Ухвала суду № 79513447, 10.01.2019, Деснянський районний суд міста Києва

2-сз/754/1/19

Справа № 754/11687/17

У Х В А Л А

іменем України

10 січня 2019 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про повернення судового збору, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з заявою про повернення сплаченого судового збору в розмірі 1 600 грн., по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

06.09.2018 р. Деснянським районним судом м. Києва закрито провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Поміж іншого вбачається, що ухвалою суду від 06.09.2018 р. встановлено зловживання стороною позивача своїми процесуальними правами та обов'язками, яке призвело до затягування розгляду справи. Вказана ухвала суду не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

Вбачається, що справа псправа перебуває в провадженні суду з 11.09.2017 р. Станом на день відкриття провадження по справі інформація щодо смерті відповідача була наявна в матеріалах справи.

23.04.2018 р. в судовому засіданні представник позивача був повідомлений про вказаний вище факт, при цьому жодних клопотань, уточнень позовних вимог стороною позивача не подавалось.

Вказане призвело до тяганини розгляду справи та порушення процесуальних строків.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Вбачається, що сторона позивача неналежним чином користується своїми права та не виконує своїх процесуальних обов'язків.

Зокрема, не подання стороною позивача протягом неодноразових судових засідань жодних заяв, клопотань та доказів враховуючи смерть відповідача, суд розцінює як зловживання останнім своїми процесуальними правами та обов'язками.

Суд, в порядку ч. 7 ст. 81 ЦПК України, враховуючи наявність підстав вважати поведінку представника позивача у здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків, недобросовісною, самостійно витребував з нотаріальної контори докази щодо кола спадкоємців відповідача.

При цьому, сторона позивача не використала своє право на ознайомлення з спадковою справою, а подавала клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, однак доказів вказаного суду не надано як до поданої заяви так і в наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні 03.08.2018 р. стороною позивача повторно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Станом на 06.09.2018 р. до суду від позивача не надійшло жодних доказів на підтвердження позовних вимог, останнім не здійснено процесуальних дій з метою розгляду вказаної справи, що свідчить про умисну доказову пасивність сторони позивача, бездіяльність останнього в виконанні своїх процесуальних обов'язків, передбачених, зокрема, п. 2, 4, 5,6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, яка призвела до тяганини розгляду справи, порушення процесуальних строків, та порушення основних засад цивільного судочинства.

У відповідності до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про повернення судового збору та покладає судові витрати на сторону позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. 7 Закону України „Про судовий збір", ст. 141 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про повернення судового збору - відмовити.

Покласти на Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів, з дня складання її повного тексту.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст ухвали суду складено 10.01.2019 р.

Суддя О.Б. Саламон