Рішення № 79377110, 24.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2019 року № 826/5839/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1доГоловне управління Пенсійного фонду України в м. Києві,провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (далі - позивач, ОСОБА_1,) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) (далі- відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.01.2018 №1395/02/18121;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 08.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.11.2017 вона звернулась до Центрального ОУ ПФУ в м. Києві із заяву, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Так позивач вказала, що до вказаної було додано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Однак, 22.11.2017 № 65942/02 Центральним ОУ ПФУ в м. Києві, правонаступником якого є ГУ ПФУ в м. Києві, позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки у ОСОБА_1 відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу».

Як стверджує позивач, 27.12.2017 вона звернулася до Пенсійного фонду України зі скаргою на рішення Центрального ОУ ПФУ в м. Києві від 22.11.2017 № 65942/02. Натомість 29.12.2017 ПФ України переадресував розгляд такої скарги до ГУ ПФУ в м. Києві.

Між тим, 15.01.2018 рішенням ГУ ПФУ в м. Києві № 1395/02/18-121 у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 27.12.2017 відмовлено.

Однак, позивач наголошує, що така відмова є протиправною, оскільки станом на дату звернення до органів пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» стаж її роботи на посадах державної служби становив більше 10 років, а відтак відмова органів Пенсійного фонду України щодо не переведення її на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною.

Відповідач надіслав відзив проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, наголосивши, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Так у зв'язку з набранням чинності вказаного Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, Закон України «Про державну службу» від 16.12.2013 № 3723-ХІІ втратив чинність, а тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

При цьому, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на що з 01.05.2016 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Крім того, у своєму відзиві відповідач звернув увагу суду на те, що при розгляді документів позивача, згідно записів трудової книжки з 04.07.2002 по 02.02.2016 ОСОБА_1 працювала на посадах, які не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, а відтак у позивача відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закон України «Про державну службу», з огляду на що відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу на підставі п. 2 ч. 1 ст.263 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 24.01.2019, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 203 здійснено заміну відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 22869069) його правонаступником - Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368).

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, з 04.07.2002 працює в органах державної податкової служби по час звернення до суду.

08.11.2017 ОСОБА_1 звернулась до Центрального ОУ ПФУ в м. Києві із заяву, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

22.11.2017 рішенням Центрального ОУ ПФУ в м. Києві № 65942/02 було відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки у ОСОБА_1 відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу».

27.12.2017 позивач, вважаючи вказану відмову протиправною звернулася до Пенсійного фонду України зі скаргою, в якій просила скасувати рішення Центрального ОУ ПФУ в м. Києві від 22.11.2017 № 65942/02 та прийняти рішення, яким заяву ОСОБА_1 від 08.11.2017 задовольнити та перевести її на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Натомість 29.12.2017 ПФ України переадресував розгляд такої скарги до ГУ ПФУ в м. Києві.

15.01.2018 рішенням ГУ ПФУ в м. Києві № 1395/02/18-121 у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 27.12.2017 відмовлено з тих підстав, що у ОСОБА_1 відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу».

Позивач, вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує її права, звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як слідує із змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в м. Києві № 1395/02/18-121 єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» стала саме відсутність у позивача стажу державної служби, необхідного для переведення на пенсію цього виду, з огляду на що предметом спору у даній справі є оцінка наявності у позивача стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Так, спеціальним Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII), який, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону набрав чинності з 01.05.2016.

Отже, на момент винесення оскаржуваного рішення від 15.01.2018 № 1395/02/18-121 стаж державної служби обчислювався відповідно до статті 46 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок№ 229).

Разом з тим, відповідно до п. 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Згідно з п. 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до 01.05.2016, тобто до набрання чинності Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.03.2018 у справі № 240/381/17 (провадження № К/9901/2722/17) та від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17 (провадження № К/9901/5405/17).

Відтак, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 здійснюється згідно Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283, чинного до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889).

Так, відповідно до п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Згідно з п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України (у редакції, чинні станом на 12.04.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відтак, зважаючи на викладене, період роботи ОСОБА_1 на посадах, у органах державної податкової служби відноситься до стажу державної служби.

Між тим, п. 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Натомість, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки та мають страховий стаж 25 років та жінки, які досягли віку 55 років та мають страховий стаж 20 років, у тому числі не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Так досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 а отже на день звернення із заявою (заява від 08.11.2017) до територіальних органів Пенсійного фонду України мала вік - 58 років 2 місяці 25 днів.

При цьому, досліджуючи наявність страхового стажу 20 років, у тому числі не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців суд, проаналізувавши трудову книжку ОСОБА_1, належним чином засвідчені копії якої наявні в матеріалах справи, зазначає про наступне.

06.07.1978 - 30.07.1978 - робота в цеху товарів народного споживання (страховий стаж 24 дні);

23.06.1980 - 17.08.1980 - прийнята у другий механічний цех токарем 2 розряду (страховий стаж 1 місяць 24 дні);

15.07.1981 - 20.08.1981 - прийнята тимчасово на посаду інженером-технологом 3 категорії (страховий стаж 1 місяць 5 днів);

10.11.1985 - 20.06.1986 - робота на посаді інженера, а в подальшому на посаду старшого інженера (страховий стаж - 7 місяців 10 днів);

02.12.1986 - 12.08.1988 - робота у відділі кадрів у Військовій частині (страховий стаж - 1 рік 8 місяців 10 днів);

10.10.1989 - 28.03.1994 - робота на посадах в Каменській обласній санепідемстанції (страховий стаж - 4 роки 5 місяців 18 днів);

12.09.1994 - 25.02.2000 - робота на посадах інспектора відділу кадрів та начальника відділу допоміжних виробництв та експлуатації житла - заступником генерального директора з кадрових питань (страховий стаж - 5 років 4 місяці 12 днів);

28.02.2000 - 03.07.2002 - робота на посаді начальника відділу кадрів (2 роки 4 місяці 5 днів);

04.07.2002 - 31.07.2008 - начальник відділу кадрів ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (страховий стаж - 6 років 27 днів, у тому числі стаж державного службовця - 6 років 27 днів);

01.08.2008 - 02.03.2012 - начальник відділу персоналу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (страховий стаж - 3 роки 7 місяців 1 день, у тому числі стаж державного службовця - 3 роки 7 місяців 1 день);

03.03.2012 - 02.07.2012 - начальник відділу персоналу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (страховий стаж - 3 місяці 29 днів, у тому числі стаж державного службовця - 3 місяці 29 днів);

03.07.2012 - 26.12.2014 - начальник управління персоналу Державної податкової служби м. Києва, а в подальшому Головного управління Міндоходів у м. Києві (страховий стаж - 2 роки 5 місяців 23 дні, у тому числі стаж державного службовця - 2 роки 5 місяців 23 дні);

10.02.2015 - 23.02.2015 - головний спеціаліст загального відділу управління інфраструктури ГУ ДФС у м. Києві (страховий стаж - 14 днів, у тому числі стаж державного службовця - 14 днів);

24.02.2015 - 01.05.2016 (дата прийняття Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII) - начальник управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у м. Києві (страховий стаж - 1 рік 2 місяці 5 днів).

Таким чином, підсумовуючи викладене суд зазначає, що на момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII ОСОБА_1 мала вік 58 років 2 місяці 25 днів, загальний страховий стаж - 27 років 5 місяців 13 днів, у тому числі стаж державного службовця 13 років 8 місяців 25 днів, з огляду на що висновки, викладені у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.01.2018 №1395/02/18121 щодо відсутності у ОСОБА_1 стажу державного службовця є помилковими, а відтак таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України»" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) нагадав, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства"» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 08.11.2017, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, а також з метою повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.01.2018 №1395/02/18121 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» та зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві перевести ГУ ПФУ у м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 08.11.2017.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 22869069) від 15.01.2018 №1395/02/18121 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 08.11.2017.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін