Ухвала суду № 79339907, 21.01.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4246/16-ц

Провадження № 6/161/52/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

21 січня 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Філюк Т.М.,

за участі секретаря судових засідань - Бортнюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку подання державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Кух О.С. про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 у майні, яким вона володіє спільно з іншими особами,-

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Кух О.С. звернулась до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_3 у майні, яким вона володіє спільно з іншими особами.

Своє подання мотивує тим, що на примусовому виконанні Першого відділу ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області перебуває зведене виконавче провадження №52154946 про стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в сумі 114951,64 грн. та сплаченого судового збору по 862,14 грн. з кожного.

Рішення суду боржником не виконане. Згідно повідомлення Територіального сервісного центру 0741 транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Згідно відповіді ДФС України №1032851979 у боржника відсутні відкриті рахунки у банківських установах.

Відповідно до постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.12.2018 року відбувається стягнення заборгованості із пенсії боржника, оскільки, згідно повідомлень ДФС та ПФУ останній перебуває на обліку як одержувач пенсії в ЛО УПФУ.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості, за боржником ОСОБА_3 на праві приватної сумісної власності зареєстровано квартиру (реєстраційний номер 8875440) загальною площею 56,0 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Постановою державного виконавця від 16.11.2018 року вказана трикімнатна квартира була описана та арештована. Вказаний об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарський будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1000 га (адреса місця розташування: АДРЕСА_1).

З урахуванням вищевикладеного, виконавець просить суд визначити розмір частки у спільному майні боржника, а саме: у квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності.

Представник заявника державний виконавець Першого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Ніколайчук Т.В. в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі, подання підтримав та просив задовольнити.

Будучи належним чином повідомленими, заінтересовані особи (боржник та стягувач) в судове засідання не з'явились, що відповідно до вимог ст. 443 ЦПК України не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як наголошує ч.1, ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

За змістом ч.1-2, ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею шостою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI ЦПК України.

Як передбачено ч.1 ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст. 443 ЦПК України, згідно якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Бобик О.М. від 09.09.2016 року відкрито виконавче провадження № 5254946 на підставі виконавчого листа № 161/4246, виданого 18.08.2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користі ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у сумі 114951,64 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 1724,27 грн., по 862,14 грн. з кожного (а.с.117).

Судом встановлено, що у боржника відсутні відкриті рахунки у банківських установах, відповідно до постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.12.2018 року відбувається стягнення заборгованості із пенсії боржника, оскільки, згідно повідомлень ДФС та ПФУ останній перебуває на обліку як одержувач пенсії в ЛО УПФУ (а.с.99-102).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості, за боржником ОСОБА_3 зареєстровано квартиру (реєстраційний номер 8875440) загальною площею 56,0 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /1 (а.с.97-98).

Вказаний об'єкт нерухомого майна належить ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності № 653-р від 03.12.2004 року виданого Відділом приватизації житлового фонду виконкому Луцької міської ради (а.с. 103-108).

Судом встановлено, що на квартиру в даний час накладено арешт, що підтверджується постановами про опис та арешт майна від 06.11.2018 року та 27.11.2018 року (а.с. 102, 116), а також вищезазначеною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України в разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

При вирішенні питання суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства.

При розгляді подання приватного виконавця в порядку ст. 443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду.

Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу. Власники, які вважають, що у зв'язку зі зверненням стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, порушені їх майнові права у виконавчому провадженні, у зв'язку з накладенням арешту на майно, мають право звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.

А тому, за таких умов суд приходить до переконання, що приватним виконавцем надані належні і достатні докази, які свідчать про належність спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику, та як вбачається з матеріалів справи, у боржника відсутнє інше майно, на яке можна звернути стягнення, що також знайшло підтвердження в судовому засіданні, а тому подання підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визначити частку ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки в спільному майні - квартирі загальною площею 56,0 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Керуючись ст. 370 ЦК України, ст.ст.258, 259, 260, 268, 443 ЦПК України, ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У ХВ АЛ И В:

Подання задовольнити.

Визначити частку боржника ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки в спільному майні - квартирі АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту ухвали 22 січня 2019 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.