Постанова № 7938818, 14.12.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

                                                                                Справа № 2-21/4299.1-08А/5002

14.12.09 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дугаренко О.В.,

суддів           Омельченка В. А. , Санакоєвої М.А. секретар судового засідання          Клюкіна Н.С.                              

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Чонгова С.І., судді Осоченко І.К., Привалова А.В. ) від 04.12.08 у справі №2-21/4299.1-08А

за позовом           Державного підприємства "Алушта" (пров. Іванова, 3, Алушта, Автономна Республіка Крим, 98510)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22а, Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

За участю Прокуратури АР Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95000)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення                                        

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2008 (судді Чонгова С.І., Осоченко І.К., Привалова А.В.) у справі №2-21/4299.1-2008а задоволений позов державного підприємства «Алушта»до Державної податкової інспекції у м. Алушта. Постановлено: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 02.06.2003 №00010023/0 в сумі основного платежу 473433,07 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 473433,07 грн., всього 946866 грн.; від 13.10.2003 №0001002301/2/1478 в сумі основного платежу 672624 грн., штрафних санкцій в сумі 672794 грн., всього в сумі 1345418 грн.

Не погодившись з постановою суду Державна податкова інспекція у м. Алушта звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що виноматеріали, які вироблені ДП «Алушта», є алкогольними напоями, оскільки мають вміст спирту етилового від 9 відсотків і вище об`ємних одиниць, отримані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів і відносяться до товарної групи ГС під кодом 2204.

23.01.2009 до Севастопольського апеляційного адміністративного суду надійшла заява прокурора Автономної Республіки Крим про приєднання до апеляційної скарги ДПІ у м. Алушта. Заява містить доводи, які аналогічні доводам апеляційної скарги.

В судовому засіданні представники ДПІ у м. Алушта підтримали апеляційну скаргу з підстав, що викладені в неї.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін.

Представник прокуратури Автономної Республіки Крим в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що з 28.02.2003 по 29.05.2003 ДПІ у м. Алушта проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства державним підприємством радгоспом-заводом «Алушта»за період з 01.01.2001 по 31.12.2002.

В ході перевірки встановлені порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки складено акт №40/23-2-8/00412694/758 від 29.05.2003, якій є підставою спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта №0001002301/0 від 02.06.2003 позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1090232 грн., у тому числі основний платіж –502500 грн., штрафна санкція –587732 грн.

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим прийняте рішення №2555/10/25-007 від 25.09.2003, відповідно до якого ДПІ у м. Алушта зобов’язувалась направити позивачу окреме податкове повідомлення-рішення на загальну суму 255186 грн. (170124 грн. –податок на додану вартість, 85062 грн. –штрафні санкції з податку на додану вартість).

13.10.2003 Державною податковою інспекцією у м. Алушта було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001002301/2/1478, відповідно до якого позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1345418 грн., у тому числі основний платіж –672624 грн., штрафна санкція –672794 грн.

З останніх уточнень позовних вимог (а.с.48-50 т. 2) вбачається, що позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення відповідача за наступними епізодами: визначення податкового зобов’язання з ПДВ у зв’язку з порушенням норм п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»в сумі основного платежу –453498 грн. та штрафної санкції –538560 грн.; визначення податкового зобов’язання з ПДВ з операцій продажу обідів працівникам позивача в сумі основного платежу –13538 грн., штрафна санкція –13538 грн., визначення завищення суми податкового кредиту за лютий-березень 2001 у зв’язку з включенням до податкового кредиту сум ПДВ за податковими деклараціями, які виписані фірмою «Парадіз», у сумі основного платежу 8206 грн., штрафної санкції –8206 грн.; визначення податкового зобов’язання у зв’язку з виключенням податковим органом зі складу податкового кредиту сум ПДВ за матеріальні цінності, які придбані за бюджетні кошти у вигляді бюджетних субсидій, в сумі основного платежу –20732 грн., штрафної санкції –20732 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є сільськогосподарським виробником, підприємством первинного виноробства та здійснює операції з продажу товарів власного виробництва, виготовлених з власної сільськогосподарської сировини, підприємствам вторинного виноробства.

Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Судова колегія вважає, що за змістом положень пункту 11.29 статті 11 Закону випливає, що спеціальний режим оподаткування розповсюджується на сільськогосподарських товаровиробників в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства щодо здійснення ними операцій:

-          з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва;

-          з поставки продукції (крім підакцизних товарів), виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м`яса живою вагою.

Державне підприємство «Алушта»є сільськогосподарським товаровиробником, має право за період, що перевірявся, на застосування спеціального режиму оподаткування і даний факт не заперечується відповідачем.

Суть спору становить у тому, що податкова інспекція вважає, що позивач не має право на застосування спеціального режиму оподаткування щодо операцій з поставки виноматеріалів, тому що ці виноматеріали, на думку податкової інспекції, є підакцизною продукцією.

Судова колегія вважає, що у даному випадку не має значення –є виноматеріали, що були поставлені позивачем підакцизною продукцією чи ні, тому що згідно до положень пункту 11.29 статті 11 Закону застереження «крім підакцизних товарів»стосується лише продукції, яка виготовлена на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Згідно до положень пункту 11.29 статті 11 Закону спеціальний режим оподаткування застосовується щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва. Виноматеріали, які поставлялися позивачем, є товаром його власного виробництва і цей факт є безперечним, тому позивач правомірно застосовував спеціальний режим оподаткування, передбачений вказаною нормою Закону щодо операцій з поставки цих виноматеріалів.

За таких обставин справи судова колегія не дає оцінку обставинам, що стосуються питання є виноматеріали, що були поставлені позивачем, чи ні, підакцизною продукцією.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що податковим органом неправильно визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 992058 грн., у тому числі основний платіж - 453498 грн., штрафна санкція –538560 грн. у податковому повідомленні-рішенні №0001002301/0 від 02.06.2003 та в сумі 1247242 грн., у тому числі - 623621 грн. основного платежу та 623621 грн. –штрафної санкції у податковому повідомленні-рішенні №0001002301/2/1478 від 13.10.2003.

З акту перевірки вбачається, що податкові зобов’язання в сумі 13538 грн.(основний платіж) визначені по операціях продажу обідів працівникам підприємства в їдальні на базі відпочинку «Старий замок». Відповідно до колективного договору пільгова вартість обідів для працівників радгоспу складає 1 грн. Оплата за обіди здійснюється шляхом утримання з заробітної плати працівників вартості обідів. Фактична вартість обідів складає у середньому 3,60 грн. Податкові зобов’язання розраховані на суму різниці між фактичною вартістю обіду та 1 грн.

Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»( в редакції, що діяла на момент перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень) у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Операції з продажу обідів працівникам підприємства є власними, але не відносяться до сільськогосподарської діяльності, оскільки відповідно до ст..1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства за період 2001-2004 роки»продукція сільського господарства –це продукція, яка виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11.-01.42 та 05.11.1-05.00.42 Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016-97.

Сільське господарство –це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначена для споживання у сировинному та переробленому вигляді та для використання у якості харчових продуктів.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість визначення податковим органом суми зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 27076 грн., у тому числі 13538 грн. –основний платіж, 13538 грн. –штрафна санкція).

Також при проведенні перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту за березень-грудень 2001 року та березень, квітень, липень 2002 року в сумі 133504 грн. у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ з придбання товарно-матеріальних цінностей за рахунок бюджетного фінансування.

У зв’язку з коректуванням податкового кредиту по вищевказаним операціям позивачу зазначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 41464 грн., у тому числі основний платіж –20732 грн., штрафна санкція –20732 грн.

Грошові кошти, які отримані за цільовим бюджетним фінансуванням не впливають на формування валового доходу позивача відповідно до вимог ст..4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ці грошові кошти отримані не від господарської діяльності платника податків. Оскільки отримані грошові кошти можуть бути витрачені виключно за цільовим призначенням під контролем держави, то відповідно витрати не можуть бути включені до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Оскільки позивач не надав суду доказів того, що витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей за рахунок бюджетних субсидій віднесені ним до складу валових витрат, то судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість визначення податковим органом суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 41464 грн., у тому числі основний платіж –20732 грн., штрафна санкція –20732 грн., у податкових повідомленнях-рішеннях №0001002301/0 від 02.06.2003 та №0001002301/2/1478 від 13.10.2003.

Судова колегія не погоджується з висновками податкового органу про необґрунтованість включення до складу податкового кредиту у лютому –березні 2001 сум податку на додану вартість за податковими накладними, які виписані ПП «Парадіз», у розмірі 8206 грн.

З копії книги придбань товарів, робіт, послуг позивача (а.с.117-121 т.1) вбачається, що а ні в лютому, а ні в березні 2001 позивач не відображав податкові накладні, виписані ПП «Парадіз». Доказів саме включення позивачем до складу податкового кредиту лютого –березня 2001 року сум податку на додану вартість за податковими накладними №36 від 13.02.2001 на суму 17359,75 грн., у тому числі ПДВ –2893,29 грн.; №42 від 14.02.2001 на суму 8399,88 грн., у тому числі ПДВ –1399,98 грн.; №56 від 23.02.2001 на суму 9732,05 грн., у тому числі ПДВ –1622,01 грн.; №63 від 28.02.2001 на суму 12574,90 грн., у тому числі ПДВ –2095,82 грн.; №81 від 07.03.2001 на суму 1170,01 грн., у тому числі ПДВ 195 грн. податковим органом суду не надано.

Судом першої інстанції в судовому рішенні не дано оцінки правомірності донарахування податковим органом податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вищевказаними епізодами.

Відповідно до ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції не виконані вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частиною 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2008 у справі №2-21/4299.1-2008а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта №0001002301/0 від 02.06.2003 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1008470 грн., у тому числі основний платіж –461704 грн., штрафна санкція –546766 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта №0001002301/2/1478 від 13.10.2003 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1263656 грн., в тому числі основний платіж –631828 грн., штрафна санкція –631828 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 грудня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              О.В.Дугаренко

Судді           підпис                               В.А.Омельченко підпис                               М.А.Санакоєва З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             О.В.Дугаренко