Рішення № 79308186, 17.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4644/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Львів

15 год. 34 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1, представниці відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (79008, м. Львів, вул. М. Лисенка, 28/4) до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області) про визнання протиправною відмови Личаківського відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області у нарахуванні йому з 05.08.2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку суддівського стажу 27 років 8 місяців з суддівської винагороди 29073,00 грн. згідно з довідкою Апеляційного суду Львівської області про суддівську винагороду № 381/07.20 від 20.08.2018 року; зобов’язання Личаківський відділ обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати йому з 05.08.2018 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку суддівського стажу 27 років 8 місяців з суддівської винагороди 29073,00 грн. згідно з довідкою Апеляційного суду Львівської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 381/07.20 від 20.08.2018 року, замість виплачуваної пенсії державного службовця.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.02.2005 позивачу призначено пенсію за віком з 23.12.2004. На той час він працював суддею Апеляційного суду Львівської області. 15.04.2010 позивача звільнено з посади судді у зв’язку з досягненням 65-річного віку, та з 02.06.2010 призначено пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». За постановою Личаківського районного суду м. Львова від 03.02.2014 позивачу вдруге перераховано пенсію відповідно до вимог ст. 31-1 Закону України «Про державну службу» відповідно до наданої довідки Апеляційного суду Львівської області про заробітну плату № 79 від 22.07.2013, починаючи з 01.01.2013. За цим перерахунком позивач отримує пенсію на цей час. Оскільки Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018, у статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 внесено доповнення про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді і ці зміни набрали чинності 05.08.2018, позивач 23.08.2018 звернувся до відповідача із заявою про нарахування з 05.08.2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку суддівського стажу 27 років 8 місяців та з суддівської винагороди 29073,00 грн., згідно з довідкою Апеляційного суду Львівської області про суддівську винагороду № 381/07.20 від 20.08.2018, замість пенсії державного службовця. Відповідач листом № 3869/г-530.11-10 від 21.09.2018 відмовив позивачу у задоволенні заявлених вимог, покликаючись на те, що постановою Верховної Ради України про звільнення суддів від 20.04.2010 позивача звільнено у зв’язку з досягненням 65 років, а тому призначити пенсію як судді у відставці немає законних підстав. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

24.10.2018 на адресу Львівського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив у позовній заяві відповідача – Личаківський відділ обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області замінити на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Ухвалою суду від 26.10.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20.11.2018 на адресу Львівського окружного адміністративного суду від ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач у справі зазначив, що хоча у законодавстві, що регулює спірні правовідносини, відбулись певні зміни, однак, згідно вказаних змін, вища юридична освіта і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше 5 років дає право на призначення на посаду судді, а не на призначення довічного грошового утримання судді у відставці. Стаж роботи позивача адвокатом 16 років і 8 місяців не може бути зарахований до стажу, який дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці. Крім цього, у постанові Верховної Ради України про звільнення суддів від 20.04.2010 вказано, що ОСОБА_1 звільнено у зв’язку з досягненням 65 років, тому призначити пенсію, які судді у відставці, немає законних підстав. Відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 26.11.2018 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представниця відповідача ОСОБА_2 проти доводів позивача заперечила, підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 37756 від 25.11.2018 (а.с.23-25), просила у задоволені позовних вимог відмовити.

Суд заслухав пояснення учасників судового розгляду, з’ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

Відомостями трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується (а.с. 9-10), що він після здобуття вищої юридичної освіти з 21.06.1982 до 22.06.1987 працював на посаді народного судді, з 24.06.1987 до 05.02.2004 – адвокатом, з 29.03.2004 до 11.05.2010 – на посаді судді.

23.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив замість дотеперішньої пенсії державного службовця нарахувати йому з 05.08.2018 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку суддівського стажу 27 років 8 місяців та з суддівської винагороди 29073,00 грн., згідно з довідкою про суддівську винагороду № 381/07.20 від 20.08.2018 року (а.с.12-13).

Листом № 3869/г-530.11-10 від 21.09.2018 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заявлених вимог, покликаючись на те, що постановою Верховної Ради України про звільнення суддів від 20.04.2010 року позивача звільнено у зв’язку з досягненням 65 років, а тому призначити пенсію як судді у відставці немає законних підстав. Крім цього, у вказаній відповіді зазначено, що з 02.06.2010 року позивачу призначено пенсію згідно із Законом України «Про державну службу», яка станом на 01.09.2018 року виплачується в розмірі 14350,00грн. На момент призначення пенсії стаж позивача на посад судді складав 11 років 1 місяць 13 днів, стаж роботи на державній службі 8 років 3 місяці 20 днів, служба в армії 3 роки 1 місяць 17 днів.

Позивач не погоджуючись із такою відмовою, вважаючи таку протиправною та такою, що порушує права позивача, для відновлення своїх прав ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 (набрав чинності з 05.08.2018), ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі – ОСОБА_4 № 1402-VIII) доповнено частиною 2, відповідно до якої до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 1402-VIII, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Згідно з п. 3 ч. 6 Закону № 1402-VIII, для цілей цього Закону вважається стажем професійної діяльності у сфері права – стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.

Позивач зазначає, що з 21.06.1982 до 22.06.1987, тобто 5 років, працював на посаді народного судді (Ленінський районний народний суд м. Львова), з 24.06.1987 до 05.02.2004, тобто 16 років і 8 місяців, – адвокатом, з 29.03.2004 року до 11.05.2010, тобто 6 років і 1 місяць, – на посаді судді (Апеляційний суд Львівської області). Таким чином, позивач вважає, що його стаж професійної діяльності на посаді судді з врахуванням професійної діяльності адвоката, відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII, надає йому право на нарахування та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до стажу роботи на посаді судді 27 років і 9 місяців, починаючи з 05.08.2018, виходячи з суми суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці 29073,00 грн., згідно з довідкою № 381/07.20 від 20.08.2018, виданої Апеляційним судом Львівської області.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. За вимогами п. 1 ч. 7 ст. 126 Конституції України, повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею 65 років.

У рішенні від 19.11.2013 року № 10-рп/2013 Конституційний Суд України, серед іншого, зазначив, що «[…] відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».

За правилами ч. 1 ст. 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.

Відповідно до абзацу 4 п. 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Системний аналіз ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII у її взаємозв’язку з абзацом 4 п. 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв’язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким внесено зміни до ст. 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас, ОСОБА_4 РСР від 05.06.1981 № 2022-Х «Про судоустрій ОСОБА_4 РСР» (далі – ОСОБА_4 № 2022-Х) у період з 26.06.1981 до 01.12.1989 не встановлював жодних вимог щодо стажу роботи кандидатів у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше.

Згідно зі ст. 55 Закону № 2022-Х суддею і народним засідателем міг бути обраний кожний громадянин ОСОБА_4 РСР, який досяг на день виборів 25 років.

З огляду на викладене, суд зазначає, що судді, якого було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2022-Х на день їх призначення, стаж рахується з дня обрання судді на посаду судді.

Аналогічний висновок зазначено у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 05.11.2018 року голови Вищої ради правосуддя ОСОБА_5, в.о. голови Верховного ОСОБА_6 Львова, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_7, в.о. голови Ради суддів України ОСОБА_8, голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_9, ректора Національної школи суддів України ОСОБА_10, адресованого апеляційним та місцевим судам.

Суд також враховує аналогічну правову позицію, викладену Верховним ОСОБА_6 у рішеннях від 22.11.2018 у справі № 9901/805/18, від 20.12.2018 у справі № 9901/812/18.

Відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (був чинний на момент звільнення позивача з посади судді), кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

Вказана норма в частині необхідного стажу роботи на посаді судді для виходу у відставку кореспондує ст. 116 Закону № 1402-VIII (чинний на момент звернення із заявою про призначення довічного грошового утримання).

Крім того, суд зважає на покликання представниці відповідача на те, що у постанові Верховної ради України про звільнення суддів від 20.04.2010 вказано, що позивач звільнений у зв’язку з досягненням ним 65-ти річного віку, а відтак призначити пенсію як судді у відставці немає законних підстав.

В судовому засіданні представниця позивача пояснила, що позивач не набув на момент звернення права на призначення щомісячного грошового утримання через відсутність стажу, а саме 20 років перебування на посаді судді, що визначалось п. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів».

Суд вважає за доцільне заначити, що реалізація конституційного права судді на подання заяви про відставку нерозривно пов'язана з роботою на посаді судді та здійсненням правосуддя на професійній основі, тобто заява може бути подана з наступного дня після настання у судді відповідного стажу роботи і до досягнення суддею шістдесяти п'яти років.

На день досягнення шістдесяти п'яти років позивач мав стаж роботи на посаді судді менше 20 років, що відповідно до закону не дало йому права на подання заяви про відставку та звільненням у зв’язку з досягненням 65-річного віку, що було підставою для припинення повноважень ОСОБА_1.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що станом на момент припинення повноважень судді Гнатіва Нестора Івановича стаж його роботи на посаді судді складав 11 років 1 місяць 13 днів, законодавчо визначені підстави для зарахування 16 років 8 місяців роботи адвокатом до стажу роботи на посаді судді відсутні, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (79008, м. Львів, вул. М.Лисенка, 28/4; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79046, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885), про визнання протиправною відмови, зобов’язання вчинити дії, - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2019.

Суддя Качур Р.П.