Рішення № 7950552, 10.02.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-660/2010 Головуючий по І-й інстанції:

суддя Негода О.М.,

Категорія - 24 Доповідач: суддя - Стратіло В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого: судді Кондратьєвій О.М.

суддів: Стратіло В.І. та Хейло Я.В.,

при секретарі Яменко А.Г.,

з участю представника позивача Лиходєдової А.С.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому у засіданні у приміщенні апеляційного суду у місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 10 листопада 2009 року у справі за позовом ВАТ «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці «Макіївський обєднаний район електричних мереж» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2009 р. позивач ВАТ «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці «Макіївський обєднаний район електричних мереж» звернувся з позовом до відповідачів, вказуючи, що 30.01.2009 р. при перевірці приладу обліку електроенергії за їх місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 було виявлено порушення Правил користування електричної енергії для населення, а саме безоблікове користування електроенергією, змонтовано перемикач в антресолі в коридорі, який відключає лічильник від напруги. Таким чином, споживачем була використана, але не облікована електроенергія, про що складно акт №080596 від 30.01.2009 р. В цьому акті міститься підпис споживача. Нарахування по даному акту здійснене на підставі Методики і сума збитків становить 7611,33 грн.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідачів вказану суму, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки від 10 листопада 2009 року цей задоволено позов задоволено у повному обсязі. В рахунок відшкодування збитків, завданих внаслідок використання споживачами безоблікової електроенергії згідно акту від 30 січня 2009 року №080596 стягнуто 7611,23 грн., а також стягнуто судовий збір в розмірі 76,11 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -30 грн.

Від ОСОБА_2, який діє також в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності, надійшла апеляційна скарга на вказане рішення, де апелянт вказує, що рішення є неправильним, постановленим у порушення вимог ст.213 ЦПК України. Апелянт вказував, що суд неповно зясував обставини, які мають значення для справи, прийняв до уваги тільки доводи позивача і проігнорував його заперечення, визнавши їх необґрунтованими.

При апелянт вказував, що ніяких порушень правил користування електроенергією вони не допустили, а встановлений в антресолі у коридорі квартири перемикач не є приладом для безоблікового споживання електроенергії, а являється запобіжником від перенапруги. Ці обставини могли бути підтверджені незалежним експертним дослідженням, але суд відмовив у задоволенні клопотання про його проведення.

Акт, складений представниками позивача, не може бути доказом вини, оскільки він не підписував цей акт. Фактично він підписав тільки першу сторінку акту технічної перевірки розрахункового засобу обліку в побутового споживача від 30.01.2009 р., з якого вбачається, що ніяких дефектів в електролічильнику чи його ушкодження, зміни схеми його підключення не виявлено. Припис на звороті цього акту зроблений робітниками відповідача самочинно і його підпис на звороті відсутній.

Крім того, акт про порушення Правил за №080596 у його присутності не складався і йому не вручався. Підпис споживача у цьому акті не його, а підроблений, що може підтвердити експертиза. Скористатися своїм правом, заявити клопотання про проведення такої експертизи він не міг у суді першої інстанції через дуже швидкий розгляд справи й ігнорування судом його заперечень.

Працівниками позивача були порушені вимоги п.п. 16, 22 договору про користування електроенергією від 16.10.2001 р. Їх квартиру відключили від електромережі до вирішення питання про їх винуватість у скоєнні правопорушення в судовому порядку. Однак з вини працівників відповідача вони не були присутні на засіданні комісії з розгляду цього акту 03.02.2009 р., де вони змогли б заявити свої заперечення й клопотання про проведення експертиз. Цей акт вони отримали тільки з позовною заявою.

З урахуванням наведеного апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги, просила її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є споживачами електричної енергії за місцем свого проживання і цю послугу їм надає позивач.

30.01.2009 р. при перевірці приладу обліку електроенергії за місцем проживання відповідачів за адресою АДРЕСА_1 було виявлено порушення відповідачами «Правил користування електричної енергії для населення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. №1357, а саме безоблікове користування електроенергією, змонтовано перемикач в антресолі в коридорі, який відключає лічильник від напруги, про що складно акт №080596 від 30.01.2009 року. Нарахування по даному акту здійснене на підставі Методики і сума збитків становить 7611,33 грн.

Проте повністю погодитись з такими висновками погодитись не можна.

Апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що ОСОБА_3 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 вересня 1993 р. ( а.с.37) та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2009 р.(а.с.27).

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст.714 ЦК України, ст.ст.24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 (далі Правила), Законом України « Про житлово-комунальні послуги», іншими нормативно-правовими актами.

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем в особі структурної одиниці «Макіївський обєднаний район електричних мереж» ВАТ «Донецькобленерго» та відповідачкою ОСОБА_3 укладено договір на користування електричною енергією та на її імя позивачем відкрито особовий рахунок №16-27-9, відповідно з яким проводиться нарахування та оплата за послуги з електропостачання ( а.с.4;39).

Таким чином, між вказаними сторонами існують договірні правовідносини.

Судом установлено, що 30 січня 2009 року представниками ВАТ «Донецькобленерго» в межах їх компетенції проведено перевірку дотримання Правил за місцем проживання відповідачів, результатом якої стало складання ОСОБА_1 №080596 про порушення Правил користування електричною енергією побутовим споживачем, а саме вказано про самовільне підключення проводів до мережі енергопостачальника мимо приладу обліку, виявити яке представники енергопостачальника при проведенні контрольного огляду не могли. Змонтована прихована проводка з перемикачем в антресолі у коридорі, який відключає лічильник від напруги. Тобто споживачем була використана , але не облікована і не оплачена електрична енергія (а.с.5).

Відповідно до п. 4 Порядку визначення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року №122 та п.53 Правил користування електричною енергією для населення №1357, обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта ви виявлених порушень, складеного відповідно до Методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.

На підставі цього ОСОБА_1 позивачем проведено нарахування збитків відповідачам відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) України від 4 травня 2006 року №562 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4липня 2006 року за №782/12656 розмірі (із змінами і доповненнями, внесеними постановами НКРЕ Українивід 8 лютого 2007 року N 154,від 18 грудня 2008 року N 1384) у розмірі 7611, 33 грн. (а.с.6).

Згідно підпункту а) пункту 3.3. даної Методики в разі, якщо споживач з метою зменшення показів засобів обліку встановив пристрій, що знижує покази засобу обліку, порушив умови монтажу, здійснив самовільне підключення поза приладом обліку прихованою електропроводкою, виявити які представники постачальника електричної енергії під час контрольного огляду засобу обліку не мали можливості, то споживачу робиться перерахунок за користування електричною енергією з дати останньої технічної перевірки або допуску електроустановки споживача в експлуатацію ( у разі, якщо технічний огляд у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію до дати виявлення порушення не проводився), але не більше ніж за три роки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за місцем проживання відповідачів мало місце порушення Правил користування електричною енергією для населення, що підтверджується відповідним актом, складеним представниками енергопостачальника відповідно до п.53 Правил та правильно визначено розмір збитків, визначених на підставі Методики.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт не складався у присутності відповідача ОСОБА_2., що підпис в ньому не його та що порушень Правил користування електричною енергією для населення не допущено, не приймаються до уваги і не можуть бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 не довів своїх заперечень з цього приводу, що є його обовязком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, розяснював відповідачу його права та обовязки.

Разом з тим, покладаючи на обох відповідачів обовязок відшкодувати збитки солідарно, суд на порушення вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України не визначився з характером спірних правовідносин, не зясував, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Між тим, пункт 48 Правил передбачає відповідальність тільки споживача згідно із законодавством за порушення правил користування електричною енергією, зокрема вразі розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Суд першої інстанції не звернув уваги на обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, а саме на те, що власником квартири АДРЕСА_1, де було виявлено порушення правил користування електричною енергією є відповідачка ОСОБА_3

З огляду на викладене суду необхідно було врахувати важливий принцип інституту права власності, закріплений у ст.13 Конституції України про те, що „власність зобовязує”. Це означає, що власник повинен не лише користуватися майном, вилучати з нього корисні властивості, а й турбуватися про нього, нести на його утримання певні витрати. Цей конституційний принцип знайшов свій розвиток і у ч.4 ст. 319 ЦК України.

Тягар утримання майна відповідно до ст.322 ЦК України покладено саме на власника, де вказується, що власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.151 Житлового кодексу України громадяни, які мають в приватній власності будинок (квартиру), зобовязані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію.

Відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобовязаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обовязкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобовязаннями, повязаними із спільним майном.

Оскільки відповідачка ОСОБА_3 є одноосібним власником квартири, саме між нею та позивачем укладено договір про надання послуг з електропостачання, а відповідач ОСОБА_2 не є співвласником квартири і не є членом сімї власника, а лише значиться тільки зареєстрованим у цій квартирі, суд першої інстанції безпідставно поклав нього обовязок разом із власником по відшкодуванню збитків.

З урахуванням наведеного, такий обовязок має бути покладено тільки на відповідачку ОСОБА_3

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні цього спору неповно зясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303-305, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 10 листопада 2009 року скасувати.

Позов Відритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці «Макіївський обєднаний район електричних мереж» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» (розрахунковий рахунок 260363011372 ДОУ ВАТ Державний Ощадбанк України, МФО 335106, ОКПО 35151993) в рахунок відшкодування збитків 7611 грн. (сім тисяч шістсот одинадцять грн.) 33 коп., а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення позову у розмірі 30 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 76 грн. 11 коп.

У задоволенні позову Відритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» в особі структурної одиниці «Макіївський обєднаний район електричних мереж» до ОСОБА_2 про стягнення збитків та судових витрат відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: