Рішення № 79519661, 28.01.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3347/18

Провадження № 2/211/219/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 січня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н. О

при секретарі Зоріній С.М.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» (далі - ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, який обґрунтовувало тим, що з 01.01.2015 року ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» є управителем будинків, споруд та прибудинкової території у Металургійному районі м. Кривого Рогу. Починаючи з 01.09.2015 року та по 01.07.2018 року позивач надавав відповідачеві за адресою: 50000, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 14/8 власником вказаного житлового приміщення є відповідач, житлово-комунальні послуги на суму 9593,07 грн. Вказана сума відповідачем не сплачена, тому позивач змушений звернутися до суду. Крім того, згідно вимого ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний також сплатити інфляційні втрати станом на 01.07.2018 року в розмірі 1874,86 грн. та суму трьох процентів річних 486,13 грн. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10.05.2017 року був скасований судовий наказ виданий за заявою ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача. На підставі вищевикладеного, позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 9593,07 грн., інфляційні витрати 1874,86 грн., 3% річних - 486,13 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримувала, просила задовольнити їх.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, не визнала позовні вимоги, так як договір на який посилається позивач укладений 27.12.2013 року діє 1 рік, тобто до 28.12.2014 року, може бути пролонгований зі згоди сторін, згоди на продовження дії договору не надано, а тому договір припинений 28.12.2014 року, після цієї дати позивач позбавляється права вимагати у відповідача сплати повної суми коштів через відсутність прав та обов’язків. Більше того позивач вказує, що надавав послуги відповідачеві та за надані послуги відповідач має заборгованість 9593,07 грн., але які саме послуги надавалися відповідачеві позивач не уточнює. Позивачем також не надано належних доказів розрахунків заборгованості, інфляційних витрат та 3% річних.

Вивчивши письмові докази в справі, вислухавши сторони, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття1, частина друга статті3, стаття19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Судом встановлено, що 27.12.2013 року між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради та позивачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» був укладений договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд по житловим будинкам Дзержинського району. (а. с. 9). В розділі 4 даного договору вказано, що він діє з моменту підписання протягом 1 року. Договір може бути пролонгований на той самий термін зі згоди сторін. (а. с. 9-11).

Згідно довідки розрахунку заборгованості від 16.07.2018 року ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» виданої на ОСОБА_4 за адресою 50000, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 14/8, заборгованість за комунальні послуги становить 9593,07 грн. за період з 01.09.2015 року по 01.07.2018 року. Інфляційні збитки становлять 1874,86 грн. та 3% річних становить 486,13 грн. (а. с. 6-7, 8).

З матеріалів справи суд не вбачає, доказів згоди сторін на пролонгування договору, а отже він діяв з моменту підписання 27.12.2013 року до 28.12.2014 року. З моменту припинення дії договору 28.12.2014 року позивач не має права вимагати у відповідача сплати коштів через відсутність прав та обов’язків.

Доказів за які саме послуги нараховані заявлені в позові суми заборгованості , та чому саме такі суми суду не надано.

Будь-яких інших доказів в обгрунтування позову позивачем не надано.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонам спір виник з приводу наявності правових підстав для покладення на ОСОБА_4 обов'язку з відшкодування розміру виниклої заборгованості з житлово-комунальні послуги, які надаються до приміщення за адресою 50000, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 14/8, інфляційних витрат за період затримки виконання зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а їх виконавцем - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах кореспондує обов'язок виконавця забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів (ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

У відповідності до п.5 ч.1 ст. 20 вказаного Закону споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема: звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, частина 4 ст. 60 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, вказує на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивач належними та допустимими доказами мав, перш за все, довести факт належності відповідачу на праві власності чи на праві користування приміщення за адресою 50000, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 14/8 та споживання ОСОБА_4 житлово-комунальних послуги, які надаються позивачем до цього приміщення, і лише після цього вимагати належного виконання ОСОБА_4 зобов'язань з оплати отриманих ним житлово-комунальних послуг.

Жодних належних та допустимих доказів належності ОСОБА_4 на праві власності або праві користування приміщення за адресою 50000, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 14/8 позивачем не надано. Тим більше, що ОСОБА_4 зареєстрований за іншою адресою, а саме м. Кривий Ріг, вул. Пуріна, 60.

Довідка розрахунків заборгованості ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» не є реєстратором прав власності на нерухоме майно та наявні у ній відомості щодо власника певної квартири не можна вважати належним доказом у справі.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено того факту, що відповідач ОСОБА_4 є власником примішення за адресою 50000, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 14/8 та споживачем послуг які надає позивач, а тому між сторонами немає взаємних прав та обов'язків.

Питання про судові витрати вирішено відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 151,156 Житлового Кодексу України, ст. ст. 322, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс КР" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду сторони можуть отримати не пізніше десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя: ОСОБА_5