Ухвала суду № 7938908, 02.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

< Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-423/09/2770

02.02.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняСкубілова Г.В.

за участю сторін:

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- Трипус Євген Володимирович, довіреність № 1643/9/10-041 від 26.05.09

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- Горшков Дмитро Костянтинович, довіреність № 2126/9/10-0 від 06.07.09

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя <Довідник >Гавура О.В. ) від 25.05.09 по справі №2а-423/09/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверф" (вул. Героїв Севастополя, 13, м.Севастополь, 99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул Героїв Севастополя, 74, м.Севастополь, 99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Гавура О.В.) від 25 травня 2009 року у справі № 2-а-423/09/2770 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2007 року за № 0001062310/0 було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Севморверф»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 25 травня 2009 року, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції до правовідносин, що регулюються нормами спеціального законодавства, загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України. Заявник апеляційної скарги посилається на підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями, яку позивач вважає спеціальною нормою права щодо спорів про суму податкового зобовязання.

У судове засідання представник заявника апеляційної скарги не зявився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.

У судовому засіданні представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували, вважав, що судове рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності з вимогами діючого законодавства України та на підставі зясування усіх обставин справи що мають значення для правильного вирішення справи. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказав, що останнім днем строку для звернення до адміністративного суду з позовом є 19 жовтня 2008 року. Відповідач вважає, що строки звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів регулюються виключно Кодексом адміністративного судочинства України і посилається на позицію Міністерства юстиції України, яка викладена у листі від 06 червня 2008 року № 239-0-2-08-20 та на позицію Вищого адміністративного суду України у аналогічних справах. Відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2007 року Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001062310/0 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Севморверф»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 313527,00 грн. за січень лютий 2007 року, квітень червень 2007 року.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення сталися висновки акту ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю «Севморверф»за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року за № 710/10/23-123/23664754/191 від 19 жовтня 2007 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 313527,00 грн. за вищевказаний період.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що права позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 313527,00 грн. дійсно порушені відповідачем, тому що несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, якій відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги). Факт порушення контрагентами платника податку своїх податкових зобовязань з ПДВ може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку до бюджетного відшкодування сум, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами. Але, у задоволенні позову було відмовлено з причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при вирішенні спору виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є дані тільки податкової декларації за звітний період.

З акту перевірки від19 жовтня 2007 року вбачається, що підставою для висновків про завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 313527 грн. сталися висновки податкової інспекції про неправомірне включення платником податку у податковий кредит сплачених сум ПДВ постачальникам ППКП «Севид»м. Херсон, у сумі 55833 грн., ТОВ «Новотех»м. Горлівка у сумі 66309 грн.., КП «Фірма-Дарниця»м. Горлівка у сумі 7719 грн., ТОВ «Айтвейг»м. Миколаїв у сумі 37920 грн., ТОВ ПМТЗ «ПромДніпро»м. Дніпропетровськ у сумі 44136 грн., ТОВ «Завод СВКОМ-ХХІ»м. Запоріжжя у сумі 23887 грн., ТОВ «Новам»м. Севастополь у сумі 4293 грн., ТОВ НПП «То-нар»м. Миколаїв у сумі 5609 грн., ПП ОСОБА_1 м. Севастополь у сумі 6330 грн., ТОВ СРК «Севморсудоремонт»м. Севастополь 19568 грн., ВАТ «СМЗ»м. Севастополь у сумі 31890 грн., ВАТ «Севморенерго»м. Севастополь у сумі 10033 грн.

Вказані суми ПДВ були включені позивачем у склад податкового кредиту відповідних податкових періодів у відповідності з пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за датою здійснення першої із подій датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), датою виписки відповідного рахунку (товарного чеку). Факт оплати ПДВ та наявності у позивача відповідних податкових накладних відповідачем встановлений у процесі документальної перевірки.

Таким чином, позивач правомірно включив суми ПДВ у склад податкового кредиту відповідних податкових періодів за правовідносинами з вищевказаними постачальниками товарів (робіт, послуг) та правильно розрахував суму бюджетного відшкодування за 2007 рік.

Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя не оскаржує висновки суду першої інстанції щодо порушення прав позивача при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2007 року № 0001062310/0.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова колегія вважає, що позивач помилково посилається на положення підпунктів 5.2.1 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, статтю 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо строків адміністративного та судового оскарження рішень податкового органу щодо податкового зобовязання у кількості 1095 днів, тому що дані строки стосуються податкового зобовязання, а спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу не було донараховано податкове зобовязання. Податковим повідомленням-рішенням від 19 жовтня 2007 року № 0001062310/0 Товариству з обмеженою відповідальністю «Севморверф»було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ а не донараховано податкове зобовязання.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Отже, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ складає один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2007 року лише 14 квітня 2009 року, тобто по за межами річного строку. При цьому про прийняття спірного податкового повідомлення-рішення позивачу було відомо своєчасно.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на застосуванні судом правових наслідків пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом. Суд першої інстанції не знайшов підстав вважати причину пропущення строку звернення до суду поважною. Не вбачає таких підстав і судова колегія.

Таким чином, суд першої інстанції повно зясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю»Севморверф»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 25 травня 2009 року у справі № 2-а-423/09/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 лютого 2010 р.

Головуючий суддя< підпис >Т.В. Дадінська

Судді <підпис >О.В.Дугаренко <підпис >В.А.Омельченко <З оригіналом згідно >

<Підпис ><Довідник працівників >