Ухвала суду № 79333259, 22.01.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження №1-кп/641/31/2019 Справа №641/4343/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Ариничевої С.А.,

при секретарі – Веселянській К.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Булатової Є.В.

захисника – адвоката ОСОБА_1

захисника – адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12016220540000686 від 01.04.2016, № 12016220540003124 від 28.12.2016, № 12017220540000859 від 06.04.2017 відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 121 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. Строк дії запобіжного заходу спливає 25 січня 2019 року.

У судовому засіданні прокурор вважав за доцільне продовжити ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вказував на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, санкція статті за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, офіційно не працевлаштований, може надалі продовжити злочинну діяльність, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом та вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, вважає, що інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Захисник адвокат ОСОБА_1, захисник адвокат ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 проти продовження строку запобіжного заходу заперечували, з підстав ненадання прокурором доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та обґрунтування неможливості запобігання ризикам шляхом обрання більш м’якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» зазначив, що питання проте, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі". Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі", та "Смирнова проти Росії").

ОСОБА_6 встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 знаходиться під вартою вже тривалий час, а саме з 28 грудня 2016 року, а тому суд вважає, що доводи прокурора про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого з огляду на тяжкість покарання є неспроможними, оскільки відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Також, суд бере до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися обвинувачений, трохи пом'якшує цей страх і зменшує його наміри втекти . При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою (справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії»). При цьому на користь звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 свідчать такі факти як: наявність постійного місця проживання, сімейний стан обвинуваченого, наявність на його утриманні трьох малолітніх дітей, усталений спосіб життя, перебування під вартою на протязі значного часу, що у сукупності дає підстави вважати, що вищевказаний ризик відсутній.

Перешкоджання встановленню істини за кримінальною справою за практикою ЄСПЛ, може здійснюватися шляхом «тиску на свідків», «знищення або фальсифікації доказів», «змовляння зі спільниками або свідками», «затягування і заплутування розслідування». ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що на її обґрунтованість впливає час. В даному конкретному випадку на час розгляду питання щодо міри запобіжного заходу, можливість здійснення тиску на свідків та потерпілих і знищення доказів за кримінальною справою не може розглядатися як підстава утримання особи під вартою, оскільки свідки та потерпілі у встановленому законом порядку допитані, а докази у кримінальному провадженні є дослідженими, отже, вищевказані ризики завдяки цьому значно зменшені.

Наявність підстави «існування ознак тяжкого злочину» у практиці ЄСПЛ збігається з підставою «суворості передбаченого покарання». Ця підстава не може бути застосованою самостійно без інших підстав позбавлення особи свободи. Справа «Ілійков проти Болгарії», в якій Суд закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» і теж втрачає свою вагу із збігом розумного терміну.

Виходячи з викладеного, оцінивши приведені обставини у їх сукупності, враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та ту обставину, що з урахуванням викладеного, прокурор не довів, що жодний з інших більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд вважає за недоцільне продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4

Разом з тим, суд вважає, за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із використанням електронних засобів контролю, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки враховуючи те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судим, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (злочину).

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183,197, 199, 376, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: м. Харків, пр.-т. ОСОБА_7АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із використанням електронних засобів контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов’язки:

1) Прибувати до суду за першою вимогою;

2) Цілодобово не залишати місце постійного мешкання: м. Харків, пр.-т. ОСОБА_7АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду;

3) Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) Здати для зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон при його наявності;

5) Носити електронний засіб контролю.

Звільнити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти в залі суду негайно.

Попередити ОСОБА_4, що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань, до нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Попередити ОСОБА_4, що відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов’язків, покладених судом на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

Ухвалу передати для виконання органам національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Працівники органу національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань пов'язаних із виконанням покладених на обвинуваченого обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Зобов’язати працівника органу Національної поліції перед застосуванням електронного засобу контролю, під розпис роз’яснити обвинуваченому правила користування пристроєм, техніку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Харківської місцевої прокуратури № 5.

Строк дії ухвали складає 2 місяці з дня її проголошення, тобто до 22 березня 2019 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

ОСОБА_6 А . Ариничева