Ухвала суду № 7938904, 03.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-173/09/2770

03.02.10 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Щепанської О.А.,

суддів           Єланської О.Е. , Іщенко Г.М.                      секретарі судового засідання          Зелінська С.В.

Ковінська Т.Г.

за участю сторін:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко"- Вохмянін Аркадій Миколайович, паспорт серії АР 106018, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 19.05.1998 року ; представник відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя- Шульга Кристина Володимирівна, посвідчення № 055456 від 17.11.2009 року довіреність № 7110/9/10-0 від 17.11.09 ; представник відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя- Летюча Діана Геннадіївна, посвідчення № 047318 від 01.12.2008 року довіреність № 344/10-04 від 22.06.09 розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 05.05.2009 у справі № 2а-173/09/2770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" (пр. Генерала Острякова, 15, місто Севастополь, 99029)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 05.05.2009 у справі № 2а-173/09/2770 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя за № 0000025235/0 від 05.08.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 78734,00 грн., визнано протиправним та скасовано.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача апеляційну скаргу підтримали.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Добринята Ко”, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 05.08.2008 №000025235/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 78734,00 грн. протиправним та його скасування.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем правомірно включені до податкового кредиту в квітні 2008 року суми ПДВ, зазначені у податкових накладних № 291 від 14.04.2008 року, № 314 від 24.04.2008 року та № 315 від 24.04.2008 року, не були допущені порушення податкового законодавства, а тому, вірно визначена сума бюджетного відшкодування.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 07.07.2008 по 17.07.2008 Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Севастополя була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” за результатами якої складений акт № 84/23-5/16328694/6425/10 від 25.07.2008 “Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “Добриня та Ко” з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за період: травень 2008 року”.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 05.08.2008 N 000025235/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 78734,00 грн. заявленої відповідно до декларації за 5 місяців 2008 року.

Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку до Державної податкової інспекцій у Ленінському районі м.Севастополя, Державної податкової адміністрації міста Севастополя та Державної податкової адміністрації України. Відповідно до рішення Державної податкової інспекцій у Ленінському районі м. Севастополя від 09.10.2008 скарга підприємства була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 05.08.2008 N 000025235/0 без змін. Вищестоящими податковими службами скарги позивача також залишені без задоволення.

Відповідно до висновків акту перевірки, підприємством в порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями був завищений податковий кредит за квітень 2008 року в розмірі 78734,19 грн. та в порушення п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону підприємством завищено заявлене бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у розмірі 78734,00 грн.

Ці висновки були зроблені на підставі того, що позивачем нібито не були дотримані вимоги податкового законодавства під час укладення та виконання договорів з товариством з обмеженою відповідальністю “Українська компанія “Кроника-Плюс” № 14-01 від 14.01.2008 року, № 02/10/08 від 02.10.2007 року, № 03/03 від 03.03.2008 року, а також, що ці правочини є нікчемними, як правочини що суперечать моральним принципам суспільства та не направлені на реальне настання правових наслідків.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що ці висновки не є вірними з наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з ПДВ здійснюється на підставі норм статті 7 Закону, з аналізу якої вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому, Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум ПДВ до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2008 позивачем був укладений договір № 14-01 з ТОВ “УК “Кроника-Плюс” на виконання ремонтних робіт пжс “Вихрь-1”, вказаних в переліку робіт відповідно до Додатку до договору. Згідно з актом виконаних робіт від 08.04.2008 контрагентом були виконані роботи на загальну суму 58 561,66 грн., у тому числі ПДВ 9 760,28 грн.. Ця сума у повному обсязі була перерахована на рахунок ТОВ “УК “Кроника-Плюс”24.04.2008 року.

02.10.2007 року позивачем був укладений договір № 02/10/08 з ТОВ “УК “Кроника-Плюс” на виконання робіт на ремонті ТБС “ИНЯ” в обсягах відповідно до Додатку №1 до договору. Згідно з актом виконаних робіт від 10.04.2008 року контрагентом були виконані роботи на загальну суму 188 843 грн., у тому числі ПДВ. Ця сума у повному обсязі була перерахована на рахунок ТОВ “УК “Кроника-Плюс” 24.04.2008.

03.03.2008 року позивачем був укладений договір № 03/03 з ТОВ “УК “Кроника-Плюс” на виконання робіт на ремонті т/х 1” в обсягах відповідно до Додатку №1 до договору. Згідно з актом виконаних робіт від 14.04.2008 року контрагентом були виконані роботи на загальну суму 225 000 грн., у тому числі ПДВ –37500 грн.. Ця сума у повному обсязі була перерахована на рахунок ТОВ “УК “Кроника-Плюс”24.04.2008 року.

Виходячи із вищезазначеного позивачем була сплачена контрагенту вартість придбаних послуг у повному обсязі з урахуванням ПДВ,

Таким чином, позивач має право на відшкодування з бюджету частини податку, сплаченого ним постачальнику робіт, а саме ТОВ “УК “Кроника-Плюс”.

Що стосується формування податкового кредиту в квітні 2008 року, порушення позивачем вимог податкового законодавства під час укладання та виконання вищезазначених договорів та їх нікчемності, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.2.1., 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, він зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ “УК “Кроника-Плюс” зареєстровано у якості платника податку на додану вартість. Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції, питання щодо анулювання реєстрації цього підприємства не ставилося, тому що воно періодично подає до податкового органу декларацію з податку на додану вартість, яка підписується її керівником. Тому, це підприємство має право на складання податкових накладних.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрація України від 30.05.1997р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовувалося сторонами, керівником ТОВ “УК “Кроника-Плюс” є Гончаренко Михайло Сергійович.

ТОВ “УК “Кроника-Плюс” на підставі договорів № 14-01 від 14.01.2008 року, № 02/10/08 від 02.10.2007 року, № 03/03 від 03.03.2008 року та актів виконаних робіт до них були складені податкові накладні № 291 від 14.04.2008 року, № 314 від 24.04.2008 року та № 315 від 24.04.2008 року. Ці податкові накладні містять всі необхідні реквізити, зазначені в законі, підписані Гончаренко М.С. та скріплені печаткою підприємства.

З зазначеного слідує, що позивачем правомірно включені до податкового кредиту в квітні 2008 року суми ПДВ, зазначені у податкових накладних № 291 від 14.04.2008 року, № 314 від 24.04.2008 року та № 315 від 24.04.2008 року, не були допущені порушення податкового законодавства, сума бюджетного відшкодування визначена вірно, а тому, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя, є протиправним.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200, пунктом першим частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя –залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 05.05.2009 у справі № 2а-173/09/2770 –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 лютого 2010 р.

Головуючий суддя          підпис                              О.А.Щепанська

Судді           підпис                               О.Е.Єланська підпис                               Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             О.А.Щепанська