Рішення № 7941454, 16.02.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-1860/10 Головуючий у 1 інстанції Гапонов А.В.

Категорія 27 Доповідач Соломаха Л.І.

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Артамоновій С.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Дробот Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Кредо» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Кредо» (далі КС «Кредо») про стягнення матеріальної та моральної шкоди .

Зазначав, що 05 лютого 2008 року він уклав з відповідачем договір «Накопичувальний» про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № КР-0000750 строком на 12 місяців під 22 % річних. 05 вересня 2008 року ним було внесено на рахунок 60000 грн., після цього він неодноразово поповнював рахунок і станом на 05 вересня 2009 року його вклад складав 125000 грн., за вкладом були нараховані проценти 21 714 грн. 86 коп.

08 вересня 2009 року після спливу строку договору він звернувся до відповідача з вимогою про повернення вкладу та процентів в загальній сумі 146714 грн. 86 коп. Проте відповідач в виплаті зазначених сум йому відмовив, чим порушив свої зобовязання за договором та заподіяв йому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь:

- заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 146714 грн. 86 коп.

- пеню за просрочку виконання договору в розмірі 44014 грн. 45 коп. згідно п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (3% за кожний день просрочення);

- на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. (а.с. 2-3).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 листопада 2009 року ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Кредитної спілки «Кредо» про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено (а.с. 53).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Зазначає, що суд не врахував, що між сторонами був укладений депозитний договір, умови якого є обовязковими для обох сторін. Згідно укладеного договору відповідач зобовязаний повернути йому суму вкладу за спливом строку дії договору, тобто 05 вересня 2009 року. Неповертаючи вклад після закінчення строку дії догвору, відповідач порушує свої зобовязання за договором і тому суд повинен був застосувати до спірних правовідносин загальні положення про договірні зобовязання, які врегульовані ЦК України. Кредитні спілки не мають права законодавчої ініціативи, їх внутрішні нормативні акти не можуть протирічити діючому цивільному законодавству (а.с. 59-60).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі ордера, виданого адвокатським обєднанням «Донецька обласна колегія адвокатів», доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача Дробот Т.С., яка діє на підставі протоколу засідання наглядової ради № 2 від 10 вересня 2004 року про призначення її головою правління КС «Кредо», проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Дробот Т.С., дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є членом КС «Кредо», на час розгляду справи судом з неї не вийшов, а тому зобовязаний додержуватися її статуту, виконувати рішення її органів управління і відповідно до рішення загальних зборів КС «Кредо» від 24 квітня 2009 року зобовязаний був ще до 05 вересня 2009 року переоформити договір від 05 вересня 2008 року на договір «Відсоткова відстрочка» строком на 24 місяці.

З таким висновком суду погодитися не можливо, до нього суд першої інстанції дійшов порушивши норми матеріального права.

Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16 жовтня 2007 року є членом КС «Кредо», що підтверджується його заявою від 16 жовтня 2007 року про прийняття в члени кредитної спілки (а.с. 21), протоколом засідання правління кредитної спілки № 57 від 16 жовтня 2007 року (а.с. 22) та не заперечується обома сторонами.

05 вересня 2008 року між ОСОБА_1, як членом кредитної спілки, та КС «Кредо» був укладений договір «Накопичувальний» № КР-0000750 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, згідно якого позивач вносить внесок на депозитний рахунок до Спілки, а Спілка приймає внесок на умовах строковості, зворотності та платності у сумі, що не перевищує 200000 грн. на строк 12 місяців, початком якого є 05 вересня 2008 року, а закінченням 05 вересня 2009 року (п. 1.1). Процентна ставка за внеском встановлюється 22 % річних (п. 2.3), нарахування процентів починається з наступного дня після внесення внеску та припиняється в день, визначений п. 1.1 договору в якості закінчення строку внеску (п.с. 2.5).

Згідно п. 2.9 договору Спілка зобовязана повернути члену Спілки суму внеску, а також нараховані проценти на внесок в день, визначений в п.1.1 договору в якості закінчення строку внеску (а.с. 5).

Згідно книжки КС «Кредо» на імя ОСОБА_1 та квитанцій до прибуткового касового ордеру ним внесено на підставі зазначеного договору внески на рахунок № НОМЕР_1:

05 вересня 2009 . 60000 грн.

18 вересня 2009 р. 20000 грн.

01 жовтня 2008 р. 45000 грн.

08 травня 2009 р. 6 780 грн.

02 червня 2009 р. 7030 грн., тобто всього в розмірі 138810 грн.

Крім того, йому 05 вересня 2009 року нараховані проценти в розмірі 7904 грн. 86 коп., які не сплачені (а.с. 7-8).

Тобто, загальна сума за договором, яка підлягає поверненню позивачу складає 146714 грн. 86 коп. (138810+7904,86). Складові цієї суми не співпадають з зазначеними в позовній заяві, оскільки позивачем не враховано, що нараховані йому проценти в сумі 6780 грн. та 7030 грн. ним згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів від 08 травня 2009 року та від 02 червня 2009 року зараховані на депозитний рахунок як внески (а.с. 8).

Згідно пояснень представника КС «Кредо» Дробот Т.С. в судовому засіданні апеляційного суду зазначена сума заборгованості відповідачем визнається, як визнається і той факт, що до теперішнього часу зазначена сума позивачу не повернута через відсутність фінансової можливості.

Суд першої інстанції правильно встановив, що п равовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані в першу чергу Законом України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908-II.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки» внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо.

Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об'єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.

Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Як вбачається з частини 7 ст. 10 зазначеного Закону вона регулює порядок повернення коштів, належних членам кредитної спілки, у разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці, а саме, в ній зазначено, що повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Статутом КС «Кредо» передбачено порядок і строки повернення пайових внесків та вкладів членові кредитної спілки у разі припинення ним членства у кредитній спілці (п. 17.6, п. 17.9).

Як вбачається з частини 7 ст. 10 зазначеного Закону та статуту КС «Кредо» у разі припинення членства вклад членові кредитної спілки повинен бути повернутий не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Проте згідно частини 2 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки» підставами повернення вкладів членів кредитної спілки є не лише припинення членства, але й умови укладеного з членом кредитної спілки договору.

Загальні положення про зобовязання, в тому числі загальні умови їх виконання, правові наслідки порушення зобовязань врегульовані книгою пятою ЦК України, який згідно ст. 4 цього кодексу є основним актом цивільного законодавства. Будь-які спеціальні положення або виключення щодо виконання зобовязань за укладеними договорами між членами кредитної спілки та кредитною спілкою законом України «Про кредитні спілки» не передбачені.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно умов укладеного між сторонами по справі договору «Накопичувальний» № КР-0000750 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05 вересня 2008 року, а саме, п. 2.9, п. 3.2.3, відповідач зобовязаний був повернути позивачу вклад та нараховані проценти на внесок в строк 05 вересня 2009 року.

Оскільки в порушення умов договору відповідач до теперішнього часу не повернув позивачу вклад, він порушив зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте суд першої інстанції зазначені вимоги законів не врахував і дійшов не законного висновку про відмову позивачу в задоволенні позову про повернення вкладу, які позивачем названі як відшкодування матеріальної шкоди.

Оскільки строк виконання КС «Кредо» зобовязання про повернення внеску та нарахованих процентів настав 05 вересня 2009 року, але КС «Кредо» це зобовязання до теперішнього часу не виконала, вимоги позивача щодо повернення йому суми вкладу та нарахованих процентів в загальній сумі 146714 грн. 86 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на те, що за рішенням загальних зборів від 24 квітня 2009 року члени КС «Кредо» зобовязані переоформити договори внесків понад 40000 грн. на договір «Відсоткова відстрочка» строком на 24 місяці (а.с. 28-32), не ґрунтуються на законі.

Дійсно відповідно до ст. 12 Закону України «Про кредитні спілки» члени кредитної спілки зобов'язані додержуватися статуту та інших актів кредитної спілки, виконувати рішення її органів управління.

Згідно ст. 14 Закону України «Про кредитні спілки» загальні збори членів кредитної спілки можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності кредитної спілки. Проте зазначеним законом цьому органу управління не надано право зміняти загальні положення цивільного законодавства. Розуміючи зазначене, в рішенні загальних зборів від 24 квітня 2009 року зазначено не про обовязок члена кредитної спілки переукласти договори, а лише про пропозицію членам кредитної спілки переоформити договори внесків.

Апеляційним судом встановлено, що в установленому законом порядку, договір «Накопичувальний» № КР-0000750 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05 вересня 2008 року, укладений між позивачем та КС «Кредо», не змінявся та на договір «Відсоткова відстрочка» за пропозицією загальних зборів не переоформлявся через незгоду з цим позивача.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки» внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Право володіння, користування та розпорядження своєю власністю закріплено ст. 41 Конституції України. Встановлені гарантії права на приватну власність, в тому числі проголошено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Громадянин має право вільно здійснювати право власності щодо належного йому майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Такі випадки Законом України «Про кредитні спілки» не встановлені.

Згідно п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII (в редакції закону від 01 грудня 2005 року N 3161-IV) у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який розповсюджується в тому числі на діяльність кредитних спілок, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка відповідно до свого статуту:

надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі;

залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі;

розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбаває державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї кооперативних банків;

залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу;

надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу;

виступає членом платіжних систем.

Тобто, за договором «Накопичувальний» № КР-0000750 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05 вересня 2008 року кредитна спілка надала позивачу фінансову послугу , яка полягає в залученні його внеску на депозитний рахунок. Повернення залученого вкладу та нарахованих за ним процентів в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» не є фінансовою послугою, які надають кредитні спілки, а є зобовязанням за договором.

Враховуючи викладене, вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача пені в розмірі 44014 грн. 45 коп. на підставі п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» є такими, що не ґрунтуються на законі. Відповідач своєчасно, а саме, 05 вересня 2008 року надав йому фінансову послугу, залучивши на договірних умовах внесок позивача на депозитний рахунок.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, і відшкодування моральної шкоди.

Укладеним між сторонами договором «Накопичувальний» № КР-0000750 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05 вересня 2008 року така відповідальність КС «Кредо» як відшкодування моральної шкоди не передбачена.

Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна внаслідок неповернення вкладу, позивач посилався на вимоги ст. 1167 ЦК України та на статті 21-22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Що стосується ст. 1167 ЦК України, зазначена норма закону регулює позадоговірні відносини, а тому на спірні договірні відносини не поширюється.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Позивачем не надано суду доказів, щодо заподіяння йому моральної шкоди небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі і в цій частині вимог позивачу також слід відмовити.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про повернення вкладу та нарахованих процентів та про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, але з інших правових підстав.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України я кщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував, від його сплати він звільнений на підставі п. 10 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про повернення вкладу та нарахованих процентів у розмірі 146714 грн. 86 коп. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 1467 грн. 15 коп. (1% від 146714 грн. 86 коп.), які підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати сплачуються з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 в розмірі 120 грн. При подачі позовної заяви позивачем сплачено саме таку суму (а.с. 1). Сума зазначених витрат не повязана із сумою задоволених позовних вимог, повязана лише із характером спірних правовідносин, а тому вони підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з Кредитної спілки «Кредо» на користь ОСОБА_1 за договором «Накопичувальний» № КР-0000750 від 05 вересня 2008 року вклад в розмірі 138810 грн. 00 коп. та проценти за користування вкладом в розмірі 7904 грн. 86 коп., всього 146714 (сто сорок шість тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 86 коп., та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за просрочку виконання договору та про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Кредитної спілки «Кредо» на користь держави судовий збір у розмірі 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) гривень 15 коп. (на розрахунковий рахунок 31411537700004, отримувач - місцевий бюджет Ворошиловського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22090100).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко