Постанова № 7938604, 10.02.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2010 р. Справа № 2-а-2882/08/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства «Енергозбереження»

до Державної податкової інспекції у м. Н.Каховка

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Згідно позовних вимог, уточнених в ході розгляду справи, комунальне підприємство «Енергозбереження» (далі-позивач) просить визнати недійсними повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Нова Каховка (далі-відповідач) від 20.03.2008р. №0000902301, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 496103,0 грн. та застосована фінансова санкція в розмірі 248052 грн.; №0000912301/0, яким визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість на 363051,0 грн., у тому числі за основним платежем на 206817 грн.; №0000032800/0, яким визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток на 42893,0 грн., у тому числі за основним платежем на 25199грн.; та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.03.2008р. №0000932301, якими застосовані штрафні санкції на суму 963787,9 грн. за порушення законодавства в сфері ведення касових операцій у національній валюті України.

Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення рішення та рішення про застосування штрафних санкцій посилаючись на те, що відповідач при їх складені використав законодавчо необґрунтовані висновки щодо наявності порушень податного законодавства, які викладені у акті перевірки від 06.03.2008р. № 279/230-32684983.

За твердженням позивача при зменшені бюджетного відшкодування, заявленого ним у квітні 2005р. відповідач не прийняв рішення Господарського суду Херсонської області від 17.01.2006р. по справі 7/3-06, яким суд зменшив позовні вимоги відповідача про стягнення ПДВ у сумі 503077,56 грн. до 52827 грн.

На думку позивача відповідач неправомірно зменшив задекларований ним податковий кредит з податку на додану вартість на суму 195957,0 грн. у результаті виключення з його складу ПДВ, сплаченого постачальникам у складі вартості товарів (робіт, послуг), придбаних для використання у власній господарській діяльності, за рахунок коштів, отриманих від місцевого бюджету.

При збільшені податкових зобов’язань з податку на прибуток одним із порушень податкового законодавства було неправомірне нарахування амортизації на вартість безоплатно отриманих основних засобів. Позивач вважає, що ці основні засоби він отримав не безкоштовно, а у володіння для ведення господарської діяльності, і тому на ці основні фонди повинна нараховуватись амортизація.

Недоведеними з точки зору позивача є порушення ним законодавства України у сфері готівкового обігу.

Відповідач проти позову заперечує і вважає, що спірні податкові повідомлення рішення та рішення про застосуванню штрафних санкцій складені у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій винесені на підставі акту планової перевірки позивача від 06.03.2008р. №279/230-32684983.

За податковим повідомленням-рішенням № 0000032800/0 позивачу збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток на 42893,0 грн., у тому числі за основним платежем на 25199 грн.

Порушеннями податкового законодавства з податку на прибуток, які вплинули на збільшення податкових зобов’язань з цього податку було те, що перевіркою зменшені валові витрати позивача на 24371,0 грн., внаслідок включення до їх складу документально не підтверджених витрат на суму 24071 грн. та завищення розміру витрат на відрядження працівників позивача на 300 грн. Крім того, за актом перевірки від 06.03.20008р. позивач неправомірно нарахував амортизацію у сумі 107689,0грн. на вартість безоплатно отриманих основних фондів.

При розгляді цього питання суд приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо скасування податного повідомлення рішення від 20.03.2008р. № 0000032800/0 задоволенню не підлягають з наступних причин:

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР валові витрати та амортизаційні відрахування, при їх декларуванні зменшують валовий дохід платника податків і, як наслідок, прибуток, що підлягає оподаткуванню.

За пп.5.3.9.п.5.3. ст..5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході розгляду справи позивач не підтвердив наявність належним чином складених документів, які підтверджують задекларовані валові витати у сумі 24071 грн.. До того ж зазначений висновок відповідача позивач у позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні не оспорював, а тому суд вважає, що зазначене порушення мало місце під час складання декларації з податку на прибуток позивача у 2005-2007рр.

Також не наведено позивачем і заперечень щодо висновку відповідача про порушення вимог пп.5.4.8. п.5.4. ст..5 Закону №334/94-ВР у вигляді завищення суми добових на 300 грн. під час виплати компенсацій працівникам позивача. За вказаними вище нормами Закону №334 до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від22.04.1999р. № 663 та Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.1998р. №59, зареєстрованого в Мінюсті України 31.03.1998р. за №218/2658, для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності у разі, коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України встановлено граничні норми добових витрат у сумі 25 грн., тоді як позивач виплатив своєму працівнику добові у розмірі 100 грн. за 1 день. Таким чином позивач зайво виплатив добові у сумі 300 грн. та безпідставно відніс їх до валових витрат.

За актом перевірки позивач на підставі рішень сесій отримав від Новокаховської міської ради основні засоби в безоплатне постійне користування, а після припинення договорів користування – в господарське відання. За рішенням сесій та договорів користування позивач отримав основні фонди для потреб власної господарської діяльності і не поніс витрати на їх придбання.

Відповідно до Закону №334 амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

У зв’язку з тим, що позивач не поніс витрати на придбання основних фондів, які були передані йому Новокаховською міською радою, він не мав право нараховувати амортизацію на вартість безкоштовно переданих йому основних фондів. Отже висновок відповідача про зниження оподатковуваного прибутку шляхом безпідставного нарахування амортизації у сумі 107689 грн. є таким, що відповідає діючому законодавству з оподаткування прибутку підприємств.

За податковим повідомленням рішенням від 20.03.2008р. № 0000902301/0 позивачу зменшено заявлене ним бюджетне відшкодування у квітні 2005р. на суму 496103,0 грн. та застосована фінансова санкція в розмірі 248052 грн..

При досліджені цього питання судом встановлено, що позивач виконуючи свій обов’язок, як платника податків, 18.05.2005р. надав відповідачеві декларацію з податку на додану вартість. За цією декларацією позивач задекларував податкові зобов’язання з ПДВ у сумі 70863 грн., податковий кредит у сумі 15587 грн. та чисту суму податкових зобов’язань, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 55276 грн., намір отримати бюджетне відшкодування з ПДВ не декларувався. Скориставшись своїм правом, наданим Законами України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.200ор. № 218-ІІІ, позивач 30.11.2005р. надав відповідачеві уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2005р. За цим розрахунком позивач відповідно зменшив раніше задекларовану суму податкових зобов’язань та чисту суму податкових зобов’язань, яка підлягає сплаті до бюджету на 48870,0 грн. За уточнюючим розрахунком від 23.12.2005р. позивач зменшив податкові зобов’язання з податку на додану вартість за квітень 2005р. на 506000грн. та збільшив на цю суму задеклароване бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 506000 грн.. Розрахунок сум бюджетного відшкодування позивачем не надавався. Таким чином позивач при наданні уточнюючих розрахунків зменшив задекларовані ним суми податкові зобов’язань з ПДВ квітня 2005р. 70863,0 грн. на 554870,0 грн., та задекларував намір отримати бюджетне відшкодування у сумі 506000грн.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За поданими деклараціями позивач не декларував від’ємне значення з ПДВ попереднього податкового періоду, не перекрите податковими зобов’язаннями та бюджетним відшкодуванням у попередніх податкових періодах, яке підлягає включенню до складу податкового кредиту квітня 2005р., від’ємне значення з ПДВ виникло за рахунок коригування декларації з ПДВ за квітень 2005р., і тому позивач зобов’язаний був декларувати намір отримати бюджетне відшкодування з ПДВ лише у травні 2005р..

Крім того, звертає на себе увагу те, що позивач у ході виправлення показників декларації квітня 2005р. зменшував раніш задекларовані податкові поточні зобов’язання цього періоду, які є меншими за розмір проведених коригувань.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що підставою для проведення коригування з ПДВ за квітень 2005р. є рішення Господарського суду від 17.01.2006р., за яким відповідач відмовився від вимоги про стягнення на користь бюджету заборгованості з ПДВ у сумі 503077,56 грн. тому, що припинення податкових зобов’язань з цих підстав тягне за собою зміну стану розрахунків по цим платежам та не тягне за собою зміну задекларованих раніш податкових зобов’язань з цього податку.

Таким чином, суд приходить до висновку про залишення позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішенням від 20.03.2008р. № 0000902301/0 без задоволення.

За податковим повідомленням рішенням від 20.03.2008р. №0000912301/0 позивачу збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на 363051 грн., у тому числі за основним платежем на 206817 грн..

На розмір донарахованих податкових зобов’язань з ПДВ вплинуло виявлення порушень законодавства з податку на додану вартість, які привели до заниження ПДВ на суму 312467 грн. та завищення цього податку на 105650 грн..

Головним порушенням законодавства з податку на додану вартість було те, що позивач до складу податного кредиту відніс податок у сумі 195957 грн. , сплачений постачальникам у складі вартості товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів, отриманих від Новокаховського міськвиконкому.

При розгляді цього питання було встановлено, що позивач на підставі рішень сесій Новокаховського міськвиконкому отримував кошти у вигляді поповнення статутного фонду на реконструкцію котелень №2 та №5. Виділення коштів міськвиконкомом провадилось за кодами 2410, 2143 «Капітальні трансфери підприємствам» бюджетної класифікації видатків. Виділені кошти позивачем були використані позивачем за цільовим призначенням на оплату вартості товарів (робіт, послуг), пов’язаних з ремонтом та реконструкцією котелень №2, №5. Сума сплаченого податку на додану вартість виконавцям робіт по реконструкції котелень склала 195957 грн.. Сума сплаченого (нарахованого) податку підтверджена належним чином оформленими податковими накладними.

Аналіз статутних документів позивача дозволяє зробити висновок, що експлуатація котелень №2 та №5 пов’язана з його господарською діяльністю, а відповідно витрати на реконструкцію цих основних фондів є витратами, пов’язаними з веденням господарської діяльності цього платника податків.

Відповідач вважає, що визначальними факторами при формуванні податкового кредиту платником податку на додану вартість є: придбання (виготовлення) ним безпосередньо товарів та послуг чи придбання (будівництво, спорудження) основних фондів; використання придбаних товарів (послуг) вчи основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. У зв’язку з тим, що сплата вартості послуг по реконструкції котелень проведена за рахунок бюджетних коштів, відповідач вважає, що придбання цих послуг здійснено Новокаховським міськвиконкомом, а не позивачем, атому позивач не має права на податковий кредит щодо сплаченого ПДВ по цим витратам.

З огляду на зазначене суд вважає за необхідним зазначити наступне:

Відповідно до пп.7.4.1.п 7.4 ст.7. Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні.

Отже формування податкового кредиту під час проведення розрахунків з постачальниками товарів (робіт, послуг) з використанням бюджетних коштів має здійснюватись з урахуванням частки використання оплачених товарів в оподатковуваних операціях та при наявності належним чином оформлених податкових накладних, і не залежить від джерела надходження коштів, які використанні при розрахунках за поставлені товари (роботи, послуги).

Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованості позиції позивача з цього питання.

У своїй позовній заяві та в ході слухання справи позивач не оскаржував інші порушення законодавства з ПДВ, виявлені відповідачем під час проведення перевірки від 06.03.2008р., що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 20.03.2008р. №0000912301/0.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача по скасуванню податкового повідомлення-рішення від 20.03.2008р. №0000912301/0. Зазначене рішення підлягає скасуванню на суму 293 935,5 грн., у тому числі за основним платежем на 195957 грн. та за штрафними санкціями на 97 978,5 грн..

За рішенням про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства України у сфері готівкового обігу від 20.03.2008р. №0000932301 до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 96 3787,9 грн.

          За актом перевірки від 06.03.2008р. підставою для застосування штрафних санкцій було те, що позивач не оприбуткував по касі готівкові кошти від реалізації послуг населенню на суму 192 757,58 грн..

Зазначене порушення відповідачем було виявлене під час дослідження операцій з придбання товарів у фізичних осіб. За матеріалами бухгалтерського обліку позивач придбавав товари для використання у власній господарській діяльності у фізичних осіб в обмін на послуги з теплопостачання Під час проведення перевірки відповідачем було проведено зустрічні перевірки вказаних операцій, за результатами яких частина фізичних осіб не підтвердила факти постачання товарів у обмін на поставлені послуги позивача. За поясненнями цих фізичних осіб, оплата за надані послуги провадилась ними у готівковому порядку безпосередньо у касу позивача. При цьому прибуткові касові ордери не видавались, а стан розрахунків відображався у розрахунковій книжці по оплаті за комунальні послуги. За результатами таких зустрічних перевірок відповідач встановив факт не прибуткування готівкової виручки на суму 192757,58 грн..

          З огляду на зазначене суд вважає, за необхідним врахувати наступні обставини:

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005р. за №40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

          Вивчивши надані документи, суд вважає доведеним факт отримання позивачем готівкової виручки у сумі 192757,58 грн. від фізичних осіб у якості сплати за комунальні послуги та не оприбуткування цієї виручки у касу позивача в день її отримання.

          Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачена штрафна санкція у вигляді стягнення 5 кратного розміру не оприбуткованої, або несвоєчасно оприбуткованої готівку в касу суб’єкта підприємницької діяльності.

          На підставі зазначеного суд вважає, що позивачу слід відмовити у задоволенню позовних вимог по скасуванню рішення про застосування штрафних санкцій від 20.03.2008р. №0000932301

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

<Текст >

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Н.Каховка від 20.03.2008р. №0000912301/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 293 935,5 грн., у тому числі за основним платежем - на суму 195957 грн. та за штрафними санкціями - на суму 97 978,5 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Енергозбереження»(74900 Хероснська обл.., м. Нова Каховка, вул.. Дзержинського, код ЄДРПОУ 32684983) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 лютого 2010 р..

Суддя Кравченко К.В.