Ухвала суду № 79291352, 16.01.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.01.2019

Справа № 320/326/19

Провадження № 1-кс/320/281/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Горбенка Р.В.,

підозрюваного – ОСОБА_1,

розглянувши клопотання слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополь ОСОБА_2, за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні – прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України лейтенанта юстиції ОСОБА_3, в кримінальному провадженні № 42018080370000147 від 17 грудня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3, який призваний 25.10.2016 року Могилві-Подільським РВК Вінницької області та проходить військову службу у військовій частині А0281 з 25.10.2016 року, має військове звання молодшого сержанта та перебуває на посаді командира відділення 2 взводу батареї протитанкових керованих ракет бригадної артилерійської групи військової частини А0281, раніше не судимого,

який підозрюється у заподіянні тілесних ушкоджень начальникові у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби, вчинені в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

15.01.2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополь ОСОБА_2, за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні – прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України лейтенанта юстиції ОСОБА_3, в кримінальному провадженні № 42018080370000147 від 17 грудня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що наказом командира військової частини А0281 № 275 від 07.11.2018 року молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини А0281 та призначено на посаду командира відділення 2 взводу протитанкових керованих ракет бригадної артилерійської групи військової частини А0281, яка дислокується за адресою: Запорізька обл. м. Мелітополь-07.

Наказом командира військової частини А0281 № 300 від 08.12.2018 року молодшого сержанта ОСОБА_1, командира відділення 2 взводу протитанкових керованих ракет бригадної артилерійської групи військової частини А0281, направлено в район зосередження для виконання бойового завдання, що дислокується в м. Мелітополь Запорізької області.

Відповідно до наказу командира військової частини А0281 № 205 від 03.08.2018 року лейтенант ОСОБА_4 прийняв та приступив до виконання обов’язків на посаді командира батареї протитанкових керованих ракет бригадної артилерійської групи військової частини А0281 та відповідно до наказу командира військової частини А0281 № 300 від 08.12.2018 його направлено в район зосередження для виконання бойового завдання, що дислокується в м. Мелітополь Запорізької області.

Відповідно до ст. 125 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженої Законом України від 24,03.1999 року, командир відділення підпорядковується командирові взводу та його заступникові.

Відповідно до ст. 119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженої Законом України від 24.03.1999 року, командир взводу підпорядковується командирові роти.

Відповідно до ст.ст. 130, 133 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженої Законом України від 24.03.1999 року, командир батареї прирівнюється до командира роти.

Отже, лейтенант ОСОБА_4, будучи на посаді командира батареї протитанкових керованих ракет бригадної артилерійської групи військової частини А0281, являється прямим начальником молодшого сержанта ОСОБА_1, командира відділення 2 взводу протитанкових керованих ракет бригадної артилерійської групи військової частини А0281.

Крім того, відповідно до книги штатно-посадового обліку військової частини А0281, молодший сержант ОСОБА_1, командир відділення взводу протитанкових керованих ракет бригадної артилерійської групи дійсно перебуває у прямому підпорядкуванні лейтенанта ОСОБА_5, командира батареї протитанкових керованих ракет бригадної артилерійської групи.

Так, відповідно до вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут) та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дія Статуту поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Зокрема, проходячи військову службу у військовій частині А0281, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту, молодший сержант ОСОБА_1 зобов’язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов’язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виконувати службові обов’язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Окрім того, відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України молодший сержант ОСОБА_1 був зобов’язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року № 1932-ХІІ зі змінами, визначено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Встановлено, що у відповідності до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26.11.2018 року № 393/2018, в Україні введено воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року.

Відповідно до п. 1 Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26.11.2018 року №2630-VІІІ, воєнний стан введено в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, а також Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.

Згідно ст.ст. 28-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов’язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов’язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Однак, діючи на порушення наведених вище вимог Статутів молодший сержант ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, за викладених обставин.

16.12.2018 року на території базового табору військової частини А0281 (м. Мелітополь), внаслідок нестатутних взаємовідносин між молодшим сержантом ОСОБА_1 та лейтенантом ОСОБА_6, останній отримав травму правої ноги.

Так, 16.12.2018 року, близько 18 год. 00 хв., лейтенант ОСОБА_4 рухаючись територією базового табору військової частини А0281, що дислокується у м. Мелітополі Запорізької області, виконуючи свої обов’язки командира з військової служби, помітив молодшого сержанта ОСОБА_1, який перебував з явними ознаками алкогольного сп’яніння.

Лейтенант ОСОБА_7 зробив зауваження молодшому сержанту ОСОБА_1, на що останній почав нецензурно лаятись та відходити від лейтенанта ОСОБА_5

На вищевказані дії молодшого сержанта ОСОБА_1 лейтенант ОСОБА_4 почав йти за ним та наказав йому зупинитись, на що останній не реагував.

Потім, дійшовши до будівлі казарми військової частини А0281, молодший сержант ОСОБА_1, реалізуючи свій умисел на нанесення тілесних ушкоджень лейтенанту ОСОБА_8, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дії, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розвернувся та наніс ногою удар останньому в область гомілки правої ноги, після чого повалив його на землю та почав бити руками та ногами, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток гомілки правої ноги.

Дії молодшого сержанта ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 405 КК України – заподіяння тілесних ушкоджень начальникові у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби, вчинені в умовах воєнного стану.

Зазначене кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 17.12.2018 року за № 42018080370000147.

Обставинами, що дають підстави для підозри ОСОБА_1 є:

-показання потерпілого ОСОБА_5, який пояснив, що він несе службу у в/ч А0281 та з 19.07.2018 року перебуває на посаді командира батареї ПТКР БрАТ, молодший сержант ОСОБА_1 безпосередньо йому підпорядковується по військовій службі. 16.12.2018 року молодший сержант ОСОБА_1 з’явився до військової частини в стані алкогольного сп’яніння, на що він зробив йому зауваження та сказав, щоб той лягав спати, на що він відмовився. Потім, близько 17 год. 20 хв., він знову зустрів ОСОБА_1 та знову зробив зауваження та відправив спати, але останній не послухав та почав від нього відходити. Він наздогнав його за казармою та наказав зупинитися, на що останній розвернувся та вдарив ногою в праву ногу, нижче коліна, від чого він впав на землю та в нього потемніло в очах, а ОСОБА_1 сів на нього зверху та продовжував наносити удари, після чого його відтягнули військовослужбовці;

-показання свідка ОСОБА_9, який пояснив, що він служить у в/ч А0281 на посаді головного сержанта начальника тренажера батареї ПТКР, яка постійно дислокується у м. Житомир та з 06.12.2018 року тимчасово передислокована до м. Мелітополь. 16.12.2018 року, близько 17 год. 20 хв., до казарми зайшов старший сержант ОСОБА_1, який перебував в стані алкогольного сп’яніння та лейтинант ОСОБА_4 зробив йому зауваження, після чого між ними почалася сварка. Потім вони вийшли на вулицю та коли зайшли за казарму то почув звуки ударів та крики лейтинанта ОСОБА_5 Коли підійшов до нього, то побачив, що він лежить на землі та тримався за праву ногу та казав, що вона сильно болить. ОСОБА_1 пішов до казарми та через деякий час військовослужбовці його зв’язали, бо він вів себе дуже агресивно;

-показання свідка ОСОБА_10, який дав аналогічні показання;

-показання свідка старшого механіка 3-го взводу 4-ої роти танкового батальйону військовослужбовця ОСОБА_11, який пояснив, що 16.12.2018 року, близько 17 год 20 хв., він перебував на території військового містечка біля казарми та почув крики двох осіб. Коли підійшов на відстань, близько 2-3 метри, то побачив, що це молодший сержант ОСОБА_1 та лейтинант ОСОБА_4 конфліктують між собою. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп’яніння. Коли він підійшов до них, то побачив як вони вдвох впали на землю. При цьому ОСОБА_4 опинився на землі лежачи на спині, а ОСОБА_1 лежав на ньому зверху та намагався вдарити ОСОБА_5 кулаком правої руки в обличчя. Він відтягнув Д і дика від ОСОБА_5, але той ще наніс останньому удар ногою в область тулуба чи ніг (не розгледів, бо було темно). ОСОБА_4 лежав на землі та тримався за праву ногу та казав, що вона сильно болить. ОСОБА_1 пішов до казарми та через деякий час військовослужбовці його зв’язали, бо він вів себе дуже агресивно;

-показання свідка заступника командира 1-го ДШБ з тилу капітана ОСОБА_12, який показав, що, 16.12.2018 року, близько 17 год. 30 хв., проходив біля казарми та зі сторони, де базуються підрозділи артдивізіону почув крики: “ОСОБА_1 зупинись” та інші крики та підійшов ближче. Потім побачив скуплення військовослужбовців, які намагалися недопустити військовослужбовця ОСОБА_1, який проривався до іншого лежачого на землі військовослужбовця та погрожував йому вбивством та іншими тілесними ушкодженнями. Інший військовослужбовець лежав на землі та не відповідав. Потім він підійшов до військовослужбовця ОСОБА_1 та пригрозив йому, що якщо він не припинить свої протиправні дії, то викличе військову службу правопорядку, після чого він дещо заспокоївся та пішов до казарми. В ході спілкування з ОСОБА_1 чув від нього запах алкогольного сп’яніння. Потім він підійшов до іншого лежачого військовослужбовця та впізнав лейтенанта ОСОБА_5 та запропонував йому допомогу, на що він відмовився. Щодо причин конфлікту йому не відомо;

-виписка із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 № 11434 від 18.12.2018 року, відповідно до якої останній поступив 16.12.2018 року до КУ «Територіальне медичне об’єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області із діагнозом: закритий перелом проксимального відділу обох кісток правої голені без зміщення відламків;

-висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 від 17.12.2018 року, яким встановлено, що останній в стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю та канабіоїдів.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» від 17.04.2012 термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (зазначено також у рішенні від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

Крім того, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення до судового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_1:

-може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду;

-незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме - злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1, згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років. Крім того, встановлено, що після скоєння кримінального правопорушення відносно ОСОБА_5, ОСОБА_1 до правоохоронних органів із зізнанням не звернувся, медичну допомогу потерпілому не надав, усвідомлюючи те, що вчинив кримінальне правопорушення, в результаті чого постраждало здоров'я потерпілого, як одна з найвищих соціальних цінностей і найважливіших особистих благ.

На даний час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А0281, на посаді командира відділення 2 взводу батареї протитанкових керованих ракет бригадної артилерійської групи та у зв’язку із посадою має підлеглих військовослужбовців взводу, якідакож є свідками за кримінальним провадженням, у зв’язку із викладеним, орган досудового розслідування приходить до висновку, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, в разі доведення його винуватості в суді, за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, ОСОБА_1 може вчинити самовільне залишення військової частини або дезертирство, або при здійсненні впливу на свідків вчинити інший злочин проти життя та здоров’я особи, або інший злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Крім того, відповідно до показань свідків військовослужбовців ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_9, які показали, що молодший сержант ОСОБА_1, погрожує їм та членам їх сімей заподіянням тілесних ушкоджень та вбивством, у зв’язку з тим, що вони допомагали його затримувати після вчинення кримінального правопорушення та перешкоджали йому продовжувати свою злочинну діяльність. Дані погрози вони вважають реальними та переживають за своє життя та здоров’я та членів їх сімей.

Вищезазначене дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1, будучи підозрюваним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину) та усвідомлюючи тяжкість покарання, в разі доведеності його винуватості в суді, та знаходячись на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування (суду), що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

-при обранні особистого зобов’язання та домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, а також той факт, що підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований в іншому регіоні та не має місця мешкання в Запорізькій області, є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування;

-враховуючи те, що ОСОБА_1 об’єктивно підозрюється у вчинені тяжкого злочину із застосуванням насильства, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд має право не визначати розмір застави. Крім того, відповідно до абз. 5 п. 2 постанови пленуму ВСУ № 6 від 26.03.1999 року «Про практику застосування застави як запобіжного заходу» зі змінами внесеними постановою пленуму ВСУ № 5 від 06.06.2003 застава замість тримання під вартою щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні тяжких насильницьких злочинів може застосовуватись лише у виняткових випадках;

-особисту поруку неможливо застосувати у зв’язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 КПК України (всі перелічені та обґрунтовані вище ризики) та ст. 178 КПК України, такі як:

- п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України – провина ОСОБА_1 у вчиненні злочину доводиться вагомими доказами (перелічені вище);

- п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України – тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, за яке передбачено покарання у вйгляді від 5 до 10 років позбавлення волі;

- п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України – вік та стан здоров’я (ОСОБА_1 не є неповнолітнім чи особою похилого віку, стан здоров’я дозволяє підозрюваному перебувати в умовах слідчого ізолятору).

- п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України – наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків і застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1

В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив суд його задовольнити.

Підозрюваний заперечував відносно задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч. 5 ст. 27 КПК України, здійснюється повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання з наступних підстав.

Як вбачається із наданих в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, який був скоєний за вищевказаними обставинами.

Слідчий суддя вважає, що така міра запобіжного заходу, як особисте зобов’язання забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 До того ж, в судовому засіданні не було надано доказів, які б вказували на те, що підозрюваний ОСОБА_1 не виконує своїх обов’язків щодо явки за викликом слідчого чи прокурора.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Як ризики, передбачені ст. 177 КПК України в клопотанні зазначені, що ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Разом з тим, дані ризики не підтверджені відповідними матеріалами і прокурором не доведена наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а також що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, пов’язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-якій формі.

Ні в матеріалах клопотання, ні в поясненнях прокурора не зазначені конкретні обставини, які б свідчили про наявність ризиків, які б обумовлювали лише тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором та слідчим доведено лише обставина, передбачена п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведені обставини, передбачені п. 3 частини першої цієї статті.

Відповідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у зобов'язанні підозрюваного виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язків, передбачених статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, – прокурор.

В забезпечення запобігання ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особисте зобов’язання з покладенням на нього обов’язків: прибувати за викликом до слідчого, прокурора; не покидати місце перебування, а саме: військове містечко військової частини А3840 Мелітополь-07, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватись від спілкування зі свідками.

Саме такий запобіжний захід буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, при розгляді клопотання слідчого відносно застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 суд враховує те, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше не судимий.

Керуючись ч. 4 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного більш м’який запобіжний захід ніж той, який значений у клопотанні і вважає за необхідне застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-179, 194 КПК України, слідчий суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополь ОСОБА_2, за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні – прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України лейтенанта юстиції ОСОБА_3, в кримінальному провадженні № 42018080370000147 від 17 грудня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває у військовому містечку військової частини А3840 Мелітополь-07, запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, строком на два місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов’язки:

?прибувати за викликом до слідчого, прокурора;

?не покидати місце перебування, а саме: військове містечко військової частини А3840 Мелітополь-07, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

?утримуватись від спілкування зі свідками.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді в межах строку досудового слідства, тобто з 16 січня 2019 року до 16 березня 2019 року.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання передати для виконання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополь.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до ч. 2 ст. 179 КПК України, у разі невиконання покладених цією ухвалою обов’язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов’язання покласти на слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополь ОСОБА_2.

Повний текст ухвали складено та проголошено 21 січня 2019 року о 12 годині 00 хвилин.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ