Постанова № 7935339, 11.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.02.10Справа №2а-10093/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С., при секретарі Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом підприємства «Демірджи»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення,

за участю представників:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – Болібкова А.В., довіреність № 3/10 від 01.12.2009 року;

Суть спору: Підприємство «Демірджи» звернулось до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02.12.04 р. відкрито провадження по справі.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 11.01-18.01.2005 р. по справі № 2-25/965-2005 позов Підприємства «Демірджи»задоволено, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0010442301/0 від 01.07.2004 р. визнано недійсним.

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була подана апеляційна скарга на рішення Господарського суду АР Крим від 11.01-18.01.2005 р.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2005 р. апеляційна скарга залишена без задоволення, рішення Господарського суду АР Крим від 11-18.01.2005 р. у справі № 2-25/965-2005 залишено без змін.

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим до Вищого господарського суду України була подана касаційна скарга на рішення Господарського суду АР Крим від 11.01-18.01.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2005 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2005 р. касаційна скарга Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим та справа № 2-25/965-2005 передані для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Вищим адміністративним судом України 06.08.2009 р. постановлена ухвала, якою рішення Господарського суду АР Крим від 11.01-18.01.2005 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2005 р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 26.08.2009 року справу прийнято до провадження Окружного адміністративного суду АР Крим.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, 25.01.2010 року від нього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 11.02.2010 року, заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Підприємство «Демірджи» 27.09.1994 року зареєстровано рішенням № 341/3 Виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію № 22276010 (а.с.15).

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим 29.06.2004 року було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності внесення в бюджет сум збору на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим за період з 15.07.2003 року по 31.05.2004 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 417/23-1-16 від 29.06.2004 року, в якому зафіксовано порушення п.п. 2.1; 3.1 6.1 Додатку № 10 до Постанови Верховної Ради АР Крим від 19.02.2003 року № 434-3/03 та рішення Сімферопольської міської ради АР Крим від 15.07.2003 року № 174 «Про введення збору на розвиток пасажирського електротранспорту в м. Сімферополі» в частині не отримання свідоцтва про сплату збору на розвиток пасажирського електротранспорту за період з 01.09.2003 року по 31.05.2004 року та несплата збору за зазначений період (а.с. 20-25).

Перевірку було проведено в присутності представника позивача, з актом перевірки він ознайомлений, акт ним підписаний, один примірник акту отриманий.

На підставі акту перевірки № 417/23-1-16 від 29.06.2004 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим було прийнято рішення № 0010442301/0 від 01.07.2004 року, в якому визначено суму заборгованості позивача за основним платежем зі збору на розвиток пасажирського електротранспорту у розмірі 14940,00 грн. (а.с.5).

Судом була перевірена наявність у Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим підстав для визначення           Підприємству «Демірджи» суми зобов’язання зі збору на розвиток пасажирського електротранспорту та встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки та збори.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені Законом України «Про систему оподаткування» (далі – Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно зі ст. 1 Закону податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Відповідно до ст. 7 Закону ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Згідно з п.п. 14 п. 1 ст. 18 закону України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» до повноважень Автономної Республіки Крим віднесено встановлення доходів, що формують бюджет АР Крим, проведення експериментів в сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів відповідно до законодавства України.

Постановою Верховної Ради АР Крим «Про бюджет Автономної Республіки Крим на 2003 рік» від 19.02.2003 року № 434-3/03 введено в дію збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим (Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення платниками збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим є суб’єкти підприємницької діяльності, які надають транспортні послуги по перевезенню пасажирів в автобусах, маршрутних таксі, які використовують у своїй діяльності як належний їм, так і орендований транспорт.

Згідно з п. 3.1 Положення 3.1. суб’єкти підприємницької діяльності, які надають транспортні послуги по перевезенню пасажирів в легкових таксомоторах з кількістю посадочних міст для пасажирів не більше чотирьох на відстані не більше 40 км в межах території одного міста чи району, сплачують фіксовану суму збору в місяць з розрахунку за один транспортний засіб у таких розмірах: з 1 листопада по 31 травня - 80 гривень; з 1 липня по 31 жовтня - 120 гривень.

Визначення суми сплачуваного збору здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності самостійно за ставками, встановленими цим Положенням (п.6.1 Положення).

В ст.ст. 14,15 Закону України «Про систему оподаткування» наведений перелік загальнообов’язкових податків та зборів, а також місцевих податків і зборів. У вказаному переліку відсутній збір на розвиток пасажирського електротранспорту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону.

Таким чином, збір на розвиток пасажирського автотранспорту в Автономній Республіці не включений до Закону, тому відповідно до ст. 1 Закону вказаний збір не може підлягати сплаті.

Відповідач посилається на ст. 39 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» як на підставу запровадження збору на розвиток пасажирського автотранспорту в Автономній Республіці.

Суд зауважує, що відповідно до п. 1. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Враховуючи, що збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці введений в дію Постановою Верховною Радою АР Крим, а не відповідним законом, як це передбачено чинним законодавством, його не може бути віднесено до податкового зобов’язання.

Що ж стосується посилання відповідача на те, що введення в дію вказаного збору було передбачено не тільки Державним бюджетом Автономної Республіки АР Крим на 2003 рік, а й Законами України «Про державний бюджет України на 2003 рік» та «Про державний бюджет України на 2004 рік», то суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

У висновку до акту перевірки № 417/23-1-16 від 29.06.2004 року зазначено про не сплату позивачем суми збору на розвиток пасажирського автотранспорту за період з 01.09.2003 року по 31.05.2003 року.

Проте, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

Як було зазначено вище, Закон України «Про державний бюджет України на 2003 рік», який надав повноваження на проведення експерименту, постанова Верховної Ради АР Крим «Про бюджет Автономної Республіки Крим на 2003 рік» № 434-3/03 були прийняті 26.12.2002 року та 19.02.2003 року відповідно, тобто зазначена постанова в частині введення збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим повинна була набрати чинності лише з початку нового бюджетного періоду, а саме: 01.01.2004 року.

Згідно акту перевірки № 417/23-1-16 від 29.06.2004 року (а.с.24) встановлені порушення за період з 15.07.2003 року по 31.12.2003 року.

З огляду на зазначене, суд вважає висновки посадових осіб податкової служби про несплату позивачем збору на розвиток пасажирського автотранспорту за період з 01.09.2003 року по 01.01.2004 року безпідставними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією в АР Крим податкове повідомлення - рішення № 0010442301/0 від 01.07.2004 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства в сфері оподаткування, тобто протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 16.02.2010 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР № 0010442301/0 від 01.07.2004 року.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Цикуренко А.С.