Рішення № 79432292, 28.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4341/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразових грошових винагород: - святкову премію; - за підсумками року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги (вихідна) при звільненні;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести (виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення) без обмеження максимальним розміром обчислення та перерахунок призначеної пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразових грошових винагород: - святкову премію; - за підсумками року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги (вихідна) при звільненні, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 14 липня 2016 року і по день фактичного проведення перерахунку.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року відкрито провадження по справі, зазначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово та роз'яснено учасникам справи, що в даній категорії справи, заявами по суті справи є позов та відзив (ч. 3 ст. 263 КАС України).

01.11.2018 року суд ухвалив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч.5 ст.262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач при призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) не врахував усіх додаткових видів його грошового забезпечення, зокрема, щомісячної додаткової грошової допомоги, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

30.10.2018 року (вх. № 32515/18) від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що щомісячна додаткова грошова допомога, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - не є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення, а тому підстави для їх врахування до складу грошового забезпечення, з якого обчислена пенсія, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05.11.2018 року (вхід. № 33273/18) від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про не спростування відповідачем доводів та правової позиції позивача у позові.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2. є пенсіонером Збройних Сил України та знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві.

Основний розмір пенсії позивачу призначений з 70 відсотків грошового забезпечення за вислугою 28 років у розмірі 4154,61 грн. з 14 липня 2016 року.

Згідно повідомлення про призначення пенсії за пенсійною справою при обчисленні пенсії враховані наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад 1480,00 грн., оклад за військовим званням 135,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 646,00 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням 3674, 16 грн., в тому числі надбавка за роботу з таємними документами 15 відсотків, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% та премія 380 відсотків (а.с. 22).

07.07.2018 року позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві додаткові документи, а саме довідки Одеського обласного військового комісаріату № 168 від 12.08.2016 року та військової частини А0105 № 190 від 08.11.2016 року та заяву про здійснення відповідного перерахунку пенсії (а.с. 23-26).

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 07.08.2018 року № 55377/03 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивачу виходячи з того, що пенсія призначена відповідно до ст. 43 Закону України від 09.04.1992 року № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" та у вказаних Законі та Постанові не зазначені такі види грошового забезпечення як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань, щомісячна додаткова грошова винагорода, одноразові грошові винагороди, отже їх не може бути враховано до складу грошового забезпечення, з яких обчислюється розмір пенсії.

Позивач вважаючи, що відмова Головного управління у перерахунку пенсії з урахуванням інших складових не відповідає нормам чинного пенсійного законодавства звернувся до суду з позовом.

За правилами статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (далі - Постанова №1294) та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міноборони від 11 червня 2008 року № 260, зареєстрованим в Мінюсті 14 липня 2008 року за №638/15329.

Зокрема, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 Постанови №1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції №260).

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 Постанови №1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції №260).

Відповідно до п.п.1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам до складу грошового забезпечення військовослужбовців серед іншого входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, зазначені позивачем допомоги є додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15) вказав, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Отже, врахуванню в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії підлягають отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога, одноразова премія входять до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зазначена норма не передбачає дискреційних повноважень у відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати пенсії у розумінні Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 15.02.2018 (ЄДРСРУ 72290243).

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не повинен втручатися в його компетенцію.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразових грошових винагород: - святкову премію; - за підсумками року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов'язання провести обчислення та перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразових грошових винагород: - святкову премію; - за підсумками року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 14 липня 2016 року і по день фактичного проведення перерахунку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині необхідності включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум індексації грошового забезпечення та щодо проведення перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром суд зазначає, що такі позовні вимоги не може бути задоволені судом, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Суд вказує на те, що права позивача в частині виплати йому пенсії з обмеженням граничним розміром та сума індексації грошового забезпечення, що підлягає виплаті на час розгляду даної справи не порушені, оскільки перерахунок пенсії не проведено, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому. Крім того, згідно наявних в матеріалах справи доказах сума індексації грошового забезпечення позивача складає 0 грн.

Також, суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування отриманої позивачем одноразової грошової допомоги при звільненні до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, за змістом частини третьої статті 43 Закону №2262-XII пенсія військовослужбовців обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Ця норма не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону №2011-ХІІ та статтею 9 Закону №2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.

У відповідності до п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Дана виплата є одноразовою, не має систематичного характеру, і не входить до грошового забезпечення при призначенні пенсії.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що ним не були порушені приписи законодавства України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразових грошових винагород: - святкову премію; - за підсумками року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести обчислення та перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при призначенні пенсії видів грошового забезпечення, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразових грошових винагород: - святкову премію; - за підсумками року, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 14 липня 2016 року і по день фактичного проведення перерахунку.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1 код платника податків НОМЕР_1);

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Суддя Корой С.М.

.