхідної оборони. Також судом встановлено, що на момент нанесення удару сварка припинилась та потерпілий уходив з кімнати, де в той час перебувала обвинувачена, що також свідчить про відсутність якихось значущих дій потерпілого стосовно нападіння на обвинувачену, які вона покладає в основу мотивації своїх дій.

З досліджених судом доказів є очевидним, що дійсно у обвинуваченою та потерпілого виникла та існувала конфліктна ситуація, в ході якої обвинувачена, об'єктивно не перебуваючи у стані необхідної оборони умисно, діючи на ґрунті особистих неприязних відносин заподіяла потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином суд розцінює вищевказані показання обвинуваченої як намагання пом'якшити свою відповідальність за скоєний злочин.

При вирішенні питання про спрямованість умислу обвинуваченої, суд враховує усі обставини вчинення злочину, зокрема події, що передували злочину, данні в динаміці про дії винної і потерпілого, як безпосередньо до злочину, так і під час та після його вчинення, причини припинення діяння.

Суд вважає, що нанесення обвинуваченою потерпілому удару ножем, що не заперечувалось обвинуваченою у судовому засіданні, вказує на те, що ОСОБА_1 повинна була усвідомлювати суспільно-небезпечний характер своїх дій. При цьому суд враховує спрямованість, механізм заподіяння тілесного ушкодження, а також те, що удар наносився з достатньою силою, оскільки згідно висновку експерта №1679 раневий канал становить 12,5 см, а лезо ножа, яким був нанесений удар - 13,4 см.

Таким чином, встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, а саме умисного спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, завдавши удар, з прикладанням значної сили, в стегно потерпілого, що призвело до смерті останнього.

Виходячи із фактичних обставин кримінального провадження суд вважає, що в діях потерпілого суспільно небезпечного посягання не було, оскільки дії ОСОБА_4 не становили загрози для життя чи здоров'я ОСОБА_1, при цьому визначальним у поведінці ОСОБА_1 було не відвернення нападу чи захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому. Врахувавши всі обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винної і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, суд дійшов обґрунтованого висновку про направленість умислу ОСОБА_1 саме на спричинення ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень та кваліфікує її дії за ч.2 ст.121 КК України за ознаками: умисного, тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання суд керується вимогами ст.ст.50, 65 КК України та роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 р. та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, особу винної, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 скоїла злочин, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

За місцем проживання обвинувачена ОСОБА_1 характеризується позитивно, раніше не судима, під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебувала та не перебуває.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлені.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченій, враховуючи дані про її особу, ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, фактичних обставин та його наслідків, позиції потерпілого, який просив призначити покарання на розсуд суду, суд вважає, що покарання обвинуваченій повинно бути призначено у виді позбавлення волі в межах санкції статті 121 частини 2 КК України, та буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не вбачає, оскільки не встановлена наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступіть тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину.

На стадії досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10.10.2017 року відносно обвинуваченої було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06.12.2017 року, дію якого суд неодноразово продовжував та вважає за необхідне не змінювати до набрання вироком законної сили.

Судові витрати стягнути з обвинуваченої в повному обсязі.

Цивільний позов в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 368-370, 373, 374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити їй покарання у вигляді 7 (семи) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

До набрання вироку законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити, строк покарання рахувати з моменту її затримання, а саме з 07.10.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати пов'язані з проведенням судово-трасологічної експертизи від 31.10.2017 року №30/4.6/2807 в розмірі 1581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 92 коп.

Речові докази: шість ножів, сім слідів папілярних ліній, які скопійовані на липкі стрічки, зрізи нігтьових пластин трупа ОСОБА_4, дактилокарту трупа ОСОБА_4, змиви з обох долонь - мікрооб'єкти з долонь трупу, джинсові штани ОСОБА_1, жилет чорного кольору, светр чорного кольору, футболку червоного кольору, джинсові штани синього кольору, труси сірого кольору, в яких був одягнений ОСОБА_4 - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченій.

Суддя Д. М. Ніколенко