Рішення № 79493353, 16.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2019 року Справа № 808/2737/13-а СН/808/28/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сонгулії О.В.,

представників позивача: Фуклєвої А.В., Пшеничко І.М.,

представників відповідача: Тоцької Г.В., Кравченко М.С., Гапонової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе,буд.15, код ЄДРПОУ 00194122)

до: Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11-Г, код ЄДРПОУ 39440996)

про: скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - позивач, ПАТ "ЗАлК") звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2013 у справі № 808/2737/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 14.09.2012 №0000430026, №0000450026, №0000440026, №0000460026.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволена частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 у справі №808/2737/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 21.12.2017.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2017 справу передано на розгляд головуючому судді Садовому І.В.

Ухвалою суду від 26.12.2017 справу №808/338/17 прийнято до провадження, привласнено справі №808/2737/13-а (провадження №СН/808/28/17), та в процесі підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання по справі на 17.01.2018.

У підготовчому засіданні оголошувались перерви до 12.02.2018 та до 15.02.2018.

Ухвалою суду від 15.02.2018 у справі №808/2737/13-а (провадження №СН/808/28/17) призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та провадження у справі зупинено до закінчення судово-економічної експертизи та надходження її висновку до Запорізького окружного адміністративного суду.

23.10.2018 на адресу суду з експертної установи надійшла адміністративна справа №808/2737/13-а (провадження №СН/808/28/17) без виконання судово-економічної експертизи, у зв'язку із нездійсненням оплати позивачем вартості робіт по виконанню експертизи.

Ухвалою суду від 13.11.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 13.11.2018 за клопотанням представників сторін продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів до 21.12.2018 та розгляд справи призначено на 04.12.2018.

Ухвалою суду від 04.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення справи №808/2737/13-а (провадження №СН/808/28/17) до розгляду колегією у складі трьох суддів, закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 19.12.2018.

В судовому засіданні 19.12.2018 за клопотанням позивача, проти якого не заперечив відповідач, у зв'язку із прийняттям рішення про перейменування підприємства, а також внесення змін до статуту (затвердженого протоколом зборів акціонерів від 01.11.2018) замінено позивача у справі Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на його правонаступника - Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" та оголошено перерву до 15.01.2019.

В судовому засіданні була оголошена перерва до 16.01.2019.

У судовому засіданні 16.01.2019, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст.229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві від 07.03.2013, відповіді на відзив від 17.01.2018, нормативному обґрунтуванні від 04.12.2018, від 18.12.2018 та від 16.01.2019. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представники, зокрема зазначили, що підприємство за період, що перевірявся, здійснювало господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, при цьому безпосередня участь підприємства в організації такої діяльності була регулярною, постійною і істотною. Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює жодних додаткових вимог щодо формування податкового кредиту з ПДВ, ніж зазначені в п.7.4.1 та 7.2.6 ст.7 цього закону. Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) не встановлює жодних додаткових вимог щодо формування податкового кредиту з ПДВ, ніж зазначені в п.198.3 ст.198 цього Кодексу. Порядок формування податкового кредиту звітного періоду з ПДВ не має зв`язку з фінансовим результатом звітного періоду. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс не визначають, що дохід повинен бути отриманий у періоді здійснення витрат, пов'язаних з отриманням такого доходу, а також, що загальний розмір отриманого доходу має перевищувати загальний розмір витрат. Процес придбання товарів, робіт, послуг для виробництва та продажу готової продукції є підтвердженням факту ведення господарської діяльності. В Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" згадується тільки поняття "об'єкт оподаткування" - прибуток, визначений шляхом зменшення сум скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань. У п.134.1.1. ст.134 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є прибуток з джерелом його виникнення в Україні та за її межами, що визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, розрахованих згідно ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного періоду, визначених відповідно ст.138-143 цього Кодексу, з врахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу. Тобто термін "фінансовий результат" в податковому обліку для цієї ситуації не застосовується.

Згідно пояснень представників позивача, перевищення собівартості продукції ПАТ "ЗАлК" над ціною її реалізації пов`язано виключно з діючими економічними та ринковими факторами. Вартість продукції підприємства напряму залежить від котирувань Лондонської Біржі Металів на алюміній, а отже ціна реалізації продукції підприємства відповідає рівню звичайних цін. Контролюючі органи не мають права вимагати від підприємства встановлення ціни реалізації продукції, на товари, ціни на які не регулюються державою. Висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1,7.4.3, 7.4.4, 7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4а ст.200 ПК України та про заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 25988185 грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 20662574 грн., завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 359152 грн., завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718 грн. вважає такими, що є безпідставними та незаконними. Виходячи з цього позивач просить позов задовольнити, спірні податкові повідомлення-рішення скасувати.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у запереченні на адміністративний позов від 25.06.2013, відзиві на адміністративний позов від 11.01.2018, письмових поясненнях від 26.11.2018 та додаткових поясненнях від 06.12.2018. В обґрунтування заперечень послались на те, що фахівцями СДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ "ЗАлК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої було встановлено, що ПАТ "ЗАлК" в порушення пп.7.4.1,7.4.3, 7.4.4, 7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138 , п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4а ст.200 ПК України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на загальну суму 25988185 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на загальну суму 20662574 грн., завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 359152грн., завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718 грн.

Представники відповідача зазначили, що позивачем завищено суму валових витрат на суму витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності підприємства, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в періоді, що перевірявся. За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (тобто збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. Таким чином, діяльність ПАТ "ЗАлК" починаючи з 2008 року не може вважатися господарською діяльністю в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та для цілей оподаткування. Відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) до собівартості готової продукції, реалізованої за цінами нижчими за її собівартість, та включено до валових витрат, що через зменшення суми валового доходу вплинули на отримання підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Крім того, перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларації "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)", тобто завищено саме матеріальні витрати у складі собівартості готової продукції, по яким і було здійснено донарахування контролюючим органом. При цьому, всі операції з продажу продукції ПАТ "ЗАлК" із негативним фінансовим результатом, тобто операції з продажу продукції в складі собівартості якої неправомірно завищено матеріальні витрати.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що податковим органом цілком правомірно було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, результати якої оформлено актом №329/26-0/00194122 від 14.08.2012.

У зв'язку із надходженням від платника податків заперечень від 20.08.2012 №011-659 до акту перевірки №290/26-0/00194122 від 14.08.2012, в яких вимагався перегляд результатів перевірки, була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "ЗАлК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами проведеної перевірки складено акт №329/26-1/00194122 від 04.09.2012, яким встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.4, п.7.4., пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР, пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4а ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 25988185 грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 20662574 грн.; завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 359152 грн., завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718 грн. (а.с. 106-193 т.1).

Акт перевірки підписано позивачем із запереченнями (а.с. 194-213- т.1).

На підставі акту перевірки №329/26-1/00194122 від 04.09.2012 відповідачем 14.09.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000430026, відповідно до змісту якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34256271,25 грн. (у тому числі за основним платежем 25988185 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8268086,25 грн.) (а.с. 214 т.1),

№0000450026, відповідно до змісту якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі суми завищення бюджетного відшкодування 20662574 грн. (у тому числі невідшкодовано на момент перевірки 20662574 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1079146,50 грн. (а.с. 216 т.1),

№0000440026, відповідно до змісту якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 359152 грн. (у том числі сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість 359152 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0 грн. (а.с. 219 т.1),

№0000460026, відповідно до змісту якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718 грн. (а.с. 221 т.1).

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені у адміністративному порядку, однак скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. (а.с. 223-252 т.1, а.с. 1-70 т.2)

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 14.09.2012, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до матеріалів справи, позивач в перевіряємий період здійснював господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, при цьому безпосередня участь підприємства в організації такої діяльності була регулярною, постійною і істотною.

Позивач здійснював реалізацію продукції власного виробництва по ціні, нижче її собівартості. Ціна (вартість) товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість, віднесена на валові витрати згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, який зазначає, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Суд вважає, що позивач, згідно з п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198 ПК України правомірно визначав податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою саме їх (товарів, послуг), а не їх вартості, використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Крім того, суд приймає до уваги те, що можливість подальшого коригування податку на додану вартість, валових (податкових) витрат у таких випадках жодним чином не випливає з норм Закону України "Про податок на додану вартість", Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", ПК України та жодним іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в акті перевірки зазначає, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. На думку відповідача, позивач намагався покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче її собівартості за рахунок бюджетного відшкодування.

Однак, у відповідності до п.4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

У відповідності до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених у відповідності з ст.39 Кодексу, з врахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку).

Згідно зі ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. На продукцію виробництва ПАТ "ЗАлК" держава не встановлює ціни, а отже при продажу своєї продукції позивач самостійно встановлює ціну продажу, тим самим визначаючи договірну вартість продукції, що реалізується.

Згідно з п.1.18. Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У відповідності з п.1.20.1 ст.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У відповідності з п.39.1 ст.39 ПК України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) дорівнює договірній ціні, якщо інше не встановлено Кодексом та не доведено зворотнє, у тому числі у результаті неможливості визначення звичайної ціни з використанням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статі.

Згідно п.14.1.71 ПК України "звичайна ціна" - ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору, коли інше не встановлено чинним Кодексом. Коли не доведено протилежне, враховується, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Згідно п.8 Перехідних положень підрозділу 10 Податкового кодексу до 01.01.2013 застосовується пункт 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Приймаючи рішення по суті заявлених вимог суд зважує на те, що відповідачем за результатами податкової перевірки не визначений рівень звичайних цін на вироблювані позивачем товари, що реалізуються, відповідно не встановлений факт продажу позивачем товарів нижче за "звичайну ціну".

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання відповідача на продаж продукції за ціною нижче собівартості є помилковим, оскільки ані Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України не містять вимог щодо порівняння в цілях оподаткування ціни продажу та собівартості. В податковому законодавстві України є лише посилання на звичайні ціни, але вказаний термін не є тотожним терміну "собівартість продукції".

Крім того, встановлення фактів порушення податкового законодавства та визначення податкових зобов'язань було здійснено податковим органом без посилання на будь-які первинні документи, які свідчать про порушення підприємством податкового законодавства.

Також, відповідач, аналізуючи положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", робить висновок про те, що ПАТ "ЗАлК" у III та IV кварталах 2008 року завищено валові витрати, а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості, що для цілей оподаткування, відповідно до вказаного Закону, не може бути визнано як господарська діяльність, в сумі 120873916 гривень, оскільки така операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку.

Такий висновок, на думку суду, є неправомірним, оскільки, згідно з п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід - це загальна сума доходу платника податків від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Крім того, положення п.6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказують, що виникнення від'ємного значення об'єкту оподаткування є можливим, підлягає включенню до складу валових витрат наступних періодів. Факт від'ємного значення об'єкту оподаткування ніяким чином не вказує на необхідність коригування (зменшення) валових витрат звітного періоду. Слід наголосити, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, враховуючи викладене, у податковому обліку "бухгалтерський" від'ємний фінансовий результат (збиток) не відображається, валові витрати не підлягають коригуванню, а сума доходу (в разі наявності), отримана від продажу продукції за договірними цінами, виправдано включається до валового доходу.

До того ж, Вищий адміністративний суд України скасовуючи постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 у справі №808/2737/13-а в ухвалі від 14.11.2017, зауважив, що "...правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат (витрат) та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

З приводу доводів податкового органу про те, що витрати, що перевищують доходи (збитки), не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку, слід зазначити таке.

Згідно із частиною першою ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто отримання прибутку не є обов'язковою кваліфікуючою ознакою для визнання діяльності як господарської. Збитковість окремої операції не може свідчити про її негосподарський характер...".

Щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду внаслідок порушень, викладених в акті перевірки від 21.04.2009 №59/08-08/00194122 на загальну суму 120873916 грн., то проведеною перевіркою, відображеного показника за 2009 рік встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду" внаслідок порушень, викладених в Акті перевірки від 21.04.2009 №59/08-08/00194122, на загальну суму 120873916 грн.

Як вбачається з матеріалів перевірки, за результатами якої складено акт №329/26-1/00194122 від 04.09.2012, відповідач вважає обов'язком позивача здійснювати коригування власного податкового обліку на підставі лише актів перевірок податкового органу. Відсутність коригування позивачем у податкової звітності з податку на прибуток даних податкового обліку на підставі лише висновків актів перевірок вважається СДПІ методологічною помилкою, яку здійснив позивач.

Листом ДПА України №9018/7/23-3317 від 06.07.2001 роз'яснено зміст терміну "методологічна помилка", під якою слід вважати "помилку, яку зробив платник податків при формуванні декларації, яка виявляється в хибному застосуванні чи незастосуванні ставок оподаткування, або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання по тому чи іншому податку, збору (обов`язковому платежу)".

Оскільки в акті перевірки №329/26-1/00194122 від 04.09.2012 не виявлено фактів помилкового застосування підприємством ставок оподаткування або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання з податку на прибуток, висновки щодо наявності методологічної помилки при визначенні бази оподаткування є хибними.

Такий висновок можна вважати помилковим й тому, що акт перевірки - це документ, який складається податковими органами при виявленні порушень податкового, валютного та іншого законодавства за результатами проведення перевірок. Зменшення збитків позивача, визначених у акті перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.2009, не є донарахуванням податкових зобов`язань з податку на прибуток, керуючись законодавчим визначенням терміну "податкове зобов'язання".

У акті перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.2009 не встановлені зобов`язання Позивача по сплаті до бюджету податку на прибуток підприємств. За результатами вказаної перевірки встановлено лише завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування, з яким підприємство не погодилось.

Вичерпний перелік документів, які може оскаржити платник податків у зв`язку з проведенням перевірки податковим органом, до набрання чинності відповідного розділу Податкового кодексу України (20.04.2011) було наведено в пп.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000. У цьому Законі відсутня норма, яка б передбачала можливість оскарження платником акту перевірки або його висновків.

Таким чином, акти минулих перевірок, проведених на ПАТ "ЗАлК", не є актами індивідуальної правової дії, які породжують права та обов'язки та носять обов`язковий характер для платника податків, а, отже, вони не є підставою для виникнення податкового зобов'язання та коригування податкового обліку платника.

А, отже, суд вважає, що підприємство правомірно враховувало у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік у рядку 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду" суму збитків 120 873 916 грн., викладених в Акті перевірки від 21.04.2009 №59/08-08/00194122.

Щодо завищення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2009 по 31.03.2011 на суму 2 850 412 грн. (показник рядку 01.2 Декларацій "приріст балансової вартості запасів" за 1 квартал 2011р.), завищення валових витрат за період з 01.04.2009 по 31.03.2011 на суму 34 500 893 грн., (показник рядку 04.2 Декларацій "убуток балансової вартості запасів" за 2009 рік) та заниження валових витрат за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. на суму 3 208 678,0 грн. (показник рядку 04.2 Декларацій "убуток балансової вартості запасів" за 2010 рік), суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР підприємством:

завищено показник у рядку 01.2 Декларації "приріст балансової вартості запасів" за 1 квартал 2011р. у сумі 2 850 412,0 грн.;

завищено показники у рядку 04.2 Декларацій "убуток балансової вартості запасів" у сумі 34 500 893,0 грн., у тому числі по періодам: півріччя 2009 року - 25 249 652 грн., 3 квартали 2009 року - 33 463 813 грн., 2009 рік - 34 500 893 грн.;

занижено задекларовані ПАТ "ЗАлК" показники у рядку 04.2 Декларацій "убуток балансової вартості запасів" у сумі 3 208 678,0 грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2010 року - 1 175 330 грн., півріччя 2010 року - 614613 грн., 3 квартали 2010 року - 1 627 436 грн., 2010 року - 3 208 678 грн.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, "платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизацій та цінних паперів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

З метою реалізації п. 5.9 Закону у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31 березня 2003 року N 06-10/239 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за N 271/7592, передбачено Таблицю 1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів", яка заповнюється на підставі пункту 5.9 Закону та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 751/4044 (далі - П(С)БО 9).

Згідно з п.6. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" для цілей бухгалтерського обліку запаси включає:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно- правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Виробничі і матеріальні витрати - це вартість ресурсів, інвестованих в оборот, або, в термінах П(С) БО 16, це "зменшення активів, за умови, що його розмір може бути достовірно визначений". В мить, коли активи (наприклад, запаси) стають матеріальною складовою продукту діяльності, який, у свою чергу, реалізується покупцям, ці активи вичерпують свій потенціал, тобто потенційні економічні вигоди від їх використовування стають реальністю. Конкретна одиниця виробничих запасів не може приносити вигоду більше одного разу, тому що вона повністю перетвориться в інший актив - готову продукцію.

Для проведення перерахунку балансової вартості запасів використовуються дані бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, відображених за відповідними рахунками щодо обліку запасів.

Щодо запасів в незавершеному виробництві та готовій продукції, то тут мають місце особливості, які полягають в тому, що порівнюються залишки по рахунках 23, 25, 26 не в повних їх сумах відображених в Головній книзі, а лише в частині матеріальних витрат в цих залишках.

При передачі матеріалів у виробництво, в незавершеному виробництві і при оприбутковуванні готової продукції виникає необхідність ведення аналітичного обліку матеріальної складової в собівартості, для чого в бухгалтерському обліку використовуються такі первинні документи, як калькуляції, виробничі звіти, інші документи.

Як вбачається з наданих до перевірки матеріалів, до 01.04.2011 позивач здійснював податковий облік приросту (убутку) балансової вартості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання), які включаються до складу валових доходів або витрат відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, як за самостійно розрахованою підприємством методикою, так і в частині матеріальної складової.

Методика проведення розрахунку вартості запасів у залишках незавершеного виробництва та готовій продукції діючими у період чинності Закону про прибуток законодавчими актами не була установлена. Тому платники податків самостійно обирали методику розрахунку з наступним послідовним використанням порядку у період діяльності підприємства.

Відповідно до п. 6 розділу наказу "Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику підприємства" № 2/а від 03.01.2007 ведення обліку приросту (убутку) вартості матеріальних ресурсів, передбаченого Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" здійснювалось: у залишках основного виробництва, напівфабрикатів, ТМЦ власного виробництва та готовій продукції - по кожному найменуванню прямим рахунком; у залишках допоміжного виробництва - пропорційно фактичній сумі прямих матеріальних витрат.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

ПАТ "ЗАлК" було самостійно визначено методику та порядок розрахунку матеріальної складової у залишках незавершеного виробництва та готовій продукції. Ця методика передбачає врахування вартості запасів у залишках за фактичною вартістю матеріальних витрат.

Разом з тим, перевіряючими цей аспект не було враховано і проведено розрахунок вартості запасів у залишках незавершеного виробництва та готової продукції за іншою методикою. Методика, якою користувались перевіряючі, базується на методі "дольової участі" (відсотка) матеріальних витрат у загальній сумі витрат на виробництво. Використання методу "дольової участі" потребує врахування особливостей виробничого процесу. Так, для проведення достовірного розрахунку обов'язково необхідно враховувати вартість запасів у залишках незавершеного виробництва та готовій продукції на початок періоду, оскільки кожне виробництво має свої особливості (матеріаломісткість, виробничий цикл і т.ін.). Якщо не дотримуватись цих вимог, похибка між таким розрахунком та розрахунком, який базується на фактичних витратах, буде занадто велика.

Фактично перевіряючими при розрахунку не були враховані залишки на початок періоду, що спричинило виникнення розбіжностей, які, на думку перевіряючих, привели до перекручення суми валових витрат період з 01.04.2009 по 31.03.2011.

Як було зазначено вище, методику розрахунку ПАТ "ЗАлК" було вибрано самостійно, що не суперечило діючому на той момент законодавству, ця методика використовувалась безперервно, що дозволяло включати у декларації про прибуток підприємства достовірні суми.

Таким чином, дії перевіряючих щодо невизнання права підприємства на самостійне визначення методики проведення розрахунку та використання іншого методу, на підставі якого перевіряючими були зроблені висновки щодо завищення або заниження показників у рядку 04.2 Декларацій за період з 01.04.2009 по 31.03.2011, не відповідають діючому законодавству.

Також слід зауважити, що вартість запасів у незавершеному виробництві та готовій продукції станом на 01.01.2009 у розмірі 103 347 тис. грн. була підтверджена перевіряючими у акті планової виїзної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 від 21.04.2009 № 59/08-08/00194122 (а.с. 71-105 т.2).

Приймаючи рішення по суті суд зважував також на приписи ч. 4 ст.78 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 по справі №2а-0870/10945/11, яка набрала чинності, позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2011 №0001200808, яким ПАТ "ЗАлК" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 1 квартал 2011 року у розмірі 120 873 916 грн. (у тому числі сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 120 873 916 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.) - задоволено у повному обсязі (а.с. 112-118 т.3, 147-153, 220-224 т.4)

Так, в період з 05.07.2011 по 18.07.2011, на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, відповідно наказу №751 від 23.06.2011 фахівцями СДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "ЗАлК" податкової звітності з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, у зв'язку з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року. За наслідками проведеної перевірки складено Акт №171/08-08/00194122 від 18.07.2011.

Висновками акту перевірки встановлено, що ПАТ "ЗАлК" порушено п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості, що для цілей оподаткування відповідно до вказаного Закону не може бути визнано як господарська діяльність в сумі - 120 873 916 грн.

Відповідно до, пункту 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та згідно наданої ПАТ "ЗАлК" до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі (реєстраційний №9002865011 від 06.05.11) декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, підприємство задекларувало збитки за підсумками 1 кварталу 2011 року у розмірі 787 682 075 грн. (рядок 08 "об'єкт оподаткування"), зазначило у складі валових витрат відповідно у рядку 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року у розмірі 716 399 213 грн. (у тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування 2008 року у розмірі 155912523 грн.) із врахуванням норм встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, податковим органом було зроблено висновок, що підприємством не усунуто встановлене порушення за результатами документальної перевірки за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 актом №59/08-08/00194122 від 21.04.2009, п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та відповідно до п.1.32 Закону ВАТ "ЗАлК" у вересні 2008 року та у 4 кварталі 2008 року завищено суму валових витрат на суму витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності підприємства, у розмірі 120 873 916 грн. Таким чином, з огляду на відсутність у ПАТ "ЗАлК" податкових зобов'язань звітного періоду, включення до складу валових витрат відповідно у рядок 04.9 декларації з податку на прибуток від'ємного значення об'єкта оподаткування 2008 року у сумі 155 912 523 грн. без усунення встановленого порушення за результатами документальної перевірки за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 актом №59/08- 08/00194122 від 21.04.2009 завищення суми валових витрат у розмірі 120 873 916 грн. є методологічною помилкою, яка не призвела до заниження підприємством податкового зобов'язання. .

На підставі Акту перевірки №171/08-08/00194122 від 18.07.2011 податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0001200808 від 03.08.2011, яким ПАТ "ЗАлК" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 1 квартал 2011 року у розмірі 120 873 916 грн. (у тому числі сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 120 873 916 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомлення-рішенням №0001200808 від 03.08.2011 ПАТ "ЗАлК" і звернувся до суду.

За результатами розгляду адміністративного позову комбінату, суд погодився з висновками позивача відносно того, що діючим на той період часу законодавством не передбачено обов'язку враховувати у податковій звітності суми зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначеного лише актом перевірки, оскільки акт перевірки - не є актами індивідуальної правової дії, які породжують права та обов'язки та носять обов'язкових характер для платника податків.

Також суд зазначив, "...що положення Закону України №334/94 від 28.12.1994 в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин, не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Крім того, економічна вигода від здійснення господарської операції може полягати у необхідності мінімізації збитків підприємства.

Законом України №334/94-ВР від 28.12.1994 встановлено, що валовий дохід визначається виходячи із рівня вірних цін на товари, або не нижче, ніж рівень звичайних цін, що діють на дату продажу, у випадках, передбачених нормами вказаного Закону.

У Законі України №334/94-ВР від 28.12.1994 визначення терміну "звичайна ціна" згадується перш за все, як ціна продажу, встановлена сторонами договору. Вона повинна відповідати рівню справедливих ринкових ідентичних товарів, що склалися на ринку. Інші варіанти визначення звичайних цін, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", також орієнтовані на ціни, які можуть фігурувати у взаєминах покупця і продавця.

Суд звертає увагу, що в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсутня норма про те, що звичайна ціна має дорівнювати або перевищувати собівартість.

В той же час, посилання податкового органу на продаж продукції за ціною нижче собівартості є недоречним, оскільки Закон України №334/94-ВР від 28.12.1994 не містить вимог щодо порівняння в цілях оподаткування ціни продажу та собівартості, не передбачає виключень при здійсненні продажу товарів нижче за їх покупну ціну. При здійсненні товарообмінних операцій обов'язковою умовою для визначення бази оподаткування є рівень звичайної ціни, що передбачено п. 7.1 ст. 7 цього Закону, але вказаний термін не є тотожним терміну "собівартість продукції".

Отже, висновок відповідача про те, що обов'язковою умовою віднесення вартості придбаних матеріальних ресурсів та послуг до складу валових витрат є їх використання у власній господарській діяльності, а тому лише різниця між їх собівартістю та ціною реалізації не може бути віднесена до складу валових витрат, є помилковим та таким, що не відповідає положенням Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким встановлено, що обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарно-матеріальних запасів та послуг, що складають собівартість, до складу валових витрат є саме їх (товарно-матеріальних запасів та послуг, що складають собівартість) використання у власній господарській діяльності, а не їх ціни (вартості). Подальше коригування валових витрат у таких випадках не передбачено нормами Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" та жодним іншим нормативно-правовим актом...".

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що законні підстави для висновків відповідача про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 25988185грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 20662574грн., завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 359152грн., завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718грн. на час перевірки були відсутні.

Відповідачем не було доведено правомірність прийнятих рішень та доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9931 від 18.02.2013 (а.с.2 т.1).Відтак, судовий збір у розмірі 2294,00 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби .

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе,буд.15, код ЄДРПОУ 00194122) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 14.09.2012 №0000430026, №0000450026, №0000440026 та № 0000460026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе,буд.15, код ЄДРПОУ 00194122) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28.01.2019.

Суддя І.В.Садовий