Рішення № 79341166, 23.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/5664/18

категорія 11.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу до стажу роботи 14 років 8 місяців 17 днів служби в органах внутрішніх справ України на посадах оперативно-начальницького складу, що є роботою в галузі права, що дає право на відставку судді та переоформити його пенсію державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді, зобов'язати вчинити відповідні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивача з 02.04.2012 звільнено з посади судді Корольовського районного суду м.Житомира за станом здоров'я та настанням граничного віку - 65 років. З 01.01.2007 позивач отримував пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", після звільнення пенсію було перераховано у відповідності до Закону України "Про державну службу" у розмірі 80% від заробітної плати. Зазначає, що 19.10.2018 звернувся до відповідача із заявою, у якій просить зарахувати до стажу роботи періоди роботи, що надають право на відставку судді та переоформити пенсію державного службовця на щомісячне довічне грошове утримання судді. Листом від 12.11.2018 позивачу відмовлено у призначенні такого утримання у зв'язку з відсутністю достатнього трудового стажу, який повинен складати не менше 20 років. Позивач стверджує, що така відмова є нікчемною, та такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

10 січня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді судді Корольовського районного суду м.Житомира з березня 1995 року (а.с.16-17).

Постановою Верховної ради України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Корольовського районного суду м.Житомира у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я (а.с.18).

Наказом Корольовського районного суду м.Житомира від 02.04.2012 № 44/К-с звільнено позивача із займаної посади. Вказано, що стаж роботи на посаді судді та стаж роботи, що прирівнюється до стажу судді становить 20 років 07 днів (а.с.19).

19 жовтня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного грошового довічного утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів". На підставі розрахунку стажу судді, який має право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці. Вказує, що загальний стаж роботи, який дає право на відставку судді, становить: 17 років 1 місяць + 2 роки 11 місяців 16 днів +14 років 8 місяців 17 днів = 34 роки 9 місяців 3 дні, тобто повних 34 роки (а.с.34-35).

Листом від 12.11.2018 №П-511 позивачу повідомлено, що суддя у відставці за станом здоров'я права на отримання щомісячного довічного грошового утримання як до досягнення пенсійного віку так і після досягнення пенсійного віку не має і не буде мати, тому підстав для призначення щомісячного довічного грошового утримання позивачу немає (а.с.36).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вказано, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Згідно з ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, за загальним правилом, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів", який набрав чинності з 01.01.2011, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Пунктом 34, абзацу 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" №1798-19 від 21 грудня 2016 року (набрання чинності з 05 січня 2017 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Окрім того, щомісячне грошове утримання судді у відставці виплачується без обмеження максимальним розміром.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів", який набрав чинності з 01.01.2011, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

З матеріалів трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що позивач з 01.10.1969 проходив службу в органах внутрішніх справ до 12.01.1995 (а.с.43).

Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Зі змісту довідки Корольовського районного суду м.Житомира від 10.10.2018 №31/206 вбачається, що позивач, крім роботи на посаді судді, після закінчення Київської вищої школи МВС СРСР 26.04.1980 працював: старшим оперуповноваженим відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності Житомирського РВВС, начальником відділення по керівництву стаціонарними спеціальними пунктами міліції по контролю за порядком вивезення товарів народного вжитку за межі України при УВС Житомирської області, заступником начальника відділу дорожньої міліції по оперативній і слідчій роботі УДАІУМВС України в Житомирській області. Вказано, що вище перерахована робота дала право бути призначеним на посаду судді, оскільки мав стаж роботи в галузі права не менш як 3(три) роки (а.с.37).

Згідно копії диплома НОМЕР_2 ОСОБА_1 закінчив Київську вищу школу МВС СРСР 26.04.1980 (а.с.46).

Таким чином, період проходження служби в органах внутрішніх справ з 26.04.1980 (з моменту отримання вищої освіти позивачем) та до 12.01.1995 року має бути зараховано відповідачем до стажу судді з якого призначається щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Суд зауважує, що відповідач посилаючись у листі від 12.11.2018 на п.34 розділу 8 Закону, як на підставу відмови у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці невірно трактує норму Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Так, п.34 Розділу XII прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Зазначеною нормою встановлено порядок визначення стажу судді, що був призначений до набрання чинності цим законом.

Таким чином, жодної заборони призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за станом здоров'я вказана норма не містить.

З огляду на наведене, позивачем доведено своє право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, а тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання призначити ОСОБА_1 грошове утримання судді у відставці.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 по справі №537/218/17, у якій зазначено, що до стажу роботи позивача, який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, повинно зараховуватися стаж роботи на посаді судді, період строкової військової служби, стаж роботи в органах прокуратури, служба в органах внутрішніх справ.

Таким чином, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до стажу, який дає право на нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 період служби в органах внутрішніх справ з 26.04.1980 по 12.01.1995 - 14 років 8 місяців 17 днів.

Частиною 1 та 2ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, відповідачем не доведено правомірність дій щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання позивачу, а тому позов ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, про що свідчать квитанції № 138 від 18.12.2018 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Перемоги,55, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді 14 років 8 місяців та 17 днів служби в органах внутрішніх справ з 26.04.1980 по 12.01.1995.

Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу, який дає право на нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 період служби в органах внутрішніх справ з 26.04.1980 по 12.01.1995 - 14 років 8 місяців 17 днів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва