Ухвала суду № 79438749, 28.01.2019, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/560/17

Провадження № 1-кп/280/32/19

У Х В А Л А

28 січня 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Щербаченко І. В., за участю секретаря судового засідання Ганнущенко Г. М., прокурора Сенька В. О., обвинуваченої ОСОБА_1, захисника Василевської О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017060190000314 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки село Стрижівка Коростишівського району Житомирської області, яка утримується в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань №8», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

встановив:

У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні прокурор звернувся із клопотанням про продовження застосованого до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу, так як строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою спливає 02.02.2019, яке обґрунтував тим, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_1 під вартою, існувати не перестали, остання не працює, не має стійких соціальних зв'язків, зловживає алкогольними напоями, може змінити своє місце проживання та переховуватися від суду, так як адреса реєстрації та адреса постійного місця проживання різна, впливати на свідка, а жоден із більше м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

У судовому засіданні обвинувачена та захисник заперечували щодо задоволення заявленого клопотання, просили змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний із позбавленням волі, - цілодобовий домашній арешт, оскільки обвинувачена має постійне місце проживання, родину, захисник вказує, що свідки допитані, а тому обвинувачена не може впливати на свідків як зазначив прокурор.

Суд, заслухавши прокурора, обвинувачену та захисника, вивчивши подане клопотання та матеріали справи, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжних заходів та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховуються положення законодавства, «Конвенції про захист прав людини», а також практика Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, а також враховує конкретні обставини по даному провадженню.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.8 КПК України).

Згідно вимог діючого законодавства тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ст.183 КПК України).

Вирішуючи це питання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні «Харченко проти України» від 10.02.2011, зокрема в пункті 79 цього рішення зазначено, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявнику своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Суд вважає, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Судом також враховується тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті та клопотанні, дають достатні підстави суду вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, про який зазначає як сторона захисту так і сторона обвинувачення, та який не зважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд,

постановив:

Продовжити застосований до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів, тобто по 28 березня 2019 року включно.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Щербаченко