Рішення № 79480868, 21.01.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3955/18

Провадження № 2/336/238/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період невиконання судового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державний навчальний заклад «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» (далі по тексту – ДНЗ «Запорізьке МВПУ») звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання судового рішення у розмірі 3 056,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що ДНЗ «Запорізьке МВПУ» є балансоутримувачем будинку (гуртожитку) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, буд. 2Д, у зв’язку з чим забезпечує надання житлово-комунальних послуг, а саме: централізоване опалення, централізоване гаряче і холодне водопостачання та відведення, постачання електричної енергії, а також надає послуги з належного утримання будинку та прибудинкової території.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків по оплаті за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги, позивач 26.10.2011 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 (ОСОБА_1 у зв’язку з реєстрацією шлюбу 24.03.2010 року) ОСОБА_3 заборгованості за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги у сумі 6 819, 51 грн., витрат судового збору на загальну суму 55, 50 грн. Вказану заяву задоволено повністю про що 31.10.2011 року видано судовий наказ № 0827/2-н-1772/11.

Зазначений судовий наказ направлено до Шевченківського відділу ДВС ЗМУЮ для примусового виконання.

За твердженнями позивача, станом на момент подання позову до суду судовий наказ не виконано.

Як зазначає позивач, 17.12.2015 року на адресу фактичного перебування відповідача направлена вимога щодо погашення суми заборгованості, однак відповідно до штемпелю Укрпошти 23.01.2016 року конверт повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідач не виконує належним чином свої зобов’язання за рішенням суду по оплаті за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги, у зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2018 року провадження у справі відкрито та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

В судове засідання представник позивача не з’явилась, 10.01.2019 року подала через канцелярію суду заяву за змістом якої просила долучити до матеріалів справи додаткові докази, а також просила розглядати справу без її участі, позов підтримала в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзиву або будь-яких заяв до суду не подавала.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін), дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 31.10.2011 року видано судовий наказ № 0827/2-н-1772/11 яким стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (гуртожиток) кімн. 16 на користь Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 6 819, 51 грн., витрати пов’язані із сплатою судового збору у сумі 25 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30, 00 грн. (а.с.6).

Постановою головного державного виконавця Шевченківського органу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 09.02.2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 31115336 з примусового виконання вказаного вище судового наказу (а.с.73).

В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем Шевченківського органу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції 07.05.2012 року винесено постанову про розшук майна боржника, а саме автомобіля НОМЕР_1 (а.с.74).

07.05.2013 року державним виконавцем Чистіковим С.О. Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у відповідності до пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року) у зв’язку з тим, що боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку (а.с.75).

Відповідно до копії листа про надання інформації Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 29.11.2018 року № 35974/11 (а.с.77) повідомлено, що виконавчий документ, а саме судовий наказ № 0827/2-н-1771/11 станом на 29.11.2018 року на примусовому виконанні не перебуває та в останнє надходив на викання до відділу 31.01.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 року за № 1010/01 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату в добровільному порядку заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 7 987, 38 грн. (а.с.20), однак відповідачем вказана вимога не виконана та як зазначає позивач в позові не отримана.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути за рішенням суду.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов’язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи непогашення стягнутої за вищевказаним судовим рішенням суми заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом та надав розрахунок суми позовних вимог, відповідно до якого у зв’язку з невиконанням рішення суду за період з липня 2015 року по червень 2018 року (включно) нарахована сума інфляційних втрат у розмірі 2 442,99 грн., сума 3% річних з простроченої суми за період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2018 року становить 613, 76 грн.

Перевіривши доданий позивачем до позову розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за наведені вище періоди, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність та відповідність вимогам чинного законодавства, відтак, позовні вимоги про стягнення 613, 76 грн. 3 % річних та 2 442,99 грн. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З зазначеним розрахунком суд погоджується, а тому вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період невиконання судового рішення - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - не встановлено, адреса: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, буд. 2Д, кім. 16) на користь Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» (адреса: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, ЄДРПОУ - 02543851) інфляційні втрати за прострочення грошового зобов'язання у сумі 2 442, 99 грн. та три відсотки річних за прострочення грошового зобов'язання у сумі 613, 76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - не встановлено, адреса: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, буд. 2Д, кім. 16) на користь Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» (адреса: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, ЄДРПОУ - 02543851) судові витрати у виді судового збору у сумі 1 762, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 28.01.2019 року.

Суддя: Я.Р.Марко