Рішення № 79437636, 04.11.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3962/12-ц

2/296/988/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

при секретарі Шваб Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, визнання недійсною підвищення процентної ставки та визнання договорів недійсними, -

Встановив:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 13.04.2011 року між ПАТ «Плюс Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.76511 про отримання кредитних коштів на придбання транспортного засобу марки «Chery», моделі «А 15 Amulet», 2010 р.в., номер кузова LVVDA11А4BD031233, в сумі 67536,00 грн. та фінансування страхового платежу за страхування його життя в сумі 4053,16 грн. на строк 60 місяців, та сплати процентів у розмірі 18,70% річних. 13.05.2012 року він отримав лист в якому його було повідомлено, що з 13.05.20012 року відсоткова ставка за кредитом збільшилась на 22,45% річних.

В подальшому він звернувся до відповідача з листом, у якому зазначив, що не погоджується на зміну відсоткової ставки за кредитним договором і просив переглянути розмір відсоткової ставки, на що отримав відповідь від 31.08.2012 року про відмову у зменшенні відсоткової ставки. Отже збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулося без його згоди, так як він жодного договору про внесення змін і доповнень до договору кредиту не підписував. Оскільки зміна розміру процентної ставки за кредитним договором відбулась в односторонньому порядку з ініціативи банку, позивач просить визнати підвищення відсоткової ставки неправомірним.

В зв’язку із забезпеченням виконання Кредитного договору було укладено договір застави транспортного засобу № 91076511 від 13.04.2011 року.

17.04.2013 року позивач уточнив позовні вимоги та просив змінити відповідача на правонаступника ПАТ «Ідея Банк» та визнати підняття процентної ставки недійсною, визнати кредитний договір № 910.76511 від 13.04.2011 року не дійсним, стягнути з відповідача витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Визнати договір застави транспортного засобу № 910.76511 від 13.04.2011 року не дійсним, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати двосторонню реституцію, а саме: зобов’язати відповідача повернути йому сплачені по кредитному договору № 910.76511 від 13.04.2011 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії.

Вважає, що вищенаведені дії відповідача є неправомірними, а тому він змушений звернутись до суду з позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та посилаючись на викладені в заяві підстави, просив суд задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав заперечення проти позову в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, просив слухати справу у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.04.2011 року між ПАТ «Плюс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.76511 про отримання кредитних коштів на придбання транспортного засобу марки «Chery», моделі «А 15 Amulet», 2010 р.в., номер кузова LVVDA11А4BD031233, в сумі 67536,00 грн. та фінансування страхового платежу за страхування його життя в сумі 4053,16 грн. на строк 60 місяців, та сплати процентів у розмірі 18,70% річних.

Відповідно до п.28 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору, відповідно до вимог статей 641-642 ЦК України або в порядку визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Судом встановлено, що відповідач збільшив розмір процентної ставки за кредитним договором №910.76511 від 13.04.2011 року до 22,45% без дотримання передбаченої договором процедури.

Копія листа, яка міститься в матеріалах справи, і в якій йдеться про підвищення розміру процентної ставки, не є доказом виконання відповідачем узгодженої процедури підвищення процентної ставки, оскільки не підписана посадовою особою та не скріплена печаткою.

Відповідно зазначена пропозиція не була і не могла бути прийнята позивачем, а отже підвищення процентної ставки за договором кредиту з 18,70% до 22,45% відбулося неправомірно.

В своєму листі на адресу відповідача від 20.07.2012 року позивач просив останнього повідомити, чому йому письмово не повідомлено про зміну адреси та інші реквізити банку, чому кореспонденція, яка приходить на його адресу не підписана і не вказано посада, не стоїть печатка, чому підвищено процентну ставку, враховуючи відсутність його згоди на підвищення процентної ставки, а також просив процентну ставку по кредитному договору знизити до 11,99% на рік.

Детальної відповіді на своє звернення позивач не отримав.

Окрім того, відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки (п.4 ч.5 ст. 11 Закону).

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов, який зазначений у статті 18 Закону не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Так, відповідно до укладеного між сторонами договору передбачено право банку змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання таких обставин.

Отже у разі дефляційних процесів (зниження загального рівня цін протягом певного періоду часу, за своїм змістом і наслідками - протилежність інфляції) банк має право на збільшення процентної ставки. Натомість договір не містить жодних положень щодо зменшення процентної ставки у разі інфляційних процесів.

Таким чином, за умови відсутності дзеркальної норми, яка б захищала права позивача у разі інфляції є несправедливим по відношенню до споживача.

Враховуючи вимоги, встановлені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (із числа інших обов’язкових умов, що випливають із суті та умов договору), ці застереження мають бути визначені та розкриті Банком саме в змісті кредитного договору до укладення іпотечного договору шляхом оприлюднення таких відомостей у письмовій формі.

Вищевказані вимоги є визначеними законом істотними умовами кредитного договору, укладеного між позичальником і банком, а їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та являються необхідними і обов’язковими для такого виду договорів.

Відповідно до п.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел в діях однієї із сторін правочину. наявність умислу, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, що діяла під впливом обману.

Разом з тим, згідно інформаційного листа Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів» (2009 - 2012 рр.) вбачається, що при вирішенні спорів про захист прав споживачів, судам слід враховувати, що тягар доказування обставин, що звільняють від відповідальності за виконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі і за спричинену шкоду лежить на продавцеві товару чи послуги. Закон України «Про захист прав споживачів» містить спеціальні норми, що превалюють над загальними.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК України).

Загальновідомими, в розумінні ч.2 ст.61 ЦПК України, є обставини того, що ОСОБА_2 України своїми листами № 18-112/219-637 від 19.01.2006 р., № 43-311/4217-7165 від 13.07.2007 р., № 40-117/2093/-6134 від 16.06.2007 р. та Постановою № 98 від 28.03.2007 р. «Про схвалення методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України» неодноразово попереджав комерційні банки про вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та можливість виникнення ризиків та непередбачених втрат від невиконання імперативної норми Закону. Також регулятор зазначив, що у разі декларування банком у договорі зі споживачем будь-якої послуги, споживач має право не тільки в деталях знати предмет задекларованої послуги, а також отримати зазначену послугу належної якості, відповідно до умов договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що банком проведено переддоговірну роботу у відповідності до вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 р., зокрема перед підписанням спірного правочину, позичальник ОСОБА_1 не отримав усю необхідну інформацію, що була необхідна йому для здійснення свідомого вибору у вигляді додатків до кредитного договору, що є його невід'ємною частиною, оскільки останні не містять усіх інформаційних елементів, які визначені законом, як обов'язкові, розрахунки, здійснено не у відповідності до методики, визначеної в Постанові НБУ №168.

Відповідно до 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, ціни або способу розрахунку ціни. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

На думку суду, за таких умов, формування волі позичальника щодо укладення спірного правочину відбувалось під впливом інформації, що не відповідала дійсності, та створювала помилкове уявлення про ціну фінансової послуги.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню.

Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до ч. 1. ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати неправомірним підвищення процентної ставки за кредитним договором №910.76511 від 13.04.2011 року з 18,70% до 22,45%.

Згідно ч. 3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З наведеного свідчить, що позов є підставним, решта вимог є похідними від первісної, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, визнання недійсною підвищення процентної ставки та визнання договорів недійсними - задовольнити.

Визнати дії Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» щодо зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору № 910.76511 від 13.04.2011 р. укладеного з ОСОБА_1 в частині збільшення відсоткової ставки до 22,45% річних - недійсними.

Визнати кредитний договір №910.76511 від 13 квітня 2011 року укладений з ОСОБА_1 недійсним.

Визнати договір застави №910.76511 від 13.04.2011 року недійсним.

Застосувати реституцію та повернути сторони в початковий стан.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» повернути ОСОБА_1 сплачені по кредитному договору №910.76511 від 13.04.2011 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії, тощо:

- 700,00 грн. за нотаріальне оформлення;

- 100,00 грн. комісії за видачу кредиту;

- 100,00 грн. за реєстрацію обтяжень рухомого майна;

- 1900,00 грн. комісії за розрахунково-касове обслуговування;

- 19,00 грн. комісії банку;

- 18,45 грн. комісії за прийом платежів;

- 1845,26 грн., 1845,30 грн., 1515,15 грн., 1845,26 грн., 1845,00 грн., 1846,00 грн.; 1845,00 грн., 1845,00 грн., 1845,26 грн.; 1848,00 грн., 1846,00 грн.; 1846,00 грн., 1846,00 грн.; 1846,00 грн., 1845,26 грн., 1845,26 грн., 1845,26 грн.; 1846,00 грн., 1846,00 грн.; 1846,00 грн., 1846,00 грн., 1846,00 грн., 1850,00 грн.; 1846,00 грн., 1846,00 грн. - щомісячні погашення кредитної заборгованості, згідно графіка платежів, загальна сума повернення 48654,46 грн..

Зобов’язати ОСОБА_1 повернути Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» одержаний кредит в сумі 67536,00 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Cуддя Р. А. Галасюк